.

Поточне оцінювання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
148 1896
Скачать документ

Поточне оцінювання

Навчання й розвиток постійно знаходяться в русі. У результаті цього
вчителі мусять постійно оцінювати вже зроблене. Розвивальна програма для
початкових класів ґрунтується на підтримці постійного росту дитячого
знання та розуміння себе й довколишнього світу

Підхід й обґрунтування

Поточне оцінювання в контексті класних занять може дати чітку,
справедливу й розгорнуту картину дитячих здібностей та поступу.
Традиційний підхід до оцінювання фокусувався на оцінці через стандартні
письмові завдання. Учителі намагались отримати для себе, батьків і
шкільної адміністрації кількісне підтвердження учнівського поступу.
Проте останні освітні тенденції досліджують і створюють альтернативні
методи оцінювання й допомоги дитячому зростанню. Прийняття
цілісно-мовного підходу до освіти, коли активно інтегруються процеси
слухання, мовлення, читання та письма, відкрило нові перспективи для
оцінювання. Усі ці аспекти було враховано, аби відображати повнішу
картину дитячого розвитку. «Автентичне» оцінювання як опозиція до
оцінювання «за вимогою» відбувається постійно в контексті значеннєвого
розвивального навчального середовища. Воно відбиває реальний цінний
навчальний досвід, який можна фіксувати через спостереження, ситуативні
записи, щоденники, приклади дитячих робіт, збори, портфоліо тощо.
Автентичне оцінювання має сенс і для самого учня. Воно відбувається під
час процесу навчання, оскільки є першорядним чинником учнівського
зростання.

«Індивідуальне оцінювання дитячого розвитку й навчання надзвичайно
важливе для планування та впровадження роозвивально виправданих
програм», – зазначає Національна асоціація дитячої освіти (National
Association of the Education of Young Children). Різноманітні
альтернативні методи оцінювання набагато відповідніші навчанню дітей,
ніж стандартні письмові тести. Останні розробки наголошують, що важливо
дізнаватися, що діти знають і вміють, а не чого не знають і не вміють.
Якщо вчитель хоче дізнатися, що насправді знають і можуть його учні,
йому треба спостерігати, як вони виконують завдання у знайомих
ситуаціях, маючи багато можливостей продемонструвати свої знання й
уміння, а не покладатись на самі письмові завдання. Оцінювальний підхід
має відповідати розвивальним характеристикам дитини, щоби забезпечити
більш повне й ретельне відображення дитячих здібностей та здобутків, ніж
дають оцінки за письмові завдання.

Нові методи оцінювання: постійні, кумулятивні Традиційні методи: щорічні

Використовують відкриті можливості Використовують певну кількість
можливостей

Відбуваються в різних оточеннях Відбуваються в одному стандартному
оточенні

Ґрунтуються на критеріях Ґрунтуються на нормах

Залучають до процесу оцінювання учнів Учитель домінує

Оцінювання є способом збору інформації та її подальшого використання для
оцінки учнівського поступу. Воно дає вказівки про зміни викладацьких
компонентів у навчальному плані.

Критерії оцінювання повинні включати:

обґрунтованість;

численні можливості для оцінки здобутків, а не стандартну обмежену
кількість можливостей;

залучення дитини як цілісності;

повторюваність спостережень;

постійний процес;

використання різних методів.

Оцінювальне портфоліо є колекцією учнівських робіт, яка демонструє
дитячі спроби, поступ і здобутки за певний часовий проміжок. Учні й
учитель повинні бути залученими у процес відбору робіт для портфоліо.

Оцінювання за моделлю програми «Крок за кроком» для початкових класів
має включати такі припущення:

оцінювання мусить підтримувати поступ дитячого знання, розуміння й
упевненості;

оцінювання має зосереджуватись на важливих цілях і включати різноманітні
джерела інформації;

оцінювання повинно коригувати й підтримувати розвитково виправдані
викладацькі методи;

батьки та діти є основними партнерами у процесі оцінювання.

Найголовнішою метою оцінювання є надання учням можливості оцінити самих
себе. Успішне оцінювання має дозволяти учню стати самостійним та
автономним. Учнівські думки є невід’ємною частиною автентичного
оцінювання.

Мета

Головною метою оцінювання є спостереження за поступом дитини й точна
градація учнівського рівня, потрібні для того, щоби навчальний план
відповідав індивідуальним потребам учнів і гарантував успіх кожної
дитини. Іншою причиною для оцінювання є визначення дітей з особливими
потребами, які можуть потребувати додаткової підтримки або втручання.
Відповідне оцінювання має забезпечувати активний зв’язок між
викладацькими методами, предметом навчання та змістом вивченого.

Автентичне оцінювання має:

наголошувати на сильних сторонах кожного учня, а не віднаходити його
слабкості;

впливати на викладацькі підходи, зазначаючи, чого і як навчати;

бути постійною частиною викладання;

бути багатовимірним, фокусуючись на суспільному й емоційному поступі, а
не тільки на мисленнєвому розвитку;

включати активний взаємний обмін думками між учителем і батьками,
учителем та учнями;

наголошувати на важливості навчання;

розвивати успішне й оптимальне навчання для всіх учнів;

бути чітко зрозумілим учням та їхнім батькам.

Учителям важливо знати, яке знання вже осягнули та застосовують їхні
учні. Спостереження та документування дитячої поведінки є способом
отримання такої інформації. Відповідне оцінювання є постійним,
контекстуальним, використовує численні прийоми, підтримуючи викладацькі
методи та збагачуючи планування навчання.

Оцінювання може й мусить слугувати різним цілям:

учні стають більш саморефлексивними, контролюючи власне навчання;

учителі можуть застосовувати свої методи більш прицільно;

учителі можуть визначити, кому з дітей необхідно більше допомагати;

батьки більше розуміють, як проходить поступ їх дітей;

адміністрація школи краще розуміє, як розвиваються групи учнів;

учителі можуть проводити градацію рівня здобутків учнів, які беруть
участь у навчанні за цією моделлю.

Навчання й розвиток учнів мають оцінюватись учителем на самому початку
навчального року й постійно тривати, даючи вчителям підґрунтя для
коригування навчального плану. Спостерігаючи за своїми учнями, учитель
мусить змінювати навчальні заходи, аби вони відповідали потребам дітей.
Автентичне оцінювання ґрунтується на розумінні того, що учні й учителі є
найкритичнішою аудиторією і що оцінювання фокусується на навчанні. Учні
та вчитель разом займаються оцінюванням: учні можуть контролювати власне
навчання, учителі – удосконалювати підходи. Ентузіазм та оптимізм, які
супроводжують альтернативне оцінювання, виправдані. Проте зміни – це
завжди випробування, і зміни у процесі оцінювання – не виняток.

Аудиторія

Учителі, учні, батьки й адміністрація – усі мають бути залученими до
процесу оцінювання. Учителі повинні постійно спостерігати за навчанням і
поступом своїх учнів. Постійне оцінювання дозволяє вчителям щодня
розмовляти з учнями про їхні роботи та використовувати цю інформацію для
коригування навчального плану. Учителі мають обговорювати результати
оцінювання та свої думки з цього приводу зі своїми учнями. Тоді діти
бачитимуть свій поступ і зможуть реалістично поставитись до своїх
успіхів. Учителі мусять часто запрошувати шкільну адміністрацію, щоби й
вона долучалась до поступу класу, переглядаючи приклади дитячих робіт.

Батьківська участь в оцінюванні має бути більшою, ніж отримання табелю з
оцінками. Батьки мусять постійно проглядати дитячі роботи. Вони матимуть
чіткішу картину поступу власної дитини, якщо бачитимуть конкретні
приклади її робіт. Збірка дитячих робіт за певний часовий проміжок
ілюструє якість дитячого мислення й розвитку. Підсумовуючи цю
інформацію, учитель зможе чітко та зрозуміло звітувати перед батьками. У
частині «Форми портфоліо» наприкінці цієї глави є дві форми для батьків.
Перша – це форма супровідного листа дитячого портфоліо, коли його
направляють батькам. Лист пояснює, чим займалась дитина і чим є
портфоліо. Друга форма є бланком відповіді для батьків. Там вони можуть
записувати свої думки та спостереження про дитячий поступ,
проілюстрований у портфоліо.

Типи оцінювання

Саме традиційне тестування може не досягти основної мети оцінювання –
оптимізації навчання. Автентичне оцінювання намагається вийти за межі
письмового підходу до оцінювання, формуючи моделі, які зважають на
ширший спектр інтелектуальних можливостей як обґрунтованих показників
знання. У класі можна використовувати велику кількість автентичних
оцінювань. Використовуючи різні моделі оцінювання, учитель зможе
отримати повнішу картину дитини як цілісності.

Розвивально виправдані підходи до оцінювання дітей мають давати велику
кількість інформації про фізичне, суспільне, емоційне й інтелектуальне
зростання дитини. Неформальні методи оцінювання, наприклад, прямі
спостереження, записи епізодів і портфоліо дитячих робіт,
використовуються для оцінювання того, що дитина насправді знає й уміє
робити. Для успіху програми «Крок за кроком» необхідно використовувати
ці методи, аби переконатися, що викладання та оцінка є доповнюючими
елементами і що застосовані підходи розвивально виправдані.

Спостереження та документація

Ця форма оцінювання ефективна у визначенні того, що і як вивчила дитина.
Учителі збирають величезну кількість обґрунтованої та надійної
інформації під час щоденних занять, об’єктивно спостерігаючи за дитиною
та записуючи свої спостереження. Ця інформація забезпечує підґрунтя для
висновків про стан дитини й викладацькі підходи, які їй підходять.
Учитель мусить постійно спостерігати. Для оцінки спостереження інколи
бувають неформальними й не включають записування, а інколи спостереження
ведуться з певною метою, наприклад, дізнатись, чи засвоїла дитина певну
навичку чи певне знання. Неформальне й формальне спостереження дають
учителю точне бачення дитячих можливостей та навичок. Такі індивідуальні
спостереження забирають усього від 5 до 15-ти хвилин, легко вписуючись у
щоденний графік.

Існує багато методів запису спостережень:

записи життєвих епізодів;

списки перевірки;

переліки;

фотографії;

аудіозаписи.

Для справедливого оцінювання дитини вчитель повинен спостерігати за нею
з певною метою. Ефективні спостереження є систематичними, об’єктивними,
вибірковими, ненав’язливими, уважно задокументованими.

Ці підказки можуть допомогти вчителю робити систематичні спостереження:

спостерігайте тільки за тим, що саме робить дитина;

одразу записуйте спостереження;

спостерігайте за дитиною в різних оточеннях і ситуаціях і в різні пори
дня;

ставтесь до свого графіка спостережень реалістично;

концентруйтесь на одній дитині під час одного спостереження;

уникайте тривіальності;

захищайте конфіденційність;

виберіть практичну систему записів.

Записи життєвих епізодів

Ці записи складають об’єктивний опис спостереження. Вони можуть
допомогти використовувати цитати з того, що казала дитина. Час від часу
вчитель повинен переглядати ці записи, щоби зробити висновок про поступ
дитини.

Ці підказки допоможуть вам використовувати записи епізодів:

визначте предмет спостереження;

записуйте контекст конкретного епізоду – дату, час, ситуацію;

записуйте епізод детально й точно;

будьте об’єктивними;

намагайтесь писати просто.

Списки перевірки й облікові картки

Це прості та ефективні способи запису спостережень. У них визначаються
конкретні типи поведінки, на яку варто звернути увагу. Вони є корисними
та часто вживаними способами моніторингу дитячого поступу. Як правило,
розвивальні списки містять навички в тому порядку, як діти навчаються.
Списки готуються заздалегідь і використовуються для оцінки дитячих
занять, постачання інформації про те, що дитина може й чого не може
робити в кожній царини розвитку.

Фотографії та аудіозаписи є конкретними свідченнями дитячої поведінки.

Портфоліо

Портфоліо – це метод оцінювання, що базується на добірці студентських
робіт. Його користь і міра довіри до нього залежать від вибору вчителя.

Портфоліо мають такі цілі:

сприяють інтеграції викладання й оцінювання;

забезпечують учнів, учителів, батьків та інших відповідальних осіб
необхідною інформацією про дитячий поступ і різноманітні класні заходи;

дозволяють дітям брати участь в оцінюванні власних робіт;

дозволяють учителю спостерігати за поступом кожного учня;

формують основу оцінювання учнівської успішності, виходячи з численних
джерел.

Портфоліо формують суб’єктивно. Вибираючи роботи для портфоліо, учитель
може захотіти поміркувати над такими питаннями:

Що добре виходить у цього конкретного учня?

Які якості відображені в цій роботі, що демонструє дитячий поступ у
навчанні?

Яким чином ця робота співвідноситься з іншими в цьому портфоліо?

Портфоліо – багате джерело інформації про дитину. Воно особливо цінне
для оцінювання учнів початкових класів.

Портфоліо створюються для того, щоби:

проілюструвати реальні здобутки учня;

збільшити участь учителів та учнів у процесі оцінювання;

задовольнити вимоги надійності.

Типи портфоліо. Загальне портфоліо є просто течкою, де зберігаються
учнівські роботи. Його використовують учень і вчитель. До нього можуть
входити:

усі чернетки та остаточні варіанти письмових завдань з усіх предметів
(суспільствознавства, природознавства, математики), тести, дослідницькі
звіти, щоденникові записи тощо;

списки для перевірки читання;

відгуки на прочитане – відгуки на книжки, відкриті запитання з оціночною
рубрикацією;

магнітофонні записи читання вголос;

фотографії різних проектів і заходів;

вправи з математики.

Учнівське демонстраційне портфоліо – це течка або коробка з роботами, що
демонструють дитячі здобутки. Туди можуть входити роботи з одного
предмета чи різних. Це портфоліо складається для демонстрування, його
можна показувати батькам.

До нього можуть входити:

вибрані роботи із загального портфоліо для демонстрації найкращого або
особливих здобутків за певний проміжок часу;

учнівські думки про вибрані роботи та про свої здобутки;

течка самоповаги, до якої входять фотографії та вирізки з газет.

Учительсько-учнівське портфоліо – це добірка документації, яка оцінює
поступ учня й містить підсумкову інформацію. Там знаходяться копії робіт
із учнівського демонстраційного портфоліо, тести, написані вчителем,
записи епізодів класного життя та будь-що інше за рішенням учителя. Це
портфоліо не призначене для публічного перегляду, але ним можна ділитися
з дітьми й батьками.

До нього можуть входити:

копії матеріалів з учнівського демонстраційного портфоліо;

записи епізодів класного життя;

нотатки з батьківських зборів;

переліки дитячих зацікавлень;

тести, зроблені вчителем, – тести на певні тематичні уроки, відкриті
тести.

Важливою частиною портфоліо є його регулярне поповнення, яке відбиває
те, чим займається учень. У цих поповненнях мають бути представлені
різні здобутки, поточні процесі, спроби, які робить учень, і поступ.
Значна частина регулярних поповнень складається з відбору учнівських
робіт для портфоліо. Ці зразки робіт мають набагато більше значення,
коли супроводжуються записами з батьківських зборів, нотатками, записами
класних епізодів. Важливо датувати учнівські роботи, щоби спостерігати
поступ у часі.

Рейтинг

Рейтинг – це системи оцінювання, з якими ознайомлюють учнів перед
початком занять. Таким чином, учні знають, чого від них чекають для
отримання певної оцінки. Рейтинг визначає певні якості, очікувані
вчителем, співвідносячи їх із певною оцінкою. Типовий рейтинг має
великий набір оцінок і різноманітні ознаки для екзаменування й
оцінювання. Рейтинг означає, що оцінювання базується на наборі критеріїв
і демонструє певний рівень майстерності.

Учительсько-учнівські збори

Такі збори дають шанс і вчителю, й учням обговорити учнівські роботи.
Збори мають відбуватися спокійно й комфортно, щоб учень почувався вільно
й не боявся ризикувати та висловлювати свої думки. Такі обговорення
можуть бути швидкими й неформальними або структурованими та
систематичними. Учитель повинен використовувати цей час для перегляду й
аналізу того, чим займались учні, й допомагати їм планувати та
виконувати наступні кроки. Більшість структурованих зборів працюють за
передбаченою схемою: учні точно знають, що від них очікується. Часто
збори присвячені чомусь конкретному – прочитаній книзі, написаному твору
або якійсь роботі. Такі збори є важливим методом автентичного
оцінювання, оскільки дають інформацію про:

те, що вчить дитина;

розуміння учнем різних навчальних предметів – письма, читання,
математики тощо;

природу дитячого інтересу;

царини, в якій ній дитина потребує допомоги;

дії вчителя, які здаються учням найбільшою допомогою;

те, що діти хотіли б учити далі.

Самооцінка учнів

Самооцінка учнів – важлива частина автентичного оцінювання. Вона
дозволяє учням оцінити свій поступ. Вони стають відповідальними і за
процес, і за результат. Щоденники, записи читань, списки самооцінки,
переліки та учнівські письмові роздуми про свою роботу допомагають
простежити за їхнім поступом. Дитячий внесок у навчання збільшується і
якість їхньої роботи покращується, коли вони залучені до встановлення
своїх цілей та оцінювання своїх робіт. Як правило, діти хочуть знати про
очікування та стандарти, які мають їхні батьки й учителі, про систему
оцінювання своєї роботи та свій поступ. Якщо підтримувати бажання дітей
самим установлювати для себе цілі, вони швидше стануть самостійними
учнями. Моделюючи мову та процес налаштування на особисті цілі та
прагнення їх досягти, учитель спонукає самостійне навчання. Для
заохочення процесу самооцінювання кожному учню можна поставити такі
запитання, а відповіді задокументувати у щоденнику:

Що я покращив у порівнянні з минулим роком?

Що мені добре вдається?

Над чим мені варто попрацювати?

Над якою однією річчю мені дуже хочеться працювати впродовж цього року?

Що я сподіваюсь вивчити в цьому році?

Коли вчителі дають дітям можливості обміркувати те, що вони вивчили,
учні розуміють, що вони вже чогось досягли або знають щось, чого не
знали раніше. У процесі таких роздумів дитина може осягнути, що певні
речі вона спробувала вперше. Коли вони переглядають свої роботи та
бачать певний поступ, то отримують конкретні свідчення свого знання.

Письмові тести

Письмові тести завжди були невід’ємною частиною оцінювання. Хоча сучасні
методи оцінювання наголошують на різноманітті методів, письмові тести
зовсім відкидати не варто. Проте вчителі повинні пам’ятати про
обмеження, які має цей тип оцінювання. Учителям варто робити тести
якомога більш наближеними до реальних занять класу. Використання
відкритих запитань відкриває можливість для різних відповідей і показує,
що діти знають насправді.

Справедливим буде використання результатів тестів для оцінювання
індивідуального поступу дитини, а не для порівняння з іншими дітьми.
Фіксовані стандартні критерії дозволяють дітям рівнятись на певний
стандарт майстерності, а не порівнювати себе з іншими.

Підсумки

Для того щоби мати змогу приймати вповноважені рішення про дитячу
освіту, необхідно акуратно оцінювати навчання дітей. Спостерігаючи, як
діти читають, пишуть, спілкуються між собою й беруть участь у класних
заняттях, учитель отримує необхідну інформацію про кожного учня. Записи
епізодів, списки перевірки, портфоліо, учнівсько-учительські збори й
самооцінювання учнів є техніками, що допомагають учителю точно оцінити
своїх учнів і спілкуватися з ними більш ефективно. Щоб отримати
достовірну, чесну й репрезентативну картину дитячих можливостей та
поступу, процес оцінювання мусить бути постійним, ретельним і
стосуватись усіх класних занять. Програма «Крок за кроком» для
початкових класів підтримує такій підхід до оцінювання, що використовує
різні засоби та дозволяє вчителю ділитись дитячими здобутками з батьками
та іншими зацікавленими особами в найбільш ефективний спосіб.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020