Пріоритети виховної діяльності
У Національній доктрині розвитку освіти виховання визначається одним із
основних пріоритетів, органічною складовою освіти. Тому виховний процес
у навчальних закладах має стати органічною частиною педагогічної
діяльності, яка інтегрована в загальний процес навчання та розвитку
За останні роки в законодавстві держави відбулось оновлення багатьох
правових норм освіти. Визначилися тенденції створення сучасного
нормативно-правового концептуально-методологічного простору виховання:
Конституція України;
Конвенція ООН про права дитини;
Національна доктрина розвитку освіти в Україні;
Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про
позашкільну освіту»;
Національна програма «Діти України»;
Укази Президента України «Про затвердження комплексних заходів
профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їхньої
соціальної реабілітації в суспільстві» (№ 200/98 від 18.03.98), «Про
додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності» (№ 113/2000
від 24.04.2000);
Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення
моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» (№ 258
від 15.03.2002);
Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти;
Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності (проект);
Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної
середньої освіти;
Обласні комплексні програми:
«Громадянське виховання особистості в умовах розвитку української
державності» (2000-2012 рр.);
«Обласна програма розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій
в навчально-виховних закладах» (2000-2012 рр.);
«Творча обдарованість»;
«Діти Дніпропетровщини».
У цих документах названі загальні цілі державної освітньої політики.
Вони визначають головну мету виховання: становлення свідомого
громадянина, патріота, духовно й фізично досконалої, моральної,
соціально активної, творчої особистості.
Поряд із загальною державною метою виховання є завдання другого рівня –
це запланований результат розвитку особистості школяра. Цей результат
кожний навчальний заклад відображає в “Моделі особистості”. Структурно
ця модель може бути такою:
Ми повинні наших вихованців Цільова настанова: інтегративні якості
особистості
Навчити учитись освіченість
Навчити жити здоров’я
моральність
критичне мислення
законослухняність
Навчити жити разом комунікабельність
толерантність
демократичність
екологічне мислення
Навчити працювати працелюбність
конкурентоспроможність
підприємливість
Реалізації загальнодержавної мети та цілей другого рівня в системі
освіти області буде сприяти розв’язання актуальних завдань:
орієнтація на системний підхід у вихованні;
гуманізація процесу виховання;
впровадження сучасних виховних технологій.
Детальніше розглянемо кожне із завдань.
Створення системи виховної діяльності навчального закладу
Цілісна виховна система створює умови для гуманізації простору
дитинства, активізації змісту виховання, громадянського становлення,
індивідуального розвитку особистості.
Особливості виховної системи середнього загальноосвітнього закладу
(міська школа)
Системоутворююча діяльність, орієнтована на духовно-моральні,
громадянсько-патріотичні, загальнолюдські цінності.
Викладені теоретико-методологічні та цілісні основи виховної системи
мають підтверджуватися діагностичним апаратом вивчення її ефективності.
Центральну позицію у виховній системі посідають взаємини між суб’єктами
виховання, що вирізняються особливим мікрокліматом, розвиненим почуттям
свободи й відповідальності особистості.
Кращі педагогічні колективи відрізняє формування виховного середовища
спільними зусиллями педагогів і батьків; взаємозв’язок навчання,
виховання, позакласної й позашкільної роботи; використання системи
ключових справ; визначення цільових тем виховання на кожний рік;
розвинене самоврядування, взаємодія педколективу з громадськими
об’єднаннями.
Педколективи розробляють модель ідеального учня, випускника. Це дає
змогу забезпечити цілеспрямованість навчально-виховної діяльності.
Створення власної символіки (гімн, емблема, прапор) шкільних засобів
масової інформації сприяє формуванню єдиного колективу, укладу його
життєдіяльності; розвитку й збереженню традицій.
Особливості виховної системи інтернатних закладів, дитячих будинків
Орієнтація вихованців на соціальну адаптацію, підготовка їх до
самостійного життя.
Активний психологічний супровід виховної системи із залученням
кваліфікованих спеціалістів.
Подолання дисбалансу прав та обов’язків учнів цих закладів.
Створення так званого теплого закладу. В ньому кожний учень має знайти
своє місце самореалізації: в діяльності шкільного музею, краєзнавчій
роботі, шкільному театрі, таборі активу, бізнес-грі, дитячому
громадському об’єднанні тощо.
Особливості виховної системи сільської школи
Виховна робота в сільській школі має сприяти вихованню громадянина, який
уміє і бажає успішно працювати, і передусім – на селі; забезпеченню
освіченості, загальнокультурного рівня розвитку особистості та
індивідуальних особливостей кожного учня.
Цю мету можна конкретизувати в таких завданнях:
формування в школярів гармонійних і цілісних уявлень про цінності
матеріальної та духовної культури, про різні сфери мистецтва,
економічної, правової, комунікативної культури, культури сімейних
взаємин тощо;
навчити учнів поєднувати діяльність у сільському господарстві з
бережливим ставленням до навколишньої природи як основи життєдіяльності
людини;
формування екологічної свідомості як внутрішнього регулятора поведінки
учнів у навколишньому природному середовищі.
Невід’ємною частиною виховання сільського школяра є підготовка господаря
землі, культурного працівника села, конкурентоздатного, спроможного
організувати прибуткову справу в умовах села, що можливе лише при
організації таких напрямів у роботі:
*jEv
A
??=?залучення учнів до виробничої праці, що ґрунтується на особистій і
громадській мотивації;
зміцнення здоров’я учнів через створення спортивно-оздоровчих
комплексів;
розповсюдження й освоєння досвіду ведення фермерського господарства,
оволодіння економічними знаннями, сучасними виробничими технологіями на
селі;
участь учнів у комерційній діяльності;
створення шкільних трудових об’єднань, власних підсобних господарств,
агрошкіл;
організація цілеспрямованої профорієнтаційної роботи.
Зміст і форми виховання в сільській школі:
виховання моральності й громадянськості;
екологічне виховання;
краєзнавча робота;
трудове й економічне виховання;
фізкультурно-оздоровча робота;
розвиток соціально важливих якостей (комунікабельність, лідерство тощо).
Засоби організації виховної роботи з сільськими школярами
різновікові об’єднання сільських школярів;
розвиток дитячого самоврядування;
діяльність дитячо-юнацьких громадських організацій;
використання комунікативних моделей (прес-конференції, дискусії,
ток-шоу, комунікативні вправи);
створення соціально-педагогічного комплексу (інтеграція всіх
культурно-освітніх закладів на селі).
Виховання в сільській школі має будуватися на чітких моральних
принципах, формуванні шанобливого ставлення до сільськогосподарської
праці, залученні до діяльності, що спрямована на творчу самореалізацію,
надання соціальної допомоги односельцям, участі у благоустрої села.
Гуманізація процесу виховання
Пріоритетним сьогодні є особистісно орієнтований підхід до сфери
виховання. Він допомагає подолати характерну для традиційної системи
виховання відчуженість учня від учителя, авторитарність, соціоцентричну
спрямованість виховного процесу.
До основоположних ідей-принципів особистісно орієнтованого підходу, на
наш погляд, слід віднести такі: самоактуалізацію, індивідуалізацію,
суб’єктивність вибору, творчість і успіх, довіру й підтримку.
Ось стисле визначення сутності кожного з них:
важливо пробуджувати й підтримувати прагнення учнів до розвитку своїх
природних і соціально придбаних можливостей;
ураховувати індивідуальні особливості дитини з метою сприяння їх
подальшому розвитку;
педагогічно доцільно виховувати учня в умовах постійного вибору ним
змісту, форм, способів навчання, поведінки, мотивів;
досягнення успіху в будь-якому виді діяльності сприяє формуванню
позитивної Я-концепції, стимулює процес самовдосконалення;
віра в дитину, довіра до неї, підтримка її прагнення до самореалізації й
самоутвердження замість гіпервимог і надмірного контролю;
розуміння того, що успіх виховання визначає внутрішня мотивація, а не
зовнішній вплив.
Методичний арсенал особистісно орієнтованого підходу складають форми,
методи, прийоми, які є діалогічними, спрямованими на підтримку
індивідуального розвитку дитини. Це технології, які надають учневі
необхідний простір свободи для прийняття самостійних рішень, для
творчості.
Впровадження сучасних виховних технологій
Важливе значення має використання сучасних виховних технологій, що
дозволяють школярам проявляти свою громадянську позицію, розширюють
соціальний досвід дітей у процесі відпрацювання різних соціальних ролей.
Сучасна школа має реалізувати виховний потенціал усього освітнього
процесу Технології
давати зразки духовно-моральної поведінки, морально-правової культури
особистості;
розширювати соціальний досвід у трудовій, економічній діяльності
етичний театр;
шкільна театральна студія;
технології самовдосконалення;
літературні вітальні;
творчі майстерні;
трудові об’єднання;
профорієнтаційні тренінги;
продуктивні ігри;
ділові економічні ігри;
факультативи з філософії, релігії, мистецтва
виховувати в учнів соціальну активність, толерантність, громадянську
позицію на прикладі соціальних ролей, які вони програють у позаурочній
виховній діяльності шкільне самоврядування;
політклуби;
дебати, дискусії;
метод соціальних проектів;
технології розвитку критичного мислення;
шкільні історико-краєзнавчі об’єднання,
шкільні музеї;
дитячо-юнацькі громадські об’єднання
робити акценти на ціннісне ставлення до природи, виховувати почуття
відповідальності за екологію світу, розширювати досвід екологічно
значущої діяльності
шкільні лісництва;
дитячі екологічні центри;
ігрові, екологічно орієнтовані програми
дитячих громадських об’єднань;
проектування
формувати основи культури здоров’я, заохочувати до занять спортом, вести
профілактичну роботу щодо запобігання шкідливим звичкам спортивні
об’єднання;
волонтерство;
театри мініатюр;
здоров’язберігаючі технології;
рольові ігри;
клуби
Нові технології у виховній практиці
У виховний процес навчальних закладів області активно запроваджується
метод соціального проектування.
Проект «Я – громадянин» поширюється з 2002 року. Алгоритм проекту
запропонований відділом громадянського виховання ДОІППО.
Метод соціального проектування ознайомлює школярів з процедурою
громадської діяльності, дає практичні навички участі в суспільному житті
району, міста, країни. Виховує активну громадянську позицію, сприяє
соціалізації підлітків: у них з’являється інтерес до розв’язання
актуальних проблем українського суспільства.
Працюючи над своїми проектами, учні знаходили різні інформаційні
джерела, проводили соціологічні опитування, зустрічалися з
представниками адміністрацій, спеціалістами, експертами з проблем
проекту.
Практичною стороною стала діяльність підлітків щодо здійснення свого
проекту, пов’язаного з поліпшенням життя школи, мікрорайону, села,
міста.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
