.

Професійна компетентність учителя та культура мислення учнів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
442 5464
Скачать документ

Професійна компетентність учителя та культура мислення учнів

Професійна компетентність педагога може розглядатись як своєрідна
відповідь на проблемну ситуацію в освіті, що виникла внаслідок
протиріччя між необхідністю забезпечити сучасну якість і неможливістю
вирішити це завдання традиційним шляхом за рахунок подальшого збільшення
обсягу інформації, що підлягає засвоєнню школярами

Орієнтація вимог до рівня підготовки учнів на підставі компетентнісного
підходу припускає інше структурування змісту й організації освітнього
процесу, зокрема професійної компетентності учителя щодо формування
культури мислення учнів.

В якості центрального поняття відновлення та модернізації освітнього
процесу виступає поняття «професійна компетентність» учителя.

Поняття «професійна компетентність» ширше знань, умінь і навичок, не є
їхньою сумою, тому що включає всі сторони діяльності: знаннєву,
операційно-технологічну, ціннісно-мотиваційну тощо. Більшість
дослідників під терміном «компетентність» розуміють складну інтегровану
якість особистості, що обумовлює можливість здійснювати деяку
діяльність, причому мова йде саме не про окремі знання чи вміння й
навіть не про сукупності окремих процедур діяльності, а про властивість,
що дозволяє людині здійснювати діяльність в цілому.

Узагальнення вітчизняних і зарубіжних досліджень сутності компетентності
привело до такого розуміння цього терміна: компетентність – інтегральна
характеристика особистості, яка визначає її здатність вирішувати
проблеми та типові завдання, що виникають у реальних життєвих ситуаціях,
у різних сферах діяльності на основі використання знань, навчального й
життєвого досвіду та відповідно до засвоєної системи цінностей.

Із точки зору професійної компетентності вчителя у формуванні культури
мислення дітей шкільного віку можна стверджувати, що вчитель повинен
по-новому розуміти свою професійну діяльність. Сьогодні вчитель у
основному працює не з учнем, а з предметом, і як головне завдання все ще
висуває завдання щодо кількісного та якісного засвоєння навчальних
компетентностей з навчального предмета.

Необхідність зміни такої позиції вчителя на позицію «педагогічної
підтримки» продиктовано сучасними вимогами щодо організації навчання за
принципами педагогічного супровіду (підтримки). За таким навчанням
акцент робиться не на програмний матеріал, а на організацію
індивідуальної інтелектуальної діяльності. Учитель аналізує сам і
допомагає зрозуміти учневі не тільки зміст того, що він засвоїв, а й як
йому це вдалося зробити (за допомогою яких прийомів, технік тощо). У
зв’язку з цим основним результатом діяльності школи має стати не система
ЗУНів сама по собі, а набір ключових компетентностей в інтелектуальній,
інформаційній, комунікаційній чи інших сферах.

Сьогодні визначення поняття ключових компетентностей стосується не
тільки питань змісту освіти, воно зачіпає всю соціальну сферу
суспільства, яке передбачає формування в молоді певних навичок для життя
та діяльності. Саме компетентності розв’язують життєво важливі проблеми,
оскільки дозволяють оперувати здобутими у школі знаннями, надають
можливість застосовувати їх упродовж всього життя. Країни, що взяли
участь у міжнародному проекті «DeSeCo», метою якого було визначити
ключові компетентності, що впроваджуються в загальноосвітній школі та
які відповідають запитам сучасного суспільства, визначилися з переліком
основних ключових компетентностей, притаманним цим системам освіти.
Наведемо приклади деяких із країн-учасниць.

Так, педагоги Австрії визначають такі ключові компетентності:

предметна компетентність (subject-matter competence) – можлива в
контексті передачі знань і незалежному оперуванні знаннями та їх
критичним відбиттям;

особистісна компетентність (personal competence) – розвиток
індивідуальних здібностей і талантів, обізнаність у власних сильних і
слабких сторонах, здатність до самоаналізу, динамічні знання;

соціальна компетентність (social competence) – здатність брати
відповідальність, співпраця, ініціатива, активна участь, відкритість до
світу та відповідальність за навколишнє середовище, уміння працювати в
команді (що охоплює традиційне поняття робочої етики) та здатність
спілкуватись;

методологічна компетентність (methodological competence) – є вимогою для
розвитку предметної компетентності, означає гнучкість, самоспрямоване
навчання, здатність до незалежного розв’язання проблем, самовизначення.

У визначенні понять компетентностей бельгійські експерти виходять із
визначення таких критеріїв, що їх характеризують багатовимірність
прозорість багатофункціональність. Категорії розподілу компетентностей
такі:

соціальні компетентності – активна участь у житті суспільстві,
багатокультурний вимір і поняття рівних можливостей;

комунікативні компетентності – наполегливість, уміння відповідати за
себе та зрілі рішення, уміння співпрацювати;

мотиваційні компетентності – здатність до винахідництва та до навчання,
творчість і винахідливість, гнучкість та адаптивність.

Згідно з фінськими авторами (Отала, 1996), основні підходи до поняття
ключових компетентностей дозволяють зробити такий їх розподіл:

пізнавальна компетентність – знання та навички, уміння оперувати в
умовах змін і вмотивованість;

соціальна компетентність – здатність до співпраці, розв’зання проблем,
взаєморозуміння;

педагогічні та комунікативні компетенції – здатність до оперування
інформацією, до навчання;

стратегічні компетентності – мати орієнтацію на майбутнє.

У результаті публічного обговорення за вищезгаданим проектом німецькі
педагоги визначили головні типи фундаментальних компетентностей:

навчальна компетенція – інтелектуальні, методологічні або
інструментальні ключові знання;

соціальні компетентності – здатність розв’язувати конфлікти, співпраця,
робота в команді;

ціннісні орієнтації – соціальні, демократичні й індивідуальні, що
досягаються завдяки вмінню жити у громаді та поділяти демократичні
цінності.

Ключові компетентності, що їх ідентифікують педагоги Нідерландів, тісно
пов’язані з визначенням загальноосвітніх цілей: розвиток особистості,
підготовка особистості до ринку праці, розвиток відповідального
громадянина. Виходячи з названих цілей, у країні було обговорено
переліки компетентностей, ключовими серед яких було визначено:

здатність до самонавчання;

впевненість та уміння обирати напрямок розвитку;

вміння розв’язувати проблеми, застосовувати різні альтернативи для дії,
грати різні ролі, співпрацювати та знаходити творчі рішення;

компетентності для ефективного набуття нових здібностей – основні
академічні компетентності, аналітичні здібності, здатність до навчання,
вміння концентруватись.

Російські вчені визначили сучасні педагогічні компетентності такі, як:

методологічні – модернізація освіти призводить до трансформації
інформаційно-контролюючої педагогічної позиції вчителя на користь
фалісітаторської, особистісно зорієнтованої, підтримуючої;

інформаційні – особливість сучасного стану визначена сутністю
конфігуративної культури (М. Мід), коли вчителі і учні вчаться разом,
опановуючи нові знання і компетенції;

соціальні – розбудова демократичного суспільства веде до зростання ролі
і значущості суспільних організацій в житті країни, уміння працювати в
команді, вибудовувати свої стосунки з іншими людьми, корпоративності;

культурологічні – культура діалогу та діалогу культур, толерантність,
солідарність, спільне існування у світі без війн тощо.

Українські вчені О. Крисан, О. Овчарук, О. Пометун, О. Локшина, О.
Савченко вважають, що компетентності є своєрідними комплексами знань,
умінь і ставлень, що набуваються в навчанні й дозволяють людині
розуміти, тобто ідентифікувати та оцінювати в різних контекстах
проблеми, що є характерними для різних сфер діяльності.

У досвіді країн, які реалізують компетентнісний підхід до змісту освіти
протягом декількох років, можна спостерігати спільні тенденції,
насамперед спроби розробити певну систему професійних компетентностей
педагогів.

Зважаючи на характер і особливості педагогічної діяльності таку систему
складають групи ключових компетентностей:

соціальні – пов’язані з оточенням, життям суспільства соціальною
діяльністю особистості педагога;

мотиваційні – пов’язані з внутрішньою мотивацією, інтересами,
індивідуальним вибором особистості педагога;

функціональні – пов’язані зі сферою знань, умінь і навичок оперувати
науковими знаннями та фактичним матеріалом.

Слід зазначити, що розвиток професійної компетентності, зокрема
педагогічної майстерності, знаходиться в руках самого вчителя. Саме
педагог стає тією особистістю, яка усвідомлено регулює стандарти своєї
поведінки. Перш за все це відбувається через усвідомлення свого
професійного досвіду. Основою самоосвіти є різнобічний досвід вчителя як
динамічно розвиваючого професіонала, становлення майстерності якого
прогресує від однієї стадії до іншої. Традиційні моделі освіти стають
неефективними, тому що досвід, до якого вони залучають вчителя, є
зовнішньо нав’язаний і тому психологічно невиправданий. Цьому протидіє
розвиваючий досвід «изнутри во вне», «плодотворно и творчески живущий»
(Дж. Д’юі).

«Досвід стає джерелом професійного зростання вчителя лише тією мірою,
якою вона є об’єктом структурованого аналізу: нерефлексований досвід
безкорисний і з часом веде не до розвитку, а до професійної стагнації
вчителя» (М. Уолес). Тільки усвідомлений досвід має сенс, через
аналітичну діяльність здійснюється рефлексія, яка перетворює «сирий»
досвід у особистісне присвоєне знання. У процесі рефлексії відбувається
усвідомлення не тільки свого педагогічного досвіду, але й досвіду інших
педагогів. Розвитку рефлексивно-дослідницької позиції вчителя сприяє
завдання алгоритмічного характеру. Цікавим є алгоритм виходу в
рефлексивну позицію Б. Островського, який включає в себе рефлексивні
рівні.

Дослідницька частина:

1. Що я зробив (результат)?

2. Як я це зробив (способи, прийоми, методики)?

3. Навіщо я це зробив, заради чого?

Критична частина:

1. Чи зробив я те, що хотів?

2. Чи так я зробив, як хотів?

3. Яке моє ставлення до того, заради чого я це зробив?

Нормативна частина:

1. Що я буду робити в майбутньому в подібних ситуаціях?

2. Як я буду це робити в майбутньому?

3. Заради чого я буду робити те, що буду робити?

Виконуючи роль регуляторів професійної діяльності, «концептуальні схеми»
звільнюють свідомість учителя при виконанні раніше відпрацьованих
операцій у стандартних ситуаціях. Це допомагає вчителю опанувати
педагогічний простір, упевнено відчути себе в професійній діяльності.
Але під час змін у суспільстві відбувається збій і звичні схеми
поведінки стають невідповідними, застарілі «конструкти» перетворюються в
гальмуючий фактор. Освітянський процес настільки змінний і динамічний,
що не можна одного разу і назавжди засвоїти всі секрети педагогічної
майстерності. Те що добре діє сьогодні, завтра уже є недостатнім або
навіть непотрібним. Тому професія вчителя є творчою діяльністю, а
педагог – рефлексуючим професіоналом, безперервно аналізуючим свою
працю.

Дослідницька діяльність учителя надає йому можливості здійснити синтез
знань через експеримент і набути новий досвід (негативний чи
позитивний). Відрефлексований досвід народжує нові знання, через
корекційну діяльність педагог вибудовує стратегію свого саморозвитку,
повертаючись знову до творчого пошуку, підіймаючись на новий рівень
свого професійного самовдосконалення. На скільки вищим стає рівень
рефлексії вчителя, на стільки вищим є його готовність і здібність до
зміни суб’ктивної системи установок. Отже, учитель може досягти
педагогічної компетентності у змінних умовах сучасності, а самоосвіта
буде засобом розвитку його професійної компетентності.

Під професійною компетентністю вчителя ми розуміємо здатність учителя до
ефективного здійснення своєї професійної діяльності, володіння вчителем
необхідною сумою знань, умінь і навичок, що визначають сформованість
його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування й особистості
вчителя як носія визначених цінностей, ідеалів і педагогічної
свідомості. Важливим компонентом професійної компетентності вчителя щодо
формування культури мислення в дітей шкільного віку є розуміння прямої
кореляції між розвитком інтелектуальної культури педагога і рівнем його
діяльності. Дослідження, проведене Є. Жучевою, показали, що порівняно з
майстрами своєї справи педагоги низького рівня інтелектуальної
діяльності виявили низьку здібність до активізації
навчально-пізнавальної діяльності учнів на основі врахування їх
індивідуально-психологічних особливостей. Схожа залежність
спостерігалась і між рівнем діяльності педагога і його здібністю до
аналізу власних результатів. Визначимо компонентний склад
інтелектуально-педагогічної компетентності та критерії його
сформованості у вчителя.

Методика визначення критерію оригінальності та продуктивності
педагогічного мислення (автор Анджей Горальський)

Критерій містить дві частини:

частина А, яка називається «Твої риси»;

частина В, яка називається «Твої вміння».

Кожна частина складається з певної кількості запитань і рекомендацій.

Деякі з них є запитаннями «вирішення» – відповіді на них треба
записувати біля номера питання, вибираючи одне з трьох: так, ні або знак
запитання. На решту запитань відповідь формулюється висловлюваннями.
Аналогічно у випадку рекомендацій.

OOeU

Ue

OeUe

На кожне висловлювання відведено 3 хвилини, а на питання-вирішеня –
стільки, скільки потрібно, щоб записати відповідь. На аркуші паперу
треба записати своє ім’я та прізвище, дату та заголовок «А. Риси».

1. Чи Ви є людиною незалежних суджень? (Необхідно відповісти так або ні
за 1 хв.)

2. Наведіть приклад діяння, що обґрунтовує відповідь. (3 хв.)

3. Чи майже завжди Ви говорите правду просто в очі? (1 хв.)

4. Вкажіть принципову ваду більшості шкіл. (3 хв.)

5. Що таке спонтанність? (1 хв.)

6. Наведіть приклади спонтанної поведінки (3 хв.)

7. Спроектуйте зміст повідомлення про «школу Вашої мрії», яку б Ви
хотіли започаткувати і бажаєте переконати інших, що її варто
відвідувати. (3 хв.)

8. Наведіть приклад суперечності. (1 хв.)

9. Чи довіряєте своїй інтуїції? (1 хв.)

10. Наведіть приклад випадку, який обґрунтовує Вашу відповідь? (3 хв.)

11. Що є «ядром» школи Вашої мрії?

12. Наведіть приклад оригінального судження. (1 хв.)

13. Вкажіть п’ять важливих для Вас і Вашого покоління цінностей. (1 хв.)

14. Що таке оригінальність мислення? (1 хв.)

15. Чи Ви є прихильником «позірного безпорядку»? (1 хв.)

Закінчилась частина А.

На другому аркуші паперу необхідно записати «Б. Вміння».

1. Гумка, як відомо, служить для стирання. Наведіть якомога більше
прикладів іншого її застосування. (5 хв.)

2. Які, на Вашу думку, можуть бути наслідки припинення видання
літератури? (3 хв.)

3а. Виберіть і запишіть своє улюблене прислів’я. (3 хв.)

3б. Вкажіть походження цього прислів’я. (1 хв.)

3в. Перевірте, чи Ваше прислів’я і надалі є актуальним, обґрунтуйте свою
відповідь (1 хв.)

4. Знайдіть (5 хв.) якомога більше подібностей між переліченими
предметами заданої множини: ліхтар, кенгуру, телебачення, цегла, поштова
служба, каблук, піжама, гілка, підручник за зразком:

РИСА Є ЖИВИМ

ліхтар

кенгуру +

гілка

5. Наведіть три зв’язки (відношення), аналогічні відношенню батько-син
(1хв.)

5а. Обґрунтуйте вказані аналогії.

5б. Вкажіть застосування знайдених аналогій у педагогіці творчості.
(3хв.)

Обробка результатів

Частина А.

Завдання:1, 3, 9, 15: за відповідь «так» -1 бал, за «ні» або «не знаю»-
0 балів.

Завдання 13. Залежно від кількості і роду вказаних цінностей – 2-5 бал.

Частина Б.

Завдання 1. Прорахувати кількість правильних пропозицій, а потім
перевести в бали:

пропозиції: 4-6 1-9 10-13 14-21 понад 22

бали: 1 2 3 4 5

Завдання 2. Прорахувати доречно кількість вказаних наслідків, перевести
в бали:

наслідки: 4-5 6-7 8-10 11-15 понад 16

бали: 1 2 3 4 5

Завдання 3. За вдалий вибір прислів’я – 1 бал; за якість опису
походження – до 2 балів; за якість підтвердження – як найбільше.

Завдання 4. Визначити риси, спільні для всіх елементів, порахувати риси,
які залишились, а потім перевести в бали:

к-сть рис: 3-4 5-6 7-8 9-10 понад 11

бали: 1 2 3 4 5

Завдання 5: за вдало вказане відношення – 1 бал; за добру якість
обґрунтування – 2 бали; за якість опису наслідків – як найбільше.

Сумарний результат можна перетворити в якісні оцінки за такою «шкалою»:

38 балів і більше – дуже добре;

від 35 до 38 балів – добре;

від 24 до 34 балів – задовільно;

від 18 до 24 балів – погано;

менше ніж 18 – дуже погано.

Тест «Чи гарна у Вас пам’ять?»

Оцініть наведені нижче твердження таким чином:

повністю згодна(ий) – 3 бали;

скоріше так – 2 бали;

скоріше ні – 1 бал;

зовсім не згодна (ий) – 0 балів.

1. Ви не пам’ятаєте імені Вашої першої вчительки.

2. Вам важко сконцентруватись на одному завданні, Ви постійно
відволікаєтесь.

3. Вам важко згадати назву останнього фільму, який Ви дивились у
кінотеатрі.

4. Ви завжди користуєтеся нотатником, аркушами паперу, блокнотом, коли
щось записуєте, щоб не забути.

5. Вам важко запам’ятовувати обличчя й імена нових знайомих.

6. Ви часто забуваєте ваші речі в гостях, транспорті, магазині, кафе.

7. Ви погано пам’ятаєте дні народження близьких родичів і друзів.

8. Роблячи підрахунки ви майже завжди користуєтесь калькулятором, щоб не
помилитись.

9. У вас часто бувають «прогалини» в пам’яті: не можете згадати ім’я
відомого актора, назву фільму, вулиці.

10. Ви можете збитися зі шляху, навіть якщо знаходитесь у цьому районі
не перший раз.

11. У школі у вас завжди були проблеми з вивченням віршів напам’ять.

12. Ви не можете згадати план і розміщення меблів у квартирі, де жили в
дитинстві.

13. Втрата пам’яті, повна чи часткова – невелика втрата.

14. Ви не впізнаєте голос знайомого по телефону, якщо він не назве себе.

15. Навіть якщо Ви гарно знаєте людину, скласти його словесний портрет
для Вас дуже важко.

12 балів і менше. «Наполеонівська пам’ять». Пам’ять у Вас дуже гарна. Ви
прекрасно пам’ятаєте обличчя й імена людей, з якими коли-небудь
зустрічались, і навіть якщо подивитись на групове фото учнів вашого
першого класу, з легкістю згадаєте імена всіх учнів. Таких як Ви
називають «енциклопедистами». Ви знаєте все про все – можете згадати не
тільки столиці Всіх держав, але й ім’я головного секретаря ООН у 1980
році. Можливо єдиний мінус – це те, що Ви «засмічуєте» свою чудову
пам’ять непотрібними або малозначущими фактами.

13-24 бали. Нормальна пам’ять. У Вас непоганий результат, його можна
оцінити на 10 шкільних балів. Але буває, що пам’ять Вас підводить.
Трапляються образливі «прогалини»: у самий невідповідний момент Ви
можете забути назву річки, ім’я автора твору, який-небудь
суспільновідомий факт. Це доводить вас до сказу. Ставтеся до таких речей
спокійніше: пам’ять не може швидко «дістати» щось із верхньої полички
свого «архіву». Щоби прискрорити цей процес, не забувайте, що пам’ять як
і м’язи потрібно постійно тренувати.

25-36 балів. Вибіркова пам’ять. Пам’ять у вас не дуже гарна. Ви можете
згадати щось із далекого минулого, але забути те, що трапилось нещодавно
і важливо для вас. Ви забуваєте ім’я автора вірша, але не забуваєте,
колись побаченого учня з іншого класу. Покладатись на свою пам’ять вам
заборонено. Але це не дуже страшно, сучасний світ повільно повертається
до вас обличчям. Номери телефонів сьогодні зберігаються в пам’яті
мобільника, які ще й можуть вчасно нагадати про важливі справи, але
тренувати пам’ять Вам все ж таки необхідно, бо будь-яка електроніка
схильна в самий невідповідний момент підвести.

37 балів і більше. «Дівоча пам’ять». Ви живете як їжак у тумані –
потрібно кудись йти та щось робити, але Вас постійно щось відволікає від
поставленої мети. В результаті в кінці дня Ви часто не можете згадати
чим займались. Увесь час Ви щось губите, скрізь забуваєте речі,
перебуваєте у світі власних мрій. Тому Вас дуже легко обдурити.

Тест «Чи діалогічна Ви особистість» (автор Л. Хоружа)

1. Для мене як особистості найважливіше:

а) бути як усі;

б) знати, що я значу для інших людей, як вони мене сприймають, як
ставляться до мене;

в) знати, які зміни відбуваються в моєму внутрішньому світі, який
прогрес є в особистісному зростанні.

2. У своїй професійній діяльності я орієнтуюсь на:

а) оцінку, яку мені дають колеги;

б) оцінку, яку дають учні;

в) власну оцінку.

3. У своїй взаємодії з людиною я частіше звертаю увагу на те:

а) чи може вона бути корисною для мене;

б) чи є в нас спільні справи, інтереси, дружні стосунки;

в) що, власне, я можу дати їй.

4. У спілкуванні з людьми для мене важливо:

а) бути в масці – грати соціальні ролі, які змогли б гарантувати мені
вигідну позицію;

б) бути таким, яким мене хоче бачити співрозмовник;

в) бути відвертим і безпосереднім, не боятись помилок.

5. Якщо людина при першій зустрічі мені неприємна, я:

а) прагну це продемонструвати або відгородитись від неї;

б) намагаюся зрозуміти причину своєї ворожості;

в) прагну подивитися на життя очима співрозмовника і знайти спільне для
подальших стосунків.

6. Знання в цій або інших наукових сферах мені необхідні, щоб:

а) матеріально забезпечити себе;

б) бути хорошим фахівцем, в очах інших – освіченою людиною;

в) почуватися вільним і максимально реалізувати свої можливості.

7. У своїх помилках, невдачах, у безрезультатності справи я найчастіше
звинувачую:

а) обставини;

б) інших людей;

в) самого себе.

8. Якщо точка зору не збігається з моєю, я прагну:

а) сперечатися, обурюватися;

б) спокійно переконувати співрозмовника;

в) зрозуміти та визнати позицію співрозмовника.

9. У конфліктній ситуації я:

а) обурююсь, шукаю правих і винних;

б) відхожу вбік;

в) сприймаю проблему, прагну знайти компромісне рішення.

10. У трудовому колективі я бачу себе:

а) особистістю, яку ніхто не зрозумів;

б) незалежною індивідуальністю;

в) членом «команди», на думку якого зважають інші.

11. В організації спільної діяльності для мене найкраще:

а) коли мені дають незначну роботу та менше з мене питають;

б) коли хтось бере не себе відповідальність за загальне керівництво, а я
відповідаю лише за свою ділянку роботи;

в) коли я активно підключаюся до організації справи та беру на себе
відповідальність за спільний результат.

12. Під час занять для мене найцінніше:

а) вивчення учнями предмета, засвоєння програми;

б) характер взаємин;

в) духовний, соціально-моральний розвиток свій і учнів.

13. У конфліктній ситуації з учнями для мене важливо:

а) зберігати вірність своїм принципам, виявити характер;

б) згладити конфлікт;

в) шукати компроміс, відкриватися назустріч новому, не боятися втратити
авторитет.

14. Моя життєва настанова:

а) робота не вовк – у ліс не втече;

б) виконувати свої обов’язки та не виявляти ініціативу;

в) виявляти ініціативу та придумувати справи, які цікаві всім.

15. Найчастіше мене хвилюють такі запитання:

а) «Коли все зміниться на краще?», «Як вони могли зі мною так вчинити?»,
«І коли це нарешті закінчиться?», «Хто винен?», «Як покарати винних?;

б) «І чому це трапляється саме зі мною?», «Де я міг помилитись?», «Як
уникнути конфліктної ситуації?», «Як мені його переконати?»;

в) «У чому я не правий?», «Що залежить тільки від мене?», «Які висновки
із ситуації, що склалась, я можу для себе зробити?».

16. У процесі спілкування я часто вживаю такі висловлювання:

а) «Так бути не повинно», «А чому я це повинен робити?», «Май на
увазі:якщо…, то я…», «Тримай свою думку при собі», «Яка складна і
невдячна робота», «Я переконаний!», «Ще цього не вистачало на мою
голову!»;

б) «Наступного разу буту розумнішим», «Від таких людей треба триматись
якнайдалі», «Ми різні, і з цим треба змиритися», «Треба знати його
думку, щоб наступного разу не виник конфлікт».

в) «Я теж можу помилитись», «Ми всі різні, і це цікаво», «Я Вас
правильно зрозумів…?», «Світ – не добрий і не злий. Він просто є», «З
молоддю завжди цікаво. Спілкування з нею надає сил».

17. У спілкуванні з учнями для мене важливо:

а) давати їм інформацію, яку я вважаю необхідною;

б) слухати, що учні зрозуміли з моїх пояснень;

в) викликати у слухачів інтерес до розмови; говорити і слухати залежно
від ситуації; прислухатися до думки інших.

Ключ до тесту: відповіді а) – 1 бал; б) – 2 бали; в) – 3 бали.

1. Якщо ви набрали 17-26 балів, то, скоріш за все, ви часто буваєте
незадоволені своєї професією, учнями, життям. Напевно, турбота і стреси
зруйнували Вашу віру в людей і здатність радіти життю. Можливо, до Вас
люди часто ставилися несправедливо, і це підірвало Ваші сили. У
більшості випадків Ви не розумієте інших, а вони – Вас. Якщо думка не
збігається з Вашою, це Вас дратує. Свою професію Ви, напевно, вважаєте
обов’язком і тяжкою працею. Вам треба переглянути свої погляди на життя,
на себе і свою професію.

2. якщо Ви набрали 27-40 балів, то можна припустити, що Ви прагнете до
гармонії зі світом і самим собою. Вам хотілося б жити з іншими людьми в
мирі та злагоді, але часто цьому перешкоджають обставини або люди не
готові йти Вам назустріч. Вам ще важко знайти своє місце в «команді»,
оскільки Ви отримуєте задоволення від колективної справи і спілкування з
людьми. Ви прагнете стати «діалогічною особистістю», однак ще
недостатньо добре знаєте, як це зробити. Спробуйте більше прислухатися
до голосу й думок інших людей.

3. Якщо Ви набрали більш як 41 бал, то Вас можна вважати людиною, поруч
з якою комфортно всім. Вас люблять діти, колеги, друзі й дехто хоче
наслідувати Вас і мріє навчитися жити так, як Ви: змістовно, цікаво,
безконфліктно, у злагоді зі світом і людьми, з прагненням до
самовдосконалення.

Подаємо класифікацію особистих якостей вчителя, важливих для здійснення
конструктивної взаємодії з учнем у процесі формування культури мислення
школяра.

Домінантні якості

1. Емпатія.

2. Урівноваженість.

3. Доброта й доброзичливість.

4. Чесність.

5. Справедливість.

6. Толерантність.

7. Педагогічний оптимізм.

8. Педагогічний такт.

9. Гнучкість.

10. Почуття гумору.

Периферійні якості

1. Ерудиція.

2. Зовнішня привабливість.

3. Ініціатива.

4. Цілеспрямованість.

5. Динамізм.

6. Педагогічний і життєвий досвід.

Негативні якості

1. Мати «мазунчиків» у класі, виявляти симпатії й антипатії.

2. Підпадати під хвилі настрою, будувати стосунки залежно від свого
емоційного стану.

3. Мстивість – прагнення зводити рахунки.

4. Запальність, імпульсивність, відсутність витримки.

5. Зарозумілість – підкреслення власних переваг.

6. Неуважність, забудькуватість.

Професійно-педагогічні протипоказання

1. Недовіра.

2. Шкідливі звички.

3. Зовнішня та моральна неохайність.

4. Грубість.

5. Рукоприкладство.

6. Безпринципність.

7. Безвідповідальність.

8. Давати дітям прізвиська.

9. Мстивість.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020