Реалізація комплексно-цільової програми “Школа і родина”
Для підтримки життєздатності та розвитку школи в сучасних
соціально-економічних умовах їй необхідні підтримка й союзники, у першу
чергу в особі батьків, які стають одним із найбільш реальних замовників
на зміст шкільної освіти
Аналіз даного напряму в роботі показав, що основні задачі та шляхи
реалізації співробітництва визначені правильно, вони відбивають реальні
проблеми, що вимагають подальшого поетапного рішення. Поряд із
позитивним досвідом роботи виявлені проблеми, що заважають розвитку
співробітництва між освітньою установою та батьківською громадськістю.
До них відносяться:
недостатній ступінь поінформованості батьків про діяльність освітньої
установи, про ціннісні орієнтири та досягнення, про життєдіяльність
власної дитини у стінах школи;
недооцінка активності батьків стосовно школи з боку самих педагогів.
Виявилось, що багато батьків готові до співробітництва в різному ступені
й у різних формах – треба тільки вміло спрямувати їхню енергію в
потрібне русло;
недостатня правова та психолого-педагогічна компетентність як батьків,
так і педагогів.
У той же час педагоги справедливо відзначають послаблення уваги частини
батьків до виховання своїх дітей, зниження ролі родини у формуванні
особистості школяра, що не може не позначатись на результатах роботи
школи. Життя підтверджує правоту В. Сухомлинського, який не раз
підкреслював: те, що послабляє родину, послабляє і школу.
Систематично проводиться соціологічне опитування старшокласників з метою
визначення пріоритету життєвих цінностей. Зроблені певні висновки:
цінність щасливого сімейного життя в ієрархії життєвих цінностей молодих
людей помітно втрачає свою значущість. Інтенсивне зниження її важливості
особливо спостерігається серед юнаків.
Багаторічна робота школи та родини систематизована і продовжена на
новому етапі розробки й реалізації комплексно-цільової програми «Школа і
родина», затвердженої радою школи ще у вересні 2004 року.
Мета програми:
об’єднання зусиль педагогів і батьків у створенні умов для формування в
дитини якостей, необхідних для її самовизначення та самореалізації, для
подолання труднощів і самореабілітації у випадку невдачі;
взаємодія школи та родини в питаннях виховання й освіти дітей,
реалізації комплексу заходів для соціального захисту дитинства.
Задачі програми:
створення налагодженого механізму взаємодії школи та родини;
створення інформаційного середовища, що забезпечувало б задоволення
інформаційних потреб батьків;
розробка й поетапне впровадження нових форм і методів, прогресивних
технологій у роботі з родиною;
формування поважного ставлення родини та школи до дитини й один до
одного, уміння конструктивно підходити до розв’язання конфліктів.
У сформованій практиці роботи школи з батьками сьогодні багато що
переосмислюється; ставиться мета забезпечити гуманне виховання,
перейняте справжньою турботою про учня. Сьогодні батьки мають право
визначати, де й чому навчається їх дитина, брати участь у формуванні
навчального плану школи, вибирати профіль навчання, учителів. Ці та
багато інших питань, що стосуються як змісту освіти, так і умов
перебування дітей у школі, розглядаються на засіданнях ради школи,
батьківських комітетів. Головними турботами цих органів самоврядування є
учень, його самопочуття, духовне й фізичне здоров’я, запити та інтереси.
Рада школи є законодавчим органом, де прийнято локальні акти «Положення
про заохочення учнів», «Правила поведінки учнів», «Положення про раду
школи та конференції» та інші.
Щорічно проводимо загальношкільну конференцію, де знайомимо батьків з
досягненнями школи, перспективами розвитку, проблемами. Батьки та діти –
активні учасники конференції – вносять пропозиції про організацію
освітнього процесу. На конференціях відзначаються грамотами, листами
подяки найбільш активні представники батьківської громадськості.
Розвитку співробітництва з родиною сприяє подолання замкнутості школи,
відверта демонстрація її роботи батькам, широкій громадськості. Із цією
метою періодично проводимо збори за паралелями, що являють собою творчий
звіт про свою діяльність. До днів звіту пристосовуються виставки, де
демонструються будь-які досягнення учнів, піддається гласності конкретна
допомога з боку батьків і громадськості.
У функціональні обов’язки заступників директора, посадові інструкції
введені обов’язки роботи з батьками. Саме вони разом із класними
керівниками, психологом і соціологом проводять батьківські збори за
паралелями, а також ведуть індивідуальну роботу з окремими родинами
учнів.
У школі є інформаційні стенди як для учнів, так і для батьків. Кожний
батько має можливість познайомитися з календарним графіком, розкладом
уроків, графіком проміжної атестації, графіком проведення олімпіад і
конференцій, основними положеннями статуту школи, нормативно-правовими
документами. Результати всіх досягнень відбиваються в наочних
матеріалах, а також у щомісячному випуску шкільної газети, видавцями
якої є самі учні.
ність дітей у школі та вдома – неодмінна умова позитивного ставлення,
але вчитель у жодному разі не повинен перетворюватись на контролера,
скаржника, який негайно повідомляє татам і мамам школярів про всі їхні
промахи та провини, пропущені уроки, отримані низькі оцінки тощо.
На педагогічній раді з проблем родини були затверджені принципи роботи з
батьками: гуманізм і демократизм; взаємна довіра й повага; взаємна
підтримка й допомога; терпіння та терпимість один до одного.
Одним із напрямів, що підсилює вплив педагогів на сімейне виховання, є
диференційований підхід до родин учнів, урахування специфічних
особливостей кожної з них. Основами диференційованого підходу можуть
бути вік батьків (молода родина, котра посилає першу дитину до школи,
або досвідчена, котра, наприклад, має кілька дітей), склад родини
(повна, неповна), забезпеченість, соціальний клімат. Знання типології
родин дає можливість прогнозувати виникнення певних типів педагогічних
проблем, які необхідно вирішувати разом. Рекомендуємо використовувати в
роботі щоденник класного керівника, в якому фіксуються всі відомості про
батьків і дітей. Щорічно у вересні формується банк даних про склад
родини наших учнів, що дозволяє спроектувати зміст і способи
інформування, освіту й консультування батьків.
Важливим напрямом у роботі з родиною вважаємо психолого-педагогічну
освіту батьків, що дозволяє батькам краще розуміти, що й чому
відбувається у психіці дитини, чим пояснюється її поведінка, розвиток. У
роботі з цього напряму скористались методичними рекомендаціями науковців
про використання у практичній діяльності освітніх установ програм,
технологій, моделей педагогічної взаємодії з родиною.
Досвід показує, що ефективність досягається там, де освіта організується
в активних формах, де колективні форми (лекції, бесіди, конференції,
дискусії, диспути тощо) сполучаться з груповою й індивідуальною роботою
(консультації класного керівника, учителя-предметника, психолога,
фахівців: медиків, соціологів, логопедів та інших); теоретичні викладки
збагачуються обміном досвідом сімейного виховання, проведенням
педагогічних практикумів, розбором конкретних педагогічних ситуацій з
батьками.
Варто звернути увагу й на освіту школярів у плані сімейного виховання.
Зміст підготовки до сімейного життя включає такі аспекти.
Загальносоціальний, що розкриває суть сімейно-шлюбних стосунків,
значущість родини в суспільстві, соціальні ролі чоловіка й жінки та
батьків.
Етичний, що включає виховання моральних, духовних якостей особистості –
поваги до батька, матері, старших і молодших; потреби у вихованні дітей,
відповідальності, вірності; усвідомлення моральних основ шлюбно-сімейних
стосунків, любові як моральної основи шлюбу тощо.
Правовий, котрий обумовлює ознайомлення з основами законодавства про
шлюб, з найважливішими положеннями сімейного права, з обов’язками
чоловіка й жінки.
Психологічний – формування понять про особистість, про особливості
психології міжособистісних стосунків юнацтва, про психологічні основи
шлюбу та сімейного життя.
Фізіолого-гігієнічний, що включає знання фізіологічних розходжень
статей, питань гігієни тощо.
Педагогічний, що включає формування уявлень про роль родини у вихованні
дітей, про виховні функції батька й матері, озброєння учнів конкретними
знаннями й уміннями з виховання дітей.
Естетичний, що включає формування ставлення до родини як до самостійної
естетичної цінності.
Господарсько-економічний – озброєння знаннями про бюджет родини,
культуру побуту, про вміння господарювати.
В який спосіб реалізується ця робота?
З учнями I-IV класів проводяться бесіди про значення родини в житті
людини, про повагу до членів родини. Діти охоче розучують вірші, пишуть
поздоровлення, готують близьким подарунки, зроблені своїми руками.
З учнями V-VI класів проводяться бесіди «Твої обов’язки в родині»,
«Родовід родини», «Мама і тато повернулися з роботи», «Людині потрібний
друг» тощо.
У VII-IХ класах акцент робиться на формах роботи, що виробляють у дітей
активне ставлення до предмета розмови, допомагають осмислити, уточнити
свої життєві стосунки.
У Х класах курс «Етика і психологія сімейного життя» містить у собі такі
розділи: «Особистість у суспільстві»; «Соціалізація особистості»;
«Особливості міжособистісних стосунків»; «Основи сімейних стосунків»;
«Родина і діти»; «Шлюб і родина». Цей курс – завершальний етап
багатогранної роботи із сімейного виховання старшокласників.
Розвитку співробітництва сприяє й залучення батьків у спільну з дітьми
діяльність. Це дозволяє підняти рівень позакласної роботи, поліпшити
взаємодію вчителів, дітей і батьків. Проживаючи разом із ними визначені
ціннісні стосунки, батьки переносять їх у сімейне життя.
Батьки та вчителі являють собою педагогічне співтовариство, тільки
ступінь відповідальності та контролю в них різний. Так, педагоги
звітують перед державою і фактично перед батьками, а батьки, власне
кажучи, вільні від юридичної й адміністративної відповідальності перед
школою. Тому ми вважаємо, що відносини необхідно будувати на договірній
основі. Ми розробили договір, у якому визначили права й обов’язки
батьків, учнів, школи.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
