Робота школи та дитячого садка
Реформаційні процеси, що відбуваються у вітчизняному освітянському
просторі, зумовлюють наявність розв’язання комплексних
соціально-педагогічних завдань, одним з яких є перехід до систематичного
навчання дітей із шести років
Але вчителі Новосвітської ЗОШ І-ІІІ ступенів мають немалий методичний
досвід у цьому питанні, бо з 1986 р. школа відкриває перші класи, як із
шестирічного, так і семирічного віку. Для цього в нас у школі створені
необхідні умови: окремий блок, який містить класну кімнату, спортивний
міні-зал, спальню, роздягальню.
Але все ж таки ми перейшли не тільки на навчання з шести років, а й на
нові програми, їх новий зміст, нову систему оцінювання знань, умінь і
навичок учнів.
І які б реформи не проводились, у центрі уваги педагогів і науковців, у
середині всієї шкільної реформи має стояти особистість дитини, її
інтереси та здоров’я, її гармонія з навколишнім світом.
Ураховуючи, що в навчанні учнів за чотирьохрічною програмою ми вже мали
деякий досвід, старалися зробити все, щоб не втратити попередніх
надбань, ми намагалися взяти найкращі надбання та досвід організаційного
переходу на нову структуру: це й завчасна підготовка
навчально-матеріальної бази шкіл і дитячих садків, і ретельна
диспансеризація дітей, і поглиблена перепідготовка вчителів до роботи в
нових умовах.
У процесі переходу до початкової школи нового типу загострилась проблема
наступності з дошкільними закладами. Тому ми вирішили підійти до
розв’язання цього питання нестандартним шляхом – відкривати перші класи
не тільки при школі, а й на базі дитячих садків.
І перед учителями та адміністрацією нашої школи гостро постало питання
забезпечення неперервності освітнього процесу між дошкільною й
початкової ланками освіти, особливо з проблем фізичного, психічного,
соціального, мовленнєвого розвитку дитини. Для впровадження цього
питання було складено план наступності в роботі комплексу «Дитячий садок
– початкова школа».
Протягом чотирьох років вивчалась робота вчителів із шестирічними учнями
на базі дитячих садків і школи.
Реформування системи освіти зумовило нові теоретичні й методологічні
засади змісту освіти. Стало очевидним, що традиційна підготовка дітей до
школи втратила свою перспективу. У наш час набуває цінності особистісне
формування дитини.
На нашу думку, сучасний стан підготовки дітей до життя полягає в
переорієнтації її змісту від суто навчального до
розвивально-соціального, що забезпечує формування творчої особистості й
зумовлює необхідність створення умов для її фізичного, психічного та
соціального розвитку як складових творчої особистості, передбачених
базовим компонентом. Тому маємо всі підстави вважати, що підготовка
дошкільників до школи включає формування творчої особистості дитини
через набуття нею соціальної та життєвої компетентності як інтегрованого
результату дошкільної освіти.
Розвиток творчої особистості потребує відповідних умов, від яких
залежить його ефективність, продуктивність виявів особистості як
суб’єкта діяльності. Цьому найбільшою мірою сприяє навчально-виховний
комплекс з єдиними підходами та вимогами до кожної дитини, наданням їй
максимальних можливостей для виявлення й розкриття творчих здібностей,
обдарувань на всіх етапах – від дошкільника до молодшого школяра й у
подальшому житті. Сутність такого розвитку подано на схемі.
Залучення батьків до співпраці з педагогами у творчому розвитку дитини
та підготовці до школи – це одне з базових завдань дошкільного
компонента навчального закладу. У межах програми роботи з батьками
впродовж дослідження ми застосували найрізноманітніші заходи.
Дотримання принципу наступності в системі освіти сьогодні не викликає
сумнівів. Проблема наступності реалізується як процес, який об’єднує в
собі органічно поєднані між собою дошкільну, початкову та середню
освіту.
Перехід із дошкільного закладу до школи – надзвичайно відповідальний і
складний період у житті кожної дитини, а особливо шестирічної. Завдання
дорослих – батьків, вихователів дошкільних закладів на момент вступу до
школи – допомогти дитині оволодіти певним світоглядом, сформованим
внутрішнім механізмом регуляції своєї поведінки та діяльності, здатністю
до вияву вільної поведінки та особистісною свідомістю.
Щоб дитина й у школі відчувала повноту життя, почувалась успішною не
тільки в навчанні, а й у всіх проявах шкільного життя, вона має,
відповідно до віку, бути компетентною, у тому числі й у предметному
світі, тобто навчитись орієнтуватись у ньому, пристосуватись до нього,
перетворювати його. При цьому компетентна дитина не лише знає його, а й
прагне діяти з предметами. Мірою розвитку дитини є її самостійність і
працелюбність як інтегральні якості особистості. Дошкільник, як суб’єкт
активності, установлює зв’язки з навколишньою дійсністю за допомогою
діяльності – предметно-практичної, комунікативної, пізнавальної.
vx®
°
x°
Орієнтиром для батьків, вихователів, учителів початкових класів на
складному шляху підготовки до школи стануть критерії компетентності
дитини шести років у предметному світі та практичній діяльності на
момент переходу до шкільного навчання.
І щоб зберегти самоцінність дитини та полегшити адаптацію до шкільного
навчання, у початковій ланці повинні враховуватись і продовжуватись
характерні для дошкільного віку моменти: використання мотивів ігрової
поведінки, цілеспрямований розвиток сенсорних процесів, чутності слуху,
гостроти зору, можливостей руки. Тому головною метою сучасної початкової
школи є забезпечення подальшого становлення дитини, цілеспрямоване
виявлення й розвиток здібностей, формування вміння й бажання вчитися,
створення умов для самовираження учнів у всіх видах діяльності, які
сприяють морально-етичному й естетичному розвитку, оволодінню основами
здорового способу життя, готують до самоуправління в навчально-виховному
процесі. Як квіти на великій клумбі, так і наші діти – усі дуже різні.
Але, незважаючи на це, існують певні періоди розвитку, коли зміни
стосуються майже всіх. Тому психологічна служба школи спирається на
вікові закономірності психологічного розвитку в рамках певного
соціально-педагогічного простору.
Основною метою діяльності психологічної служби нашої школи є соціальний
розвиток навчального закладу через використання людського чинника, а
також індивідуальний розвиток кожного суб’єкта навчально-виховного
процесу, підвищення його творчого потенціалу.
Найважливішим періодом, що чинить вплив на все наступне життя дитини у
школі, є перший клас, а точніше, перше півріччя початкового навчання.
Саме в цей період відбувається зустріч очікувань та установок дитини з
установками й очікуваннями вчителя, батьків. Головне тут не тільки в
тому, щоб зробити відносини між учасниками шкільної діяльності
демократичними, гуманними, теплими, а й у створенні та підтримці
можливості використання дитячої ініціативи в побудові спільної з
дорослими навчальної діяльності.
Завдання супроводу
1. Психологічне вивчення готовності дитини до школи.
2. Створення умов для розвитку класу як психологічної групи.
3. Зміна позиції вчителя у класі – учитель як ведучий та учасник
групового процесу.
4. Вивчення й розвиток стилю спілкування в діаді «дитина-батько».
Перехід дітей до середньої школи в цілому можна охарактеризувати як
кризу шкільного розвитку дитини. Гуманне бажання дорослих адаптувати
дітей найчастіше призводить до грубого тиску на них. Нами було виявлено,
що першочергове значення тут мають підтримка емоційно благополучного
стану дітей у школі, координація ставлення до процесу навчання
п’ятикласників між педагогами та батьками, профілактика шкільної
дезадаптації через створення стійкої ситуації успіху. Подолання
дезадаптації школярів в умовах переходу з початкової ланки до середньої
– одна з насущних проблем у навчально-виховному процесі
навчально-виховного комплексу. Ми вирішуємо її за допомогою таких
заходів:
виявлення й відповідність індивідуальних особливостей молодших школярів
їхньому віку;
визначення ефективності методів діагностики рівня розвитку молодших
школярів;
застосування методів дезадаптації дітей у перехідний період;
визначення ефективності взаємодії та взаємоприйнятності індивідуальних
стилів навчання й виховання вчителів початкової та середньої ланок.
За свідченням психологів, у цьому віці у зв’язку з початком етапу
статевого дозрівання відбуваються зміни в пізнавальній сфері молодших
підлітків, уповільнюється темп їхньої діяльності. Діти частіше
відволікаються, неуважні. Це, як наслідок, може бути причиною зниження
рівня навчальних досягнень, утрати мотивації до навчання.
У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти
зазначено, що відбір змісту предметів 12-річної школи ґрунтується на
принципі наступності між початковою та основною, основною та старшою
ланками. Забезпечення такої наступності та адаптація дітей до основної
школи – важлива передумова успішного навчання школярів у 5-му класі. Для
вирішення цих завдань необхідно враховувати психологічні особливості
10-11-річних школярів, рівень пізнавальної діяльності, з яким діти
прийшли до 5-го класу; проаналізувати проблеми, з якими учні стикаються
в адаптаційний період, і виробити шляхи їх подолання. Тому у
вересні-жовтні адміністрацією школи спільно із психологом вивчалась
педагогічна адаптація учнів 5-х класів і сформованість таких ключових
компетентностей: комунікативних, саморозвитку та самоосвіти. Було
проведено тестування (тести тривожності Філіпа, соціометрія,
інтенсивність пізнавальної потреби учнів).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
