Родина та її роль у вихованні толерантності
У нашому суспільстві існує багато родин, виховний стиль яких не
відповідає принципам толерантності, що породжує розвиток у дітей почуття
тривоги, страху, агресивності, песимізму і непевності в завтрашньому дні
Діти, виховані в таких родинах, звичайно мають потребу в підвищеній
психопедагогічній увазі, що обумовлює позитивну чи негативну динаміку
розвитку особистості. В останньому випадку, як правило, вони стають або
жертвами, або призвідниками насильства.
Результати досліджень агресивності старшокласників, проведені в Молдові,
довели, що в родинах агресивних дітей переважають напружені,
нетолерантні стосунки, а також несприятливе батьківське ставлення.
Дослідження, в якому брало участь більш 600 батьків сучасних підлітків
Республіки Молдова, указує на тенденцію пригноблення (31,6 %),
авторитарності (81 %), гіперопіки і навіть інфантилізації дитини (68 %).
Співробітництво яскраво виражене лише в 15,6 % родин підлітків, а в 63,1
% родин показник співробітництва є середнім.
У цих умовах корисна консультативна психопедагогічна діяльність, а в
деяких випадках навіть психокорекційна робота з родиною.
Стосунки між батьками й дітьми за своєю природою складні й суперечливі.
З одного боку, їхня головна характеристика – це любов, що визначає
довіру до дитини, радість і задоволення від спілкування з нею, тенденцію
її захистити, увагу і безумовну турботу. З іншого боку, батьківська
позиція характеризується вимогливістю та контролем. У системі цих
стосунків толерантність / інтолерантність як стиль особистості
виявляється у виховній тактиці батьків. У деяких випадках батько свідомо
відбирає адекватні, відповідні ситуації, методи дисциплінування дитини,
аналізуючи їх і міркуючи над ними. Але буває й так, що він діє
імпульсивно, не усвідомлюючи ні причин своїх дій, ні їхнього впливу на
особистість і поведінку дитини. Але ж неадекватні методи впливу на
дитину можуть призвести до формування певних патологічних рис
особистості та девіантної поведінки. Саме батько та мати вводять дитину
в реальність і є носіями норм та соціальних правил, оцінюють дії та
здійснює необхідні санкції, що обумовлені певними батьківськими
програмами.
Часто стосунки між батьками й дітьми страждають від неправильно обраних
методів дисциплінування дитини. Для того щоб вищезгадані стосунки були
збалансованими, батькам необхідно знати й адекватно використовувати
методи заохочення і покарання.
У цьому сенсі перед учителем (класним керівником) стоїть завдання
консультувати батьків – зрозуміло, з їхньої згоди.
Так, батьківська позиція з погляду її толерантності/інтолерантності має
вирішальне значення у формуванні характеру й поведінки дитини.
Толерантність, що сприятливо впливає на розвиток особистості дитини,
співвідноситься з прийняттям – ці поняття часом використовують навіть як
синоніми.
Найсприятливішою формою взаємодії між батьками й дитиною, що відображає
прийняття стосовно дитини, є співробітництво, а у важких ситуаціях – і
компроміс. Батьки, які йдуть на співробітництво, є авторитетом для
дитини. Вони керують і дисциплінують без застосування сили, вони
надихають, цінують, пояснюють і стимулюють. Такі батьки всією своєю
поведінкою сприяють розвиткові компенсації та самореалізації дитини за
допомогою підтримки її відповідальності і незалежності.
Будь-яка діяльність припускає не тільки успіх, але й помилки.
Співробітництво ґрунтується на здібностях, якостях і позитивному внеску
кожного учасника, допускаючи можливість деяких помилок і недоліків (за
винятком навмисних). Прийняття і співробітництво означають визнання
активної ролі дитини, що зміцнює її віру в батьківську любов.
Таким чином, прийняття і співробітництво сприяють розвитку
толерантності.
Деяким нетерплячим батькам властиве неприйняття, у тому числі й дітей.
Часто неприйняття може виявлятися як відкидання. Суть відкидання полягає
в негативному ставленні до дитини, відсутності інтересу до її побажань і
можливостей, в ігноруванні чи зневазі її потреб. Відкидання спричиняє
розвиток у дитини комплексу неповноцінності або комплексу провини.
Це, як правило, веде до спростування вищезгаданого досвіду свого життя і
до прагнення довести собі і навколишнім власну цінність, що досягається
за допомогою досягнення успіхів у певній галузі (спорт, наука, мистецтво
тощо), або зловживань. Трапляється, звичайно, що люди пристосовуються до
подібного ставлення, несучи цей хрест усе своє життя. Наслідки цього в
кращому випадку виражаються в поганому настрої, але найчастіше
виявляються дуже серйозними – депресивні стани, вживання алкоголю і
наркотиків, спроби самогубства, асоціальна й антисоціальна поведінка.
Методичні пропозиції проведення батьківських зборів
Тема: Толерантність та її формування в підлітковому віці.
Мета: Формування й розвиток толерантного ставлення батьків до своїх
дітей.
Проведення зборів
Виклик
Класний керівник пропонує батькам за 5 хвилин написати (на заздалегідь
розданих аркушах паперу) усе, що вони розуміють під словом
толерантність.
Реалізація
Після презентації деяких варіантів визначень, запропонованих батьками,
зачитується формулювання поняття толерантність і перелічуються принципи
толерантності. Потім педагог може продовжити збори читанням уривка того
чи іншого тексту із психологічним змістом.
Приклад: У романі «Герой нашого часу» великий російський письменник М.
Лермонтов писав від імені свого героя Печоріна: «Так, така була моя доля
із самого дитинства! Усі читали на моєму обличчі ознаки поганих якостей,
яких насправді не існувало, але передбачалася їхня присутність, я
глибоко відчував добро і зло – ніхто не пестив мене, усі мене
обвинувачували – я став злопам’ятним, мстивим; я був смутний, похмурий.
Інші діти – веселі й балакучі, я себе почував вище них, мене оцінювали
нижче – я став заздрісним; я був готовий любити весь світ, мене ніхто не
зрозумів – я навчився ненавидіти; я говорив правду, мені не вірили – я
почав брехати».
На підставі фрагмента починається спрямована дискусія:
Які думки викликає прочитаний уривок?
Які подібності ви знаходите між досвідом героя і вашим власним?
Як ви думаєте, який резонанс ваші дії викликають у дитини?
Робота в малих групах (по 4-5 батьків):
Батькам пропонується змінити запропонований вище уривок (чи будь-який
інший, прочитаний учителем) таким чином, щоб герой був вдячний дорослим
за прекрасне дитинство, що вони йому подарували.
Результати групової роботи читаються вголос.
Рефлексія
Вивчення випадку
Проводиться обговорення проблемної ситуації, обраної з літератури, ЗМІ
чи життєвого досвіду. Класний керівник може запропонувати ситуацію,
схожу до такої:
«Анастасія 14 років свариться зі своєю матір’ю, яка змушує її прибирати
у своїй кімнаті. Мати вважає, що це її обов’язок, але дівчинка
повідомляє, що не буде прибирати, незважаючи на те, що це її кімната».
Прокоментуйте ситуацію з погляду кожного персонажа.
Подумайте, які мотиви породили ситуацію.
З огляду на перспективу формування особистості дитини, що краще: з
терпимістю ставитись до подібного чи ні? У яких ситуаціях?
Робота в малих групах
Пропонується формулювання деяких правил для батьків, що стимулювали б
самоповагу в дітях, а також їхню повагу до батьків.
Яке місце займає толерантність в ієрархії цих правил?
Обговорюються пропозиції груп; висуваються доводи; прийняті пропозиції
пишуться на дошці / аркуші паперу.
Формулюється загальний висновок
Класний керівник пропонує підняти руку тим батькам, які вирішили не
принижувати гідність своїх дітей, нав’язуючи їм ті чи інші ярлики.
Методи заохочення та покарання (рекомендації)
Якщо методи заохочення є різноманітними та несподіваними, вони більш
ефективні. Але винагорода не має сприйматися як подарунок до дня
народження. Для того щоб винагорода реалізувала свою функцію
(закріплення позитивної поведінки), стимуляція (винагорода і покарання)
повинна бути адекватна дії дитини, не маючи при цьому матеріальної
цінності.
Стимуляція повинна бути значима для дитини. У протилежному випадку вона
втрачає зміст і не виконує функції боротьби з небажаною поведінкою.
(Якщо дитина покарана за погану поведінку забороною йти в гості, а вона
й не хотіла туди йти, тоді покарання не буде адекватним).
Ситуація повинна відповідати рівню чутливості дітей (для сприйнятливої
дитини досить погляду, для іншої ж потрібно щось більш істотне).
Стимуляція позитивної поведінки призводить до швидкого формування
потрібних навичок на відміну від застосування покарання.
Обіцянки мають виконуватися. Неприпустимо обіцяти неможливе.
Фізичне покарання і підвищення голосу підтверджує нездатність знайти
доцільне рішення.
Покарання заслуговує тільки повторна поведінка (2-3 рази). Для
досягнення потрібного результату, у випадку повторення дії після
покарання, ступінь останнього має зростати.
Стимуляція (винагорода і покарання) повинна випливати безпосередньо
після провини. Вона буде мати виховний ефект лише в тому випадку, якщо в
дитини сформується негативне ставлення до вчинку і її не будуть
переслідувати почуття провини чи неповноцінності. У випадку застосування
покарання матиметься на увазі мотив учинку (навмисно негативне /
позитивне, випадковість, помилка).
Покарання не повинне містити елементів приниження і порівняння з
оточуючими
Варто уникати покарання до та після сну, їжі, важливих справ.
Ефективне слухання
Демонструй співрозмовникові інтерес і готовність вислухати – погляд
(жести, міміка) і поведінка повинні говорити про зацікавленість; слухай
для того, щоб зрозуміти, а не заперечити.
i
?
ue ?
легшуй ситуацію співрозмовникові – допомагай йому відчути себе вільно.
Стань на місце співрозмовника – спробуй подивитися на ситуацію з його
точки зору.
Не говори одночасно з ним – не можна слухати, коли говориш.
Став питання – це підбадьорює співрозмовника, але не домінуй над ним –
це може змусити його замкнутися.
Не будь категоричним у суперечці чи критиці, не виявляй себе як
усезнайка – це блокує і дратує людей.
Будь терплячим – спілкуйся не поспішаючи, постарайся не переривати
співрозмовника, не відходь під час розмови.
Не давай вихід емоціям – надмір почуттів може породжувати неправильні
тлумачення.
Теми, що рекомендуються для обговорення з батьками
Сприятливі сімейні передумови для розвитку толерантності в дітей.
Межі толерантності у стосунках батьки – дитина.
Прийняття та відкидання у стосунках батьки – дитина.
Методи винагороди та покарання у вихованні.
Дух толерантності та його формування в підлітковому віці.
Важливість уміння керувати своїми емоціями у стосунках з дітьми.
Психічні особливості підлітків і їхні поведінкові показники.
«Особливі» підлітки й особливі ситуації: адекватні виховні дії.
Конфлікти у стосунках батьки – дитина: причини і методи розв’язання.
Теми, що рекомендуються до обговорення з дітьми на класних годинах
Мистецтво спілкування.
Емоції в нашому житті. Розуміння і толерантність.
Співвідношення толерантність / закон.
Смаки, включаючи батьківські, не обговорюються – до них ставляться з
толерантністю.
Я виявляю толерантність і чекаю її від інших.
Толерантність і потурання.
Як відзначити міжнародний день толерантності (16 листопада) – десять
ідей
Викладені тут напрями діяльності повинні стати імпульсом до творчого
підходу для тих, хто в муніципалітетах і парламентах, школах і
університетах, клубах і асоціаціях, на робочих місцях і в неурядових
організаціях, у засобах інформації усіх регіонів хотів би відзначити
щорічний Міжнародний день, присвячений терпимості, – 16 листопада.
З ініціативи ЮНЕСКО 1995 рік був проголошений Роком Організації
Об’єднаних Націй, присвяченим толерантності. Тоді ж почато здійснення
всесвітньої кампанії поширення ідей терпимості і ненасильства, у рамках
якої і був проголошений цей Міжнародний день.
Атмосфера терпимості і довіри в різних співтовариствах не створюється за
змахом чарівної палички, така робота вимагає часу і сил. Терпимість має
на увазі доступ до освіти, тому що нетерпимість найчастіше корениться в
неуцтві і страху – страху незвіданого, «чужого», інших країн, релігій і
народів. Нетерпимість співіснує з надмірною зарозумілістю, з гординею,
але ж ці поняття пізнають і засвоюють уже в ранньому віці. Тому в
майбутньому необхідно робити великий акцент на вихованні дітей у дусі
терпимості, прав людини та основних свобод.
Але не забуваймо, що виховання не завершується з останнім шкільним
дзвоником, що в якості однієї з пріоритетних груп, які потребують такого
виховання, варто розглядати й дорослих, причому не просто як людей, що
здатні виявляти нетерпимість, але також як батьків, законодавців,
представників органів правопорядку.
Міжнародний день, присвячений толерантності, щорічно може бути приводом
для активізації виховання в дусі терпимості, а також для здійснення
більш широкого соціально-аналітичного аналізу, присвяченого місцевій і
глобальній проблемам нетерпимості.
Це зручний момент для того, щоб осягнути поглядом досягнуте і на цій
основі запропонувати новий підхід до розв’язання наявних проблем.
Незважаючи на те, що проблема нетерпимості має глобальний характер,
оскільки її зростання відзначається в багатьох регіонах світу, самі
прояви нетерпимості звичайно носять місцевий чи національний характер.
Тому для того, щоб глобальні підходи до боротьби з нетерпимістю мали
користь, вони мають супроводжуватися заходами місцевого, національного і
навіть особистісного характеру.
Викладені нижче десять ідей можуть служити відправною точкою для того,
щоб замислитись, яким чином можна відзначити Міжнародний день,
присвячений терпимості, щоб допомогти її становленню в окремих країнах і
в усьому світі. Ці пропозиції головно зорієнтовані на вчителів і учнів
усіх країн, що прагнуть до творення світу, вільного від проявів
нетерпимості.
Різноманіття, що нас оточує
Де б ви не жили, не можна не дивуватися різноманітності суспільства, що
нас оточує. Говорять, що культура є сукупністю всіх тих різних впливів,
що пережив той чи інший регіон. Спробуйте створити дослідницький проект,
спрямований на вивчення культурної розмаїтості у вашому місті чи вашій
громаді. Хто і як тут живе? Допомогти зрозуміти весь діапазон
самобутності культури можуть статті, інтерв’ю, плакати, виставки. Як це
різноманіття виявляється в музиці? Згадайте, з якими музичними і
танцювальними традиціями вам доводилось зустрічатися, наскільки сильно
вони впливають одне на одного. Спробуйте організувати концерт чи
культурний фестиваль, у рамках якого були б представлені різні культурні
традиції.
Права людини
Яким чином у вашій місцевості, країні, регіоні забезпечується дотримання
прав осіб, які належать до національних, етнічних, релігійних, мовних та
інших меншин? Що можна в цьому плані сказати про корінні народи,
робітників-мігрантів, осіб, що шукають притулку, біженців, інвалідів? Чи
забезпечується розвиток і захист їхніх прав? Чи вважаєте ви, що
представники органів правопорядку вашої країни мають необхідний рівень
освіченості в галузі прав людини? Що ви могли б зробити для того, щоби
ставлення до тих чи інших меншин покращилося?
Розробка самостійної програми в галузі терпимості
Спробуйте самі розробити навчальний план чи програму, присвячені
терпимості. Для цього в першу чергу необхідно усвідомити, з яких
елементів складається терпимість і які, на вашу думку, шляхи поширення
цінностей, що в неї закладені. Піддайте ретельному критичному аналізу
підручники й телепередачі, газети й журнали – чи не містять вони
стереотипи, включаючи повсякденне сприйняття жінок і чоловіків,
упереджені думки щодо тих чи інших національностей та етнічних груп? Які
основні завдання в галузі терпимості стоять перед вашим містом, країною,
регіоном?
Ні – насильству
Яким чином насильство проникає до громади, школи, родини, які перешкоди
можна ставити на його шляху? Спробуйте змоделювати динаміку розвитку
терпимості і нетерпимості, граючи відповідні ролі, організувати діалоги,
пропонуючи шляхи розв’язання тих чи інших проблем. Можете організувати
також публічну дискусію, у рамках якої кожна сторона буде захищати свою
точку зору, а потім, помінявшись місцями, – відстоювати вже протилежні
погляди. Як ви уявляєте собі мирне співіснування різних людей і груп? Що
йому допомагає, а що заважає?
Різноманіття людей і різноманіття середовища
В основі кожної громади лежить взаємозалежність. Подібно до рослин і
тварин, люди б не вижили, якби всі були однаковими. Які приклади на
підтвердженні цієї думки ви можете знайти в повсякденному житті вашого
міста? Якими конкретними шляхами культура світу і терпимості допомагає
зберегти навколишнє середовище? Спробуйте здійснити у своїй школі чи
кварталі той чи інший проект.
Релігійна терпимість
Організуйте захід за участю різних релігійних і нерелігійних груп своєї
громади й обговоріть, яким чином ці групи можуть сприяти поширенню
терпимості. Як проповідують терпимість різні релігії світу, у тому числі
вірування корінних народів? Кожна з релігій тим чи іншим чином
ґрунтується на любові та справедливості і не може бути використана для
виправдання насильства чи війни. Традиції діалогу і дискусій між
представниками багатьох релігійних груп не тільки давні, але й
актуальні.
Поточні події
Організуйте обговорення поточних подій з погляду терпимості і
нетерпимості. Спробуйте проаналізувати гострі конфлікти сьогоднішнього і
вчорашнього дня. Як можна було б їх уникнути? Яке місце в сьогоднішніх
подіях займають права людини? Які основні права і свободи визнані
міжнародним співтовариством? Як організоване життя в країнах, де
представлені багато культур і багато мов? Які спільні інтереси можуть
бути в різних народів?
Спорт і терпимість
Які ви знаєте міжнародні спортивні події, яку мети вони мають? Як спорт
і терпимість можуть бути пов’язані один з одним (наприклад, відторгнення
тих, хто не може показати високих результатів у змаганні, спортивний
шовінізм і насильство), які шляхи розв’язання цієї проблеми? Організуйте
спортивний захід на тему «Різноманіття і терпимість».
Роль творчості
Мистецтво красномовніше за будь-які слова. Спробуйте проаналізувати
роботи художника, який представляє інший регіон світу. Що він хоче дати
вам зрозуміти? Спробуйте написати оповідання, п’єсу, вірш, пісню,
статтю, картину, створити плакат, зняти фотографію, зробити відеофільм,
що розкривають тему терпимості. Спробуйте випустити і поширити їх.
Напишіть листа видатним діячам, зверніться до них із запитаннями і самі
розкажіть їм про те, що ви думаєте з приводу терпимості.
Міжнародні зв’язки
Спробуйте організувати міжнародний діалог чи знайти школу-побратим,
використовуючи для цього пошту, у тому числі електронну. Напишіть своїм
кореспондентам в інших країнах про питання і проблеми, з якими ви
стикаєтесь у своєму житті. Обміняйтеся з ними аудіокасетами чи
малюнками, подумайте про можливості побувати в міжнародному літньому
таборі чи взяти участь в учнівському обміні. Запропонуйте своїй школі
приєднатися до Проекту асоційованих шкіл ЮНЕСКО.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
