.

Рольова гра як форма інноваційних технологій (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
136 2261
Скачать документ

Рольова гра як форма інноваційних технологій

Для учнів технікуму формами отримання знань є лекції, семінари,
практичні заняття й лабораторні роботи

Лекції за свою суттю мають характер опису. Однак за теоретичними описами
навчального матеріалу складно, а іноді й неможливо з’ясувати його суть.
При цьому треба пам’ятати, що кожен з лекційних курсів показує, як
правило, один з боків матеріалу, який вивчається.

Семінарські, практичні заняття й лабораторні роботи, що проводяться за
традиційною схемою, мають не дослідний, а ілюстративний характер, який
не може дати учневі повної й комплексної уяви про той чи інший матеріал.

Рольові ігри вигідно відрізняються від інших методів навчання тим, що
дозволяють учням бути причетними до розробки теми, яку вивчають, дають
можливість їм як би «прожити» деякий час у ролі когось іншого,
спробувати свої сили в конкретних життєвих ситуаціях. При цьому треба
підкреслити, що рольові ігри не замінюють традиційні методи навчання, а
раціонально їх доповнюють.

Однак, перед тим як застосовувати гру в навчальному процесі, необхідно
чітко з’ясувати, який навчальний матеріал доцільно викладати за
допомогою рольових ігор, для якого контингенту учнів їх можна
використовувати, як зв’язати гру з іншими засобами навчання, які є в
навчальному плані.

Основним критерієм, який з’ясовує правильність використання рольових
ігор у навчальному процесі, є досягнення мети навчання з урахуванням
умов, у яких буде проходити процес навчання.

Формулюванню цілей гри треба надавати велике значення. Перед тим як
відповісти на запитання, як буде проходити гра, треба відповісти на
запитання, чому ми бажаємо навчити. При цьому мета гри повинна бути
сформульована настільки чітко, щоб служити орієнтиром не тільки
конструкторам гри й викладачам, а й усім учасникам гри, включаючи самих
гравців. Тому, щоб виконати таку функцію, мета гри не може бути
однозначною. Можна виділити чотири цілі, які відповідають чотирьом
рівням пізнання матеріалу гри:

– загальне знайомство з предметом;

– засвоєння конкретних положень, необхідних для прийняття рішень у
відповідності з відомими фактами;

– уміння застосовувати знання у практичній діяльності;

– аналіз отриманих результатів з метою отримання нових, більш
обґрунтованих рішень.

Що ж стосується змістового аспекту навчання за допомогою рольових ігор,
то можна виділити такі моменти:

– підвищення інтересу до навчальних занять і взагалі до тих проблем, які
розглядаються в її процесі;

– зростає пізнавальність у процесі навчання, яка характеризується тим,
що учні засвоюють та утримують більшу кількість інформації, яка
базується на прикладах конкретної діяльності, що сприяє отриманню
учасниками гри навичок прийняття рішень;

– рольові ігри позитивно впливають на відношення учнів до навчального
процесу та інших форм занять;

– змінюється відношення учнів до тих конкретних ситуацій, які служили
предметом гри, до людей, які були персонажами у грі;

– змінюється самооцінка учнів, вона стає більш об’єктивною, змінюються
іноді й оцінки можливостей людського фактора;

– змінюються у кращий бік взаємини учнів і викладачів. Це стосується не
тільки тих викладачів, які проводять ці ігри, а й тих з інших дисциплін,
знання яких допомагають успішній участі в грі.

Пропонується для уваги читачів методична розробка рольової гри на тему
«Вірус. Антивіруси».

Тема: вірус, антивіруси.

Мета заняття: ознайомлення учнів з основними поняттями даної теми, їх
розширення та поглиблення; формування пізнавального інтересу до даної
теми; удосконалення мовленнєвих умінь учнів; стимулювання творчого
самостійного формування та формулювання розгорнутого висловлювання за
даною темою; забезпечення колективного спілкування та індивідуальної
активності кожного учасника гри, можливість реалізації умінь учнів у
різних видах навчальної діяльності; розвиток уміння працювати з
додатковою літературою; поєднувати знання з різних сфер спілкування;
виховування інтересу до вивчення інформатики.

Тип заняття: рольова гра.

Хід заняття

1. Оргмомент

Повідомлення мети заняття, форми його проведення та умови проведення.

Гра «Суд над комп’ютерним вірусом» проводиться після вивчення теми
«Архівація файлів». Після гри проводиться заняття, яке є закріплюючим,
де підводиться підсумок теми «Віруси та антивіруси», детальніше
розглядається робота програм-антивірусів Aidstest і Dr. Web. Ця гра
проводиться на уроці, участь приймає вся група. За тиждень перед грою
діти отримують тему та запитання з неї, які вони повинні підготувати
самостійно. З групи вибираються головні діючі герої: суддя, прокурор,
захисник, заражена програма, вірус, архів, Aidstest, Dr. Web, учений з
комп’ютерних технологій, історик, свідки – брати Алві, яким задаються
окремі запитання, які вони повинні розглянути більш детально. За день
перед уроком проводиться репетиція з головними героями. У ході гри
викладач є стороннім спостерігачем, який не заважає проведенню гри.
Головним ведучим гри є прокурор, який повинен керувати процесом.
Викладач активізується лише в тому випадку, якщо бачить грубу помилку в
ході слідства, якщо ж такої не було або були несуттєві помилки, про них
він повідомляє наприкінці гри, коли підбиває підсумок і дає рецензії на
відповіді, виставляє оцінки.

Після основної частини суду – слухання показань проводиться диспут між
учнями, які не ввійшли до складу основних гравців. Диспут дає змогу
учням учитися висловлювати свою думку, захищати свої погляди. Взагалі,
проведення цієї гри спонукає дітей до самостійної, творчої роботи, що
сприяє більш кращому засвоєнню матеріалу. Мною було помічено, що
викладання цієї теми в нетрадиційній формі допомагає підвищенню
зацікавленості учнів предметом, їх цілеспрямованості в досягненні
поставленої мети.

Хід ігри

Підвестися! Суд іде! … Сідайте!

Суддя. Сьогодні слухається діло № 666 про несанкціонований доступ до
інформації позивачки з метою її ушкодження та знищення. Позивачкою є
заражена програма, обвинуваченим – комп’ютерний вірус. Слово надається
стороні звинувачення, прокурору міста.

Прокурор. Перед тим як розглядати справу, ми повинні чітко для себе
з’ясувати, що це за особистість – вірус, отримати його загальні
характеристики. Для цього сторона звинувачення викликає для дачі
показань ученого з комп’ютерних технологій.

Суддя. Кляніться казати правду і тільки правду.

Учений. Клянусь.

Прокурор. Скажіть нам, будь ласка, шановний, що це за істота вірус і як
він виконує свою роботу?

Учений. Комп’ютерним вірусом називається програма, що має спроможність
упроваджуватися в інші програми, які зберігаються на дисках
запам’ятовуючих пристроїв комп’ютера й заважати їх нормальній роботі. За
рахунок упровадження вірусу до програми збільшується її обсяг.

Коли заражена вірусом програма викликається на виконання, на одному з
етапів її роботи вірус перехоплює керування й реалізує функції, які були
закладені в неї розробником. Звичайно таких функцій дві: зараження інших
програм і дисків й ураження заражених програм. Стадія зараження є
пасивною фазою життя вірусу, коли він зовні практично не виявляє себе,
намагаючись залишитися непомітним для користувача. Коли він отримує
керування на цій стадії, вірус шукає на інших дисках комп’ютера системні
або прикладні програми й упроваджується в них. Тривалість пасивної фази
може бути різною: від декількох хвилин до декількох років. Стадія
активних дій вірусу по ураженню заражених систем називають атакою
вірусу. Вірусна атака може починатися водночас на всіх уражених
комп’ютерах або в різний час у залежності від певних умов. Ну,
наприклад, деякі віруси атакують у момент настання якоїсь календарної
дати або після виконання встановленої кількості заражених програм.

Прокурор. Скажіть, будь ласка, які це ви дії вірусу мали на увазі, що
заважають нормальній роботі комп’ютера?

Учений. Дії вірусу в активній фазі розрізняються за ступенями тяжкості
їх наслідків: від повідомлень на екрані типу «Перезавантажте комп’ютер»,
«Привіт! Ми йдемо на дно» або у випадку, коли по екрану бігають якісь
тваринки: коти, собаки, чебурашки, до дуже серйозних неприємностей,
пов’язаних із частковим або повним знищенням інформації на дисках.

Прокурор. Дякую, у мене запитань більше немає.

Суддя. Чи є запитання до свідка з боку захисту?

Захисник. Так, є. Чи можна стверджувати, що кожен вірус спрямований на
ушкодження або знищення інформації?

Учений. Ні. Як я вже казав, віруси розрізняються за своїми
функціональними можливостями й поділяються на такі групи:

– нешкідливі – ті, що не заважають роботі комп’ютера (збільшення об’єму
файлів);

– безпечні – ті, що заважають роботі, але не пошкоджують інформацію
(наприклад, видають якесь повідомлення);

– небезпечні – ті, що пошкоджують інформацію файлів, зумовлюючи
«зависання» комп’ютера;

– дуже небезпечні – ті, що зумовлюють утрату програм, знищення
інформації із системних областей, форматування жорсткого диска.

Відомі випадки, коли вірусні програми спеціально розробляють і
впроваджують у прикладну програму для того, щоб захистити її від
несанкціонованого доступу до неї, тобто при зверненні до прикладної
програми без дозволу починає працювати програма-вірус, яка виконує певні
ушкодження на вашому комп’ютері. Також у практиці відомі випадки, коли
програму-вірус використовували для справедливої помсти. Взагалі
комп’ютерні віруси будують без усякої мети або щоби показати свою
досконалість у цій сфері комп’ютерних розробок, тому що побудова
програми-вірусу потребує чимало знань і дуже доброго логічного мислення.

Захисник. Дякую, у мене запитань більше немає.

Прокурор. Викликається для дачі показань доктор історичних наук.

Суддя. Кляніться казати правду і тільки правду.

Історик. Клянусь.

Прокурор. Скажіть, до якого часу належить поява терміна «комп’ютерний
вірус» і коли була розроблена перша програма-вірус?

Історик. Вважають, що ідею побудови комп’ютерних вірусів винайшов
письменник-фантаст Джон Райн, який в одній зі своїх книжок, що була
видана в 1977 році, описав епідемію, яка за короткий час уразила більш
ніж 7000 комп’ютерів. Приводом для епідемії став комп’ютерний вірус,
який передавався від одного комп’ютера до іншого, упроваджувався в їх
оперативних системах і виводив комп’ютери з-під контролю людини. У 70-х
роках, коли вийшла книга письменника, поняття «вірус» було примарою, але
вже наприкінці 80-х років вірус стає суворою реальністю.

Прокурор. Дякую, у мене запитань більше немає.

Суддя. Чи є запитання до свідка з боку захисту?

Захисник. Так. У вашому свідченні пролунала дата 1977 рік, час першого
появлення терміна «комп’ютерний вірус», а потім ви сказали, що
наприкінці 80-х років комп’ютерний вірус стає великою проблемою.
Розкажіть нам, будь ласка, яка ж проводилася робота для розробки,
побудови й упровадження в життя програми-вірусу.

Історик. Історично виникнення комп’ютерного вірусу пов’язане з ідеєю
побудови програм, що самовідтворюються. Розробки концепції цих програм
належать до 50-х років. Ідея побудови механізмів, що самовідтворюються,
досліджувалася ще Джоном фон Нейманом, який у 1951 році запропонував
метод побудови таких механізмів.

Першою публікацією, пов’язаною з цією концепцією, можна вважати статтю
Л. С. Пенроуза про механічні структури, які самовідтворюються, видану в
1959 році. Під впливом цієї статті Ф. Ж. Шталь запрограмував на машинній
мові ЕОМ IBM650 біокібернетичну модель, у якій істоти пересувались,
годуючись «ненульовими словами». При збільшенні їх кількості була
передбачена можливість мутацій, у ході яких істоти могли набувати
здібностей з’їдати собі подібних і втрачати можливість до розмноження. У
ході пробного експерименту один безплідний мутант з’їв єдиного, який міг
розмножуватися.

Надалі концепція механізмів, що самовідтворюються, продовжувала
розвиватися, з’являлися нові програми, здатні саморозмножуватися.

Першим вірусом вважають так званий Пакистанський вірус, розроблений
братами Аледжатом і Базитом Алві в 1986 році.

Захисник. Дякую, у мене запитань більше немає. Сторона захисту для
розкриття повної картини щодо побудови першого вірусу викликає для дачі
показань братів Алві.

Суддя. Кляніться казати правду і тільки правду.

Брати Алві. Клянемось.

Аледжат. Так, ми з братом у 1986 році побудували програму, яка пізніше
отримала назву Пакистанського вірусу. Вона заразила близько 18 тисяч
комп’ютерів майже за рік, бо вже в 1987 році її було виявлено та її
почали активно знищувати.

Базит. Ми розробили цю програму для того, щоби покарати американців, які
купували дешеві незаконні піратські копії комп’ютерних програм,
розроблених у Пакистані. В Америці є ж закон, який забороняє комп’ютерне
піратство, ця країна не могла самостійно позбутися цього явища, тому ми
й вирішили їй таким чином допомогти.

Аледжат. Але вже десь у середині 1987 року ми вирішили, що достатньо
покарали американців, тому й припинили впроваджувати свою програму до
піратських копій.

Захисник. Скажіть, чи можна стверджувати, що ви розробили вірус для
благородних цілей, а не для помсти розвиненим американцям?

Брати Алві. Так, і жодної іншої цілі в нас не було.

2

4

( 4

Захисник. Дякую, у мене запитань більше немає. З приводу почутого можна
зробити висновок, що поява механізмів, що самовідтворюються, дала змогу
зробити великий крок уперед у розвитку інформатики та НТП: знайти нові
можливості покарання злочинців, захистити інформацію, яку намагаються
взяти без дозволу, покарати своїх кривдників.

Прокурор. Сторона звинувачення викликає позивачку для дачі показань.

Суддя. Кляніться казати правду і тільки правду.

Позивачка. Клянусь.

Прокурор. Розкажіть нам, як же ви з’ясували, що вражені вірусом?

Позивачка. Перед тим днем, коли я помітила негаразди у своєму стані, до
мене в гості заходив вірус, але пробув не дуже довго. З його слів я
зрозуміла, що він направлявся ще в гості до моєї подруги-програми, тому
я й передала їй через нього мої вітання. Наступного дня, 13-го числа, у
п’ятницю, мені зателефонувала ця моя подруга й повідомила, що почуває
себе погано. Після розмови з нею я помітила, що й у мене з’явились якісь
дивні ознаки: я загубила частину своєї інформації і не можу згадати,
куди я її могла діти.

Прокурор. Скажіть, ви одразу звернулися до лікаря?

Позивачка. Ні. Я спочатку намагалася розшукати цю інформацію. Потім
звернулась до енциклопедії хвороб, де знайшла свої симптоми: ушкодження
інформації, збільшення ваги, які вказували на роботу вірусу, і вже
тільки після цього я звернулась до лікаря Aidstest.

Прокурор. Дякую, у мене запитань більше немає.

Суддя. Чи є запитання до позивачки з боку захисту?

Захисник. Так. Розкажіть більш детально, які події відбувалися у вашому
домі-комп’ютері 12 числа.

Позивачка. 12 числа, у четвер, до мене додому мережею прийшло декілька
яскравих повідомлень. Я їх усі переглянула, то були рекламні проспекти.
Потім до мене в гості заходили програми, які прибули на громадському
транспорті, дискеті, яка прямувала в мій бік. І вже ввечері з клавіатури
була введена інформація до моєї шафи – вінчестера.

Захисник. Скажіть, у вас завжди так людно? У вас багато друзів,
знайомих?

Позивачка. Та ні, але зараз же час такий, час комп’ютерних комунікацій,
реклами. Повідомлення приходять майже кожної години, хоча їх і не
запрошували. А інформація, записана на вінчестер, взагалі мені не
знайома.

Захисник. Дякую, у мене запитань більше немає. Сторона захисту викликає
для дачі показань експерта з комп’ютерних технологій.

Суддя. Ви вже попереджені про покарання за дачу неправдивих показань.

Учений. Так.

Захисник. Скажіть, чи можна стверджувати, що позивачка своїми діями
спровокувала вірус до активних дій?

Учений. Так. Вона не дотрималась основних правил безпеки:

1. Не рекомендується переглядати невідомі, нові повідомлення, які
прийшли до вас мережею.

2. Не рекомендується працювати з однією дискетою багатьом користувачам.

3. Треба захищати дискету від випадкового запису інформації та
перевіряти її на наявність вірусу.

4. Не рекомендується, щоб за вашим комп’ютером працювала невідома
людина, а якщо таке трапилось, треба перезавантажити комп’ютер за
допомогою кнопки Reset.

Захисник. Дякую, у мене запитань більше немає.

Суддя. Чи є запитання до вченого з боку звинувачення?

Прокурор. Так. Поясніть нам, будь ласка, до якого ж лікаря звернулась
наша позивачка.

Учений. Цим лікарем є програма-антивірус – це програма, яка знаходить і
знищує вірус. Антивіруси поділяються на спеціалізовані та універсальні.
Спеціалізовані програми – це такі, що знаходять і знищують тільки відомі
віруси, з невідомими вони не працюють. За надійністю виявлення вірусу
вони краще, ніж універсальні. Універсальні поділяються на резидентні та
ревізори. Резидентні програми постійно знаходяться у внутрішній пам’яті
й періодично роблять перевірку на присутність вірусу. Ревізори можуть
лише з’ясувати, чи був змінений файл, у тому числі й вірусами, після
останнього його використання.

Прокурор. Дякую, у мене запитань більше немає.

Суддя. Чи є запитання до свідка з боку захисту?

Захисник. Ні.

Прокурор. Сторона звинувачення викликає для дачі показань доктора
історичних наук.

Суддя. Ви вже попереджені про покарання за дачу неправдивих показань.

Історик. Так.

Прокурор. Розкажіть нам, до якого часу належать перші антивірусні
програми і за яким принципом вони діяли.

Історик. Десь у 1970 році була побудована програма, яка
саморозмножувалась у комп’ютерній мережі – APRAnet. Вона мала назву
Creeper і була побудована Бобом Томассоном із BBN. Ця програма
подорожувала мережею й видавала на екран повідомлення: «Я – Creeper,
злови мене, якщо зможеш». Для боротьби з нею була побудована програма
Reaper, яка також подорожувала мережею й знищувала екземпляри Creeper.
Ця ідея – «подібне лікується подібним» – дуже часто використовувалась на
той час в інших програмах боротьби з ранніми вірусами. Однак у цілому
цей принцип виявився недоречним.

Прокурор. Дякую, у мене запитань більше немає.

Суддя. Чи є запитання до свідка з боку захисту?

Захисник. Ні.

Прокурор. З боку звинувачення викликається для дачі показань програма
Aidstest.

Суддя. Кляніться казати правду і тільки правду.

Aidstest. Клянусь.

Прокурор. Розкажіть, як відбувалися події, коли до вас звернулась
позивачка.

Aidstest. До мене 14-го числа в лікарню звернулась позивачка зі скаргами
на погане почуття. Я її обстежив, але ніяких вірусних уражень не
знайшов, тому я її направив на консультацію до свого колеги Dr. Web.

Прокурор. Дякую, у мене запитань більше немає.

Суддя. Чи є запитання до свідка з боку захисту?

Захисник. Так. Чому, як ви вважаєте, ви не знайшли хвороби? Мабуть, її
не було? І позивачка все вигадала, щоб не дошкуляти звинуваченому.

Aidstest. Моя антивірусна база давно не оновлювалась, а я ж лікую тільки
ті віруси, які знаю, тому я не можу стверджувати, що позивачка здорова.
З цього приводу я й направив її до колеги.

Захисник. Дякую, у мене запитань більше немає.

Прокурор. З боку звинувачення викликається для дачі показань програма
Dr. Web.

Суддя. Кляніться казати правду і тільки правду.

Dr. Web. Клянусь. Я працюю за допомогою новітньої технології –
евристичного методу, що дозволяє виявляти на логічному рівні ще невідомі
класи вірусів. Мною були знайдені відхили в стані здоров’я позивачки,
тому я провів декілька аналізів і з’ясував, що вона була ушкоджена з
боку вірусу.

Прокурор. Дякую, у мене запитань більше немає.

Суддя. Чи є запитання до свідка з боку захисту?

Захисник. Так. Чи можна стверджувати, що ваш новітній метод працює
правильно на всі 100 %?

Dr. Web. Ні. Усі догадки базуються на припущеннях, тому можна зробити
помилку, але в цьому випадку я правильно встановив діагноз.

Захисник. Дякую, у мене запитань більше немає. З боку захисту для дачі
показань викликається вчений з комп’ютерних технологій.

Суддя. Ви вже попереджені про покарання за дачу неправдивих показань.

Учений. Так.

Захисник. Чи можна однозначно стверджувати, що антивірусні програми
досконалі у своїй роботі?

Учений. Як ми вже чули, кожна антивірусна програма має свої можливості й
засоби пошуку вірусу. У деяких програм взагалі застаріла антивірусна
база, тому вони безсилі в роботі з багатьма видами вірусів. Але в кожної
антивірусної програми є великий недолік: вона може бути сама рознощиком
вірусу, сама того не знаючи.

Захисник. Як ви вважаєте, у нашому випадку – чи могли лікарі самі
заразити позивачку?

Учений. Це можна припустити, це можливо.

Захисник. Дякую, у мене запитань більше немає.

Прокурор. У ході слідства було встановлено, що позивачка на момент
несанкціонованого доступу до інформації знаходилась у складі архіву. З
боку звинувачення викликається для дачі показань Архів.

Суддя. Кляніться казати правду і тільки правду.

Архів. Клянусь.

Прокурор. Розкажіть нам, будь ласка, як відбувалися події 12-го числа.

Архів. У нас уже давно існує проблема збереження інформації на
вінчестері. Щоби програми займали менше місця на ньому, ми їх архівуємо
в окремий архів. Тому позивачка входила до мого складу. Наскільки я
пам’ятаю, усе відбувалося так:

Чому незвично сходить сонце?

Воно якесь напрочуд біле,

І птах нема біля віконця,

І все таке незрозуміле.

Якийсь незвичний тихий шепіт

Я чую за моєю спиною.

І чую десь глухий я тупіт…

Тут зрозумів я, що зі мною.

Ну як же міг я все забути?!

Мабуть, спросоння не доклепав.

Звичайно, маю тут я бути,

Ховати файли в своїх склепах.

Це я – Великий Архіватор,

Походженням із феодалів,

Мене призначив Імператор

Оберігати його файли.

Та що таке? Не зрозумію!

Хтось хоче до мене пробратись.

Піду, мабуть, йому відкрию,

Мені вже годі хизуватись.

– Хто там? Красуня – Чарівниця.

Я принесла тобі програму.

Я дуже гарна, білолиця,

Відкрий, якщо тобі цікаво.

Мені сподобався цей голос.

І справді, стало так цікаво,

Що я відкрив до себе доступ

Й отримав все ж таки програму.

Красуня ця не набрехала

Була вона таки чарівна.

Ми з нею довго розмовляли,

Та ось, моргнула вона вміло:

– Заархівуй ти цю програму

І не торкайся її змісту,

А дочекавшись півдня стану,

Розархівуй її по місцю.

Вона пішла. Я все зробив

І став чекати того півдня.

Ось час настав. Я поновив

Програму, що була новітня.

Але що ж трапилось? Заждіть,

Всі файли вірусом заклало!

На Антивірус став дзвонить,

Щоб швидше файли лікували.

Прийшов до мене Dr. Web

І перевірив усі файли,

А потім лікував колег.

Це ж добре, хоч той вірус знали!

Увечері я відпочив

Від дня такого нелегкого.

Так… За довірливість провчив

Мене цей вірус, як нікого.

Прокурор. Дякую, у мене запитань більше немає.

Суддя. Чи є запитання до свідка з боку захисту?

Захисник. Так. Скажіть, чому ви вважаєте, що обвинувачений під виглядом
красуні-програми впровадився до вашого складу, а потім заразив
позивачку? Чи не могла позивачка вже зараженою потрапити до вашого
складу?

Архів. Так, могла.

Захисник. А хто мав за цим слідкувати?

Архів. Програма-антивірус, до якої я повинен був звернутися перед тим,
як взяти позивачку до свого складу.

Захисник. Ви це зробили?

Архів. Ні.

Захисник. Після того як ви ввели до складу програму-красуню, хто повинен
був слідкувати за цілісністю архіву?

Архів. Програма-архіватор.

Захисник. Це було зроблено?

Архів. Ні.

Захисник. Ви взагалі щось робили, щоби попередити ці події?

Архів. Ні.

Захисник. Дякую, у мене запитань більше немає.

Прокурор. Сторона захисту викликає для дачі показань звинувачуваного.

Суддя. Кляніться казати правду і тільки правду.

Вірус. Клянусь.

Прокурор. Розкажіть нам, як, з вашого погляду, відбувалися події в
означений день.

Вірус. 12-го числа я причепурився та пішов до позивачки в гості, але в
архіві, до складу якого вона входила, були дуже суворі порядки щодо
відвідувачів. Тому я прикинувся подругою позивачки й таким чином
потрапив до архіву. Ми з нею поспілкувалися деякий час. Після чого з
поштою покинув цей архів і взагалі комп’ютер й попрямував додому. До
зниклої інформації я ніякого відношення не маю, на мій погляд, вона
могла загубитися через перебої в електропостачанні, які були в
понеділок, або якийсь інший вірус пожартував. Я не міг цього зробити, ми
ж з нею друзі.

Прокурор. Дякую, у мене запитань більше немає.

Суддя. Чи є запитання до свідка з боку захисту?

Захисник. Так. Розкажіть суду, що позивачка казала вам про ваші
стосунки.

Вірус. Вона казала, що дуже пишається тим, що знайома з програмою,
розробка якої зробила великий внесок у розвиток інформатики. За моїм
принципом побудови були розроблені різноманітні комп’ютерні ігри, усім
відома істота Тамагочі, розроблено концепцію механізмів, що
самовідтворюються. І взагалі, я дуже багатий на видумки та жарти. І, на
мій погляд, повідомлення «Посміхніться, про Вас пам’ятають» не дуже
заважає роботі.

Суддя. Свідків більше немає, слово надається прокуророві міста.

Прокурор. Зі всього почутого можна зробити висновок, що вірус винний в
обмані архіву, знищенні інформації та зараженні програм. З цього приводу
ми вимагаємо найвищої міри покарання – знищення.

Суддя. Слово надається захисникові.

Захисник. Базуючись на фактах, почутих від учених і свідків, довести
провину мого підзахисного однозначно неможливо. Програма могла
заразитися самостійно, коли зустрічалася з іншими програмами або коли
відвідувала лікаря. Таким чином вона своїми необачними діями могла
спровокувати атаку будь-якого вірусу, який гуляє по комп’ютерам. Мій же
підзахисний характеризується як цілеспрямована програма з високим
почуттям гумору, яка не здатна на злочин, на скривдження подруги. Тому
вважаю, що він не винен і його треба відпустити з-під варти та зняти всі
обвинувачення.

Суддя. Ми прослухали сторони звинувачення та захисту. Тепер звернемося
до присяжних засідателів. Їх дискусія дасть нам змогу встановити
істинність справи. Для того щоб суд був справедливий, поділимо їх на
прибічників і супротивників вірусу. Й нехай їх суперечка дасть змогу
Феміді правильно розташувати свої чаші важелів.

Диспут

Взяти важелі й у ході диспуту класти гирьки на чашу звинувачення або
захисту за кожний доречний доказ. Слідкує за цим суддя. Наприкінці гри
суддя винесе вердикт.

3. Підсумки гри

Відбувається аналіз гри: про що нове й цікаве дізналися студенти, які
запитання були найбільш складними, які виникали проблеми з приводу
цього, над чим ще треба попрацювати, щоб краще засвоїти цю тему.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020