UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСаморефлексія як стрижень освітньої парадигми (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1092
Скачало131
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Саморефлексія як стрижень освітньої парадигми

 

Знати про виродливість вузькоспеціалізованої "бульки" свідомості

сучасної людини та про "геологічне" напластування тваринного в єстві

людини - ось той мінімум, який має знати сьогодні кожен із нас. Справа

за системою освіти

 

Про це й піде мова у продовженні статті попереднього номера журналу

Саморефлексія як стрижень освітньої парадигми („Директор школи. Україна"

№03/08).

 

Чого не знає про себе пересічна людина та чим досі не займалась

педагогіка? Ми змушені визнати, що сучасна людина не знає своєї істинної

природи, не володіє тими знаннями, що вже є у розпорядженні вузьких

спеціалістів. Вона не знає, наскільки близька чи віддалена від

тваринного світу, не знає співвідношення біо-соціо- у своєму єстві, не

знає, що є її свідомість і її несвідоме, як вони співвідносяться і

взаємодіють. Вона не знає, в якій мірі нею правлять тваринні інстинкти,

і не хоче цього знати. Її плотські бажання, потяги не мають ніяких

внутрішніх обмежень. Вона водночас агресивна і боязлива, підступна і

доброзичлива, заздрісна і співчутлива, зла і доброчинна... така і не

така. Яку б характерологічну рису ми б не взяли для опису сутності

людини, ми зобов'язані взяти і протилежну, її опозицію. Дослідники,

письменники, художники завжди відзначали подвійність, амбівалентність

природи людини, її темні і світлі сторони, сяючі вершини її досягнень і

зяючі пустоти глибинних печер. Але пересічна людина не помічає цього, як

не помічає повітря, яким дихає, подібно тому, як риба не помічає води, у

якій плаває.

 

Пересічна людина майже нічого не знає про себе із того, що вже знають

про неї вузькі спеціалісти-людинознавці із таких галузей науки, як то:

антропологія, психологія, філософія та ін. Практично будь-яка галузь

гуманітарної науки акумулює знання про людину. Однак, існує величезна

прірва між тією інформацією, що накопичена про людину наукою,

літературою, мистецтвом і тим, що має пересічна людина у розпорядженні

своєї побутової свідомості (пам'яті, мислення). Ситуація така, що

спільнота в цілому вже володіє певними знаннями, а кожна окрема людина -

ні. Співвідношення знань аналогічне співвідношенню між суспільною та

індивідуальною свідомостями як системами відображення.

 

Які ж конкретні знання про природу людини, її сутність (єство)

накопичені мистецтвом і філософією, але досі не стали надбанням її

індивідуальної свідомості? Мислителі усіх часів і народів споглядаючи

людське життя, найперше робили спроби уяснити собі і пояснити іншим

природу людини. Так стародавня китайська мудрість стверджує, що «усі

звірі сидять усередині кожної людини» і що досі не було «жодного звіра,

в якому б сиділа хоча б одна людина». У руслі розвитку цієї ідеї у XX

столітті антропологи і психологи доходять висновку про так звану

«геологічну» будову організму і психіки людини. Попередні шари біології

людини не зникають і не заміщуються новими, а опускаються у її глибини,

слугуючи постачальниками біологічної енергії для нових утворень. Саме ця

концепція, що отримала назву закону напластування, змушує нас дивитись

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ