Статеве виховання російських школярів
Деякі дядьки та тітоньки від сексуальної педагогіки, закусивши вудила,
упроваджують нові методики й неусвідомлено прагнуть зробити для
підлітків науку кохання більш нудною, ніж тригонометрія. Інші мимоволі
розпалюють нездоровий інтерес до всього, що лежить нижче пояса
Частина представників попереднього покоління невтомно продовжує свою
нелегку боротьбу за чистоту сексуальної свідомості підростаючого
покоління. Причому повсюди: від Вашингтона до Жмеринки.
З огляду на те, що проблема тендерного виховання тільки-но доходить до
української школи, пропонуємо до опрацювання проект концепції Російської
академії освіти з цього питання.
Ключові поняття: статеве виховання та статева освіта, статева революція
та статева педагогіка, сексуальність, міжстатеві стосунки.
Структура публікації:
Аналіз проблеми сексуального виховання.
Принципи сексуального виховання.
Завдання сексуального виховання.
Основні організаційні форми сексуального виховання.
У найбільш складні періоди розвитку країни російська родина виявляла
високу стійкість і сприяла її стабільності. Зміцнення родини –
пріоритетне завдання суспільства, а статеве виховання підростаючого
покоління – один із провідних напрямів їх рішення. Здатність створювати
міцну родину й бути повноцінними батьками – якості, які можуть бути
вироблені лише цілеспрямованими зусиллями старшого покоління.
У ці часи в Росії склалась несприятлива ситуація зі здоров’ям і
благополуччям дітей і підлітків, основними причинами якої є: недостатня
моральна стійкість у сфері міжстатевих стосунків, відсутність необхідних
знань у сфері здоров’я, нездатність дорослих надати допомогу й
відповісти на запитання, які постають перед кожним підлітком.
Сьогоднішній стан – прямий наслідок безстатевої педагогіки минулих років
у зіткненні з експансією «сексуальної революції».
Уже з підліткового віку збільшується кількість хвороб, що передаються
статевим шляхом. Ріст кількості венеричних захворювань, включаючи СНІД,
у цей час набув вибухового характеру. Відзначається значна кількість
вагітностей неповнолітніх, результатом яких є аборти або юне
материнство, що нерідко призводить до відмови від дітей і соціального
сирітства. Зростає проституція неповнолітніх. Тому необхідно більш повне
використання виховних можливостей суспільства та школи у сфері моральної
орієнтації міжстатевих стосунків і зміцнення здоров’я, у тому числі й
репродуктивного, здатності бути повноцінними батьками.
Статеве виховання – система медико-психологічних, громадянських і
педагогічних заходів, спрямованих на виховання в дітей, підлітків і
молоді правильного ставлення до питань статі.
Завдання статевого виховання – сприяти гармонічному розвитку
підростаючого покоління та моральним міжстатевим стосункам, зміцненню
шлюбу й родини. Тому статеве виховання не може розглядатись відокремлено
від загальних питань виховання, що готовить молоде покоління не тільки
до праці та суспільної діяльності, а й до особистого життя. Разом із тим
«статеве питання» – це й соціально-гігієнічна проблема, пов’язана зі
здоров’ям, працездатністю, настроєм людей, оздоровленням їхнього
сімейного побуту.
Сексуальність – нормальна якість здорової людини. Реалізація її
сексуальних можливостей не повинна здійснюватись у відчужених,
знеособлених формах. Статеве виховання має протистояти бездуховному
сексу.
Відомості, що відносяться до сфери міжстатевих стосунків, принципово
відрізняються від відомостей іншого роду тим, що вони тісно пов’язані з
базисними життєвими процесами: духовним і фізичним благополуччям людини,
життєдієвістю суспільства. Ці відомості завжди особистісно зорієнтовані.
Інтимне життя людини вразливе й легко раниме, тому існує велика
відповідальність тих, хто ці відомості повинен повідомляти школярам.
Тут, як ніде, необхідні стриманість, почуття міри, такт.
Система уявлень у сфері міжстатевих стосунків у кожної людини
складається поступово. Процес цей відбувається різними темпами, на тлі
різної зацікавленості в отриманні відповідної інформації. Те, що для
одного є передчасним, для іншого – пройдений етап. Це стосується й
дорослих, і підростаючого покоління, у тому числі учнів одного й того ж
класу. Людині необхідно дорости до розуміння деяких речей, і штучно
прискорювати або сповільнювати цей процес шкідливо: результат буде
деформованим. Необхідно лише закласти його правильні основи.
Відповіді на одні запитання зі сфери міжстатевих стосунків людини учні
мають усвідомити у школі, на інші – з бесід із батьками, на треті –
наодинці із самим собою та доброю книгою.
Завдання школи – закласти основи, розставити деякі загальнозначущі
орієнтири, уникаючи безтактності та нав’язливості, не надаючи цій сфері
виховання надмірно випереджального характеру, але разом із тим з оглядом
на особливості віку та характер фізіологічних зрушень у організмі учнів.
У статевому розвитку підростаючого покоління є істотне протиріччя, що
визначає складність статевого виховання. Це великий розрив у часі між
статевим і громадянським дозріванням і ще більший – між статевою
зрілістю й економічною самостійністю людини. Дівчинки у статевому
відношенні дозрівають до 14-15-ти років, більшість хлопчиків до
16-17-ти. Однак статева зрілість у цьому віці перебуває в дисгармонії з
фізичним і психічним розвитком. Розрив цей становить п’ять і більше
років. Одне із завдань статевого виховання – сформувати в юнаків і
дівчат розуміння змісту цієї дисгармонії, виховати волю, уміння
управляти своїми почуттями.
При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких
принципів:
Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв’язку з усіма іншими
напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути
відокремленим.
Необхідно, щоби зміст, форми та методи статевого виховання відповідали
віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а
також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати
вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі
виникаючі в них запитання.
Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають
отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в
ході бесід із запрошеними фахівцями.
Сімейні, подружні, інтимні стосунки – як би їх не називати та які б їхні
аспекти не розглядати, усе це – різні рівні та форми духовного та
фізичного єднання. Людина, яка з дитинства виявляє схильність і
здатність до взаєморозуміння, буде більш багатою й у даній специфічній
сфері взаємин. Тому формування таких здатностей, як риси особистості,
необхідно розглядати як базисне завдання статевого виховання учнів,
починаючи з молодших класів.
Статеве виховання старшокласників має торкатись більш специфічних
питань, включаючи різні аспекти психологічної та фізіологічної
сумісності майбутнього чоловіка й жінки, безпосередніх питань підготовки
до створення родини, а також співвідношення біологічних, фізіологічних,
психосексуальних якостей людини з певними явищами громадського життя.
З урахуванням сформованої у країні ситуації завдання статевого виховання
мають бути сформульовані в такий спосіб:
прищеплювання учням обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння,
а також здатності приймати усвідомлені рішення;
формування в учнів позитивного ставлення до здорового способу життя,
планування родини та відповідального батьківства;
захист (методами виховання) фізичного й репродуктивного здоров’я учнів;
a
a
B
D
a
D
gdae забезпечення учнів грамотною та систематичною інформацією, котра
дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе
адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання,
пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап
дорослішання.
Об’єктивна складність проблеми статевого виховання полягає у протиріччі,
що важко долається, між інтимно-особистісним характером міжстатевих
стосунків і суспільним характером освіти. Разом із тим підростаюче
покоління не можна кидати наодинці само по собі або залишати у сфері
впливу «сексуальної революції». Істотну частину питань зі сфери
міжстатевих стосунків доцільно вивчати та обговорювати не на фронтальних
або групових заняттях, а індивідуально. Уведення особливого й
обов’язкового для всіх учнів навчального предмета «Статеве виховання» на
даному етапі розвитку суспільства та школи недоцільне.
Необхідно використовувати у статевому вихованні різні форми та методи.
Це й включення відповідних відомостей у різні навчальні предмети, і
бесіди класного керівника та фахівців різного профілю (шкільні
психологи, медики, соціальні працівники, працівники правоохоронних
органів тощо) з учнями.
Організаційними формами можуть бути:
фрагменти уроків та окремі уроки в рамках таких навчальних предметів, як
біологія, література, суспільствознавство, історія; із цією метою
необхідно вводити відповідні зміни в навчальні програми, підручники та
навчальні посібники з названих предметів без порушення загальної логіки,
структури та змісту їх як предметів базисного навчального плану;
факультативні заняття – необхідні навчально-методичні комплекти, що
відповідають вимогам, які пред’являються до такого роду матеріалів.
Бажано, щоб на вибір учнів були запропоновані різні варіанти предметів
для факультативного вивчення, розроблені різними авторами й авторськими
колективами;
семінари для батьків – тематика, зміст та організація таких семінарів
повинні відповідати їхнім запитам;
консультації, що організуються для учнів і батьків у спеціальних
центрах. Учитель повинен бути здатний давати точні та ясні відповіді на
запитання учнів, а також мати вміння вчасно та правильно реагувати на
будь-які конкретні моменти взаємин учнів різної статі протягом усього
періоду їхнього навчання. Умілий вплив педагогічного колективу на
характер міжстатевих стосунків безпосередньо у школі – важливий і
необхідний елемент системи статевого виховання.
При рішенні питань статевого виховання необхідно враховувати також
особливості вітчизняної (євразійської) цивілізації, що відрізняється
специфічним ставленням до питань статі, а також національну та релігійну
специфіку.
Питання міжстатевих стосунків повинні розглядатись у тісному зв’язку з
питаннями здоров’я. Добрим варіантом залучення громадян до міжнародного
досвіду у сфері міжстатевих стосунків є використання досягнень особистої
гігієни та догляду за тілом, що необхідно для збереження та зміцнення
здоров’я, у тому числі й репродуктивного. Усе це може й повинно бути
використане як елементи у специфічно російській системи гігієнічного та
статевого виховання відповідно до принципу: культура має бути
самобутньою, а цивілізованість – сучасною.
При реалізації програм статевого виховання як ніде необхідне тісне
співробітництво вчителів і школи в цілому з батьками учнів.
Діяльність школи у сфері статевого виховання повинна здійснюватись у
зв’язку з роботою особливих центрів, що мають характер установ
консультативної та соціальної допомоги підліткам (наприклад, у випадку
ранньої вагітності). Учні мають бути ознайомлені з подібними центрами та
характером їхньої роботи, бути готові, якщо виникає потреба,
скористатись їхньою допомогою.
Багато попередніх спроб розв’язання проблеми статевого виховання учнів
натрапляли на непідготовленість учителів і недоопрацьованість самих
програм і посібників. Треба відзначити, зокрема, труднощі при реалізації
у школі предмета «Етика та психологія сімейного життя». Необхідне
підвищення компетентності вчителів у сфері міжстатевих стосунків, їх
здатності керувати морально орієнтованим процесом духовного розвитку
учнів як майбутнього чоловіка чи жінки та батьків. Для студентів
педагогічних ВНЗ варто створити спецкурс з орієнтовною назвою
«Гігієнічне та статеве виховання з елементами сексології» та розробити
відповідне керівництво й посібники. Зміст цього курсу має ввійти й до
програми підвищення кваліфікації вчителів. Відповідно, необхідне
посилення роботи зі створення книг і посібників для батьків. Кращі із
цих книг повинні бути включені до Федерального комплекту поряд із
предметними підручниками.
Необхідно передбачити проведення фундаментальних і прикладних досліджень
із проблеми статевого виховання учнів. Варто визнати, що ми погано
знаємо підростаюче покоління з точки зору його світогляду, переконань,
ціннісних орієнтацій у сфері міжстатевих стосунків. Безстатева
педагогіка та безстатева психологія й не припускали дослідження подібних
питань. Безсумнівно, що поряд зі скандальними проявами статевої
деморалізації можуть бути виявлені й тенденції протилежного плану, на
які варто опиратись.
Теоретично складним є питання про співвідношення статевого виховання та
статевої (сексуальної) освіти. Справа в тому, що й перше, і друге
засновано на інформації, отримуваній учнями. Якщо ця інформація
залишається лише на знаннєвому рівні, доводиться говорити тільки про
освіту. Якщо ж ця інформація сприяє формуванню поглядів, переконань,
ціннісних орієнтацій і стійко позначається на поведінці, то можна
говорити і про виховання. Тому відокремити «виховальне» від лише
«просвітницького» або «навчального» не завжди легко, як неможливо
розірвати на частини цілісну життєву ситуацію. Для того щоб інформація
мала виховальне значення, вона повинна повідомлятись у яскравій,
образній, емоційній формі. Важливі також ступінь її новизни та вік, у
якому вона отримана вперше. І природно, така інформація має бути
морально бездоганною, щоб виховання підносило особистість.
Необхідно враховувати й таку особливість засвоєння інформації: деякі
сцени, образи, ситуації, сприйняті у віці, коли дитина ще нездатна до
якої-небудь їхньої моральної оцінки, можуть фіксуватись у пам’яті і як
самі по собі і, разом із тим, як зразки майбутньої поведінки в
аналогічній ситуації. Тому підростаюче покоління повинне бути
відгороджене від сцен насильства й порнографії, навіть якщо дорослим і
здається, що вони ще «нічого не розуміють».
Реалізація даної концепції вимагає від педагогів і батьків спільних
цілеспрямованих зусиль: кращого знання особистості учнів і розуміння
мотивів їхньої поведінки, повсякденної та послідовної виховної роботи.
Необхідне також і підвищення сексологічної грамотності старшого
покоління – батьків і вчителів у першу чергу.
Концепція розроблена з урахуванням обговорень на проблемній раді РАО з
питання статевого виховання школярів. У роботі цієї ради брали участь
фахівці в галузі освіти й охорони здоров’я, представники громадських і
релігійних організацій, засобів масової інформації тощо.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
