Танцюємо від дошки
Якщо оглянути історію педагогіки, то стає зрозумілим, що дошка є
невід’ємним атрибутом школи. А все пішло від наших пращурів – це вони
винайшли першу дошку – кам’яну й почали викарбовувати наскальні наочні
зображення, що збереглись дотепер
Можна припустити, що ця вдала спроба не була першою: первісний учитель
перепробував купу матеріалів, припустимо, той же розповсюджений пісок?
на якому теж можна щось зображати… Коли всі скелі було розписано,
учителі дійшли думки, що можна використовувати дошку з деревини та
робити надписи глиною, а згодом – крейдою. І це ще не все. У пошуках
зручної шкільної дошки звертались і до грифеля, і до скла, і до
лінолеуму…
А пригадаємо, яким проривом стала поява у школі пластикової дошки білого
кольору, на якій учителі маркерами вимальовували новий матеріал уроку.
Це здавалось вершиною витвору шкільної дошки, але й вона йде сьогодні в
історичне небуття – над світом нависла інформаційно-технічна
революція…
Так, новітні інтерактивні технології стали прикметою сучасної шкільної
доби. Якщо казати відверто й радикально, то школа має взагалі забути про
найзвичайнісінькі речі. Усі традиційні ТЗН (відеопроектори, а тим більше
кінопропроектори, магнітофони з відео й інше грамофоно-патефонове
обладання), нескінченні шафи в кабінетах із запилено-нафталіновими
наочними (чи ненаочними за відсутністю?) посібниками… І, нарешті,
святая-святих будь-якої освітньої установи – бібліотеки, де зберігаються
книги – «джерело знань і мудрості».
Щоби провести таку «велику чистку», школа має придбати сучасне
електронне обладнання, і тоді все, окрім підручників для учнів, стає
зайвим. Не будемо дискутувати із приводу браку коштів – рано чи пізно
(бажано якомога раніше!) наші школи матимуть сучасний вигляд. Оце й буде
вінцем «гуманістичної», «особистісно зорієнтованої»,
«індивідуально-диференційованої» педагогіки. Ось тоді можна серйозно
вести розмову про «якісну українську освіту для кожної дитини».
Ще вчора всі ми вважали, що комп’ютерний клас повністю забезпечує
використання інтерактивних технологій у школі. Школа всіма правдами
(через централізоване постачання) та неправдами (спонсорську чи іншу
допомогу) намагалась придбати комп’ютери. І правильно зробила! Наявність
комп’ютера є незаперечною ознакою школи ХХІ століття. Але комп’ютер має
одну найсуттєвішу характеристику: він є персональним приладом, тобто
працювати за ним має одна людина. І це добре, коли йдеться про
індивідуалізацію навчання, коли треба кожному учню особисто відпрацювати
навчальний матеріал на тему уроку – комп’ютер стає чи не найпотужнішим
засобом.
А що робити, коли треба пояснити всім учням класу новий навчальний
матеріал, організувати творчу учнівську дискусію, «мозковий штурм» чи
іншу колективну чи групову форму роботи? Знову бігти вчителю до дошки,
хапати крейду з ганчіркою й писати, малювати, креслити та стирати? Ось
тут і знадобляться мультимедійні засоби навчання. Якщо казати дуже
стисло, то сучасна інтерактивна технологія уроку забезпечується трьома
чинниками: комп’ютер, мультимедійний проектор та електронна дошка. Про
комп’ютер і його можливості та використання на уроках у школі вже
писано-переписано понад край, у тому числі й на сторінках нашого
журналу. Мультимедійний проектор є за своєю суттю певною
«трансформаторною будкою», призначення якою зв’язати джерело інформації
(комп’ютер) з оприлюдненням інформації. Можливості таких проекторів
більш-менш однакові. А мова далі піде про дошку…
Здавалось би, звичайнісінька річ – дошка, де фіксується зображення з
комп’ютера. Якщо ви скажете, що можна для цього використати білий екран
чи навіть за його відсутністю стіну, то будете не праві, ну аж ніяк не
праві. Дошка-то має бути електронною… й інтерактивною! Що це означає?
А все чи майже все! Якщо стисло – учитель біля такої дошки може
управляти комп’ютером. Тобто, використовуючи більше наукової
термінології, електронна інтерактивна дошка є сенсорною панеллю, що
працює в комплексі з комп’ютером і проектором.
Припустимо, ваша школа придбала електронну інтерактивну дошку
виробництва всесвітньо відомого бренду «Panasonic». До речі, офіційним
постачальником таких дошок на українському ринку є ТОВ «АВ-ПРО» (див.
інтерв’ю з директором фірми у вересневому номері журналу). І тоді, як
кажуть, усе у ваших учительських руках.
R
T
T
?? ?рігати зображення на екрані комп’ютера та на дошці, приховувати
частину екрану, збільшувати зображення для більш детального відтворення
(наприклад, мапи, малюнка, схеми тощо).
Це подарує вам як учителю безмежні можливості конструювання уроку,
надавши йому максимум технологічності та простоти в побудові. І
приходити у клас треба не з торбою конспектів, книжок, папок із
дидактичним матеріалом, а з будь-яким невеликим носієм електронної
інформації, котрий легко покласти в невеличку жіночу сумочку.
Можна, хай стисло для ознайомлення, окреслити сценарії використання
інтерактивної дошки:
Створення ефективного віртуального, але з максимумом наближення до
реальності середовища навчання, проектуючи для цього різноманітне
навчальне програмне забезпечення.
Активна підтримка уваги учнів протягом усього навчального часу, що
досягається включенням кожного учня у процес опрацювання матеріалу
навчальної теми.
Організація групової та фронтальної контрольно-оцінювальної діяльності
учнів тощо.
Навіть не варто відзначати – це очевидно, що мова йде не тільки про
уроки інформатики, а про будь-яку шкільну навчальну дисципліну, навіть
уроки гуманітарного чи художнього спрямування. Технологія використання
інтерактивної дошки стандартна, усе залежить від специфіки предмета,
індивідуальних уподобань конкретного вчителя та потреб учнів певного
класу. А якщо педагогічний колектив вашої школи докладе зусиль і
спроможеться створити та систематично поповнювати медіатеку, то розробка
поурочного плану-конспекту уроку перетвориться на конструювання
технології за певним алгоритмом із наборів міні-модулів.
А далі думка вчительки «зі стажем» про електронну дошку. «Ось уже рік як
наша школа придбала дошку «Panasonic». Висновок незаперечний –
інтерактивна дошка моделі UB-T 780 – це супер!» Хочеться розповісти
всім, що я вже вмію, і це тільки початок:
спільно з учнями працюємо з будь-якими навчальними текстами та
зображеннями;
за допомогою «електронного чорнила» створюю навчальні нотатки;
усі зображення на екрані зберігаються, що дає можливості пересилати їх
електронною поштою, розміщати в Інтернеті або роздруковувати необхідну
кількість чорно-білих чи кольорових примірників;
навчились усім класом переглядати навчальні Web-сайти з метою
колективного пошуку й опрацювання матеріалів теми;
створюємо за допомогою шаблонів і зображень індивідуальні навчальні й
контролюючі завдання до уроку, теми, розділу чи курсу;
проводимо монтаж моїх власних нотаток до уроку на освітні слайди, кліпи
та фільми та демонструємо їх на уроці;
у багато разів збагачуємо навчальну інформації ілюстраціями,
поясненнями, завданнями, нотатками тощо.
За допомогою цієї електронної інтерактивної дошки мені приємно
працювати: у класі завжди атмосфера жвавого спілкування й обміну
думками, а це істотно допомагає працювати учням з новим матеріалом
уроку. Більше не потрібно витрачати безліч нервів і часу, щоб цілком
заволодіти увагою учнів на всіх уроках. У мене є прекрасна можливість
спілкуватися з учнями класу, не відходячи від дошки, продовжуючи
працювати з матеріалом, а не бігати щоразу від дошки до комп’ютера.
Комп’ютер, котрий вимагав зосередженості та відволікав мене від
пояснення теми уроку, більше не відокремлює мене від класу. Учитель
дійсно стає носієм нової для учнів інформації»
Не важко уявити й реакцію учнів на можливість роботи на уроці з
електронною інтерактивною дошкою: ентузіазм, здивування, а в підсумку
захоплення уроком, учителем, предметом і взагалі навчанням. Ще б пак, ну
кого, скажіть, залишать байдужими майже фантастичні речі: від звичайного
дотику до дошки зображення змінюється за вашим бажанням. Перевага нової
технології перед буденною шкільною практикою роботи очевидна всім:
учителям, учням і навіть їхнім батькам.
Електронна інтерактивна дошка дозволяє й суттєво прискорити темп уроку,
успішно просуватись навчальною темою та втягнути в навчальний процес
увесь клас. Будь-який учень, і з високими навчальними можливостями, і
учні, які традиційно вважалися «слабкими», з появою інтерактивної дошки
почали виявляти неабияку активність на уроках. А відповіді учнів у класі
перед електронною інтерактивною дошкою дозволяють учителю налагодити
стійкий зворотний зв’язок. Вони самі часто-густо напрошуються на
відповідь і перевірку знань, щоб зайвий раз попрацювати з дошкою. Ось
так! Чи могли ми навіть мріяти про такі вражаючі перетворювання ще
кілька років тому?!
Чи існує хоча б один учитель, який би не мріяв про те, щоб на його
уроках усі без винятку діти активно працювали? Мрія може здійснитись,
якщо встановити та навчитись користуватись електронною інтерактивною
дошкою.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
