.

Технології управління інноваційними процесами (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
153 3744
Скачать документ

Технології управління інноваційними процесами

У процесі проектування інноваційного розвитку шкільної освіти столичного
регіону враховано комплекс соціально-педагогічних умов, які відтворюють
суб’єктивні й конкретні характеристики її сприйняття

При цьому спирались на обґрунтовані В. Ясвіним закономірності
проектування розвиваючого освітнього середовища, як інтегративність,
цілісність, здатність емоційно-чуттєвого впливу на розвиток особистості,
відсутність чітко фіксованих меж, обумовленість специфікою діяльності,
роль протилежностей у діаді «центр-околиця». Досвід проектування
інноваційного середовища у столичному регіоні, що акумулює три рівні –
інституційний, регіональний і шкільний – засвідчив необхідність
координації нововведень у межах регіональної системи та окремого
навчального закладу на основі науково обґрунтованих програм і проектів,
що вносить у інноваційні процеси упорядкованість, цілеспрямованість,
організованість. Потреба таких програм і проектів для нинішнього
розвитку освіти має кардинальне значення, оскільки період вільних
ініціатив і «творчого розкріпачення педагогів», за висловом В.
Загвязинського, уже минув.

Наукову та технологічну основу інноваційного розвиту шкільної освіти
регіону складає комплекс соціально-педагогічного проектування, тобто
така інноваційна форма організації освітнього середовища, комплексний
характер управління якої започаткований на основі нормативного,
науково-методологічного та технологічного забезпечення, що відбувається
в умовах активної взаємодії з оточуючим середовищем, спрямований на
реалізацію стратегічних цілей і завдань у контексті сучасних викликів.

Відтак, основним у соціально-педагогічному проектуванні є реалізація
таких цілей:

гармонізація освітніх систем і концепцій, спрямована на утвердження
особистісно орієнтованої освіти;

забезпечення умов для розгортання інноваційних процесів у межах
концепції «життєвого циклу»;

проектно-програмне регулювання інноваційного розвитку освіти.

Змістову частину проектування інноваційного середовища забезпечують:
Програма розвитку регіону, Концепції інноваційного розвитку
загальноосвітніх навчальних закладів, інноваційні проекти та програми.

Технологічна складова охоплює комплекс освітніх новацій, які мають
ефективні результати у практиці ости столичного регіону.

Проектування інноваційного середовища відбувається на основі визначених
цілей. Між цілями та метою існують певні розбіжності. Так, Л. Калініна
відзначає, що «цілі є важливим методологічним аспектом теорії
пріоритетів; вони визначаються за умови виявлення суперечностей між
зростанням потреб і можливостей для їх задоволення; це те, заради чого в
кінцевому рахунку встановлюються пріоритети». Натомість, мета є
«ідеальним образом бажаного, можливого й необхідного станів об’єкта,
тобто прогнозованим результатом».

Програмою регіонального розвитку галузі «Столична освіта» передбачено
реалізацію стратегічних і тактичних цілей. В основу стратегії покладено
ідею «прориву» освіти на найважливіших для даного часу напрямах:
здоров’я школярів, інформаційне забезпечення, інноваційний розвиток,
полікультурна освіта, індивідуальні форми освіти школярів, перехід до
повної чотирирічної початкової школи в системі 12-річної шкільної
освіти, екологічна культура тощо.

Основними тактичними цілями стали пошуки оптимального співвідношення між
змістом і технологіями його реалізації. Це дало змогу відповідно до
напрямів «прориву» визначити конкретні заходи та дії для реалізації
започаткованих стратегій.

Концепція інноваційного розвитку середнього загальноосвітнього
навчального закладу, як одна із змістових складових інноваційного
середовища визначає місію, «філософію існування» школи. У педагогіці
концепція розглядається як система поглядів на те чи інше педагогічне
явище, процес, спосіб розуміння, тлумачення педагогічних подій.
Особливість кожної концепції полягає в її співвіднесеності щодо
спільного бачення колективом ядра освітніх цінностей. Л. Даниленко
підкреслює, що «спрямованість концепції залежить від того, яка сторона
діяльності визначена керівництвом як ключова». Оскільки інноваційна
спрямованість педагогічної діяльності стає визначальним напрямом роботи
школи, виникає необхідність у концептуалізації такої діяльності. У
регіональному контексті цей підхід дозволяє забезпечити різноманітність,
багатоваріативність освітніх послуг.

Загальною вимогою у розробці Концепції інноваційного розвитку школи є
такі позиції:

визначення освітніх парадигм як науково-методологічної основи
інноваційного розвитку школи;

обґрунтування місії та завдань школи;

зміст і форми організації навчально-виховного процесу;

структура школи й основні напрями діяльності;

організація науково-методичної та дослідницько-пошукової роботи;

специфіка управління та кадрове забезпечення;

матеріально-технічне та фінансове забезпечення інноваційних змін.

Наведений нижче приклад концепції, розроблений автором дослідження,
затверджений ліцензійною комісією ГУОН, є чинним документом, який і
донині визначає особливості інноваційного розвитку Міжнародної
загальноосвітньої школи «Меридіан» (м. Київ).

Концепція інноваційного розвитку школи

Загальні положення

Процеси реформування в Україні зумовлені необхідністю докорінних змін у
справі виховання й розвитку громадян нової генерації, здатної втілювати
в життя загальнолюдські ідеали добра, справедливості, права кожної
особистості та нації на вільний гармонійний розвиток, домагатися
всебічного духовного та матеріального розвитку Вітчизни, гармонізації
суспільних відносин і рівних прав представників усіх національностей.

Ураховуючи соціально-економічний та культурно-освітній стан суспільства,
а також потреби української спільноти щодо освіти європейського рівня
особливої уваги потребує сьогодні приватний сектор шкільної освіти, де
можуть бути забезпечені умови для розвитку індивідуальних потреб учнів
шляхом активного використання інформаційних технологій у процесі
навчання, створення полікультурного та полімовного середовища тощо.

Вихідні концептуальні положення щодо становлення й розвитку школи
ґрунтуються на основних засадах Конституції, Закону України «Про
освіту», Національної доктриною розвитку освіти, державних нормативних
документів. Вони визначають стратегічні напрямки освіти та передбачають
створення мережі різноманітних закладів освіти для найповнішої
реалізації нових педагогічних ідей, технологій.

Школа покликана забезпечити європейський рівень умов на основі досягнень
у галузі української та зарубіжної педагогічної теорії і практики,
використання інформаційних технологій, двомовне (українською й
англійською мовами) опанування окремих навчальних дисциплін.

Згідно зі статутом, школа є середнім загальноосвітнім закладом І-ІІІ
ст., приватної форми власності для дітей шкільного віку.

Концепція передбачає становлення та розвиток школи як
навально-виховного, науково-методичного та дослідницько-пошукового
центру, де реалізуються новітні підходи до навчання школярів шляхом
вивчення математично-природничих дисциплін української та англійською
мовами розробляється та впроваджується.

Науково-теоретичні положення

Основні питання, які покликаний вирішувати загальноосвітній навчальний
заклад, пов’язані із завданнями реформування освітньої системи,
забезпечення суспільних потреб української громади щодо освіти дітей на
міжнародному рівні, становлення та розвитку творчої, діяльності молоді,
з високим рівнем національної свідомості, шанобливим становленням до
духовного й інтелектуального потенціалу нації.

Визначений вплив на процес становлення й розвитку Школи мають
науково-теоретичні положення та психолого-педагогічні підходи з
історичної спадщини Г. Сковороди, Т. Шевченка, К. Ушинського, Г.
Ващенка, М. Пирогова, С. Русової, Г. Костюка, В. Сухомлинського, а також
сучасних педагогів про модернізацію освіти з метою підготовки молодої
людини до ефективної життєдіяльності у ХХІ столітті.

Необхідність створення школи для творчої особистості визначаються
інноваційними процесами в суспільстві, науці й технології, економіці й
техніці, формах організації виробництва й управління. Потреба в
організації нових структур із новими умовами виробництва стають вихідною
базою для докорінних змін у економічних і соціальних відносинах, у
духовному житті суспільства.

Тому, створення нового закладу освіти відбувається з урахуванням того,
що сучасний світ є екологічною, економічно-технологічною, полікультурною
системою взаємозв’язків і розширення комунікаційних, інформаційних
систем, побудова науково-технічноємних центрів, з метою зростання
міжнародної інтеграції для розв’язання спільних проблем спонукає до
співробітництва мільйони людей, які мають відчувати себе частиною
взаємозалежного, динамічного світу, нести відповідальність за його долю.

Звідси постає необхідність запобігання національних, етнічних, між
культурних суперечностей між різними спільнотами, попередження
сегерегацій системи освіти і суспільства. Саме ці тенденції потребують
утвердження та розвитку полікультурної освіти в державі.

Чільне місце в полікультурній освіті посідає принцип гуманізму, який
передбачає виховання громадянина України, особистості з гуманістичним
світоглядом і такими якостями, як миролюбність, добросердя,
самостійність мислення, здатність до вибору в оцінках і вчинках,
толерантність, уміння вести рівноправний діалог на основі
взаєморозуміння та взаємоповаги.

Провідними ідеями полікультурної перспективи розвитку демократичної
держави є розуміння, визнання та забезпечення прав різних культур на
існування і як автономних одиниць, і як комплексу єднання, які роблять
внесок у розвиток загальнолюдської культурі.

Розвиток полікультурної освіти передбачає виконання таких завдань:

Формування в учнів суспільної свідомості громадян України, як держави
Європейського співтовариства.

Усвідомлення взаємозалежності, національної гідності та громадянської
лояльності, толерантності до іншої думки, поваги до інших культур,
традицій, релігій, віросповідань за принципом – «інший має право бути
таким». Це допомагає уникнути між особистісних, між групових і етнічних
конфліктів, культивації етноцентризму, а тим самим попередити або за
необхідності зняти політичну й національну напруженість.

Проповідування полікультурної свідомості, під якою розуміється не лише
діалог культур, а і сприймання етнопсихологічних відмінностей і
менталітету протилежної сторони.

Навчання цінностям європейської, світової культур, їх взаємозв’язку та
взаємовпливу, усвідомлення місця національної культури, її цінностей,
внеску до скарбниці загальнолюдської. Головним критерієм виступає теза
про те, що «варта поваги лише та нація, яка поважає інші».

Реалізація концепцій полікультурної освіти та побудови громадського
суспільства проводиться з урахуванням наявності трьох тенденцій:
відновлення у правах української мови та сприяння відродженню мов
національних меншин. У переважній більшості наявних закладів освіти для
національних меншин характерним є запровадження не двомовності, а
багатомовності: рідна мова/ материнська мова – державна мова –
англійська, німецька, французька та інші мови. Актуальною є проблема
українсько-національної та національно-української двомовності.

Логічно-обумовлене прагнення нації до збереження культурних надбань,
традицій, особливостей не повинно вести до національної ізоляції.
Розуміння світу як єдиної системи багатогранних форм існування культур,
мов, ідей, поглядів, усвідомлення цієї різноманітності та єдності
зумовлюють необхідність виховання в молоді таких людських якостей як
честь, патріотизм, а також толерантність, повага до інших культур,
релігій, поглядів. Зростає пріоритет загальнолюдських цінностей,
гуманістичних і антропософських домінант.

Засвоєння світової культури крізь призму національної сприяє вихованню
світогляду громадянина України, здатнього діяти не лише у своїй
національній державі, а й у світі.

Тому визначальними в організації навчально-виховного процесу є поєднання
одномовності з двомовністю, тобто вивчення предметів
природничо-математичного циклу, а саме фізики, математики, хімії,
біології одночасно українською та англійською мовами.

Охоплюючи усі ці аспекти, філософія інноваційного розвитку школи,
посилюючи культуротворчу функцію освіти, визначає розвиток у обдарованої
учнівської молоді:

почуття шанування своєї Батьківщини, національної свідомості;

розуміння потреб особистості, співтовариства, держави та світової
цивілізації;

уявлення про множинність образів світу;

здатність неупереджено сприймати інші культури, системно мислити, творчо
та продуктивно діяти.

Відповідно до сучасних освітніх трансформацій інноваційний розвиток
школи будується на принципах: демократичності, гуманізму, природо- і
культуровідповідності, єдності національного й загальнолюдського,
розвиваючого характеру навчання, інноваційних способів організації
освітнього середовища.

Такий підхід сприятиме впровадженню різнорівневих навчальних програм,
стимулювати розвиток педагогічної думки, визначатиме перспективи
реалізації «Я і Ми-концепції», створюватиме можливість побудови шкільної
освіти з урахуванням наявності різних рівнів інтелектуально-розвивальних
середовищ.

Пріоритетними напрямами, які розкривають особливості інноваційного
розвитку школи визнано такі, що спрямовані на галузі виробництва, які
вимагають високого рівня загальної середньої освіти, підготовку
учнівської молоді до роботи в органах державного управління або
конкретних видах економічної, медичної, військової, наукової, інженерної
конструкторської діяльності тощо.

Зміст та форми організації навчально-виховного процессу

Управління організацією навчально-виховного процесу зумовлюється його
метою та завданнями й будується на основі принципів плановості,
циклічності, наступності, нормування, оптимізації та наукової
організації, психологічного забезпечення, перспективності,
прогнозування, стимулювання та розвитку.

Управління школою для розвитку творчої обдарованості спрямоване на
забезпечення ефективної взаємодії всіх їх підрозділів із метою
досягнення стратегічних та тактичних цілей діяльності.

Для забезпечення раціонального управління школою, організації
науково-пошукової та методичної роботи вводяться посади заступників
директора з навчальної, виховної, науково-пошукової, методичної,
господарської роботи, практично психолога, соціального педагога та
кураторів.

Самовизначення, саморозвиток обдарованої особистості потребує умілого
використання різноманітних форм організації навчально-виховного процесу.
Тому школа планує свою роботу самостійно, упорядковуючи згідно з річними
планами. Такий план регламентує інноваційний характер діяльності кожного
члена колективу, підвищує вимогливість до них, сприяє організованості та
чіткості в роботі. Основним документом, що регулює навчально-виховний
процес, є навчальний план.

Специфіка організації школи визначається згідно з віковими особливостями
учнів, метою створення та плану та режиму роботи, циклічності,
насиченості та тривалості навчання, наявності структурних підрозділів,
періодичності участі в інтелектуальних і спортивних змаганнях
(олімпіади, турніри, конференції, конкурси телерадіовікторини, заочні
форми навчання), міжшкільних, мікрорайонних факультативах, семінарах, а
також систематичності проведення творчого тренінгу інтелектуальних
змагань.

Виважених підходів, поряд із традиційними методами та формами
організації навчальних занять, потребує використання інноваційних
технологій, проектування, моделювання (теоретичне й технічне)
пошуково-дослідницької роботи, у тому числі, літньої
навчально-дослідницької практики й інших видів навчальної діяльності.
Рекомендується ширше використовувати розвивальні форми організації
навчальної діяльності учнів: захист творчих завдань, екскурсії, заняття
в лабораторіях, позакласна робота (наукові товариства, малі академії,
творчі студії), а також стажування, практика на базі навчальних і
наукових лабораторій.

Школа працює за навчальними планами, програмами, підручниками та
посібниками, розробленими на основі поєднання українських і англійських
навчальних планів, програм, посібників із урахуванням і конкретизацією
профілю закладу освіти та затвердженими Міністерством освіти і науки
України.

Вони розробляються на основі поєднання практичної спрямованості змісту
освіти та забезпечення саморозвитку, самовизначення особистості й
універсальних способів її діяльності.

Формування змісту освіти в закладі спрямоване на відтворення духовного й
інтелектуального потенціалу кожної дитини, розвиток національної
культури, утвердження духовної єдності різних народів.

Пріоритетним є трансформація сучасних наукових знань у зміст освіти та
забезпечення на цій основі духовної, політичної, економічної, соціальної
та професійної компетентності школярів.

Доцільно також ураховувати, що зміст шкільної освіти значною мірою
визначає і складає основу перспектив створення, відтворення та
нарощування наукового, економічного, кадрового потенціалу держави,
розробки екологічно чистих технологій, відродження й утвердження
національної культури, духовної єдності українського народу, його
інтеграції з Європейським і міжнародним співтовариствами та виходу
вітчизняної культури, науки, економіки та техніки на світовий рівень.

Особливе місце в навчальному плані відводиться державним стандартам
освіти як «базовому ядру знань». Через розкриття кращих здобутків
духовної та матеріальної культури народу, його традицій, звичаїв,
обрядів, ремесел, народних промислів у ньому відображається те, що стало
надбанням світової культури. Вивчення української (рідної) мови та
літератури, народознавства, історії України та Києва, географії України,
предметів природознавчого та художнього циклів має різнобічно
відображати національні особливості, носити етнічне забарвлення та
сприяти формуванню в учнях національної самосвідомості. Визначення
змісту варіативної освіти потребує введення нових предметів, профільних
курсів, факультативів, занять за інтересами. Поєднання базової та
варіативної складової освіти на основі співвідношення 70-80 % (базовий)
до 30-20 % (варіативний) дозволяє реалізувати навчальні запитим та
інтереси більшості школярів.

Під час вивчення української мови, історії, математики, інформатики,
профільних предметів і фізичної культури, передбачається поділ класів на
дві, а під час занять з іноземної мови – на три групи.

Для здійснення статутних повноважень школа використовує можливості
комерційних банків, фірм, підприємств, організацій, добродійних фондів,
асоціацій, профспілок тощо.

У закладі освіти утворюється фонд загального обов’язкового навчання,
який формується з урахуванням матеріально-побутових потреб учнів за
рахунок коштів засновників і бюджету в розмірі не менше 1 % витрат на
його поточне утримання, а також за рахунок коштів, залучених з інших
джерел.

Кошти фонду загально обов’язкового навчання школи зберігаються за
рахунок в установах банків і витрачаються відповідно кошторису, який
затверджується директором закладу освіти. Невикористані за звітний
період кошти фонду вилученню не підлягають і використовуються за
призначенням у наступному році.

Облік і витрачання коштів фонду загального обов’язкового навчання,
проводиться закладом освіти в порядку, що передбачений для бюджетних
коштів.

Контроль за доцільним використанням коштів фонду загального
обов’язкового навчання здійснюють засновники й органи державної
виконавчої влади.

Кошти закладу освіти зберігаються на його рахунках в установах банків і
знаходяться в повному його розпорядженні. Невикористані за звітній
період кошти вилученню не підлягають за умови виконання школою
розрахункових показників його розвитку (якщо інше не передбачено
законодавством).

Школа як загальноосвітній навчальний заклад інноваційного типу розвитку
має право користуватись інвестиціями, коротко- і довготерміновими
кредитами. Короткотерміновий кредит використовується закладом освіти для
здійснення його поточної діяльності. Довготерміновий кредит
використовується для зміцнення матеріально-технічної та
соціально-культурної бази з наступним погашенням кредиту за рахунок
коштів закладу.

Школа має право придбати й орендувати необхідне йому обладнання чи інші
матеріальні ресурси, користуватися послугами будь-якого підприємства,
установи, організації або фізичних осіб; фінансувати за рахунок власних
коштів заходи, які сприяють поліпшенню соціально-побутових умов
колективу; здавати в оренду майно.

Структура школи й основні напрями діяльності

Школа як навчальний заклад із поглибленим вивченням англійської мови
забезпечує здобуття освіти понад державний освітній мінімум, а також
гуманітарну природничо-математичну підготовку учнівської молоді міста
Києва (або України), а також громадян інших держав, батьки яких
тимчасово проживають на території України.

На базі закладу освіти організовується робота районних і міських
семінарів, факультативів, заочних форм навчання; надаються індивідуальні
консультації, проводиться навчання за індивідуальними планами для учнів
із сільської місцевості.

Становлення загальноосвітнього закладу проводиться поетапно:

Підготовчий (розробка концепції, статуту, навчальних планів, програм,
критеріїв пошуку й добору здібної та обдарованої учнівської молоді,
педагогічних кадрів, реєстрації статуту, визначення юридичної адреси,
джерел фінансування та матеріально-технічного оснащення).

Організаційний (прийняття рішення засновником про створення закладу
освіти, визначення мети та завдань його діяльності, дидактичне й
інформаційне забезпечення).

Апробаційний (організація навчально-виховного процесу, практична
перевірка та впровадження змісту освіти, формування шкільного колективу,
аналіз роботи, коригування й окреслення перспектив діяльності).

Технологічний (подальше проектування інноваційного розвитку на основі
результатів апробації).

Організація науково-методичної та дослідно-пошукової роботи

Науково-методична та дослідно-пошукова робота у школі відповідає
загальним цілям і завданням, спрямована на створення, апробацію та
впровадження у практику інноваційних форм, методів і прийомів
організації навчально-виховного процесу з урахуванням специфіки
навчального закладу.

Організації науково-методичної та дослідно-пошукової роботи сприяє чітка
її структура, що складається х таких підрозділів:

науково-методична рада, яка координує всю науково-методичну та
дослідно-пошукову роботу;

служба психологічного забезпечення та педагогічного моніторингу, яка
вивчає доцільність і ефективність упровадження нових педагогічних ідей.

З метою реалізації науково-методичних і дослідно-пошукових проблем школа
ставить перед собою завдання:

створення чіткої інноваційної системи освіти міжнародного рівня в опорі
на досягнення передової вітчизняної та світової педагогіки, психології,
конкретних методик;

розробка системи методів викладання навчальних дисциплін двома мовами, а
також таких, що поєднували б індивідуальний та диференційований підходи
до викладання та забезпечували б глибоке та свідоме засвоєння базових
знань із максимальним задоволенням індивідуальних запитів та інтересів
особистості, її реальних здібностей, нахилів і можливостей;

удосконалення діючих і створення нових технологій навчання на основі
сучасних інформаційних технологій;

створення системи комплексного забезпечення навчального процесу
дидактичними матеріалами, наочністю, розробка принципових підходів до
створення навчальної літератури, посібників, які спонукали б учнів до
активної самостійної пошукової роботи.

Реалізація цих завдань можлива за умов постійного фахового, творчого та
професійного зростання всіх працівників школи. З метою неперервного
розвитку творчого потенціалу педагогів, їх професійного самоствердження,
обміну досвідом у школі впроваджується постійно діючий семінар
педагогічної творчості та психолого-педагогічних знань. Їх діяльність
спрямована на вивчення та впровадження у практику перспективних новітніх
ідей і освітніх технологій, забезпечення педагогів школи системою знань,
які дозволяють на основі наукових методик обирати доцільні й ефективні
форми та методи педагогічної взаємодії з інтелектуально та творчо
здібними учнями.

Ураховуючи відповідальні завдання, що стоять перед педагогічним
колективом школи, підвищення професійної кваліфікації здійснюється в
таких формах:

навчання в Київському міжрегіональному інституті удосконалення вчителя
ім. Б. Грінченка, у тому числі за індивідуальними планами та програми,
що дозволяє здійснювати диференційовану підготовку вчителів;

стажування у вищих навчальних закладах, науково-дослідних інститутах і
установах, у тому числі зарубіжних;

участь у творчих семінарах, науково-практичних конференціях, у том числі
на засадах госпрозрахунку;

навчання в аспірантурі, прикріплення до кафедр, науково-дослідних
інститутів для підготовки наукових праць;

забезпечення педагогів творчою відпусткою для виконання наукових робіт,
написання підручників, підготовки дисертаційних досліджень;

неперервна професійна освіта кожного члена педагогічного колективу
школи.

Специфіка управління та кадрове забезпечення

Діяльність школи ґрунтується на високих принципах гуманізму, регулюється
чинним законодавством України та власним статутом.

Управління школою здійснюється на основі поєднання приватної форми
керівництва з урахуванням громадянських інтересів. Внутрішнє управління
школою здійснюється на основі принципу розподілу функцій і повноважень
відповідно до їх компетенцій.

Вищим органом школи є наглядова рада школи, що створена для ефективного
керівництва та координації усіма напрямками його діяльності. Рада школи
уповноважена вирішувати кардинальні питання організації
навчально-виховного процесу, оголошувати та проводити конкурс на
заміщення посад педагогів, затверджувати структуру та штатний розклад
навчального закладу заслуховувати та затверджувати щорічні звіти
директора про результати діяльності школи, бухгалтера щодо фінансової
діяльності, розглядати та затверджувати статут і положення, що регулюють
діяльність школи, вносити в них відповідні зміни. До складу наглядової
ради входять засновники школи, директор, бухгалтер, батьки, представники
державних і громадських інституцій, спонсори.

1/4

3/4

льно-пошукової діяльності у школі утворюється науково-методична рада, до
складу якої запрошуються наукові співробітники науково-дослідних
інститутів, Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів
ім. Б. Грінченка, досвідчені вчителі школи та ін.

Для вирішення питань організації навчально-виховного процесу, питань
педагогічної діяльності у школі створюється педагогічна рада, членами
якої є всі педагоги навчального закладу. Для вирішення проблем
учнівського колективу у школі діє учнівська рада.

Батьки беруть участь у діяльності школи через батьківську раду, яка діє
в межах своїх повноважень на основі статуту навчального закладу.

Координує діяльність усіх дорадчих структур наглядова рада та директор
школи. Для вирішення спірних питань, якщо такі виникають, створюється
узгоджувальна комісія, до якої делегують своїх представників усі ради та
профспілковий комітет учителів. Остаточне рішення із спірних питань
приймає наглядова рада та директор.

Таким чином, управління школою здійснюється шляхом поєднання
колегіальності й одноосібного управління.

Матеріально-технічне та фінансове забезпечення інноваційного розвитку
школи

Фінансово-господарська діяльність загальноосвітнього навчального закладу
здійснюється на основі державної політики в галузі освіти та
перспективних напрямків розвитку науки, освіти й економіки.

Джерелами формування їх кошторису є:

кошти засновників;

кошти, отримані від надання зазначеним закладом додаткових освітніх
послуг;

прибутки від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень,
підприємств, цехів і господарств, від здавання в оренду приміщень,
споруд, обладнання;

кредитів банків;

добровільні грошові внески та пожертвування підприємств, установ,
організацій та окремих громадян, іноземних, юридичних і фізичних осіб.

Таким чином, розробка та запровадження концепції інноваційного розвитку
у практику шкільної освіти дозволяє створити в загальноосвітньому
навчальному закладі науково-методичні й організаційні умови для
реалізації освітніх змін. Установка на співробітництво співтворчість
учителя й учня, відкритість і динамічність навчально-виховного процесу,
реалізація диференційованого та індивідуального підходів до навчання і
виховання школярів, неперервності та наступності ости стають
визначальними чинниками інноваційного поступу педагогічного колективу.

Інноваційний проект

Інноваційний проект є змістовим програмним документом комплексу
соціально-педагогічного проектування інноваційного розвитку освіти.
Соціально-педагогічний проект ми розглядаємо як інноваційну форму
організації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний
характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів, що відбувається
в умовах активної взаємодії з оточуючим середовищем, спрямований на
виконання конкретно обґрунтованої мети та визначеного кінцевого
результату (змін), планом конкретних дій, обмежений конкретним проміжком
часу та матеріально-фінансовими ресурсами.

Відповідно до визначеного трактування «проекту» як
соціально-педагогічної категорії, що передбачає комплексний підхід у
досягненні певних результатів (змін) окремого аналізу потребує питання
управління проектами на різних рівнях освітньої ієрархії. За таких умов
будемо розглядати систему управління освітніми проектами як своєрідну
структуру (або ідеальну модель), в якій віддзеркалені пріоритетні
напрями, ознаки характеристики майбутньої системи управління.

В українській педагогічній практиці проект у останнє десятиліття став
поширеною формою організації інноваційного середовища. Однак, набутий за
цей час вітчизняний досвід роботи з проектами, так і не став предметом
вивчення та узагальнення на науково-теоретичному рівні. Лише окремі
питання управління проектами висвітлювалися у фахових виданнях, на
шпальтах української періодики. Серед фундаментальних робіт особливої
уваги заслуговує навчальний посібник І. Підласого, в якому закцентована
увага на предметі педагогічної діагностики, методах логічного налізу й
експертної оцінки діяльності вчителя, прогнозування її наслідків. Однак,
поняття «педагогічний проект» не розгортається в роботі вченого, а лише
згадується в контексті необхідності його експертизи «на стадії задуму»
та діагностування «коли йдеться про реальний процес».

Практичним прикладом проектної форми організації освітнього середовищ є
проекти, що складають цільову Програму розвитку освіти м. Києва
«Столична освіта». Особливість цієї програми полягає в тому, що вона
вперше в педагогічній теорії та практиці в умовах мегаполіса
започатковує умови для здійснення модернізації освітніх процесів і
структур одночасно на декількох напрямах (програма розвитку столичної
освіти складається з 32 проектів, а отже, із 32 напрямів). Це
відбувається на основі впровадження проектної форми організації
управління процесами стратегічно важливих напрямів діяльності головного
управління освіти і науки. Форма проекту дала змогу відповідно до кожної
ідеї розробити модем-концепцію, цілісність якої забезпечили статистичні
дані про стан регіональної освіти, обґрунтувати цільові перспективи,
визначити коло заходів, необхідних для реалізації мети. Для оптимального
досягнення цілей у кожному проекті подано низку пропозицій до
законодавчої та виконавчої влади.

Так, у межах реалізації проекту «Педагогічний експеримент» (автор Л.
Ващенко) передбачається:

створити дієву систему підтримки педагогічних ініціатив шляхом
науково-методичного та організаційного супроводу інноваційних проектів і
програм;

забезпечити підготовки освітян-практиків до інноваційної педагогічної
діяльності;

розширити мережу навчальних закладів інноваційного типу діяльності.

Основним засобом реалізації проекту стало створення інформаційного
середовища в регіоні через організацію семінарів-презентацій, «круглих
столів», установчих конференцій, науково-практичних сесій, видання
науково-методичного щорічника «Педагогічні новації столичної освіти:
теорія і практика», спецвипусків, присвячених позитивним результатам
інноваційного досвіду педагогів, столиці, журналу науково-популярних
діалогів про освіту «DIXI». Це активізувало освітян-практиків до пошуку
нових перспектив розвитку свого навчального закладу, педагогічного
колективу, власного професійного зростання.

Основні проблеми у проекті подані у формі пропозицій до органів
законодавчої та виконавчої влади, зокрема, це надання статусу
«учитель-дослідник» тим педагогам, які здійснюють інноваційну
діяльність, з їх подальшою матеріальною підтримкою. А також про цільове
фінансування інноваційного напряму діяльності в системі освіти регіону.
Відтак, управління освітніми проектами на регіональному рівні сприяло
концентрації зусиль потенційно здатних до творчої пошукової діяльності
освітян для прориву стратегічно важливих напрямах столичної освіти.

Локальний приклад використання проектної форми організації освітнього
середовища подано у програмах розвитку гімназії № 191 ім. П. Тичини. У
своїй розробці спираються на практичний досвід педагогічного колективу,
об’єднавши декілька проектів спільною ідеєю розвитку навчального
закладу; гімназії «Києво-Могилянський колегіум», об’єднали в окремі
проекти пріоритетні напрями діяльності творчих педагогічних груп та ін.

Натомість, розширення сфери застосування освітніх проектів, їхнього
зв’язку із зовнішнім середовищем, а також окремими соціальними групами
де основний наголос у їх реалізації ставиться на технологіях
впровадження нововведень, – вимагає нового осмислення педагогічного
проекту та способів управління ним. Наприклад, методологія управління
освітніми проектами на сучасному рівні спирається на новий принцип
організації проектної роботи – «принципом успіху», уведення якого
потребує врахування ситуацій невизначеності, що супроводжують процеси
його реалізації. Сама ситуація невизначеності, як характерна ознака
сучасної практики, створює постійні конфлікти, найперше, у плануванні.
Тому кожного разу виникає необхідність перегляду основного плану та його
узгодження з кінцевими результатами, тобто з результатами успіху. З
точки зору управління освітніми проектами, викладений підхід щодо
основного планування вимагає від колективу фахівців, які працюють над
реалізацією проекту надзвичайної мобільності в реакціях на будь-які
зовнішні та внутрішні зміни.

Ураховуючи новітні підходи у практиці проектної діяльності, необхідно
розглядати управління освітніми проектами як розробку (проектування)
ідеальної моделі системи управління, де сконцентровані її пріоритетні
напрями (чи основні характеристики). На користь такого підходу свідчать
наступні переваги, які вже практично зарекомендували свої можливості:
мобільно реагувати на зміни навколишнього середовища (досягнення у
галузі інформаційних технологій, орієнтація на суб’єкт-об’єктні
взаємодії в освітньому процесі, ідеологічні зміни в суспільстві як
потреба перегляду змістового компоненту навчання тощо); концентрувати
зусилля професійно активних фахівців різних галузей наукового та
практичного знання для одночасного «прориву» (досягнення оптимальних
результатів) на декількох пріоритетних напрямах; підвищення рівня
особистої відповідальності кожного члена тимчасового колективу за
досягнуті результати; залучення та розподіл матеріально-технічної та
фінансової бази безпосередньо в реалізації окремого проекту.

Подібна цілісність у розробці й організації процесу управління
інноваційними проектами можлива лише за умов:

злагодженої організації всіх ланок системи управління зведення до
мінімуму імпровізаційних моментів;

наявності даних щодо аналізу існуючого стану соціально-педагогічної
проблеми; володіння новітніми технологіями управління, що відповідають
специфічним вимогам проекту;

підготовки керівників проектів і спеціалістів, здатних забезпечити
оптимальний рівень досягнень;

інформаційні забезпеченості учасників проектної діяльності;

створені системи заходів для поширення практики проектної організації
інноваційного середовища.

Ураховуючи, що «управління інноваційними проектами» є процесом
цілеспрямованих змін, які відбуваються за заздалегідь визначеними
параметрами (цілі, завдання, терміни, людські та фінансові ресурси
тощо), необхідно визначити послідовність впровадження таких змін.

Важливо відмітити, що організація управління інноваційними проектами
створює комфортні умови для спільної продуктивної діяльності різних
спеціалістів. Тому особливо необхідно акцентувати на такій системі
управління, яка буде враховувати не лише окремі фактори (фінансові,
матеріально-технічні, інформаційні, людські), але й їх інтегративну
взаємодію.

Власне інноваційний проект передбачає врахування таких позицій:

актуальність інноваційного пошуку;

основна ідея проекту;

мета інноваційного пошуку;

об’єкт дослідження;

основні завдання (конкретні заходи та дії);

терміни реалізації;

основні етапи організації роботи за проектом (аналітико-статистичний,
організаційно-операційний, підсумково-презентаційний, упровадження);

очікувані результати інноваційних змін (критерії та показники);

контроль і оцінювання результатів інноваційного процесу;

фахове забезпечення проекту;

матеріально-технічна підтримка проекту;

експериментальна база інноваційного пошуку;

науково-організаційний супровід.

Нижче подаємо приклад розробки інноваційного проекту «Школа повного дня»
як варіант створення гармонізованого розливального середовища,
підготовленого автором і за результатами інноваційного досвіду ліцею №
100 «Поділ».

Актуальність інноваційного пошуку

Кардинальні зміни в соціально-економічній сфері українського
суспільства, новації в галузі інформаційних технологій суттєво впливають
на цілі сучасної освіти. Відтак, у педагогічній науці та практиці
утверджується ідея розвитку особистості (інтелектуального, фізичного,
духовного) на основі її потенційних здібностей та інтересів. Натомість,
сучасна школа проводжує надавати дитині якомога більше інформації.
Надмірний інтелектуалізм має здебільшого локальний характер і
виявляється, в основному, у прагненні навчальних закладів «розширити»
освіту школярів за рахунок упровадження у другій половині дня
факультативів та спецкурсів.

Згідно з інформаційними даними ГУОН, у навчальних закладах міста нині
впроваджується близько 200 навчальних програм, які забезпечують шкільний
компонент. Як свідчить проведений аналіз, значна частина цих програм
дублює зміст університетської освіти. Тому доцільність їх використання у
загальноосвітньому навчальному закладі видається сумнівною. Ураховуючи,
що й у межах варіативної складової навчального плану рівень інформаційно
насиченого навчання постійно збільшується за обсягом і знижується за
віком, робота школи другої половини дня фактично продовжує цілі
інваріантної складової всупереч фізіологічних потреб дитини щодо
рівномірного чергування інтелектуального, фізичного й емоційного
навантаження.

Натомість, розширення навчального навантаження у другій половині дня
повинно передбачати інтелектуальне розвантаження за рахунок упровадження
фізичних, художньо-естетичних видів діяльності. Підтвердженням цього є
стурбованість батьків, медичних працівників, громадськості відносно
навчального перевантаження школярів. Проголошуючи бажання отримати
якісну освіту, вони водночас прагнуть зберегти психічне та фізичне
здоров’я своїх дітей, розвинути у них творчі здібності й задатки.

Слід зазначити, що в окремих загальноосвітніх навчальних закладах міста
склався позитивний досвід роботи школи упродовж повного дня (ліцей № 100
«Поділ», школа № 112, ліцей «Наукова зміна», гімназія «Ерудит» та ін.).
Аналізуючи результати такого досвіду, можна виділити основні умови його
формування:

наявність авторських програм і розробок;

фахове забезпечення роботи факультативів, спеціалізованих курсів,
гуртків, секцій, клубів тощо;

наявність приміщень та доцільність їх використання (майстерні, теплиці,
спортивні зали, тренажерні зали тощо);

матеріально-технічна забезпеченість рол борти навчального закладу
впродовж повного дня;

фінансування та матеріальна підтримка з боку піклувальної ради, органів
громадськості, благодійних фондів.

Основна ідея програми «Школа повного дня» полягає у необхідності
розв’язання протиріччя між зростаючими потребами батьків щодо якісної
освіти школярів та недостатньою практичною розробкою умов організації
освітнього середовища для навчання та виховання учнів упродовж повного
дня.

Насамперед, ці умови повинні передбачати організацію доцільного режиму
дня, де будуть ураховані вікові особливості розвитку школярів. Головним
при цьому є чергування інтелектуального, емоційного та фізичного блоків
діяльності, з урахуванням інтересів та потреб самих учнів. У цих умовах
задоволеність учнів та батьків роботою школи є реальним показником
ефективності запропонованої ідеї.

Метою інноваційного пошуку є гармонізація психолого-педагогічних умов
роботи школи повного дня.

Об’єктом дослідження є процес навчання та виховання школярів в умовах
повного дня.

Предметом дослідження є зміст, форми та методи гармонізації освітнього
середовища як школи повного дня.

Основні завдання організації школи повного дня полягають у:

аналізі можливостей школи забезпечити навчання та виховання учнів
упродовж повного дня;

виявленні організаційно-педагогічних умов забезпечення освітнього
середовища школи для навчання та виховання учнів упродовж повного дня;

розробці критеріїв та показників ефективності роботи школи повного дня;

підготовці педагогів та шкільної адміністрації до апробації
інноваційного проекту;

обґрунтуванні методичних рекомендацій для керівників ЗНЗ щодо
організації освітнього середовища повного дня навчання;

поширенні досвіду роботи експериментальних шкіл повного дня.

Термін реалізації проекту три роки.

Основні етапи впровадження проекту:

Перший етап – аналітико-статистичний

На основі аналізу діагностичних даних (анкетування учнів, батьків,
педагогів) та експертної оцінки діяльності школи виявити реальні
можливості експериментальних шкіл щодо забезпечення умов для навчання
учнів упродовж повного дня. Формалізувати ідею (розробити проект, видати
наказ). Ознайомити педагогів із завданнями програми.

Другий етап – організаційно-операційний

Здійснення апробації змісту, форм і методів організаційно-педагогічних
умов для навчання та виховання учнів упродовж повного дня. На основі
виявлених критеріїв та показників провести моніторингові дослідження
щодо дієвості та ефективності програми. Організація підготовки педагогів
до апробації програми.

Третій етап – підсумково-презентаційний

Проведення аналізу даних моніторингового дослідження, підготовка
методичних рекомендацій для керівників навчальних закладів щодо
організації навчання та виховання школярів упродовж повного дня.

Четвертий етап – упровадження

Поширення досвіду експериментальних шкіл у інших навчальних закладах
столиці.

Засоби реалізації проекту «Школа повного дня»:

1. Розробка змісту та форм організації «Школи повного дня»:

розробка авторських навчальних програм для роботи факультативів,
гуртків, секцій;

добір доцільних до кожної вікової групи форм і методів діяльності.

2. Розробка та організація режиму навчальної та виховної діяльності:

перелік запропонованих послуг;

розклад занять;

контроль і оцінювання поточних результатів роботи;

планування роботи кожного гуртка, факультативу, секції;

планування роботи харчоблоку, технічних працівників, медичного персоналу
(в межах проекту).

3. Науково-методичне забезпечення реалізації проекту:

наявність достатньої додаткової літератури (художньої, навчальної,
методичної);

авторські розробки вчителів-методистів;

аналіз результатів виконання роботи.

4. Фахове забезпечення проекту:

створення сприятливих умов роботи викладачів, методистів, психологів;

залучення фахівців з інших закладів до роботи гуртків, секцій, клубів.

5. Науково-методичні завдання:

вивчення існуючого досвіду роботи навчальних закладів протягом повного
дня;

проведення експертизи мотиваційного середовища навчальних закладів;

розробка програм для збору та аналізу даних дослідження;

організація служби психологічної підтримки;

обмін даними на відео та інформаційних носіях.

6. Організаційно-практичні завдання програми:

координація діяльності всіх зацікавлених: організацій, устав міста,
виконавців проекту;

організація сприятливого енергоінформаційного, предметного,
соціокультурного освітнього простору для розвитку потенційних
можливостей дитини, її внутрішнього світу;

Зміст і форми організації освітньої діяльності за проектом «Школа
повного дня»

Оскільки передбачається, що проект буде впроваджуватись у межах другої
половини дня, пропонується розробка збалансованої діяльності таких
блоків: інтелектуального, художньо-естетичного, фізично-оздоровчого.

Інтелектуальний блок має синтезувати такі види діяльності учнів:
навчально-розвивальну, соціально-комунікативну, інформаційно-прикладну.
Форми впровадження цих видів діяльності можуть бути різноманітними,
серед них пропонуються наступні: факультативи, спеціалізовані курси,
семінари, наукові дослідження, дебатні клуби, дискусії та предметні
олімпіади в міжнародній мережі Інтернет, наукові конференції,
соціально-психологічні тренінги тощо.

Художньо-естетичний блок має на меті створення умов для самореалізації
особистості учня у різних видах творчої діяльності, організацію
сприятливого енергоінформаційного, соціокультурного, освітнього простору
для розвитку потенційних можливостей дитини, її внутрішнього світу. Слід
включити до даного блоку наступні види діяльності: громадсько-корисну,
декоративно-прикладну, еколого-натуралістичну, туристсько-краєзнавчу.
Пропонуємо організувати роботу цього блоку через різноманітні гуртки,
школи (художню, музичну, хореографічну), екскурсії, творчі зустрічі,
ярмарки, конкурси, виставки, тематичні клуби, вечори тощо.

Фізично-оздоровчий блок передбачає створення умов для фізичного,
інтелектуального та емоційного відпочинку учнів у другій половині дня,
разом з тим забезпечуючи внутрішню психологічну та емоційну рівновагу в
колективі вцілому та у кожній дитині, зокрема. Різноманітні спортивні
секції, змагання, оздоровчі процедури, ігри, розваги, прогулянки
сприятимуть ставленню дітей до свого здоров’я і здоров’я інших як до
найвищої цінності, пропаганді здорового способу життя, вихованню
бережливого ставлення до навколишнього середовища.

Вважаємо за необхідне підкреслити, що ці три змістові блоки мають бути
рівноцінно забезпечені, оскільки надмірне навантаження дітей формами
інтелектуальної діяльності негативно впливають на формування фізично та
психологічно врівноваженої особистості.

Організація режиму роботі школи повного дня

Основним завданням навчального закладу є виховання всебічно розвиненої,
культурної, здорової особистості. Для досягнення максимальних
результатів упровадження проекту рекомендується наповнювати змістом
кожну хвилину перебування дитини у школі. При цьому, якщо навчання в
першій половині дня (державний компонент освіти) реалізується у межах
класно-урочної системи, то в другій половині дня важливо використовувати
диференційований підхід до формування груп, вибору форм та методів
роботи залежно від видів діяльності, інтересів учнів,
матеріально-технічних умов. Так, групи можуть включати дітей різного
віку та різної кількості (15-30 чол.). Важливо передбачити роботу учнів
в міні-групах (2-5 чол.), а також індивідуальні заняття (наприклад, для
проведення пошукових досліджень). Рекомендовано також відійти від
класичного часу тривалості занять: він також може регулюватися видом
діяльності, але не варто провити заняття довше 30 хв. Найважливішою
умовою досягнення максимальних результатів вважаємо необхідність
послідовного чергування годин інтелектуального блоку звань з фізичним та
художньо-естетичним блоками. Крім того, обов’язково слід забезпечити
достатню тривалість перебування дітей на свіжому повітрі, поєднуючи
прогулянки з вивченням довкілля, спостереженнями за живою природою,
обговоренням проблем екології, рухливими видами відпочинку.

З метою зменшення тривалості самостійної роботи учнів вдома важливо
передбачити час для виконання домашніх завдань у школі. Для учнів
початкової та середньої школи обов’язковим має бути 100 % виконання
обсягу домашніх завдань. Для учнів старших класів – 70-80 % обсягу
домашніх завдань (решта часу відведена для написання творчих робіт та
індивідуальної підготовчої роботи). Проектом передбачається активна
підтримка основних заходів психологічною службою, насамперед, залучаючи
психологів, соціальних педагогів і вихователів до індивідуальної роботи
з проблеми дітьми, соціально незахищеними школярами, а також з учнями,
які потребують додаткової роботи з окремих предметів. Під час проведення
масових заходів обов’язкова присутність медичних працівників і
працівників правоохоронних органів.

В організації режиму роботи школи повного дня необхідно особливу увагу
приділити харчуванню школярів. За будь-яких умов у другій половині дні
діти повинні бути забезпечені гарячим харчуванням і підвечірком. Тому
рекомендуємо продовжити роботу шкільних буфетів до кінця роботи школи.
Для покращення стану забезпечення охорони життя та безпеки
життєдіяльності учнів необхідно залучити кваліфікованих медичних
працівників до роботи у школі протягом другої половини дня,
організовувати бесіди з пропаганди здорового способу життя, запобігання
наркоманії, алкоголізму, СНІДу, статевого виховання. Якісна організація
режиму роботи школи повного дня сприятиме формуванню в учнів уміння
раціонально розподіляти час на рівні види діяльності, максимально
змістовно наповнювати власний час, що позитивно впливатиме на стан
здоров’я дитини.

Фазове забезпечення проекту

Ефективність реалізації проекту «Школа повного дня» залежить від
кваліфікованого фахового забезпечення. Тому необхідно залучати до роботи
спеціалістів такого фаху й кількості, які здатні охопити всіх учнів і
задовольнити їхні потреби розвитку. На наш погляд, обов’язковими є
наявність таких фахівців: педагоги-куратори, керівники секцій, клубів,
гуртків, психолог, медичні працівники, технічні працівники, працівники
харчоблоку.

Матеріально-технічне забезпечення

Проектом передбачається повноцінне використання наявних у школі
технічних засобів і приміщень. Особливу увагу слід проділити роботі у
другій половині дня майстерень, комп’ютерних класів, тренажерних залів,
басейнів, бібліотек, хореографічних залів, теплиць (або зимових садів),
«живих куточків», кімнат аромотерапії, мультимедійних комплексів,
ігрових кімнат, спортивних залів, актових залів (залежно від наявності
вказаних приміщень у школі). За можливості бажано розширити використання
відео-ресурсів, аудіо-матеріалів, цифрових носіїв.

Фінансове забезпечення проекту

Фінансування проекту школи повного дня передбачається здійснювати із
фонду місцевого бюджету цільовим призначенням і за рахунок інвестицій.

Очікувані результати

Забезпечення оптимального режиму роботи школи повного дня.

Наповнення діяльності учнів ефективним змістом і формами (програми,
авторські курси, спеціальні проекти).

Забезпечення оптимального використання реальних можливостей навчального
закладу.

Досягнення відповідності змісту і форм роботи програми інтересам і
записам школярів.

Задоволеність учнів і батьків роботою школи,

Контроль і оцінювання результатів інноваційного пошуку:

Дані вхідного діагностування.

Виявлення організаційно-педагогічних передумов навчання учнів упродовж
повного дня.

Аналіз поточних результатів апробації проекту.

Методичні рекомендації для працівників шкіл щодо організації навчання
школярів упродовж повного дня.

Науково-організаційний супровід реалізації проекту «Школа повного дня»
здійснює Центр експериментальної педагогіки при ГУОН (науковий
консультант – Л. Ващенко).

Отже, формалізація ідеї в інноваційному проекті (програмі) дозволяє
виявити проблеми функціонування й розвитку системи (окремих процесів,
діяльності тощо), обґрунтувати основні позиції необхідних змін та
визначити очікувані результати, максимально сконцентрувати необхідні
ресурси (матеріально-технічні, фінансові, фахово-професійні) для
розв’язання проблеми та досягнення оптимального результату. Інноваційний
проект (програма) набуває чинності за умов: обговорення та прийняття
рішення на засіданні педагогічної ради ЗНЗ, позитивного оцінювання
незалежною експертною комісією, видання відповідного наказу по Головному
управлінню освіти і науки.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020