UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75836
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 13

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТолерантність як моральність особистості (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6214
Скачало376
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Толерантність як моральність особистості

 

Сьогодні перед національною школою постає завдання виховання

особистості, спроможної творчо мислити, вільно орієнтуватись у реаліях

сучасного життя, вибудовуючи власну поведінку на соціально поціновуваних

засадах

 

Його розв'язання - складний, неоднозначний процес. Поряд зі стихійними

чинниками, зумовленими особливостями політичного, економічного та

духовного розвитку українського суспільства, дитина підпадає під

спеціально організований вплив, спрямований на засвоєння нею моральних

норм і правил, вироблення таких якостей, як патріотизм, національна

гідність, толерантність, любов до праці, дисциплінованість,

відповідальність, милосердя тощо.

 

У цьому контексті посилюється інтерес до гуманістичної педагогіки,

початок якої було закладено філософами стародавності - Сократом,

Платоном, Аристотелем, Квінтіліаном. У більш пізні періоди гуманістичні

ідеї розвивали Я. Коменський, І. Песталоцці, А. Дистервег, К. Ушинський.

 

У міру свого розвитку педагогіка збагачується новими теоріями та

практичними преференціями: вільного виховання (Ж.-Ж. Руссо), прагматизму

(Д. Дьюі), особистісно зорієнтованого підходу (І. Бех, В. Рибалко, А.

Маслоу, К. Роджерс) та ін.

 

Ідеї педагогіки гуманізму знайшли відображення ще в Національній

програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку

освіти, законі України «Про освіту», інших нормативних документах. Один

із важливих її напрямів убачається науковцями у вихованні толерантності

як невід'ємної якості людини демократичного суспільства.

 

Ідея толерантності має давню історію. Духовне розкріпачення особи поряд

з її економічною та політичною свободою відстоювали мислителі минулого,

спираючись на вчення про природне право. Про толерантність у своїх

працях «Нариси про терпимість», «Листи про віротерпимість» писав Дж.

Локк, у «Трактаті про віротерпимість» до розгляду цієї категорії

звертався Вольтер. І. Гьоте розглядав толерантність як проміжний елемент

на шляху до визнання, філософ-соціолог Г. Маркізе вважав її байдужим

потуранням, небезпечним тим, що воно може призвести людину до

перетворення на співучасника тих, хто розмовляє з позиції сили.

 

Особливої актуальності ця проблема набуває в період докорінних

суспільних перетворень, зламу монопольно-ідеологічних концепцій,

загострення міжнаціональних і міжрелігійних конфліктів, утвердження

гуманних взаємовідносин між людьми й державами - характерні риси

сучасності, що спричинюють значний інтерес до визначення сутності цього

поняття, винайдення ефективних форм і методів виховання толерантної

особистості. Однак порівняно короткий термін застосування спричинює

неоднозначність його тлумачення.

 

Так, великий енциклопедичний словник визначає толерантність (від. лат.

tolerantia - терпимість) як терпимість до чужої думки, вірувань,

поведінки. Тобто за основу береться згода сприйняти щось (духовне,

морально-ідейне, етико-естетичне, релігійне) навіть за умов входження

його в суперечність зі світоглядними установками того, хто сприймає.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ