Трансформація ролі педагога в управлінні творчими проектами
Активні методи навчання, методи шукань, дослідні методи – так
характеризував Г. Ващенко, видатний український педагог, групу методів,
які, з одного боку, сприяють посиленню активності учня в процесі
навчання, а з іншого – наближують його до життя
Саме в умовах активного пошуку та дослідження на перший план виступає
випереджаючий розвиток самої людини, формування творчої особистості, яка
проектує й організує своє життя і доцільно перетворює навколишній світ.
Бо що може бути кращим для становлення особистості, ніж відчуття успіху
й власної значущості від результатів своєї праці. «Уміння проектувати у
великому й малому, вибрати найбільш оптимальні, у той же час
конкурентоспроможні варіанти розвитку. Цьому й навчає метод проектів»
(В. Жарковська, В. Симоненко).
У сучасних умовах модернізації освітньої системи та розвитку суспільства
складається нове уявлення про культуру, яке пов’язане з феноменом
проектної культури. Сьогодні проектність – це один із вимірів рівня
культури народу. Більш того, спрямування сучасної освіти на профільне
навчання робить знання і застосування методу проектів надзвичайно
актуальним.
Розглядаючи еволюцію методів навчання, слід відмітити, що метод проектів
відомий ще у двадцяті роки ХХ сторіччя. Більш того, починаючи з доби
Відродження, в системі розвитку методів навчання чітко виділялася
тенденція до активізації навчання, узгодження його з потребами життя та
особливостями дитячої вдачі. На основі концепції прагматизму
американського педагога Дж. Дьюї його послідовник В. Килпатрик розробив
“проектну систему навчання”.
Останнім часом, у зв’язку зі становленням парадигми особистісно
зорієнтованої освіти, метод проектів переживає друге народження як
ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють
становленню особистості школяра як суб’єкта діяльності та соціальних
стосунків.
Отже, процеси теоретичного оновлення та практичного застосування методу
проектів – це нагальна проблема часу.
Які ж ознаки методу проектів? Перш за все, повна та органічна
узгодженність навчання з життям, з інтересами учня, включаючи не лише
інтелектуальні, а й іншого порядку. З іншого боку – практична
спрямованість навчання та зв’язок його з життям дитини в цілому.
Таким чином, метод проектів ставить учнів у становище, аналогічне до
становища дорослої людини. І тоді учень нагадує практичного агронома,
лікаря, інженера, для якого теоретичні знання – засіб творчих шукань.
У кінцевому результаті відбувається активний процес розвитку мислення
технологічного, але з опорою на науку.
Сучасна проектна технологія історично невід’ємна від американського
«методу проектів» і концептуальних умов прагматизму, які будь-яку
активність людини вимірюють насамперед її доцільністю.
Як відомо, сутність проектної технології – у функціонуванні цілісної
системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), що адаптує
навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог до
навчального проектування. Воно, у свою чергу, передбачає системне та
послідовне моделювання тренувального вирішення проблемних ситуацій, які
потребують:
активізації пошукових зусиль учасників педагогічного процесу;
дослідження і розробки оптимальних шляхів вирішення проектів;
неодмінного публічного захисту і аналізу підсумків упровадження.
Проектна технологія принципово відповідає за встановлення міцного
зворотного зв’язку між теорією і практикою в процесі навчання, виховання
і розвитку особистості учня.
Слід відзначити, що останнім часом у практиці шкільництва помітно зросла
популярність проектної технології, а тому важливо звернути увагу на
окремі критеріальні вимоги до її сучасного тлумачення:
наявність освітньої проблеми, складність і актуальність якої відповідає
навчальним запитам і життєвим потребам учнів;
дослідницький характер пошуку шляхів вирішення проблеми;
структурування діяльності відповідно до класичних етапів проектування;
моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми.
З огляду на різні підходи до класифікації проектів у педагогічній
літературі визначено кілька параметрів, за якими розрізняють проекти.
На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.
Найперспективнішими видами проектної діяльності, з огляду на її
потенціальні психолого-педагогічні можливості, є колективні міжпредметні
чи надпредметні проекти, що не тільки виступають як інтегруючий фактор і
фактор сучасної освіти, що не тільки систематизують знання, а й
забезпечують максимальне його наближення до реальних потреб життя,
творчої самореалізації, природовідповідного розвитку і конструктивної
соціалізації особистості учнів.
Як установлено фахівцями, психолого-педагогічні можливості проектних
технологій досить високі, адже проектна діяльність оптимально забезпечує
суб’єктне пробудження і розвиток особистості старшокласників, оскільки
цілком відповідає її віковим потребам і особливостям.
й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею. Тому вчитель
неодмінно перетворюється на консультанта, порадника, координатора, який
переконує у власній правоті силою досвіду, мудрості, вагомого аргументу,
але не наказу. До речі, сфера контролювання вчителем процесу становлення
особистості не звужується, а навпаки – розширюється.
Можуть бути різні підстави для вибору теми проекту, але результати мають
бути матеріальними. Увесь період від підготовки та створення проекту до
його захисту підпорядкований ідеям:
головне не кількісні характеристики знань, придбаних учнями в школі, а
вміння використовувати їх у конкретній ситуації;
важливо правильно підкорити зміст навчання вирішенню практичних проблем,
що відповідають підготовці й інтересам дитини.
Наприклад, у запровадженні практико-орієнтованих проектів результат
діяльності учасників чітко визначено із самого початку, він орієнтований
на соціальні інтереси учасників (проект шкільного саду, програма
збереження екологічного середовища району, проект статуту дитячої
організації, програма розвитку). Проект потребує складання сценарію
всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них
(таблиця). Особливо важливими є добра організація координаційної роботи
у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і
можливих засобів їх упровадження в практику.
Творчі проекти, на відміну від практико-орієнтованих і дослідницьких, не
мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників,
вона розвивається, підпорядковується кінцевому результату, прийнятій
групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників процесу, які
заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх
представлення (журнал, відеофільм, вечір, свято, колаж). Таким чином, у
ході спільної діяльності створюється сценарій фільму, програма свята,
макет журналу. У процесі роботи над проектом створюються умови, за яких
учень може самостійно здобувати знання чи застосовувати придбані раніше,
причому замість дій за зразком в основному виступають пошукові й
дослідницькі дії. Основний акцент робиться на творчий розвиток
особистості.
Учень не тільки має засвоїти необхідні знання й уміння, а й навчитися
шукати і знаходити об’єкти їх практичного застосування. Усе зазначене, у
першу чергу, присутнє саме в роботі з творчим проектом. Таким чином,
мета творчих проектів – сприяти самостійному формуванню інтелектуальних,
спеціальних і загальнокультурних знань і вмінь учнів, сприяти розвиткові
таких умінь, як ініціатива, співробітництво, навички роботи в колективі,
логічне мислення, бачення проблем і прийняття рішень, одержання і
використання інформації, самостійне навчання, планування, розвиток
комунікативних навичок. Це ще раз підтверджує, що метод проектів
орієнтований на творчу реалізацію особистості.
Психолого-педагогічні аспекти учнівської творчості виявляються в більш
високому рівні комфортності під час підготовки підсумкової роботи,
наступності навичок, що відпрацьовуються на базі засвоєних раніше знань,
активного застосування алгоритмів творчості.
Практикою доведено, що тільки активні дослідження та метод проектів
перетворюють учня в суб’єкт педагогічного процесу.
Набуті в процесі реалізації проекту знання, вміння та навички не тільки
здобувають особливу міцність і свідомість, а й асоціативно пов’язані з
отриманням задоволення, що стає стимулом до нового пошуку.
Пошук, у свою чергу, викликає нові асоціації, нові проекти.
Таким чином, проектне навчання – особистісно зорієнтоване, підсилює щире
прагнення до навчання з боку учнів, має високу мотивацію, дозволяє
вчитися на власному досвіді інших. Як стверджують фахівці, проектне
навчання доцільно використовувати як доповнення до інших видів навчання,
як засіб прискорення росту і в особистісному, і в академічному вимірах.
№ з/п Етапи роботи над проектом Зміст діяльності учнів Функції вчителя
1 Підготовка до проектування. Визначення теми, мети та завдань проекту
Обговорення предмета з учителем,
пошук необхідної додаткової інформації, визначення мети та завдань 1.
Заява задуму.
2. Характеристика методу проектів.
3. Знайомство
зі змістом проекту.
4.Мотивація пошуку
5. Допомога в постановці завдань
2 Планування 1. Вироблення плану дій:
– визначення джерел інформації;
– вибір способів збору інформації;
– вибір методів аналізу інформації;
– вибір засобів презентації результатів;
– формування уявлень про бажані результати (форма звіту);
– встановлення критеріїв оцінки результату і процесу;
– планування процедур;
– розподіл завдань між членами проекту.
2. Планування завдань 1. Висловлення припущень.
2. Висунення пропозицій, ідей.
3. Корекція плану
та завдань
3 Дослідження – Збір інформації.
– Вирішення проміжних завдань.
– Спостереження за об’єктами.
– Проведення експериментів.
– Анкетування.
– Робота з літературою 1. Спостереження за роботою учнів.
2. Непряме керування діяльністю (поради, консультації тощо)
4 Результати 1. Аналіз інформації.
2. Формулювання висновків 1. Корекція підсумкових матеріалів.
2. Спостереження за ходом обробки результатів і аналізу інформації
5 Оформлення звіту 1. Показ результатів у формі:
– усного звіту;
– звіту з демонстрацією матеріалів;
– письмового звіту.
2. Колективне обговорення 1. Сприйняття звіту.
2. Постановка доцільних запитань (у ролі рядового учасника)
6 Оцінка результатів і процесу 1. Колективне обговорення.
2. Самооцінка результатів і процесу дослідження за встановленими
критеріями 1. Оцінка зусиль учнів, їх креативності, якості
використання джерел, невикористаних
можливостей, творчого потенціалу, якості звіту.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
