Управлінський аспект плану роботи школи
План роботи школи – цільова програма управління навчально-виховним
процесом, сукупність завдань, що ставляться перед педагогічним
колективом. Він є логічним продовженням попередньої діяльності,
конкретизацією завдань, які належить розв’язувати в поточному році,
системою напрямів і конкретних дій вдосконалення навчально-виховного
процесу
План – найбільш важливе управлінське рішення, яке належить виробити,
прийняти та здійснити, «прив’язавши» його до конкретних виконавців. Щоби
план виконав функцію розвитку системи, переводу її в нову якість,
необхідно при плануванні виходити з реального стану функціонування школи
та враховувати максимальні можливості його виконавців – членів
педагогічного колективу.
Загальне керівництво плануванням та реалізація плану забезпечуються
директором школи. За цього він здійснює всі функції управління – від
прийняття рішення до його виконання. Приводячи у відповідність потреби
(план) і можливості його виконання, директор школи визначає ефективність
діяльності його виконання, директор школи визначає ефективність
діяльності педагогічного колективу, методичних об’єднань (кафедр),
виявляє невикористані можливості, зразки діяльності, вузькі місця,
типові недоліки чи промахи. У зв’язку з цим виникає необхідність
створення програми організації виконання плану роботи школи. Окремі
керівники за цього обмежуються розділом загального плану «Організація
внутрішкільного контролю стану навчально-виховного процесу», в якому
відсутні заходи із прогнозування розвитку системи (які і з яких питань
будуть прийняті рішення), організації взаємодії, координації та
субординації компонентів керованої системи (хто буде підключений до
збору, аналізу інформації, вироблення рішень, організації їх виконання),
з регулювання діяльності всіх ланок управління: учителів, методичних
об’єднань (кафедр), заступників, директора.
Найбільш складними є питання контролю та самоконтролю ефективності
навчально-виховного процесу та якості його результатів. Ця складність
пов’язана з двома факторами: недостатнім рівнем теоретичної підготовки
всіх учасників управління та невміння технологічно забезпечити контроль
і самоконтроль діяльності.
Сучасний керівник школи для з’ясування відповідності навчально-виховного
процесу стану розвитку психолого-педагогічної науки та передової
практики повинен володіти фундаментальними знаннями в галузі педагогіки
та психології, умінням творчо використовувати ці знання у практиці
управління процесами навчання та виховання.
Oe
O
O
gd?0
гогічного профілю, педагог-організатор, педагог-дослідник, реальний
спеціаліст у галузі теорії та практики впровадження досягнень
педагогічної науки й передового педагогічного досвіду. Практика
засвідчує, що такими якостями володіють ті керівники, які мають знання з
методології та теорії педагогіки, психології навчання та виховання,
технології управління школою.
Навчально-виховний процес як об’єкт управління знаходиться в центрі
уваги всіх керівників. Проте окремі ланки цього процесу, які вивчаються
на предмет ефективності, у своїй сукупності не становлять цілісну
структуру.
За частотою та глибиною їх вивчення не доводиться говорити про наявність
у розпорядженні окремих керівників об’єктивної інформації, достатньої
для прийняття дійових управлінських рішень.
Переважна більшість шкільних керівників слабко володіють системним
аналізом уроку, не вміють визначати ефективність керованих процесів,
підміняють її результативністю; зустрічаються із складностями при
виявленні позитивних сторін діяльності вчителів, не готові до виявлення
принципів низької ефективності навчально-виховного процесу.
Зміст роботи педагогічної ради, методичних служб школи, форм підвищення
кваліфікації, наказів і розпоряджень слабко спрямований на ліквідацію
недоліків у роботі вчителів, на оволодіння сучасними досягненнями
педагогічної науки, ефективними технологіями навчання та виховання.
У масовій практиці широко використовуються ті види педагогічного
аналізу, які не потребують попередньої підготовки: ознайомлювальний за
метою, тематичний за змістом, персональний за об’єктом, короткий або
неповний за обсягом, епізодичний за інтенсивністю відвідування. Такий
аналіз, як правило, закінчується співбесідою з учителем і мало що дає
для узагальнень, необхідних для прийняття управлінського рішення,
корисного для великих груп учителів чи всього педагогічного колективу.
Досвідчені керівники, які окрім традиційних функцій виконують нові, що
з’явились в умовах ринкових відносин (менеджерська, дипломатична,
комерційна тощо), намагаються оптимізувати контрольні функції: за
мінімум часу і зусиль отримати максимум інформації та прийняти дійові,
корисні всьому колективу рішення. Вони осмислено підходять до вибору
об’єктів педагогічного аналізу та методики його здійснення, яка
розробляється в руслі єдності мети управління, завдань контролю, мети
спостереження й аналізу навчальних занять. За наявності останнього
забезпечується відповідність рекомендації виявленим недолікам,
відображення в управлінських рішеннях змісту, адекватного управлінському
задуму.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
