UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІван Франко як історіограф галицького краєзнавства (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділГеографія економічна, регіональна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1812
Скачало154
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Іван Франко як історіограф галицького краєзнавства (до 150-річчя від дня

 

 

Розвиток і становлення українського географічного краєзнавства в

Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. невіддільно пов’язані з

особливостями суспільно-політичного становища в регіоні.

 

Пожвавленню вивчення території Галичини та розвитку краєзнавства

сприяло відкриття у Львівському університеті у 1882 році кафедри

географії на чолі з вихованцем Ягеллонського університету польським

ботаніком і географом Антоні Реманом (1840–1917). З ім’ям А.Ремана, який

керував кафедрою до 1911 р., пов’язане становлення географії як

дисципліни і підготовка відповідних кадрів. Зокрема, серед його учнів

вийшли у велику науку такі відомі географи, як Г.Величко, В.Геринович,

Є.Ромер, С.Рудницький.

 

Українець Григорій Величко (1863–1932) був першим докторантом А.Ремана.

6 липня 1889 року він захистив дисертацію на тему “Пластика

польсько-руських земель з особливою увагою до Карпат” і став першим

українським доктором у галузі географії. Це перша регіональна праця,

присвячена географії земель між Одрою та Дніпром. Найцікавіша, і без

сумніву новаторська частина роботи, – регіональний поділ

русько-українських Карпат, які автор знав найкраще.

 

Г.Величко поділив цей регіон на дві головні частини: Татри і Бескиди.

Заслуговує на увагу також впровадження автором краєзнавчого поняття

“бескиди”, запозиченого з народних назв, для позначення певного типу

гір. Згодом воно стало загальноприйнятим у науковому світі. За

Г.Величком, Бескиди – це довгий витягнутий ланцюг гір від Яблунівського

перевалу на заході, до витоків Золотої Бистриці на сході. Дослідник

поділив Бескиди на Західні і Східні, проводячи границю між ними долинами

Камениці і Дунайцю. У межах Західних Бескидів він виділив 11 гірських

груп, обґрунтувавши такий поділ характером гір, їх відносними висотами,

а також напрямом річкових долин [1]. Поділ Східних Бескидів він звів до

виділення трьох регіонів. В особливу групу Г.Величко виділив Чорногору.

Значну частину роботи дослідник присвятив Татрам.

 

Проведений Г.Величком поділ Карпат, хоча й мав описовий характер, був

на той час суттєвим науковим досягненням у регіональній географії і

утверджував позиції українського географічного краєзнавства, що з

великими труднощами зароджувалося на Галичині. Серед інших відомих праць

Г.Величка, написаних українською мовою, заслуговують на увагу

“Народописна карта українсько-руського народу” (1896), “Географія

України-Русі” (1902). Г.Величко – автор першого природно-географічного

районування, а також першої етнографічної карти українських етнічних

земель.

 

Проте приклад з Г.Величком був далеко не типовим для тогочасної

Галичини, а швидше виключенням. “Місце під сонцем” українські вчені

виборювали у жорстокому протиборстві і суперництві за сфери впливу між

австро-угорськими і польськими буржуазно-поміщицькими колами, політиками

й ідеологами.

 

М.П.Драгоманов, познайомившись у 1874–75 роках з галицькими українцями,

зробив сумний висновок про рівень знань про свій край тодішньої

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ