UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторико-географічні особливості формування львівської водопровідної системи (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділГеографія економічна, регіональна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1086
Скачало154
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Історико-географічні особливості формування львівської водопровідної

системи

 

Львів розташований на Головному Європейському вододілі, тому проблема

водопостачання для міста існує вже понад 600 років. Зі зростанням міста,

зокрема його людності і виробничого потенціалу, з’явилася значно більша

потреба у технологічній і питній воді. Саме це змушувало львів’ян шукати

шляхи вирішення цієї проблеми. На наш погляд, дослідження

ретроспективних проблем формування львівської водопровідної системи є

досить актуальним.

 

Системою водопостачання називають комплекс інженерних споруд і видів

діяльності, які здійснюють водопостачання і водовідведення. Водопровідна

мережа є сукупністю водопровідних ліній (трубопроводів) для подачі води

до місць користування. Вона є головним елементом системи водопостачання.

 

 

Перші львівські колодязі (в архівних джерелах фігурують під назвою

fontes) побудовані за часів Галицько-Волинського князівства. У Х-V ст.

воду почали розвозити у бочках, проте це дорого коштувало й, до того ж,

вона не відповідала санітарно-гігієнічним вимогам. Джерелом

водопостачання не міг бути оборонний рів, оскільки в ньому розводили

рибу, і сюди ж відводилися побутові та промислові стоки. На початку 15

ст., коли населення Львова зросло до 5 тис. осіб, проблему

водопостачання могло розв’язати лише будівництво водопроводу [6, с. 30].

 

 

Перший львівський водогін згадується у 1407 р. Спорудження водогону

завжди було складною і дорогою справою. Мабуть львів’яни мали всі

підстави бути незадоволеними водою передмістя, якщо вони вдалися до

будівництва водогону. Річ у тім, що ця вода було непридатна до вживання.

Плани розбудови збірників і водопроводів виготовив німець Петро Штехер

[2, с. 262]. Усі роботи, пов’язані з прокладанням водогонів, були суворо

засекречені. Документів місцезнаходження водопровідних споруд не

виявлено. Перші водозабори, найімовірніше, були розташовані на

Личаківських узгір’ях, тобто на схід від м. Львова.

 

На центральній площі міста, на її східному боці знаходився

водорозподільчий пункт. Це була водойма „Мелюзина”. Назва походила від

величезної бронзової статуї німфи Мелюзини, яка прикрашала її. До

водойми сходилися водогони, а звідти дерев’яними трубами вода подавалася

в будинки. У 1697 р. на південно-західному розі площі спорудили ще одну

водойму. Її назвали „Нептун”, за іменем дерев’яної статуї бога морів,

якою вона була прикрашена. Третя водойма була споруджена в 1744 р. на

південно–східному розі площі (фонтан Діана).

 

Не слід забувати, що цією водою в середньовічному Львові могли

користуватися не всі бажаючі, а лише ті, хто мав змогу заплатити за

прокладення водогону до власного будинку. Таких будинків у другій

половині ХVІІІ ст. було тільки 86. Отже, більшість населення міста

вживало воду з місцевих криниць, що часто ставало причиною епідемій [4,

с.49–50].

 

У ХІІІ ст. воду у Львові можна було одержувати двояко: з громадських

„скринь” (криниць із басейнами), за яку користувачі сплачували однаковий

для всіх податок, і з водогонів, які підводилися за індивідуальними

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ