UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЄвген Чикаленко як носій української буденної мови (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1714
Скачало152
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Євген Чикаленко як носій української буденної мови

 

На наш час, із загальним розвитком суспільства та відповідних

комунікативних технологій, у публічному мовленні (зокрема пресі, рекламі

та й художній літературі) активно використовуються так звані просторічні

елементи – для «наближення» інформації (повідомлення) до читача/слухача

– з метою досягти найбільш ефективного сприйняття. Ті ж сучасні

письменники (С.Жадан, І.Карпа, Ю.Андрухович, О.Забужко та інші) для

створення певних новітніх форм активно вживають навіть матизми (лайливу

лексику), не кажучи вже про молодіжний сленг і буденні мовні форми.

 

Проте повертаючись у сторічне минуле, бачимо, що й тодішні українські

письменники та просвітителі використовували і пояснювали такі

функціональні мовні форми [див. 1, 2] (а також Б.Грінченко у словнику).

Тому маємо за об’єкт аналізу саме буденну мову як лінгвістичне явище.

 

Насамперед варто пояснити термін буденна мова, який ми репрезентуємо в

назві праці (відповідно до російського обыденный язык) і який у сфері

української лінгвістики використовується вперше.

 

Національна мова як комплекс складається з літературного, діалектного,

жаргонного та просторічного конгломератів. Жаргонну мову при цьому

відносимо до просторіччя, позаяк у цілому вона на наш час уже зрозуміла

всім. Що ж до злодійського арго, то ми його вважаємо своєрідним шифром,

умисно прихованим від інших, а тому створеним штучно. Через це

арго/жаргон можна розглядати і в колі штучних мов, що не входить до

об’єкту нашого дослідження.

 

Термін літературна мова у загальній метамові логічно повинен бути

замінений на відповідник стандарт, оскільки перший варіант може

співвідноситись із мовою літератури (обидва ж ці варіанти – літературна

мова та мова літератури мають давній синонім – книжна мова, про яку

також говоримо, що вона є досягненням довготривалого культурного

розвитку).

 

Діалектна мова також на наш час уже цілком зрозуміла в основній масі

своєї лексики. Лише на рівні говірок (територіально) і на рівні фонетики

(структурно) вона може виявляти певну ізольованість у плані загального

розуміння. Тобто в цілому й діалектні одиниці входять до того ж таки

просторіччя.

 

Зрештою залишаються дві форми як складові національної мови –

літературна та просторіччя, причому останнє й потребує в такому випадку

іншого відповідника на своє позначення – буденна (або ще побутова) мова,

щодо якої визначались і синонімічні назви – «загальна», «розмовна»,

«загальновикористовувана», «природна», «загальнозрозуміла» тощо. Цьому

функціональному різновиду властива головна ознака – наявність органічних

форм. Ми вже аналізували особливості органічної (природної) мови та

неорганічної (штучної) у монографії [див. 3].

 

Як приклад буденної української мови можна навести будь-який спонтанний

(хоча б відносно) текст, писаний ідеальним як для «розмовного стилю

мовлення» носієм національної мови.

 

Значний фонд оригінальної літератури як джерело досліджень у плані

вивчення органічності мови становить белетристика, оскільки вона

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ