UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВогненний заповіт Олекси Гірника (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1167
Скачало176
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Вогненний заповіт Олекси Гірника

 

Великий Кобзар згорів на високій ватрі любові до свого народу. Тож

знаменно, що живий смолоскип Олекса Гірник спалахнув 21 січня 1978 року

саме на Тарасовій горі у Каневі, ніби потверджуючи істину, що не всі

українці — «раби, підніжки, грязь Москви». Він був не першим смолоскипом

свободи, що увійшов у вічність. Як відомо, 5 листопада 1963 року в

центрі Києва — на Хрещатику, побіля Бесарабського ринку — самоспалився

гулагівець Василь Макух з вигуками «Геть окупантів!», «Хай живе вільна

Україна!» А наступного 1969 року з транспарантом «Борітесь за законні

права української мови!» свідомо пішов на смерть живий факел Микола

Бориславський...

 

Народився Олексій Миколайович Гірник у Довбушевому краї — у

прикарпатському селі Богородчани 27 березня 1912 року. Батьки-бідняки з

діда-прадіда працювали на землі, та ледве зводили кінці з кінцями. Чи не

тому вони — Микола Гірник та Катерина Білічак — дали своєму

синові-первістку імення славного опришківського керманича та ще й Олекси

Теплого, перед святом якого саме й знайшовся хлопчик. Щоб зростав малюк

чуйним і щедрим на добро, а водночас гострим та войовничим щодо кривди й

облуди.

 

Мав Олекса ще трьох молодших сестричок та братика, тож змалечку

усвідомлював свою відповідальність за рідних і близьких, за невелике

батьківське господарство, де був незамінним помічником. Серед перших

кривд, які відчув на собі — упереджене чи й зневажливе ставлення до

української мови з боку польських осідників, що вважали ці землі своїми.

Після навчання в польській школі вільніше дихнув у Тернопільській та

Станіславській українських гімназіях. Біограф діяча — лікар і

правозахисник, краєзнавець та еколог, заслужений працівник культури

України М.Іщенко — засвідчує орієнтацію Олекси Гірника в школярські роки

на традиції опришківства, вияв ним невдоволення з приводу національної

дискримінації, навіть участь у підпалах довколишніх фільварків польської

шляхти [1, с.38-39].

 

У гімназійний період О.Гірник формується як український патріот — бере

постійну участь у Шевченківських та інших святах національного

забарвлення та звучання, входить до складу товариств «Пласт», «Луг»,

«Сокіл», «Просвіта», а далі й до молодіжного крила ОУН. Як згадувала

родичка Олекси Розалія Гірник, він активно займався просвітницькою

роботою, читав неграмотним селянам та дітям твори з «Кобзаря», ще

гімназистом відверто заявляв про свої погляди і позиції: «Я не буду

ляхам служити. Ти воскреснеш, моя Україно! Для тебе я живу» [1, с.44].

Проте коли зайшла мова про жовнірство, хлопець вирішив не подаватись

навтьоки та не перебувати в підпіллі. Навпаки — він вступає на службу до

польської армії, щоб належно ознайомитися з військовою справою. Адже щоб

успішно боротися з ворогом, треба його добре пізнати й навчитися з ним

воювати, до того ж утікацтво, дезертирство могло б викликати цькування й

нападки на родину відмовника з боку польських служб. Отже, Олекса стає

вояком, сумлінно вивчає бойове мистецтво. Він розуміє, що крім польських

офіцерів з їх зневагою та ненавистю до всього українського, існують ще й

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ