UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВолодимир Винниченко - прагнення художнього синтезу (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2819
Скачало184
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Володимир Винниченко - прагнення художнього синтезу

 

Вислів «воля до гармонії», що послужив заголовком Винниченкової статті

про Т.Шевченка, криє в собі одну з можливих розгадок творчого феномена

самого автора. Поетика контрастів, антиномія гармонії та дисгармонії,

постійне протиборство взаємовиключаючих тенденцій життя і пошук

рівноваги становлять чи не найважливіші прикмети письменницької манери

Винниченка. В одному з щоденникових записів, який передає особливий стан

сприйняття і переживання музики Бетховена, читачеві неначе раптом

відкривається таємниця творчого процесу майстра: «Щемить у грудях, і

розум напружений жадним бажанням схопити весь потік життя й установити

закони його. І здається, що тоді він стане такий же повнозвучний,

ритмічний, строго-гарний, як і ці звуки сонати» [11:23]. Це зізнання, що

дозволяє говорити про музичні імпульси творчості Винниченка і виявляє

сконцентрованість його художньої уяви на прагненні вловити внутрішні

течії життя й відтворити його динаміку в повнозвучних образах, і виражає

ту «волю до гармонії», яка диктує своєрідність застосування прийомів

аналізу й синтезу в структурі творів письменника і формує його

оригінальну художню систему.

 

У «Щоденниках» Винниченка раз у раз натрапляємо на висловлювання, що

становлять певний ключ до розуміння його письменницької й людської

індивідуальності. Автор постає перед нами в постійному напруженому

процесі самогармонізації. Для нього незаперечна згубність «ворожнечі з

самим собою» й рятівна сила «краси спокою і гармонії» [8:93]. «Внутрішнє

психічне існування людини є постійний, ніколи неустанний процес

приведення себе до задоволення собою, — вважає Винниченко. — Задоволення

собою є необхідна умова можливості існування людини» [8:97]. Характерно

і те, що саме Шевченко, який «мав у собі велику силу гармонії,

цільності», у філософії та етиці якого не було «нічого дисгармонічного,

протирічивого собі», став для Винниченка ідеалом митця і людини [6:93].

Очевидно, є підстави твердити, що творчість Винниченка при всьому її

розмаїтті, епічному розмаху, багатстві людських типів своєрідно моделює

власний внутрішній світ письменника в його органічній опосередковано

вираженій «волі до гармонії». Можливо, звідси беруть початок і

Винниченкові спроби експериментування, пошуку незвичних, виняткових

ситуацій, які немовби випробовують людську істоту на міцність характеру,

волі, на міру відповідності вчинків та переконань, світогляду і чуття?

 

На жаль, і донині зберігає слушність твердження Григорія Костюка,

висловлене в 1980 році, про те, що «ми Винниченка не знаємо. Він і досі

не досліджений у всій своїй суперечливій складності й глибині. Багатющі,

притаманні тільки йому художні відкриття, досягнення і засоби зовсім не

вивчені й незнані не тільки для широких читачів, але й для фахових

істориків літератури» [11:5]. Авторитетний дослідник пояснює цей стан не

тільки ненормальними умовами розвитку літературознавчої науки на

Україні, але й специфікою самих творів Винниченка, які абсорбували

читацьку увагу передусім гостротою та незвичністю проблематики, новизною

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ