UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВолодимир Демченко Погляди Яра Славутича на органічність української мови (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1008
Скачало160
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Володимир Демченко Погляди Яра Славутича на органічність української

мови

 

Останнім часом українські лінгвісти слушно переймаються невирішеною за

довгі роки проблемою правопису української мови. Зрозуміло, що і понад

сто років тому, і нині ця проблема підживлюється безкомпромісністю як

територіальних українців (із триклятим поділом на західних і східних),

так і діаспорних (які також уже поділяються на часові міграційні

категорії). Омріяний компроміс міг би бути знайденим і за допомогою

волюнтаристичних рішень влади (як то було в Росії: сказав цар Петро, що

буде так, то й було так!). Проте на владних рівнях — свої змагання у

сфері мови: чи бути другій офіційній, чи ні (можна при бажанні приліпити

й третю, коли певний етнічний патріотизм охопить значну частину еліти),

і тому на владу сподіватися не варто, а варто збиратися провідним

лінгвістам і вирішувати ці питання.

 

У цьому ракурсі погляди з діаспорних просторів, звісно, також

заслуговують на увагу. Наша стаття й присвячена аналізу деяких поглядів

учених діаспори, зокрема колишнього земляка Яра Славутича, що є носієм

саме південно-східного наріччя — висхідного масиву мови.

 

За мету візьмемо огляд правописних пропозицій ученого в аспекті їх

органічності (природності) — тобто з виходом на фонетичні особливості

української мови.

 

У зв’язку з цим слід зазначити, що органічність мови не завжди складає

основу орфографії (навіть якщо остання заснована на фонетичному

принципі), тобто правописні елементи не завжди органічні та логічні.

Скажімо, дієреза (випадання звуків) є найхарактернішою ознакою редукції

в широкому смислі (у вузькому цей процес передбачає лише випадання

голосних у слабкій позиції), що, в свою чергу, є найхарактернішою

ознакою органічності мовлення й відповідно — мови. Можна навести як

приклад діалектні форми свому, твому, шо (рос. чо залишає інший

компонент африкати [шч]), за(й)шли, при(й)шли, ви(й)ду, такой(у).

 

Це зрештою призводило й до кодифікації таких одиниць: добри(й) день ?

добрuдень, пі(й)шли ? пішли, а також мого, свого тощо. На рівні

фонетичної морфології редукуються також дієслівні форми 3-ї особи однини

дума, пита тощо [Див. ще: 1:44-47].

 

Кодифікування подібних до аналізованих вище логічних форм також

становить головну проблему в плані компромісного правопису, який

українські вчені вже понад сторіччя намагаються сформувати та який би

влаштував усіх — носіїв трьох наріч української мови, городян і селян,

учених і пересічних громадян, носіїв української мови в Україні та за

кордоном.

 

На жаль, ці намагання поки що безрезультатні. Проте деякі з

трансформаційних пропозицій учених у цьому напрямку заслуговують на нашу

сьогочасну увагу — як фонетично логічні та органічні (див. ще серію

статей у: Мовознавство. — 1995. — № 1):

 

зайве немотивоване подвоєння: бруто, нето, тона;

 

позиційна логіка: геніяльний (бо геній), матеріял (бо матерія, а

функціонально взагалі матер’ял), Кавнас (ў) тощо (а то буде Росіа,

росіани — як марсіани — В.Д);

 

системна дієреза: казаський, тюрський, бaський (а для коня — баськuй);

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ