UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМетафора – основа поетичного дискурсу Т.Осьмачки (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4423
Скачало188
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Метафора – основа поетичного дискурсу Т.Осьмачки

 

Мова є дзеркалом думок і почуттів народу, скарбницею його історичного

досвіду і здобутків. За допомогою мови передається естафета досвіду

поколінь від давнини до сучасності й від сучасності до майбуття. Мова –

інструмент, за допомогою якого людина формує думку й почуття, настрій,

бажання, волю та діяльність. У мові є невичерпні запаси виражальних

засобів, які роблять наше мовлення виразним. Це передусім засоби

художнього і звукового мовлення. Виразність включає в себе й образність

мовлення. Ця його якість передбачає вживання слів і словосполучень у

незвичайному, метафоричному значенні, що дає змогу образно, художньо

відтворити дійсність.

 

У небуденності читачі переважно шукають і знаходять творче кредо майстра

слова, а ще частіше звертаються до встановлення оригінальності

авторського бачення навколишнього світу у його метафорах. Останнє

справді постає як визначальне поетичного почерку того чи того автора.

 

Поетичний світ Т.Осьмачки напрочуд розмаїтий як у плані тематичних

обширів, образотворчого арсеналу, так і в галузі організації вірша.

Орієнтуючись на високі зразки античного мистецтва, неперевершені

здобутки середньовічної лірики, торуючи свій самобутній шлях на тлі

художніх пошуків ХХ ст. і насамперед українського неокласицизму в особі

М.Рильського й М.Зерова, Є.Маланюка й М.Драй-Хмари, П.Филиповича та Юрія

Клена, Олега Ольжича та ін., Т.Осьмачка став справжнім віртуозом у

царині красного письменства.

 

Мета цієї розвідки – здійснити аналіз метафори як основи

художньо-зображальних мовних засобів, виявити, що відбирає поет у свою

творчість із скарбниці української мови і як розвиває, воскрешає

приховані здатності рідного слова, показати, як і для чого він це

робить. Адже мова – це не просто форма думки, а спосіб народження цієї

думки, тобто вона віддзеркалює світобачення письменника. Через мову поет

висловлює своє авторське кредо, створює індивідуально-авторську мовну

картину світу, бо щось “міцне і сильне, з вузловатим корінням у глибині

матері-землі, органічне, а не нажироване чується у цього молодого поета.

В Осьмачки так рясно образів, грандіозних та заразом і надзвичайно

простих і нештучних, що вони аж його самого побивають, гнітять” [3, с.

642]. Ті лексичні скарби, яких у митця так багато, не можуть не вразити,

просто зачаровують читача.

 

Поетична манера Тодося Осьмачки вирізняється на тлі словесної палітри

особливістю іменної та дієслівної метафорики, яскравістю фарб,

зболеністю почуттєвих симфоній, експресивно-смисловим навантаженням

образів, витворенням нових обертонів слів і власне-авторською

інтерпретацією синтагматики цілих розрядів лексем. Стиль Тодося Осьмачки

— це не метафорична ємність Ленау (хоча подекуди трапляється й вона як

супровідна), а швидше чуттєво-заглиблена метафористика у Шекспіра,

поєднана з особливостями лексемно-смислового динамізму Гете, гра на

смислових відтінках слова, надання окремим із них специфічного

власне-авторського звучання і досягнення їх випукло-зорового зображення,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ