UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛистування М.Чернявського і М.Коцюбинського (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2853
Скачало179
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Листування М.Чернявського і М.Коцюбинського

 

Відомий європейський філософ Ф.Бекон писав: «Ми повинні зберегти пам’ять

не про одні тільки діяння людей, а й про їх слова...» Велику роль у

збереженні доброї пам’яті про думки і почуття людей відомих і

маловідомих відіграють листи.

 

Епістолографія (грецьке epistole — лист, послання та grapho — описую) —

це листування приватного характеру, що в кращих своїх зразках має

історико-культурне значення [4, с. 242]. Епістолографія відома з дуже

давніх часів, початок її можна віднести до періоду античності. Грецька

та римська антична літератури подають нам зразки ранньої епістолографії

— листи Цицерона, Горація, Сенеки, Плінія Молодшого, Плутарха. Ще давні

риторики запровадили правила листування і навчали мистецтва складати

листи, наголошуючи на відмінності епістолярної і літературно-художньої

творчості. Лист як засіб заочного спілкування людей особливо розвинувся

у 17-18 століттях. Він використовувався у різних сферах життя

(політичному, приватному, офіційному тощо) і був різноманітним за своїм

змістом. Поширення листування привело навіть до укладання так званих

«письмовників», котрі подавали зразки листів мало не на всі випадки

життя.

 

Упродовж століть сформувалася канонічна структура листа, яка у

класичному варіанті передбачала: привітання (воно включало і звертання

як першоелемент цього структурного компонента); домагання прихильності,

дякуючи пишним виразам, у яких вона виражалася; розповідь про основні

події, що сталися у житті; прохання; закінчення-прощання. Листи вимагали

уміння красномовства. Як писав Дж. Боккаччо: «Прекрасна справа — уміти у

всіх випадках володіти словом, але найпрекраснішим уявляється мені таке

уміння, коли того вимагає необхідність» [7, с.269]. Це стосувалося не

тільки дипломатичного листування, а й приватного, бо листи мали на меті

не лише повідомити щось, а й переконати, вплинути на людину, спонукати

її до певних дій.

 

Українська епістолографія своїми коренями сягає часів Київської Русі, в

епістолярній культурі якої простежуються сліди впливу античної форми.

 

У добу Литовської Русі активно вводилося у листи кліше князівських

грамот: називався титул, ім’я адресата, двома-трьома словами-означеннями

давалася його характеристика, здебільшого панегірична.

 

У зв’язку з появою полемічної літератури епістолографія в Україні

набуває соціального значення. Це була епоха відкритого стилізованого

листа. До нас дійшли твори І.Вишенського, в яких письменник-чернець,

який жив скорботами рідного краю, у короткій формі листа виявляє

масштабність мислення, свою громадянську активність, виразну суспільну

позицію.

 

В епоху бароко лист повернувся до своєї звичайної форми — «закритих

листів». Листи культурних діячів середньовіччя писалися києво-руською,

польською, латинською і давньоукраїнською мовами. Це листи Петра Могили,

Галшки Гулевичівни, Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, серед яких є

листи суспільно-політичного і приватного характеру (як наприклад, листи

Івана Мазепи до Мотрі, дочки Кочубея). До речі, листи пристрасного

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ