UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКобзар у поетичному світі Яра Славутича (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1686
Скачало156
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Кобзар у поетичному світі Яра Славутича

 

Серед українських поетів новітньої доби одна з найяскравіших постатей —

Яр Славутич. Це визначний учений і співець, педагог і етнограф,

громадський і культурний діяч в Україні та діаспорі, учасник

національно-визвольного руху 30-40 р.р. XX ст.

 

Кобзар у долі Яра Славутича посідає одне з найвагоміших місць як символ

нескореності української нації. У своїй статті “Велич Тараса Шевченка”

він називає геніального поета “прапором боротьби за незалежність України

від автократичної Московії, перейменованої Петром І у Росію” [3, 176]. У

кожній з десяти поетичних книг митця — “Співає колос” (1945), “Гомін

віків (1946), “Правдоносці” (1949), “Спрага” (1950), “Оаза” (1960),

“Маєстат” (1962), “Завойовники прерій” (1968), “Мудрощі мандрів” (1972),

“Живі смолоскипи” (1983), “Шаблі тополь” (1992) — присутній якщо не

образ Кобзаря, то ремінісценції з його творів.

 

Один з перших зразків Славутичевої ліричної Шевченкіани — “Тебе

пригадуєм піснями...” — датується ще 1939 роком і присвячується

125-річчю від дня народження великого сина України. Автор проводить

думку про життєдайність Кобзаревих ідей: “Співає колос поміж нами. /

Коли жнемо врожай, щоразу / Тебе пригадуєм піснями” [1, 18]. Ювілейний

характер мають і такі вірші пізніших часів: “Як помру, не подолавши

втому...” (1945, до 100-річчя “Заповіту”), “Слово. У вінок Т.Шевченкові”

(1964, до 150-ліття від дня народження), “Шевченко в Вінніпезі” (1961,

до 100-річчя з часу смерті), “Прийшов Шекспір до нашого Тараса...”

(1989, до 175-ї річниці з дня народження поета). Останній з названих

творів побудовано у вигляді діалогу між двома світочами загальнолюдської

культури — синами Британії та України. Кожен з них постає

безкомпромісним співцем-вільнодумцем: “Я чув, — озвався бард, — боїв

окраса / В твоїх поемах бештала царків / Та їхню гурму відданих шпиків,

/ Що на подачки й позолоти ласа”. “Еге ж, нівроку потвердив Кобзар, — /

Мене карав засланням хижий цар / За те, що гнівно кривду викривав я”

[1, 365].

 

Яр Славутич розгортає тему Шевченкового подвижництва у віршах

біографічного характеру. Це, зокрема, поезія про період нещадної

солдатської муштри, фізичних і духовних мук, які не зламали співця. Один

з творів “Аральська ніч” (1943) передає задушливу атмосферу заслання,

наводить гнітючі прикмети пустки (піски, “розбиті громом крона саксаула”

тощо). На цьому тлі рельєфніше карбується постать незламного поета:

“Пашить жаротою аральська ніч / Понад горбами жовтої пустелі, / А він

німує в каторжній шинелі, / З Волосожаром ставши віч-на-віч /.../ У

накритті, щоб варта не почула, / Перо поглине палені свічки” [1, 75]. З

глибини серця героя прориваються болючі зітхання (“О краю рідний, Дніпре

мій рвучкий!”), але він вберігає душевну рівновагу і силу волі.

 

Образ Шевченка-засланця опоетизовано і в творі “Хто називав тебе

Хвалинським...” (1968), навіяному перебуванням Яра Славутича на

Каспійському морі наприкінці 60-х рр. Це “стомлений Тарас”, котрий у цих

містах “проводив тужний час”, сумуючи за безщасною Україною, споглядаючи

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ