Кравчук в. патріотичні мотиви у творчості Яра Славутича
Широко знаний у світі український учений і письменник, педагог і
видавець, критик і мемуарист Яр Славутич належить до когорти тих митців,
у яких слово не розходиться з ділом. Одержимий ідеєю відродження
незалежної України, істинний її патріот, він у воєнні часи обстоював із
зброєю в руках волю нашого народу, а в мирні роки невтомно й послідовно
підносив авторитет рідної мови, культури, будив національну гордість і
самосвідомість в серцях співвітчизників. Подібно до своїх старших
соратників по визвольній боротьбі Олега Ольжича, Олени Теліги, з якими
був знайомий особисто, Яр Славутич свідомо обрав неспокійне, сповнене
труднощів і небезпек життя подвижника. Доля була ласкавою до нього і не
раз виривала з катівських рук як німецько-фашистських зайд, так і
сталінських опричників, давши змогу аж до нашого сьогодення продовжувати
діяльність одного з будівничих вільної України. Цілком закономірно, що в
творчості письменника наскрізною є патріотична тема. Які глибокі пласти
світової і національної історії не прозирав би своїм поглядом співець,
яких найрізноманітніших героїв не зображав би, завжди це люди
небуденного чину, закорінені в свій рідний ґрунт, сповнені невгамовного
бажання жити, діяти і вмирати в ім’я Вітчизни — прадавні вояки
(«Дексилей», «Кончина кімерійців», «Савур-могила») і лицарі часів
козаччини (цикли «Запорожці», «Маєстат булави»), звитяжці періоду УНР
(«Крутянці», «359») і нездоланні упівці («Моя доба»,
«Шухевич»),правозахисники 60-70-х р.р. (збірка «Живі смолоскипи») і
волелюбці наших днів (цикл «Ічкерія»).
Потужний патріотичний пафос розмаїтих за проблематикою і викінчених за
формою поезій Яра Славутича, які надзвичайно суголосні добі творення
незалежної Української держави, не міг не привабити увагу сучасних
методистів. Відтак протягом дев’яностих років склалася вже певна
традиція включати до шкільних і вузівських програм з української
літератури твори митця з Канади. Не зважаючи на те, що останнім часом в
Україні з’явилися не тільки окремі поетичні книги, а й багатотомні
видання доробку Яра Славутича (в 2 і 5 томах), монографії К.Волинського,
Т.Назаренко, П.Сороки, наукові збірники упорядковані О.Астаф’євим,
М.Ткачуком, М.Миколаєнком, А.Кратом, В.Чабаненком, І.Лопушинським, а
проте потреба школи і в художніх текстах і критичних розвідках,
присвячених письменникові, лишається великою.
Рецензований навчальний посібник В.Кравчука якраз і є спробою надати
допомогу вчителям у плані ознайомлення з творчістю визначного
представника літератури українського зарубіжжя. Книга складається з 5
розділів: «Життєпис Яра Славутича», «Жанрові особливості патріотичної
лірики», «Особливості вивчення творчости Яра Славутича у старших класах
національної школи», «Рекомендовано для вивчення напам’ять»,
«Бібліографія».
У першому розділі автор окреслює основні етапи життєвого і творчого
шляху письменника, віхи становлення як митця-громадянина, стверджує
патріотичний характер його діяльності в різних царинах. Але ця
інформація подається вибірково. Так, повідомивши читачів про вихід у
світ у 1945-1950 р.р. збірок «Співає колос», «Гомін віків»,
«Правдоносці» і «Спрага», В. Кравчук у цьому біографічному розділі
жодним словом не обмовився про наступні книги «Оаза», «Маєстат»,
«Завойовники прерій», «Мудрощі мандрів», «Живі смолоскипи», «Шаблі
тополь», що публікувались у 1960-1990-х р.р. і засвідчили подальшу
творчу еволюцію літератора.
раведливо наголошує, що «епіцентром, навколо якого обертається вся його
поетична творчість, є любов до України, віра в неминуче велике і світле
майбутнє прадідівської землі» (с.13). В основному в поле зору В.Кравчука
потрапляють патріотичні сонети філософського чи гострополітичного
звучання, адже в цій формі Яр Славутич досяг неабияких успіхів. Поряд з
ліричними віршами, автор розглядає й зразки поеми («Соловецький
в’язень», «Моя доба») та балади («Бунт»),хоча, як свідчить назва
розділу, це й не передбачено. Серед особливих здобутків Яра Славутича
називаються його словесні новотвори («вирлувати», «жахіт» та ін.), які
слугують омолодженню і збагаченню рідної мови.
Третій розділ посібника — методичний. Автор подає деякі поради щодо
вивчення поезії Яра Славутича в старших класах національної школи,
відводячи для цього поки що 2 години оглядових занять, але сподіваючись
у перспективі на ширше залучення творчості митця до шкільної програми.
Наступний розділ «Рекомендовано для вивчення напам’ять» містить 18
текстів. Це, звичайно, забагато. Доцільніше було б, на нашу думку,
подати цей розділ як невелику хрестоматію — добірку творів Яра Славутича
для текстуального вивчення і додати перелік двох-трьох віршів,
рекомендованих для вивчення напам’ять. Наприклад: «Жар-птиця»,
«Карпатські січовики», «Стус».
Безперечну користь має передрук розділу «Бібліографія», яким традиційно
супроводжуються Славутичеві видання. Це допоможе вчителям і школярам
скласти повніше уявлення про обсяг зробленого письменником у
літературно-мистецькій, науковій та освітній галузях.
Посібник В.Кравчука має попит, про що свідчить його перевидання. Але
поряд з позитивними його якостями маємо вказати й на низку огріхів.
Прагнучи якомога більше поінформувати читачів про доробок Яра Славутича,
автор лише принагідно зупиняється на аналізі окремих творів, або ж
просто наводить їх перелік. Наприклад: «Крицевою лавою в книжці стоять
вірші: «Чорновіл», «Караванський», «Лук’яненко», «Кандиба»,
«Світличний», «Масютко», «Стус», «Брати Горині «… Он як вишикував їх
поет!» (с.24-25). Є ряд недоладностей у побудові словесних конструкцій,
неточностей у передачі думки, що породжує двозначність сприйняття фрази.
Наприклад: «Логічним продовженням книжки «Гомін віків» є цикл
«Запорожці» (с.19). Але ж цей цикл є складовою частиною згаданої збірки,
а не її продовженням.
Книга В.Кравчука надто насичена цитатами з критичних джерел, які не
завжди конче необхідні. Так, у 3 розділі в цитаті з В.Жили
перераховуються 10 оригінальних збірок Яра Славутича з вказівкою місця й
часу їх видання (с.30). Досить було б це зробити в першому описовому
розділі й не вдаватись до повторів. Окремі цитати в посібнику явно
завеликі (с.6, 24, 30-31). Слід вказати і на ряд різночитань при
посиланнях на джерела. Це стосується мемуарів та поезій Яра Славутича,
уривки з яких наводить В.Кравчук. Посилання здійснюються за 5-томником,
але фактично цитати взяті з іншого видання. Тому в наявності чимало
невідповідностей, яких можна було уникнути, звіривши тексти. Наприклад,
у посібнику зазначено «із неволі мли» (с.17), але насправді в 5-томнику
подано «із неволь хули» (І, с.81); «і смерть вітає» (с.19) — «і смерть
приймає» (І, с.61) і т. ін. У ряді випадків зовсім відсутні посилання на
джерела (с.6, 9, 14, 16, 18). У процитованому дослідником розлогому
епізоді з поеми «Донька без імені» загубився цілий рядок: «Чи не сумно,
дружино мила?» (с.31-32). Вірш «Олег у Цар-граді» розташований у
п’ятитомнику на сторінці 46, а не 4, як стверджує посібник (с.18). Такі
недогляди не можуть не викликати здивування.
Як підсумовує сам В.Кравчук, його книга — «це тільки дуже елементарний
посібник для вивчення творчости, а не цілісна монографія» (с.32). Але,
зазначимо, це видання має свою цінність і може стати в пригоді вчителям
і учням українських шкіл.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
