UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМитець у прозі М.Чернявського (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1361
Скачало129
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Митець у прозі М.Чернявського

 

Ідентифікація митця як духовної особи у своїй творчості здавна

привертали увагу дослідників. Рефлексії породжені проблемами

письменників були характерні і для творчості Миколи Чернявського.

Зокрема, йдеться про такі твори, як “Душа поета”, “Напередодні”,

“Червона лілея”, “Шевченкова могила”, “Іван Франко як поет”, “Vae

victis!”, “Три брати. Іванові, Миколі та Панасові Тобілевичам”. У них

письменник наголошує серед інших мотивів і духовність митця.

 

Цей аспект творчості Миколи Чернявського досліджували побіжно, адже

письменник, розстріляний у 1938 році, належав довгий час до заборонених

та замовчуваних імен. Зокрема зверталися до образів митців у прозі та

поезіях Чернявського Н.Шумило [16], І.Сивкова [7], Г.Земляна [2]. Але ще

не надано заслуженої уваги філологів питанню духовного життя творчої

людини у прозовому доробку письменника. Цю проблему і буде піддано

аналізу у нашій статті.

 

Звернення до епістолярної спадщини письменника дає підстави говорити про

високі моральні якості його як людини і митця. Правдивістю, чуйністю,

делікатністю позначаються його листи до Є.Чикаленка, до дружини П.Куліша

[7] та М.Плевако. І коли він відтворює життєві ситуації своїх

героїв-митців, їх духовні запити, сумніви щодо цінності їх талантів,

поцінування їх оточенням, то дуже часто йдеться про пережите ним самим,

або аналізоване із життя його найближчого околу. Сам для себе він

ставить високі цілі у творчості, про що, зокрема, пише у листі до

М.Плевако, відповідаючи на його питання щодо світогляду і літературних

уподобань: “Я хотів навчитися писати українською мовою так, як писав

по-російськи Пушкін” [13, с.3]. Водночас М.Чернявський і рефлексує щодо

свого таланту: “Може через скепсис і письменник з мене неважний” [11,

с.3]. Гадаємо, тут він не лукавить, бо ще у листі до Є.Чикаленка у 1908

році зауважував: “…мене в останні роки точить сумління щодо моєї

літературної здатності” [15, с.1].

 

Звернімося до повісті “Душа поета” М.Чернявського, що була опублікована

у “Літературно-науковому віснику” 1914 року. Думається, прототипом героя

повісті став Олександр Олесь, але й багато що додалося від життєвого

досвіду самого М.Чернявського. Влучно запримітила дослідниця Г.Земляна

типологічну спорідненість цього твору з фрагментом О.Кобилянської

“Поети” [2, с.69], адже мовиться про несприятливі умови для реалізації

таланту в тогочасному суспільстві, що турбувало багатьох митців і

частиною з них те було оприлюднено у власних творах.

 

Герой повісті “Душа поета” – Рафалович, відчувши в собі талант до

красного слова, відкриває для себе світ краси: “… і здригнулась його

душа від невимовної краси того світу” [10, с.74]. Оспівуванню тієї краси

він віддається з усією пристрастю і жагою, відчуваючи себе у цім

“самотнім і всевидющим”. М.Чернявський психологічно точно передає

протистояння в житті поета творчості і побуту, буденної роботи

ветеринара: “Внизу живе ветеринар, вгорі поет” [10, с.75]. Згадаємо, що

двома роками раніше цю проблему талановито окреслила Леся Українка у

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ