UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМовна палітра творчості “Поета національного героїзму” Олега Ольжича (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2851
Скачало191
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Мовна палітра творчості “Поета національного героїзму” Олега Ольжича

 

Олег Ольжич — поет національного героїзму. Він жив у дуже складні для

нашої держави часи і змушений був творити поза її межами в Празі,

Кракові, Берліні. Тому його творчість, на жаль, багато років була

невідомою в Україні. Дослідженням поетичного доробку О.Ольжича займалися

Є.Маланюк, М.Мухін, У.Самчук, Яр Славутич, С.Єрмоленко. До його

творчості зверталися Ю.Ковалів, В.Яременко, П.Іванишин та інші.

 

Діяльність людини-легенди не втрачає своєї актуальності протягом

багатьох років. Доказом цього є наявність праць, де висвітлюється

творчість письменника в цілому та окремі її аспекти. Серед них

виділяються статті Олени Теліги “Сила через радість”, Леоніда

Череватенка “Я камінь з Божої пращі”, Володимира Державина “Поетичне

мистецтво Ольжича” та “Олег Ольжич — поет національного героїзму”.

 

Олег Ольжич — чи не єдиний представник діаспори, що осягнув віршований

епос та вніс в українську стилістику ХХ століття свій поетичний словник.

Цей факт доводить, що особливої уваги потребує вивчення мови поета, як

майстра, що не може залишатися в тіні й напівтіні. Тому об’єктом нашого

дослідження стала творчість Олега Ольжича, а предметом — особливості

його поетичної мови.

 

У своїх творах Ольжич утверджує художньо-естетичні мовні вартості,

втілені в лексико-семантичних засобах виразності, що досягають

афористичного звучання. Для його поезій характерні певні семантичні

поля, утворені сукупністю контекстуальних синонімів. Це виявляється в

таких особливостях художнього мовлення як:

 

· наявність лексем, що позначають явища природи та належать до одного

синонімічного ряду (на світанні — зо дня — в надвечірніх годинах —

вночі);

 

· загальні назви, що позначають єдині у своєму роді предмети (земля,

небо, сонце);

 

· слова, що передають почуття або стан ліричного героя (зітхає, лежить,

байдужий).

 

Поет щоразу звертається до конкретно-чуттєвих змістів, що стоять за

поняттями граніт, камінь, криця, сталь, лезо. По-перше, через них він

викликає в нашій уяві минулі віки, геологічні, археологічні образи

століть, по-друге, вони вживаються для позначення

індивідуально-авторського мовного світу, наприклад “Нам скоряться. Над

все є вірна криця”, “І крицеві холодні леза — душі” [6: 79].

 

У поезіях простежується чітке протиставлення ознак — динамічних (зміни

невпинні, шелести та шуми, життя) та статичних (незмінна земля, спокій,

смерть). Контрастують у текстах і абстрактні назви (горе – радість,

праця – забави, зле – добре, мале – велике).

 

І

 

меч, ножі, списи, лук, кулемет, атака, порох, легіони, обози, щити,

полки. Через такі образи розвивається традиційна для української

літературної мови поетична універсалія “слово — зброя”, зокрема “слово —

меч”.

 

Часто використовується у поезії Ольжича образ часу. Автор сприймає його

як “ланцюг поколінь”, як зміни цивілізацій, культур на Землі. Це явище

розглядається з філософського погляду на життя: “О, невловимі,

скам’янілі дні!”, “Час біжить, час бринить, час сплива в вічність”,

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ