UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНевідомі сторінки еміграційної журнальної періодики (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1856
Скачало191
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Невідомі сторінки еміграційної журнальної періодики

 

Пресознавство в Україні розвивалося значно повільніше, у порівнянні з

іншими країнами Європи. Після злету публіцистичної діяльності О.Маковея,

І.Франка та С.Єфремова настала творча тиша журналістських розвідок.

 

Початок ХХ ст. у вітчизняному журналістикознавстві пов’язаний з іменами

М.Грушевського та Д.Донцова. Наступні ж роки були несприятливими для

розвитку вільної преси. Тому в 30-40-вих роках XX століття всі творчі

сили журналістів зосередилися в еміграції. Протягом цих років

журналістикознавство в Україні, порівняно з попередніми періодами,

фактично припинило свій розвиток. Однак за кордоном у цей час, зокрема в

Німеччині та Чехословаччині, журналістикознавчими питаннями займалися

українські емігранти А.Животко, О.Бочковський, С.Сірополко, роботи яких

були видані окремими книжками [9, с.23].

 

А.Животко видав низку праць з питань українського пресознавства.

Найпомітнішою серед них є «Історія української преси» (Німеччина,

Регенсбург, 1946). Ця праця має всі ознаки підручника. У ній наявна

детальна структурованість, хронологічна послідовність викладу матеріалу,

перелік контрольних запитань і завдань після кожної теми. У 1989–1990

роках «Історія української преси» була перевидана в Мюнхені, а через

дев’ять років у Києві.

 

Книга складається з дев’яти розділів відповідно до запропонованої

автором періодизації історії української преси. Т.Трачук у своїй статті

«Питання періодизації історії українського журналістикознавства»

зазначає, що «свого часу вона була найповнішим дослідженням вітчизняних

друкованих органів від їх зародження до початку Другої світової війни»

[2, с.52].

 

У цей період створена колективна праця О.Бочковського та С.Сірополка

«Українська журналістика на тлі доби: Історія, демократичний досвід,

нові завдання». Вона фактично є першим дослідженням з теорії

журналістики, написаним українськими авторами, щоправда, в діаспорі.

 

О.Бочковський, будучи професором Української господарської академії в

Подєбрадах (Чехословаччина), у 1937 році завершив першу частину свого

дослідження. Після його смерті, у 1939 році, за продовження цієї праці

взявся С.Сірополко, якому належить також низка публікацій з теоретичних

питань журналістики [6, с.69].

 

У своїй праці автори сформулювали теоретичні засади журналістики,

розглянули такі питання: проблематика преси, проведення пресової

політики, діяльність «пресової агентури і бюро», жанри журналістських

матеріалів, вживання мови і використання певного стилю у газеті,

завдання публіцистики, комерціалізація преси, правове становище

журналіста, професійні організації журналістів у різних країнах,

журналістська етика, склад редакційного апарату, об’єктивізм і

суб’єктивізм у журналістиці, визначення понять «преса», «часопис»,

«журнал» і т. ін.

 

Суттєвим кроком уперед було видання із січня 1907 р. «реформованого»

«Літературно-наукового вісника». М.Грушевський став його реформатором не

лише як видавець, а й як дослідник — відкрив його на еміграційних

просторах. Про оновлений «Літературно-науковий вісник» І.Липовецький

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ