UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва«Омріяна ієрофанія» української діаспори у драматургічних проекціях другої половини ХХ століття (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2999
Скачало148
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

«Омріяна ієрофанія» української діаспори у драматургічних проекціях

другої половини ХХ століття

 

Драматургія української діаспори завжди була обернена до історії,

трагічної долі та знакових постатей України. Впродовж ХХ століття

діаспорові драматурги писали про неіснуючу державу з пафосом Тараса

Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, неухильно сповідуючи надію на її

майбутнє існування і процвітання. Попри позначки на карті, Україна як

сподівання (футурологічна проекція «золотого віку») і як своєрідний

сакральний міф (презентивна проекція «золотого віку») існувала в

свідомості творчої інтелігенції ще від козацької доби — як спростування

«міфу Малоросії» — маргінальної частини великої Росії. Міф України самим

своїм існуванням полемізував з офіційними уявленнями про центр і

периферію, децентруючи імперську міфологію і натомість пропонуючи

альтернативну картину світу і «неофіційну» концепцію героя (найчастіше —

«характерника»), живлячи дисидентство українських шістдесятників,

апелюючи до фольклорного підґрунтя, надзвичайно потужного у масовій

свідомості українського етносу, акцентуючи національно-патріархальні та

національно-романтичні міфологеми, що для нас стало очевидним з 80-х рр.

ХХ століття.

 

Про драматургію діаспори ми знаємо небагато: монографія С.Чорнія [20],

передмови і коментарі до п’єс, запропоновані Л.Залеською-Онишкевич [11],

дають радше інформативний матеріал, аніж аналітичну панораму; лише

окремі аспекти, а саме розвиток релігійної драми, досліджено С.Хоробом у

співставленні материкової та діаспорової драматургічних традицій [19],

тому є сенс проаналізувати основні аспекти створюваного драматургами

діаспори міфу України і виокремити культурні концепти, які дозволяли

інтелігенції за межами України повсякчасно обігрувати і заглиблювати цей

міф.

 

Створювані за межами української території п’єси наших співвітчизників

далеко не завжди були зорієнтовані на сценічне втілення або ж, як пише

Л.Залеська-Онишкевич, лишалися приреченими на життя в «ґетто» вузької

територіально ізольованої громади. У тематичному спектрі п’єс

драматургів діаспори серед інших мотивів провідне місце посідають

сентиментальні версії життя на території покинутої батьківщини та

історичні події в Україні, насамперед ті, про які материкова драма (і

література взагалі) на той час писати не мала змоги. Так, скажімо, вже у

першій хвилі української еміграції потужним був струмінь п’єс про

виборювання української незалежності («Страйк» о.Миколи Струтинського,

1905, 1915; «Терновий вінок, або Жертви царизму» В.Сиротенка, 1918; «Між

бурхливими хвилями» В.Бабієнка, 1918; «Недолюдки» Ванченка-Писанецького,

1919; «Самопалка» В.Шопінського, 1921; «В боротьбі за волю» о.Степана

Мусійчука, 1925); про історичні уроки першої третини ХХ століття (сцени

з «Життя галицьких українців під гнетом Польщі у 20 столітті», «Дівочі

мрії» та п’єси «Українізація», «Ляхи-татари» С.Ковбеля, 1920; «В

Галицькій неволі» Д.Гунькевича, 1921; його ж «Кроваві перли», 1926;

«Кати Білого Орла» М.Петрівського, 1923; «В пазурях Чека», або «Кривава

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ