UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсягнення кобзаревих заповітів поетами празької школи (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2235
Скачало115
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Осягнення кобзаревих заповітів поетами празької школи

 

Іноді можна почути думки, що, мовляв, на відміну від попередніх

літературних ґенерацій, що безконечно голосили над долею України,

“непокориме покоління” співців-пражан піднесло до культу дію, чин,

подвиг, а відтак різко протиставило себе тим любителям плачів і ридань.

Але як тоді бути з такими “сльозами” Т. Шевченка (“Борітеся –

поборете!”, “Вставайте, кайдани порвіте”) чи І. Франка (“Лиш боротись –

значить жить”, “Або смерть, або побіда! / – Се наш оклик бойовий!”, “Лиш

воюй, а не сумуй”, “Лиш борися – не мирися”), П.Грабовського

(“Вставайте, вкраїнці! Рушаймо без ляку!”, “Уперед! Годі скніти рабами,

/ Час кормигу гидливу знести!”) чи Олександра Олеся (“Зброю в руки! За

мушкети! / Будуть ще бої!..”, “Будьте тверді, як із криці: / Бавитись не

час!..”). Адже подібні гасла постійно відлунюють у поезії Празької

школи, засвідчуючи її генетичну закоріненість в українському класичному

письменстві. Наведемо для прикладу хоча б такі відомі ліризовані

імперативи Олега Ольжича (“Захочеш — і будеш”, “Жити повно, широко і

скоро / І урвать, як спів”, “Смертоносні! Тверді! Непоборні! / Дорогі до

безтями! Прийдіть!”) й Олени Теліги (“Щоб Бог зіслав мені найбільший

дар: / Гарячу смерть – не зимне умирання”, “Тільки тим дана перемога, /

Хто й у болі сміятись міг!”), Юрія Липи (“Дай нам прагнуть повік

перемоги!”, “Мечі нам – як долоні”, “О ти, гострий мече, / Веди нас

наново!”) та Івана Ірлявського (“Готуймося на перепони, бурі, / Всіх

мужніх лицарів — в ряди!”, “Любов — своїм, а ворогам — відплата, /

Народу цвіт — в народнії полки”).

 

Отже, не протиставляли себе співці Празької школи попередникам, а далі

підносили й розвивали ідеї консолідації й самоутвердження української

нації, самопосвяти та подвижництва в ім’я рідного краю, до чого

закликали задовго до них Т.Шевченко й П.Куліш, Б.Грінченко й

П.Грабовський, І.Франко й Леся Українка, М.Чернявський і В.Пачовський,

М.Вороний та Олександр Олесь… Але, мабуть, найсильніше озвався в серцях

і поезіях Є.Маланюка й Олега Ольжича, Ю.Дарагана й Л.Мосендза, О.Теліги

й О.Лятуринської, Ю.Липи й Н.Лівицької-Холодної, Ю.Клена й

О.Стефановича, Г.Мазуренко й І.Ірлявського та інших митців-націєтворців

прометеївський дух Кобзаря. Тому так часто ім’я Т.Шевченка фігурує в

статтях і відозвах, літературознавчих студіях і доповідях Є.Маланюка

(“Ранній Шевченко”, “Три літа”, “Репліка”, “До справжнього Шевченка”,

“Шевченко – живий”, “Шевченкові метаморфози”, “Шевченко в житті”, “До

Шевченкових роковин”, “Шевченко і Росія. До проблеми перекладу”,

“Т.Г.Шевченко. Кобзарь. Избранные стихотворения в переводе Ф.Сологуба”),

Олега Ольжича (“Український націоналізм”, “Героїзм в українській усній

словесності”, “У свят-вечір” (“Різдвяна відозва ОУН на землях”),

“Українська культура”, “В авангарді героїчної доби. До проблеми

націоналістичної культури”, “Українська історична свідомість”,

“Націоналістична культура”), Ю.Клена (“Великий український поет, кобзар

Тарас Шевченко, 1814-1961”), О.Теліги (“Сила через радість”, “Партачі

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ