UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоетичні заповіти Андрія Легота (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3288
Скачало131
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Поетичні заповіти Андрія Легота

 

Сумно, коли від нас відходить людина. Адже кожна особистість це цілий

світ. Гарної осінньої днини прилинула з Києва гірка звістка — помер

відомий у діаспорі й Україні поет, перекладач, публіцист,

літературознавець, педагог, громадський і політичний діяч, почесний член

міжкафедральної наукової лабораторії «Українська література в

англомовному світі» при Херсонському державному університеті Андрій

Ворушило-Легіт. Півстоліття прожив він на чужині, пов’язавши свою долю з

літературним світом Туманного Альбіону. А не так давно — в 2003 році

співець-емігрант знову поселився в Україні, у столиці, сподіваючись

прислужитись своїй Батьківщині. Там, у Києві, після тривалої хвороби він

помер, лишившись яскравою зіркою в сузір’ї українських письменників

Англії — поряд з такими митцями, як Галя Мазуренко, Олекса Воропай,

Йосип Било, Віталій Бендер, Михайло Добрянський, Богдан Бора (Борис

Шкандрій), Микола Верес, Святомир Михайло Фостун, Олександр Де, Віра

Смерека, Тоня Дем’янчук-Шалапай, Віра Річі та ін.

 

Андрій Тодосійович Ворушило, відомий під ліричним псевдонімом Андрій

Легіт, народився в давньоукраїнському містечку Корсуні Київської

губернії (тепер м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області) 25 грудня

1915 року в заможній хліборобській родині. Навчався він у Корсунській

початковій та неповно-середній школах, а згодом у школі колгоспної

молоді (ШКМ). Восени 1931 р. вступив до Корсунського педагогічного

технікуму (тепер Корсунське педучилище імені Т.Г.Шевченка). Наділеного

поетичним хистом студента було помічено й обрано редактором стіннівки та

керівником літературного гуртка. Улітку 1934 року Андрій Ворушило

успішно закінчив Корсунський педагогічний технікум і був направлений на

посаду вчителя української мови та літератури, російської мови та

літератури в Юхнівську семирічку Миронівського району на Київщині.

Працюючи в цій школі, письменник заочно навчається в Київському

педагогічному інституті на мовно-літературному факультеті. У цей період

він публікує кілька своїх поезій у Миронівській районній газеті.

 

Склавши іспити за два курси педінституту, Ворушило стає

студентом-третьокурсником стаціонару. Андрій був членом інститутського

літературного гуртка, співредактором стінної газети. Він відвідує

кабінет молодого автора в Будинку літераторів, де отримує схвальну

оцінку своїх віршів з вуст В.Сосюри. У червні 1937 року А.Ворушило склав

на «відмінно» іспити за весь курс навчання й був рекомендований до

аспірантури. Але згідно домовленості, яку мав з Миронівським райвно,

обдарований випускник був зобов’язаний повернутись до вчительської

праці. Його призначили в Потіцьку середню школу, де свого часу працював

педагогом С.Васильченко.

 

У листопаді 1939 року Андрія Ворушила мобілізували на службу до Червоної

армії. А потім була війна, оточення. Після тривалих поневірянь юнак

нарешті дістався до рідного міста, уже захопленого гітлерівцями. За

окупації деякий час викладав українську мову та літературу в с.

Саморідні. Потім виконував функції інструктора місцевого Червоного

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ