UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоетична шевченкіана Михайла Старицького (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2153
Скачало130
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Поетична шевченкіана Михайла Старицького

 

Геній великого Тараса осяяв долю багатьох українських письменників ХІХ —

початку ХХ ст., своєрідно віддзеркалившись у їх житті та

літературно-мистецькій діяльності. Це у значній мірі стосується й

постаті Михайла Петровича Старицького — корифея вітчизняного театру,

видатного поета, епіка, драматурга, перекладача. Ще в школярські роки —

у 4-5 класах Полтавської гімназії — письменник захопився творчістю

Кобзаря. Особливий інтерес у нього викликали заборонені тексти. Любов до

Шевченкової музи М.Старицький проніс через усе своє життя. Від часу

свого літературного дебюту у 1865 році творами “До Тараса” (“Гей,

Тарасе! Рідний батьку...”) та ”Голосієв” (”Голосієв! Голосієв! Хто тебе

насіяв...”) і аж до останніх літ життя митець орієнтувався на заповіти

Кобзаря, вважав його зразком служіння рідному краєві. У київській газеті

“Заря” від 26 лютого 1882 року М.Старицький опублікував статтю “На

родине Т.Г.Шевченка”. У ній виявлено непослабний інтерес до малої

батьківщини Кобзаря та до його роду. З відрадою констатує автор, що

мешканці Кирилівки знають і шанують великого поета. Особливо

М.Старицький утішений увагою дітей до пам’яті великого Тараса —

“некоторые из них бросились в свои хаты и вынесли напоказ “Кобзаря”. По

их словам, в каждой почти хате есть сочинения Шевченка” [4, 360].

Очоливши в 80-х рр. з Марком Кропивницьким першу українську професійну

трупу, Михайло Петрович дбав, щоб у репертуарі були й “Назар Стодоля”

Т.Шевченка, й інсценізації за його творами “Сліпий” і “Титарівна”,

виконані М.Кропивницьким (п’єси “Невольник” та “Глум і помста”).

 

Вірш “До Шевченка” (“По виході празького видання Т.Г.Шевченка”) з’явився

з-під пера Михайла Старицького у 1876 році. Цей рік запам’ятався

багатьом вітчизняним митцям через появу горезвісного Емського указу,

спрямованого проти української мови та культури (низка заборон щодо

друку в межах тогочасної Російської імперії оригінальних творів і

перекладів, текстів до музичних видань, сценічних постановок і публічних

читань “на малороссийском наречии”, а також ввозу україномовних книг і

брошур з-за кордону). І тінь цього документа витає в творі

М.Старицького. Але поезія “До Шевченка” це насамперед жвавий відгук на

появу безцензурного видання “Кобзаря”, упорядкованого за дорученням

київської “Старої громади” Ф.Вовком та О.Русовим і видрукованого в двох

томах у Празі 1876 року. Це було свідчення того, що ніякі заборони й

репресії не в змозі знищити українське слово. Воно жило й боролось.

Водночас це закордонне видання вказувало на жагучу потребу в

пристрасному й полум’яному голосі Тараса на Україні, де чимало творів

геніального співця були переслідувані й побачили світ уже в ХХ столітті.

 

Для поета М.Старицького кожне звернення у віршах до Кобзаревого образу,

до його ліри — це й утіха, і гострий біль, і велика відповідальність.

Адже як нелегко у своєму власному прочитанні, у власному слові передати

велич і трагізм Шевченкового світу. Чи є можливість осягти глибину його

мук і терзань? Тож вірш “До Шевченка” сповнений особливої проникливості,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ