UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПро поета Остапа Лапського (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1695
Скачало127
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

(Про поета Остапа Лапського

 

На небі українського красного слова в сучасній Польщі палає чимало

яскравих зірок — Міля Лучак і Тадей Карабович, Іван Златокудр і Юрій

Гаврилюк, Ірина Рейт і Олена Дуць-Файфер, Іван Киризюк і Володислав

Грабан, Женя Жабінська і Петро Мурянка, Софія Сачко і Юрій Трачук... Та

особливо потужне світло життєвої мудрості й любові випромінює поетична

субстанція, найменована Остапом Лапським.

 

Спробуємо поглянути зблизька на це небуденне літературне явище,

красномовно означене в генетичних виявах українськості й автономності:

 

Свого одухотворення

 

я автор незалежний,

 

за любов до Матері,

 

за цю провину

 

долею: закинутий в діаспору?! [8:97]

 

Зоря Остапа Лапського (чи ціла галактика) зародилась в українських

етнічних просторах історичної Берестейщини — біографи фіксують скромну

назву маленького села Гуцьки під Кобрином теперішньої Білорусі та умовну

дату появи на світ — 7 липня 1926 року. Хоча, мабуть, доцільніше було б

цю часову позначку змістити на дев’ять місяців назад, коли від єднання

двох хліборобських зірок, двох селянських сердець Дарії та Василя

Лапських запалилось ще одного українця «чуття незгасне», яке витворило

поетичну мегазірку. А може, повести відлік часу з глибини століть, коли

закладався україноцентричний фермент у серцях, що осявали поліські

терени княжої та козацької епох.

 

Зима вернулась,

 

а весна не вернеться,

 

відлинула назавжди,

 

в далину летить,

 

летітиме віками,

 

в безвість несучи

 

мого дня юний блиск...

 

(«Початку мого пісня») [4: 12].

 

Поет Остап Лапський ніби вихоплюється з проминулих життів, з міріадів

зим і весен, зі споконвічних розміркувань пращурів над таїною людського

буття і світобудови.

 

Але повернемось до біографічних констатацій. Їх є немало. Але особливу

увагу викликають нотатки дослідниці Єви Копець з Кельце, котра детально

простежила життєпис Остапа Васильовича Лапського. «Від своїх батьків він

вчився української поліської мови. У рідному середовищі поет пережив

вісімнадцять років; сім у Гуцьках і десять у Риковичах, куди в 1933

сім’я Лапських переїхала і там зупинилася. Остап Лапський ходив до школи

в Крупчичах і Рогізні, де вчився української, польської та російської

мов, хоча, як сам згадує, справжньої української мови навчився в рідній

хаті, зокрема від матері. Поет вважає, що політично і суспільно

сформувався до вісімнадцяти років, коли жив на Поліссі, патріотизму

вчився вдома, основи філософського мислення пізнав завдяки батькові, від

матері отримав любов до природи, хати, краєвиду» [2: 249]. Надалі

письменник навчався в рільничій школі та гімназії при педагогічному

ліцеї в Ловичу, а після отримання атестата зрілості (1948) два роки

вчителював. У 50-х рр. студіював русистику в педагогічному ліцеї та

університеті Вроцлава та україністику в Варшавському університеті. У

службовому реєстрі О.Лапського лекторська робота у Вроцлаві,

лексикографічна праця у Польсько-радянському інституті, стилістичне

редагування українського видання «Наше слово», викладацька і

перекладацька діяльність на україністиці Варшавського університету [2:

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ