UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоман Шупта в Україні й поза нею (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2084
Скачало129
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Роман Шупта в Україні й поза нею

 

Мій батько, Шупта Роман Дмитрович, народився 14 жовтня 1895 року в селі

Яцини Пирятинського району Полтавської області в древній козацькій

родині земського лікаря. Його батько Дмитро Іванович, будучи

потомственим медиком, мав прізвисько — Щепій, бо його предки вміли

щепити від інфекційних хвороб. Батькова мати Віра Силівна з сусіднього

села Бубнів також походила з древнього козацького роду Гиренків.

 

Батько був восьмою дитиною: найстарша його сестра Явдоха, що прожила 115

років, мешкала, будучи в заміжжю, в Прихідьках, потім — брати: Іван,

Гаврило, Данило, Стратон, Степан, Богдан, Денис. Коли моєму батькові

виповнилось десять років, померла його мати і невдовзі дід одружився

вдруге, після чого народилася сестра Уля.

 

Дід, що працював медиком на три волості (Білоцерківську, Варвинську й

Гніденську), завше був дуже зайнятий, а по господарству поралися старші

брати й мачуха. Вони ж займалися й вихованням. Від крутої мачухи

найбільше діставалося найменшому, нерідному Романові, пастушкові та її

підручному, який Улянці був ще й за няньку…

 

Батько мав здібності до навчання і всілякі таланти: гарно співав, грав

на сопілці, добре вчився в школі, малював. Учителем у нього був Петро

Миколайович Табурянський, котрий підтримував дружні зв’язки з медиком

Шуптою і першим побачив таланти мого батька. Читав батько в пастухах

книги як з власної бібліотеки, так і з учителевої та шкільної. Ходив

батько також до дитячого церковного хору, де москаль-регент, висланий у

ці краї за народовольство, який мав зуба на місцевого попа Верещаку,

навчив малолітнього Романа віршів С.Руданського, і коли малий декламатор

прочитав їх серед церкви у присутності попа (“Раз у суднюю неділю піп

казання говорив…”), то піп, розгнівавшись, і регента, і мого батька

вигнав.

 

Продовжив мій батько своє навчання в Пирятинській чоловічій гімназії, де

він також брав участь у хорі та в самодіяльному театральному гуртку.

Однак, починаючи з тринадцяти років, він щоразу на канікулах відбував у

Крим, куди його завіз дядько Калістрат Гиренко, що мешкав тоді в

Сімферополі, і прилаштував працювати помічником садівника у князя

Куракіна в урочищі Жигулин гай. Зароблені гроші батько клав у

Пирятинський банк і до початку Першої світової війни у нього вже малася

на рахунку значна сума золотом. Ці гроші він мріяв використати собі на

подальше навчання.

 

Але в перші ж дні війни його було мобілізовано у військо. Поскільки

батько добре малював, володів шрифтами, його направили на спеціальні

короткочасні курси військових топографів, після чого він опинився в

топографічному взводі армії Самсонова.

 

Як дійова особа на театрі військових дій, батько пережив усі події, які

спочатку війни випали на долю тодішнім військовикам. Драма розгорнулася

в тодішній Подільській губернії, де головними діячами були генерали:

Янушкевич, Данилов, Іванов, Жилінський... Це штабне начальство не було

позбавлене оптимізму і впевненості в цілковитій і швидкій перемозі

російських військ над своїми противниками (австро-угорсько-німецькою

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ