UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСамоспалення на Тарасовій горі (до 30-річчя загибелі-протесту Олекси Гірника) (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось868
Скачало151
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Самоспалення на Тарасовій горі (до 30-річчя загибелі-протесту Олекси

Гірника)

 

Великий Кобзар своїм подвижницьким життям і діяльністю став для

українців різних епох символом самопосвяти в ім’я України. Він згорів на

високій ватрі лобові до свого народу. Тож знаменно, що живий смолоскип

Олекса Гірник спалахнув 21 січня 1978 року саме на Тарасовій горі у

Каневі, ніби потверджуючи істину, що не всі українці — “раби, підніжки,

грязь Москви”. Він був не першим смолоскипом свободи, що увійшов у

вічність. Як відомо, 5 листопада 1963 року в центрі Києва — на

Хрещатику, побіля Бесарабського ринку — самоспалився гулагівець Василь

Макух з вигуками “Геть окупантів!”, “Хай живе вільна Україна!” А

наступного 1969 року з транспарантом “Борітесь за законні права

української мови!” свідомо пішов на смерть живий факел Микола

Бориславський...

 

Народився Олексій Миколайович Гірник у Довбушевому краї — у

прикарпатському селі Богородчани 27 березня 1912 року. Батьки-бідняки з

діда-прадіда працювали на землі, та ледве зводили кінці з кінцями. Чи не

тому вони — Микола Гірник та Катерина Білічак — дали своєму

синові-первістку імення славного опришківського керманича та ще й Олекси

Теплого, перед святом якого саме й знайшовся хлопчик. Щоб зростав малюк

чуйним і щедрим на добро, а водночас гострим та войовничим щодо кривди й

облуди.

 

Мав Олекса ще трьох молодших сестричок та братика, тож змалечку

усвідомлював свою відповідальність за рідних і близьких, за невелике

батьківське господарство, де був незамінним помічником. Серед перших

кривд, які відчув на собі — упереджене чи й зневажливе ставлення до

української мови з боку польських осідників, що вважали ці землі своїми.

Після навчання в польській школі вільніше дихнув у Тернопільській та

Станіславській українських гімназіях. Біограф діяча — лікар і

правозахисник, краєзнавець та еколог, заслужений працівник культури

України М.Іщенко — засвідчує орієнтацію Олекси Гірника в школярські роки

на традиції опришківства, вияв ним невдоволення з приводу національної

дискримінації, навіть участь у підпалах довколишніх фільварків польської

шляхти [1, 38-39].

 

У гімназійний період О.Гірник формується як український патріот — бере

постійну участь у Шевченківських та інших святах національного

забарвлення та звучання, входить до складу товариств “Пласт”, “Луг”,

“Сокіл”, “Просвіта”, а далі й до молодіжного крила ОУН. Як згадувала

родичка Олекси Розалія Гірник, він активно займався просвітницькою

роботою, читав неграмотним селянам та дітям твори з “Кобзаря”, ще

гімназистом відверто заявляв про свої погляди і позиції: “Я не буду

ляхам служити. Ти воскреснеш, моя Україно! Для тебе я живу” [1, 44]. А

проте коли зайшла мова про жовнірство, хлопець вирішив не подаватись

навтьоки та не перебувати в підпіллі. Навпаки — він вступає на службу до

польської армії, щоб належно ознайомитись з військовою справою. Адже щоб

успішно боротися з ворогом, треба його добре пізнати й навчитися з ним

воювати, до того ж втікацтво, дезертирство могло б викликати цькування й

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ