UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСвоєрідність пейзажно-медитативної лірики Павла Тичини та Томаса Стернза Еліота (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1964
Скачало195
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Своєрідність пейзажно-медитативної лірики Павла Тичини та Томаса Стернза

Еліота

 

Значне поширення пейзажно-медитативної лірики у перші десятиріччя ХХ ст.

було підготовлене попереднім розвитком філософського струменя у поезії.

Яскраві й самобутні зразки цієї синтетичної жанрово-тематичної форми

створили Павло Тичина, Томас Стернз Еліот. Типологічна схожість між цими

поетами виявляється у зверненні до однакових жанрів та деяких художніх

прийомів, проте й відмінності між ними значні, оскільки виявляються вже

на ментальному рівні.

 

Українські поети тісніше зв’язані з природою, оскільки їм притаманний

своєрідний пантеїзм, глибоке знання села. Для англійців картини довкілля

— тільки засіб глибше розкрити сутність людини. Природа у їх творах

майже завжди відсунута на другий план. У спадщині Т.С.Еліота домінує

медитативно-пейзажна лірика.

 

Основа художнього успіху Тичини полягає в тому, що він, вбираючи, як

губка, у свою художню систему найосновніші досягнення поетичної форми

кінця XIX — початку XX ст., зумів у символістських пошуках вибрати для

себе найцінніше, піднести його на новий, вищий рівень. Одночасно поет

зберіг те основне, чого не могли зберегти символісти, — образну сутність

слова. Більше того, П.Тичина зробив те, чого так довго і без особливих

успіхів домагалися декаденти, — знайшов не бачений досі синтез словесних

і музичних способів вираження. П.Тичина досяг такого синтезу саме тому,

що «озвучував» поетичний твір не тільки через сонорику слова, а й через

його семантику. Ось один із найпоказовіших прикладів такого

«озвучування»:

 

Гаї шумлять —

 

Я слухаю.

 

Хмарки біжать —

 

Милуюся.

 

Милуюся — дивуюся,

 

Чого душі моїй

 

Так весело.

 

Гей, дзвін гуде —

 

Іздалеку.

 

Думки пряде —

 

Над нивами.

 

Над нивами — приливами,

 

Купаючи мене,

 

Мов ластівку [ 2:10 ].

 

Ранньому Тичині притаманний світлий, «сонячний» погляд на життя —

«символічний кларнетизм» (Ю.Лавріненко), Еліотові ж — похмурий песимізм,

апокаліптичне світобачення. У художньому світі першого з них природа і

людина гармонійно пов’язані, другий же уявляє людину самотньою і

нещасною, «порожньою» на тлі «безплідної землі».

 

Поезія Томаса Стернза Еліота вимагає надзвичайно уважного та вдумливого

читання. Вибіркове читання здатне породити хибні уявлення про зміст і

значення його творчості. При поверховому знайомстві може виникнути

ілюзія, що поет бачив світ як хаос і відобразив його в потоці

свідомості, з якого де-не-де виринають уламки предметного буття, і не

можна помітити наполегливого пошуку ідей, які б цей хаос підпорядкували.

 

 

Може здатися, що скептицизм поета всеохоплюючий. Не можна не помітити

його релігійності, інстинктивної потреби віри.

 

дину, ув’язнену у великому місті, у ворожому суспільстві, де все кричить

про неволю, безвихідь, приреченість. Бачить вітальні, де життя спливає у

претензійних розмовах та безкінечних «чаях і кавах», потворні безликі

вулиці — місто, освітлене блиском холодних ліхтарів, оповите бурими

туманами жовтневої ночі. Еліот не помічає краси природи, любові, весни,

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ