UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТрадиційність і новаторство ідіостилю Олега Ольжича (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3714
Скачало160
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Традиційність і новаторство ідіостилю Олега Ольжича

 

Українська література впродовж століть зберігала щільний зв’язок з

героїчним епосом козацьких дум. Двадцяте ж сторіччя позначилося

героїчною тематикою Івана Франка, Лесі Українки, Юрія Липи і багатьох

інших словесних митців. На тлі творів видатних і знаменних майстрів

визначення поезії Олега Ольжича як співця національного героїзму може

викликати подив. Проте героїчна тематика — це ще не героїчний світогляд.

Героїзм у поезії Ольжича не випливає з національно-державницького

патріотизму, а є проявом глибинно ідеалістичного світосприйняття.

Героїчною тематикою пронизана вся творчість Ольжича, вона цікавила його

як явище. Митець спостерігав за всіма проявами героїчності, найяскравіші

з них знаходили відбиття в його поезіях.

 

Батько Олега Ольжича — відомий український поет Олександр Олесь, чий

родовід сягає Корсунського полковника, згодом Ніжинського полкового

обозного Федора Кандиби. Мати — Віра Антонівна Свадковська. За освітою

вчителька, українською мовою вона володіла задовільно — в її жилах крім

української текла білоруська і грецька кров. У дитинстві маленький Олег

написав кілька оповідань, переважно про життя птахів і тварин.

Найвідоміше з них і варте уваги — «Рудько: життєпис одного півня».

 

Ще в юнацькі роки поет тяжів і до публіцистики. Кількадесят статей

автора присвячені педагогічним, літературознавчим, культурологічним і

національним проблемам. Епістолярну спадщину Олега Ольжича і досі не

зібрано і майже не оприлюднено. Як правило, дослідники користуються

поодинокими публікаціями, особистим архівом М.Антонович-Рудницької та

Л.Красковської, архівом Олександра Олеся. Отже, зібрати, видати й

осмислити епістолярику Ольжича є одним з першочергових завдань.

 

Знаючи творчість батька й сина, напрошується зіставлення двох митців,

двох видатних поетів — Олександра Олеся та Олега Ольжича, які встигли

створити собі славу в одному п’ятдесятиріччі. Олег любив батька, пишався

ним, зберігав у пам’яті весь його доробок, проте вважав, що перечуленою

лірикою навряд чи щось зміниш у ситуації, що склалася тоді в Україні.

Ольжич усвідомлював, що скаргами і сльозами справі не зарадиш, що треба

не тільки ремствувати і скиглити, а й змагатися, боротися — мужньо і

завзято. Як згадувала Марина Антонович, Олег називав Олеся «поетом для

гімназисток і телефоністок», а батько обурювався оспівуванням насильства

і кровопролиття у віршах сина [84,45]. Досить чітко розмежував

світосприйняття та ідіостилі батька й сина критик з діаспори Микола

Неврлий, який сказав: «Можна припустити, що поетичний талант успадкував

Ольжич по батькові, хоч шляхом його поетики він свідомо не пішов. На це

було більше причин. Перш за все тут завважила різниця смаків поколінь.

Не сприяла цьому й духовна атмосфера Ольжичевого середовища, найчастіше

ділового і наукового. Модерна чеська, польська, німецька та інша поезія

схиляла його більше до поезії раціональної, предметової. Поезія

квіточок, ясного сонечка, банального кохання та інших атрибутів

розслабленої ліричности була чужа вольовій натурі, яку він у собі

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ