.

Україно, мій рідний краю, вічна туго, предвічна кров! (Підсумки роботи IV Всесвітнього форуму українців (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1320
Скачать документ

Україно, мій рідний краю, вічна туго, предвічна кров! (Підсумки роботи
IV Всесвітнього форуму українців,

З метою вирішення нагальних проблем українства 18-20 серпня 2006 року в
Києві пройшов IV Всесвітній форум українців (попередні зібрання
відбулися 1992, 1997, 2001 років).

Для підготовки форуму діяв Організаційний комітет на чолі з міністром
культури і туризму України І.Ліховим та міжвідомча група. За три місяці
спільної роботи було розроблено необхідні допоміжні документи, план
заходів, список учасників і розподілено обов’язки між організаціями,
долученими до проведення форуму. За практичні питання забезпечення
життєдіяльності учасників форуму відповідало Державне підприємство
“Форум творчої молоді України”. Інформаційне покриття здійснював
прес-центр, який був розташований в Українському Домі. Загальний бюджет
заходу 3,5 млн.грн. Зокрема, Міністерство закордонних справ виділило з
бюджетної програми на його проведення два мільйони, Міністерство
культури і туризму ще 1,5 млн.грн. До фінансування Форуму долучилися і
спонсори [1].

Концепція IV Всесвітнього форуму українців ґрунтувалася на ідеї
консолідації наших земляків, незалежно від місця їх проживання, та
зміцнення авторитету держави, оскільки українці, які мешкають за межами
Вітчизни, є складовою частиною нашого етносу, вони збагачують,
урізноманітнюють та утверджують нашу присутність у світі. Кожна
зарубіжна громада є не лише джерелом поширення відомостей про Україну, а
й торгово-економічного та культурного співробітництва.

Метою Форуму був аналіз стану діаспори, проблем взаємин України із
закордонним українством. Делегати обговорили стратегічні завдання
української нації у ХХІ столітті. Крім того, міністр закордонних справ
України представив Концепцію національної політики закордонного
українства, державну Програму співпраці із закордонними українцями до
2010 року, бюджетну програму “Заходи щодо встановлення зв’язків з
українцями, які проживають за межами України” тощо [2].

Світове українство — це весь український етнічний соціум, що живе в
Україні й за її межами й складає близько 65 млн.осіб. Нині об’єктивною
реальністю є те, що понад 45% українського етнічного соціуму проживає за
кордоном і близько 30% — закордонні українці, які є громадянами інших
держав і живуть у країнах оселення та на українських етнічних землях, що
опинилися, в результаті територіальних переділів, за державним кордоном
України; понад 5% — громадяни України, що перебувають за кордоном на
роботі й навчанні [3]. Як відомо, Україна має найвищий у світі відсоток
проживання своєї корінної людності за кордоном (відносно до загальної
чисельності свого етнічного соціуму). Унаслідок еміграційних хвиль, яких
упродовж останніх 130 років налічують чотири, український соціум
виявився розділеним надвоє: трохи більше половини проживає на
материковій території, а решта розпорошена за межами України.
Найзагрозливіших масштабів для демографічного становища України набуло
наростання трудової міграції. За неофіційними даними сьогодні за
кордоном працює близько 7 млн. українців-нелегалів.

З цього приводу в березні 2004 року Комісія для боротьби з нелегальною
торгівлею українцями при Світовому конгресі українців оприлюднила на
48-й сесії ООН заяву, де наголошено: “Україна є одним із найбільших
джерел людей, які стають жертвами торгівлі” [3]. Україна набула статусу
країни-донора — поставника найціннішого національного ресурсу — людей.

Напередодні Форуму з керівниками громадських організацій закордонного
українства зустрівся президент України Віктор Ющенко. Зустріч проходила
в будинку родини Ющенків у селі Нові Безрадичі неподалік столиці. Серед
гостей були тодішній голова Української Всесвітньої Координаційної Ради
Михайло Горинь, голова ради об’єднання “Українці Росії” Василь Дума,
президент Світового конгресу українців Аскольд Лозинський, голова
Українського конгресового комітету Америки Михайло Савків, голова
Об’єднання українців Кубані Микола Сергієнко, президент Європейського
конгресу українців Ярослава Хортяні та інші діячі [4].

Під час цієї зустрічі Президент зазначив, що протягом минулого півтора
року в Україні діють нові підходи щодо співпраці з українськими
громадами за кордоном. Зокрема, координаційну функцію діяльності
державних установ у цій сфері покладено тепер на Міністерство
закордонних справ. Президент поінформував представників діаспори про
схвалену нещодавно державну програму зв’язків з українцями за кордоном
та національну концепцію співпраці з українською діаспорою. Він сказав,
що особисто опікується цими питаннями. Присутній на зустрічі міністр
закордонних справ Борис Тарасюк у свою чергу доповів, що протягом
минулого 2005 року було реалізовано понад 500 проектів у 40 країнах з
наданням допомоги українським громадянам.

Делегатам та гостям форуму надіслав своє вітання Голова Верховної Ради
України О.О.Мороз. У своєму посланні він, зокрема, зазначив, що “увесь
цей час ми відчували і відчуваємо ваші вболівання і щиру допомогу з
далеких і близьких земель зарубіжжя”. За результатами форуму, на думку
О.Мороза, будуть вироблені конкретні пропозиції, які в подальшому будуть
корисними при розробці стратегії та просування рідної Батьківщини [5].

Заспів форуму став направду урочистим і щирим. Спочатку була молитва
владик Трьох Традиційних церков: УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ та
УГКЦ. У багатьох блищали сльози на очах, коли повна зала людей стояла й
співала духовний гімн України “Боже, Великий, єдиний, нам Україну
храни”.

Відкриваючи урочистості, голова оргкомітету Форуму, міністр культури і
туризму України Ігор Ліховий привітав на батьківській землі етнічних
українців з 43 країн світу. За офіційними даними, загалом у роботі
форуму взяли участь понад 3,5 тисячі делегатів. Найчисленніші делегації
завітали з Росії, Білорусі, Канади та США.

У роботі Форуму взяли участь і представники від Херсонщини. Серед них –
Микола Василенко – відомий письменник, багаторічний політв’язень
радянського режиму, Тетяна Карпець – голова обласної організації
Всеукраїнської Ліги Українських жінок, Сергій Басюк – голова правління
Херсонської міської благодійної організації „Примирення і єднання”, Юрій
Волянський – голова секретаріату обласної організації Конгресу
Українських Націоналістів, Анатолій Кичинський – письменник, лауреат
Національної премії ім.Т.Шевченка, Олександр Юхненко – голова обласної
організації Української народної партії та інші, усього 13 осіб.

З великою промовою на форумі виступив Президент України В.А.Ющенко.
Глава держави говорив близько години, розпочавши не “з папірця”, а зі
щирого зізнання, що не зовсім затишно сидіти у кріслі Президента після
всього почутого.

Ми відмовляємося від розподілу українців на своїх і чужих – українських
і закордонних, і в цьому зв’язку саме Київ має стати сьогодні
координаційним центром і об’єднальною віссю діяльності світового
українства. Така головна теза вітального слова Президента України
Віктора Ющенка до учасників IV Всесвітнього форуму українців. Президент
також уважає, що Україна має постати перед світом не споживачем, а
активним донором міжнародних процесів, а також ефективним реалізатором
власної економічної та культурної політики.

??%?тоглядному сенсі, Україна є там, де є українці і є наша рідна
українська мова” [6].

Під час роботи поважного зібрання делегати 43 країн прозвітували про
свою роботу в діаспорах.

Як відомо, українські діаспорні організації – це сотні додаткових
громадських посольств, які можуть представляти і відстоювати інтереси
України за кордоном. Проте, на превеликий жаль, наша влада недооцінює
важливості цього питання. Самостійно вона не спроможна займатися
проблемами багатомільйонної Української діаспори. З іншого боку, вона
сьогодні не готова звернути увагу на громадські організації, які
подвижницьки здійснюють цю роботу. Національна програма “Закордонне
українство” на період до 2005 року так і не була остаточно втіленою в
життя — не тільки через нестачу ресурсів а й через відсутність
технології та організаційних засобів реалізації [2].

У виступах представників діаспорних організацій на Форумі йшлося про
проблеми, що хвилюють і мешканців України, і українців за кордоном.
Насамперед, це питання розвитку української мови, культури, освіти,
церкви. Окремо йшлося про голодомор тридцятих років. “Круглий стіл”, що
відбувся з цього приводу, виніс ухвалу закликати ООН визнати голод в
Україні геноцидом проти нації. Ще раніше парламенти 10 країн визнали цей
акт як геноцид. На жаль, досі не зробили цього українські парламентарі.
Успішне розв’язання означених проблем, на думку учасників зустрічі,
полягає у створенні чіткого механізму взаємодії між органами влади в
Україні та організаціями української діаспори. Учасники також визначили,
що одним з активних питань у діяльності уряду має стати робота з
поліпшення іміджу України в світі, у тому числі створення дієвої мережі
українських культурно-інформаційних центрів за кордоном.

Тон подальшій розмові задав президент Світового Конгресу Українців
Аскольд Лозинський. Звертаючись до присутнього у залі Президента України
Віктора Ющенка, він торкнувся болючих реалій новітнього державотворення,
а саме: церкви, мови, історії та хліба. Очільник світового українства
зізнався, що “доза російськомовного реалізму” в Києві огорнула його
“крижаною купіллю” [7]. На повний голос він поставив питання державної
мови у владних інституціях, наголосивши, що нинішній прем’єр (В.Янукович
– І.Л.) два роки тому агітував за себе здебільшого російською, а
теперішні віце-прем’єри (М.Я.Азаров, А.П.Клюєв, В.В.Рибак – І.Л.)
послуговуються тільки російською. Безкомпромісна промова Аскольда
Лозинського не раз переривалася гучними оплесками.

Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради Михайло Горинь у
своєму виступі звернув увагу Форуму на крайню необхідність забезпечення
конституційних прав української мови, зокрема в Криму, де досі немає
жодного вищого навчального закладу з українською мовою викладання. І все
це відбувається на тлі шовіністичних спекуляцій про буцімто завзяту
українізацію.

Міністр закордонних справ України, голова Народного Руху України Борис
Тарасюк повідомив, що 26 липня 2006 року прийнято державну програму
співпраці із закордонними українцями, розраховану до 2010 року, на
виконання якої заплановано виділяти щороку 76 млн. гривень.

Було оновлено склад Національної комісії з питань закордонного
українства при Кабінеті Міністрів України. Цього року розпочалося
створення мережі українських культурних центрів по всьому світу (такі
центри вже діють у Молдові, Австрії, Польщі та Франції). Борис Тарасюк
запевнив світове українство, що зовнішня політика України залишається
незмінною, передбачуваною, відкритою, а щодо українсько-російського
діалогу, то він поступово переходить у річище прагматизму й відкритості.

У рамках IV Всесвітнього форуму сталася низка істотних змін. Зокрема, в
Українському Домі збиралися представники четвертої хвилі трудової
еміграції. Семимільйонну армію заробітчан на зборах представляли 50
делегатів з різних країн. Результатом зібрання стало створення нової
міжнародної громадської організації “Нова хвиля”. Її мета — об’єднання
громадян України, які працюють за кордоном, захист їхніх громадянських,
професійних, соціально-економічних прав та сприяння поверненню на
Батьківщину. Почесним головою “Нової хвилі” стала народний депутат,
народна артистка України Оксана Білозір. Було визначено також склад
координаційної ради та ради голів.

Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР) було обрано
відомого громадського діяча і письменника Дмитра Павличка. За
полум’яного патріота України проголосували майже всі делегати.
Звертаючись до співвітчизників, новообраний голова підкреслив, що
українській громаді “слід триматися Ющенка, якщо хочемо будувати нову
державу” [7].

Форум обрав також президію УВКР у складі 36 осіб: 12 — від “материкової”
України та по 12 — від східної й західної діаспор.

У рамках форуму працювала 21 профільна секція, пройшли “круглі столи”,
науково-практичні конференції, присвячені питанням мови та освіти, науки
й медицини, економіки, історії та сьогодення. Особливо, як уже
зазначалося, вирізнявся “круглий стіл” з питань штучного голодомору в
Україні 1932-1933 років. Ця подія мала широкий міжнародний розголос з
огляду на наближення 75-ї річниці трагедії.

Центральна подія Форуму – звітно-виборна конференція УВКР, що відбулася
19 серпня. Це підбиття результатів її діяльності протягом останніх п’яти
років.

Загалом ВФУ, окрім численних секційних засідань, супроводжувався низкою
культурних заходів. Щоб якомога міцніше пов’язати наших земляків з
Батьківщиною, було підготовлено велику мистецьку програму. Напередодні
Форуму в “Українському домі” відкрилася виставка “Українська книга
сьогодні”, у якій брали участь понад 100 видавництв. Вони представили 50
тисяч своїх найкращих книжок останніх десятиріч. Крім того, у рамках
Форуму в Національному художньому музеї та в міському музеї “Духовні
скарби України” проходили виставки здобутків майстрів образотворчого
мистецтва, подарованих нашій країні закордонними українцями. Також було
представлено роботи видатного кераміста Сергія Редька, відкрилися
виставка переможців міжнародного конкурсу малюнків дітей та юнацтва
українського зарубіжжя “Моя Україна”, виставка мистецьких цінностей,
старожитностей, а також світлин із промовистою назвою “Наші у світі”.

Концертна програма Форуму була представлена трьома напрямками. У
Національному палаці мистецтв “Україна” учасники зібралися 18 серпня,
дивилися заключний концерт Всесвітнього фестивалю закордонного
українства. У ньому взяли участь 44 колективи (понад 400 осіб) із Росії,
Білорусі, Прибалтики, Латинської Америки, Австралії, Італії, США,
Канади, Казахстану та ін. 19 ж серпня в Національній опері свою
майстерність демонстрували успішні вихідці з України, зокрема, Андрій
Шкурган — соліст Трьох світових опер, добре знані у світі Вікторія
Лук’янець, Валентина Блащук. Диригував Кирило Карабиць, який працює в
Україні та Франції.

Завершився Форум великим етно-гала-концертом на Співочому полі.

Отже, як видно, IV Всесвітній форум українців відіграв роль допінгу для
наших млявих і непослідовних вітчизняних політичних сил [7]. Зібрання на
повен голос вкотре назвало речі своїми іменами, а це — перший крок до
розв’язання найболючіших проблем. Українська діаспора вкотре
продемонструвала свою духовну й інтелектуальну потугу, як і незбориме
бажання бачити сучасну Україну гідною, правовою, українською державою.
Тільки разом, поєднавши зусилля українців усього світу, можемо зберегти
національну самобутність, державну соборність та забезпечити пристойне
життя дітям й онукам на рідній українській землі.

Література

1. Кривда Марина. З’їхався цвіт з усього світу // Голос України. – 2006.
– 18 серпня.

2. Остапа Світлана. Боротьба за діаспору — це і боротьба за Україну //
Українське слово. – 2006. – 26 липня.

3. Шокало Олександр. Національна стратегія в інтересах світового
українства // Слово Просвіти. – 2006. – 27 липня.

4. Кривда Марина. Немає своїх і чужих. Усі наші // Голос України. –
2006. – 19 серпня.

5. В ім’я процвітання Батьківщини: Привітання Голови Верховної Ради
України О.О.Мороза делегатам та гостям IV Всесвітнього форуму українців
// Голос України. – 2006. – 18 серпня.

6. Ми — нація, яка ходить на цій землі від часів Трипілля: Промова
Президента України Віктора Ющенка на IV Всесвітньому форумі українців //
Українське слово. – 2006. – 23 серпня.

7. Дубовик Ольга. І про воза, і про занозу // Українське слово. – 2006.
– 23 серпня.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020