UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська етносистема (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1268
Скачало115
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Українська етносистема

 

Без перебільшень можна сказати, що життя кожної людини на Землі є

важливим, неповторним й унікальним у своїй єдинорідності. В світі немає

жодної повісті, жодної кінострічки, які б змогли вповні вмістити в собі

всю неохопимість і багатогранність долі хоча б однієї людини. Тим

більше, якщо вона є невід’ємною частиною, складовою Великої історії

Вічного народу.

 

Петро Матула, українець з діда-прадіда, сьогодні — законослухняний

громадянин Сполучених Штатів Америки. Народився пан Матула у 1928 році у

селі Лисича Балка Катеринопільського району Черкаської області. Усі його

рідні були корінними селянами. Батько, Мусій Германович, деякий час

перед утечею з Лисичої Балки (1932), працював у сільській раді

«книговодом» (бухгалтером). Мати, Килина Тарасівна, була гарною

господинею, виховувала двох діточок: Петруся і його старшу сестричку

Тосю.

 

«Про втечу: Москва терором заганяла українських селян до колгоспів,

накладала непосильні податки на сільськогосподарські продукти. Для

посилення терору і ефективнішого нищення українського селянина Москва

приміняла довільні квоти для арешту і розстрілу селян. Коли прийшли

арештовувати батька, він втік і опинився у Краматорську, на Донбасі. Там

він влаштувався книговодом на заводі ім. Сталіна. Через декілька місяців

ми (мама, сестра і я) приєдналися до нього. У Лисичій Балці ми вже

зазнали голодомору, але дякуючи мішкові зерна, якого мій дідусь закопав

на стоянці корови (яку забрали від нас до колгоспу ще раніше), ми

вижили». [1]

 

Здобуттю освіти Петрові Матулі перешкоджали різні події: перші чотири

класи десятирічної школи були успішно закінчені, а п’ятий перервала

війна. Решту середньої освіти хлопець отримав в українській школі у

Німеччині, в яку вступив після «воєнної перерви» у 1945 р. і закінчив у

1949 р.

 

«З тих 4-ох років школи я пригадую улюблену вчительку Галину Костівну.

Пригадую, що ми знущалися над вчителькою російської мови. Не думаю, що

тому що вона вчила російську, а мабуть не полюбили ми її як людину.

Національного виховання я не зазнав. Батьки тих тем не торкалися.

Зважаючи на батькове минуле, вони мусіли бути дуже обережними. А разом з

тим, пригадую, що відповідаючи на запит для якоїсь анкети, якої я

національності, я з гордим притиском сказав, що я є українець. Звідки

воно в мене взялося, я не знаю. Пригадую, як одного разу зібрали нас,

дітей з декількох шкіл, у місцевому театрі і там нас повчали: Як тільки

побачите, що ваші батьки чи дідусі й бабуні пишуть чи говорять такі

символи як ХВ чи БОГ, ви повинні їх негайно заявити в міліцію, бо то

вони комунікуються з білогвардійцями і кажуть «Хотим Войны, Белые Отряды

Готовы»». [1]

 

З дитинства Петрусь захоплювався конструюванням, будуванням,

технологією. Ось як Петро Мусійович описує свою дитячу мрію: «Пригадую,

я мріяв, що стою на пагорбі з сувоєм інженерських креслунків у руках і

наглядаю над якимось широко розлогим проектом, над яким працюють багато

людей і машинерії. Такі мрії пізніше сповнялися, лише не так

драматично».

 

До інженерії стежка пана Матули стелилася ще з дитячих років, з

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ