UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваФормування національно-мовних позицій Миколи Чернявського (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось887
Скачало138
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Формування національно-мовних позицій Миколи Чернявського

 

“Важливим складником національної свідомості є ставлення до мови, оцінка

її як окремішньої, самобутньої, здатної до культурного акумулювання

знань, досвіду інших народів і до якнайповнішого вираження національної

мовної картини світу, — зазначає С.Єрмоленко. — Існує національна

свідомість вроджена, природна, закладена в генетичному коді особистості,

роду, в належності їх до тих основ етнокультури, національної історії,

які найдовше і найтривкіше утримують історичну пам’ять. Але водночас

національна свідомість формується, набувається, виховується середовищем,

освітою, тривалими зв’язками з довкіллям, з етнопсихологічними основами

мовного спілкування” [5: 354]. Таким чином, система цілей певного

письменника, мотивів, настанов, життєвих та ситуативних домінант, які

відображаються у його текстах та їх змісті, знаходить своє визначення у

мовній моделі світу цієї особистості. Мета даної статті –

охарактеризувати становлення національно-мовних позицій Миколи

Чернявського на матеріалі спогадів письменника та його епістолярію.

 

Як згадує М.Чернявський, мовне питання ще в дитячі роки привертало його

до роздумів, до формування почуття національної гідності. Через переїзди

й навчання в різних закладах Східної України він потрапляв до різного

мовного оточення, де швидко адаптувався, вбираючи всі його мовні

особливості. Вступ до народної школи Митякинської станції, де його

зустріли школярі глузливими вигуками, знайшов відображення в

автобіографічних спогадах. “Мені було і дивно, й образливо: за що вони

мене лають мазницею, коли я одягнений навіть чистіше й пристойніше їх?

Але я скоро зрозумів, що я й одягнений не так, як вони, і головне —

говорив іншою, ніж вони, мовою. Я говорив так, як у нас розмовляли дома

й на селі мішаною московсько-українською мовою, а козачата різали чистою

московською мовою, з примішкою місцевих слів. Я слухав і не зразу міг

догадатись, що слово “закутка”, наприклад, означає хлів, “вентер” —

ятір, “сапетка” — корзина, кошик… І я тепер зрозумів, чого наші люди

визнавали козаків іншим народом…” [7: 120]. Він засвоїв місцеву мову та

звичаї, “покозачився”, як пише у спогадах, але нові зміни дитяча душа

сприймала досить важко. Вступивши до Бахмутської духовної школи, він

потрапляє в інше мовне середовище й знову виділяється з нього. Серед

оточуючих молодий М.Чернявський “здавався кацапом і паничем. Говорив

російською мовою, без жодних українізмів, вживаючи часом козацького

жаргону” [7: 155]. Це було новим випробуванням, яке наштовхувало його на

роздуми.

 

У Катеринославській духовній семінарії прокидаються перші душевні

потреби писати, а потім і переконання писати тільки рідною мовою.

М.Чернявський згадував, що в Катеринославській семінарії завжди

відчувалася українська стихія. Хоч справжня свідомість виявлялася дуже

рідко, та “все-таки, там жила Україна, — попсована, правда, змосковщена.

Але вона не забувала, що зараз же нижче Катеринослава — Дніпрові Пороги,

і що за ними було Запоріжжя. Там, по старих руїнах Січі, жили люди, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ