UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХудожня своєрідність поезії Василя Барки (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1692
Скачало138
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Художня своєрідність поезії Василя Барки

 

Дослідження поезії Василя Барки становить маловідому, проте досить

цікаву сторінку літератури української діаспори. Поетичну творчість

автора “Жовтого князя” досліджували Віктор Петров, Леонід Плющ, Богдан

Рубчак та інші. Зокрема, Раїса Мовчан зазначає, що “Василь Барка ...

поет модерний, елітний, феномен, місце і роль якого в українській

літературі ХХ століття буде по-справжньому усвідомлене, розкрите лише в

майбутньому” [3, с.18].

 

Барка-поет є майже невідомим сучасному читачеві через те, що жодна його

книга віршів, окрім третьої частини “Океану”, не друкувалася на Україні.

Усі попередні видання, зокрема збірки “Апостоли”, “Білий світ”, “Псалом

голубого поля”, виходили за кордоном і мали незначні тиражі.

 

Дебют молодого Барки відбувся у 1929 році в харківському журналі

“Червоний шлях” за безпосередньої допомоги Павла Тичини. А у 1930 році

було видано першу поетичну збірку “Шлях” — ще досить учнівську, в якій

відчувався “кларнетизм” раннього Тичини. Але наступного року

“Літературна Україна” оцінила книгу як “вилазку класового ворога”, вияв

“буржуазного націоналізму”, через що молодий поет не мав змоги вільно

творити на батьківщині.

 

Дослідник Тарас Головань зазначає, що для раннього Барки характерне

використання “елементів стихійного письма”. Збірки 40-их років рясно

пересипані гротескно-бурлескними образами, погідними образами народних

казок, легенд та переказів:

 

А звихрюються зверх могил, мов гайвороння,

 

Демони димні: оком поогнять...

 

Кинь їм скорб-скоринку, клунок болю,

 

Кинь їм горя торбу,

 

Кинь їм гілку розпачу з кров’ю!..

 

Пазурями в полині придержать жовтоокі;

 

Ївши примовкли [2, с.86].

 

Загалом же зрілий художній світогляд Барки тісно пов’язаний з його

“ідеалістично-теологічними поглядами” [3, с.81]. Для нього духовне життя

є головним. Душа за Баркою — “віддзеркалення неба”, “в ній відсвічується

образ Бога живого”. Таке світобачення значною мірою відбилося й на

поетиці творів митця, яку ми розглянемо детальніше.

 

Працюючи переважно в царині інтимної й пейзажної лірики, автор

використовує могутній арсенал образно-тропеїчних засобів. З простих

тропів Василь Барка застосовує епітети, зокрема індивідуально-авторські

епітети-неологізми: зів’ялі будні, лілейне зло, чернечі ланцюги, мідне

горе. Нагромадження епітетів-неологізмів сприяє екпресивності звучання

поезій:

 

Це чорнофлейтний, це міднокрилий,

 

це протибожний карнавал

 

рушає в катакомби вулиць.

 

Мов брили, кинуті з вулкану

 

і знов ударені в граніт [3, c.80].

 

Окрему групу становлять кольористичні епітети, семантика яких більшою

мірою розкриває внутрішьопсихологічний стан: білий крик, голубий біль,

синенький спів, чорний страх, блакитна надія.

 

ѕ

 

к

 

??&?трукціями з формами ступенів порівнянння прикметників: “від нього

ластівка лицем строкатим — гарніша, ніж була з колиски”.

 

У пейзажній ліриці поет використовує часто метафори, на основі яких

твориться прийом персоніфікації природи:

 

Зболіле листя, з приморозків бідне

 

Злітає мовчки через вечір.

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ