UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШевченківські мотиви в поезії Івана Багряного (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2458
Скачало171
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Шевченківські мотиви в поезії Івана Багряного

 

Визначним продовжувачем сатиричних традицій великого Кобзаря став

письменник і перекладач, публіцист і художник, громадсько-політичний

діяч материкової України та діаспори Іван Павлович Багряний

(Лозов’ягін). Видатні літературні здобутки цього автора, хоча вже й

посмертно, були високо оцінені в часи незалежності — митця було

удостоєно Національної премії імені Т.Г.Шевченка за 1992 рік.

 

Поетичну стежку Іван Багряний обрав ще в дитинстві — за навчання в

церковно-приходській школі. Одним з вагомих імпульсів, що покликали до

творчості, була й Кобзарева муза. Ось як згадував Іван Павлович про свої

ранні ліричні спроби у великодньому листі за 1953 рік, надісланому

письменникові з Австралії Д.Нитченку (Дмитру Чубові): “Вірші я почав

писати (і то по-українськи) ще в російській церковно-приходській школі.

Почав їх писати з протесту проти вчителя і вчительки, які називали мене

злісно “мазепинцем”, бо я лічив (рахував) в арифметиці не так, як вони

веліли, а так, як навчила мати: один, два, три, чотири... шість... вісім

тощо. Це було завзяте змагання. І от під впливом збірки байок Глібова та

“Катерини” Шевченка, які я дістав нелегально (це було за царату), я

почав писати войовничі вірші в другій клясі церковно-приходської школи

восьмирічним хлоп’ям” [1, 9]. Вогненне Кобзареве слово стало супутником

поета на довгі десятиліття, допомагало вистояти в часи цькувань,

ув’язнень, заслання, розлуки з Батьківщиною.

 

Тож у доробку Івана Багряного важливе місце належить шевченківській

темі. Cлавнозвісний автор монументальної “Скельки” й іскрометної

“Комети”, збірок “До меж заказаних” та “Золотий бумеранг”, романів

“Тигролови” і “Сад Гетсиманський” у вірші “Канів” (1927), подібно до

І.Нечуя-Левицького, Олени Пчілки, М.Старицького, Б.Грінченка,

М.Коцюбинського, М.Чернявського, Дніпрової Чайки та ін., висловлює свій

пієтет перед Кобзарем та низько схиляється перед його могилою як

сакральним для українців місцем. Але вже з урахуванням нової суспільної

обстановки — початку 20-х рр. ХХ століття — він разом з тим не приховує

глибокого обурення з приводу забуття великого Тараса та його канівського

меморіалу в перші роки утвердження радянської влади. Адже достеменно

відомо, що в роки громадянської війни і денікінцями, і

московсько-більшовицькими зайдами трощилося й нищилося все, пов’язане з

іменем великого Тараса. Таке ставлення до Т.Шевченка як втілення

українського націоналізму (чи то пак малоросійського сепаратизму)

зберігалось і на початку 20-х років у новоствореній імперії — але вже не

Романових, а Леніних, Троцьких і Сталіних. Хоча швидко найзаклятіші

українофоби отямляться й усвідомлять, що Кобзаря України і його спадщину

можна успішно прилаштувати до компартійних потреб, тим часом поступово

руйнуючи його Батьківщину.

 

Як і в віршах “Братові”, “Жебраки”, “Чорноземля” та ін., у поезії

“Канів” Іван Багряний натякає, або й цілком одверто веде мову про

неймовірні злидні, горе і лихоліття на українській землі в пореволюційні

роки. Люд, який працює на кращих на цілий світ чорноземах, ледве нидіє,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ