UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШевченківські мотиви у творчості Андрія Легота (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1504
Скачало137
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Шевченківські мотиви у творчості Андрія Легота

 

Черкащина — багатостраждальна й благословенна земля великого Кобзаря —

дала світові чимало визначних митців, що успадкували Шевченкові

заповіти. Серед них помітне місце належить донедавна замовчуваному в

рідному краї співцеві-корсунчанину Андрієві Ворушилу (народився 25

грудня 1915 року за ст. стилем, а за новим — 7 січня 1916 року), котрий

виступав у письменстві під псевдонімом Андрій Легіт. Це самобутній поет

і яскравий публіцист, талановитий педагог і плідний літературознавець,

мемуарист і перекладач, відомий у діаспорі громадський і культурний

діяч, одержимий ідеєю любові до матері-України. Понад півстоліття

тривала вимушена еміґрація митця, але розлука з землею батьків ще більше

загострила відчуття духовного зв’язку із нею. За доби незалежності поет,

що мешкає протягом багатьох десятиліть у Лондоні, нарешті зміг

реалізувати свою мрію й побувати на Корсунщині, побачитись і

поспілкуватись зі своїми краянами, подарувати їм свої книги, наснажені

любов’ю до Шевченкової землі та її чарівного куточка — Надросся.

 

Часто буваючи на батьківщині Андрія Легота — у старовинному українському

містечку, заснованому ще Ярославом Мудрим, блукаючи затишними вулицями й

мальовничим парком, споглядаючи плин кам’янистої Росі чи обриси

козацької могили, велич давнього замку чи задуманих лебедів на

ставковому плесі, не раз намагався уявити, яким був у пору дитинства та

юності цей письменник-ветеран. Може, як отой відчайдушний шибайголова,

сміливо стрибав у шумовиння ріки з високої скелі чи прудко вилазив на

верхівку цього велетенського дерева, щоб увібрати очима побільше вражень

від безмежного світу. Може, отаким завзятим футболістом припадав устами

до прохолодного джерельця, наповнюючись фізичною й духовною снагою та

козацьким здоров’ям — дарунками рідної землі. Може, завмирав від

близькості з коханою ось на цьому місточку — свідкові любовних

освідчень. А може, отак зачудовано стояв і дивився услід зворушливій

старенькій парі, що, взявшись за руки й тихо усміхаючись, пройшла, мов

світла загадка життя…

 

У Корсуні-Шевченківському, здається, саме повітря дихає первозданною

українськістю. Можливо, це лише природна реакція південця, що зростав у

переважно чужомовному середовищі. Та певно, що ні. Це місто справді

по-своєму унікальне. Досить згадати про наявність у ньому трьох

пам’ятників Тарасові Шевченку, меморіальної дошки під старезним

каштаном, де Кобзар (за переказами старожилів) полюбляв відпочивати. Та

й найменування центральної вулиці, педагогічного училища і самого міста

свідчать про глибоку пошану його жителів до великого поета, повагу до

національних святощів.

 

Тож зовсім не дивно, що Андрій Легіт, зрісши в цьому чудовому краї й

увібравши в себе його красу та велич, перелив животоки своєї синівської

любові в ліричні рядки. Багатим джерелом для осягнення творчої

особистості письменника-корсунчанина стали його “Спогади”, опубліковані

на сторінках “Визвольного Шляху” (1999 р., №№ 11 і 12; 2000 р., №№ 1 і

2). Із цих матеріалів митець постає перед нами людиною складної долі,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ