UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШевченківські та Кулішівські мотиви в творчості Є.Маланюка (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1636
Скачало178
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Шевченківські та Кулішівські мотиви в творчості Є.Маланюка

 

Дороговказом у житті й у поезії для Є.Маланюка стали насамперед заповіти

Т.Шевченка й П.Куліша, про що яскраво свідчать і його лірика, й

есеїстика (назвемо хоча б статті “Ранній Шевченко”, “Три літа”, “До

справжнього Шевченка”, “Шевченко живий”, “У Кулішеву річницю” та ін.).

Ці титани думки як високі зразки служіння Україні й людству надихали

співця на невсипущу творчу працю.

 

Думки тільки одного вже Кобзаря відлунюють у десятках віршів Є.Маланюка

(“Шевченко”, “На тризні”, “Посланіє”, “Убійникам”, “Десятиліття”,

“Невичерпальність”, “Друге посланіє”, “Уривок з поеми”, “Липень”, “Думи

мої, думи...”, “Побачення”, “Мазовше, V” та ін.). До ряду творів узято

епіграфами рядки з Т.Шевченка: “І ранками на панщину йдучи...” ,

“Молитва” (“Вчини мене бичем своїм…”), “В цім небі Бога немає”,

“Молитва” (“Воркував голубий Іордан за її плечима...”), цикл “Міста, де

минали дні”, “В цім закалюжнім Вавилоні”.

 

У поезії “На тризні” (1929), присвяченій 115-ій річниці великого

Тараса, автор наголошує на невмирущості його полум’яного духу.

Кобзаревий “гімн огню”, “рокіт многострунний” не підвладний часу й

забуттю, завжди спонукатиме співвітчизників до гідного життя:

 

І той — з-під брів — наллятий гнівом зір,

 

І та — з-під уса — усмішка-докір,

 

І криця та, що в кремезній статурі

 

Завжди бриніла жадобою бурі,

 

І ті уста, що з них, як ураган,

 

Гримів і пік пророчий твій пеан,

 

І думи ті, що гострим лезом їді

 

Прокреслились ґравюрою на міді,

 

І ярий дух, що повнив тіло вщерть, —

 

Все це в віках, пропалюючи смерть,

 

Живе, горить, сумління нам тривожить,

 

Вирізьблюючи тварі — образ Божий [2, 241].

 

Вірш-портрет “Шевченко” передує в книзі “Земля й залізо” творові

“Куліш”, ніби підкреслюючи вагомість для України цих двох велетів думки,

що стоять пліч-о-пліч в історії національного відродження батьківщини.

 

Хто ж такий Тарас Шевченко? Яке місце традиційно відводиться йому й на

яке він заслуговує? Над цими питаннями розмірковує автор, намагаючись

звільнити постать Кобзаря від прямолінійних і спримітизованих

поцінувань, збідненого розуміння його діяльності. Таке прагнення

наблизитись “до справжнього Шевченка” взагалі дуже характерне для Євгена

Маланюка, якого обурювало, що образ поета “сплощився і завмер

народницькою іконою”, поставши “у відповідній канонічній уніформі, себто

в шапці і кожусі, що сталися зловісним символом на довгі десятиліття”

[1, 49]. Прикладом однієї з численних спроб показати, “як далеко є ця

ікона тій живій постаті”, може бути цей сонетарний портрет. Для

Є.Маланюка Шевченко —

 

Не поет — бо це ж до болю мало,

 

Не трибун — бо це лиш рупор мас,

 

І вже менш за все — “Кобзар Тарас”

 

Він, ким зайнялось і запалало [2, 151].

 

Після першого катрена — тези — подається антитеза, якою письменник

заперечує традиційні уявлення про великого співця. Це не просто людина,

а ціла епоха і в національному, і в планетарному розвитку.

Послуговуючись ґрадацією, Є.Маланюк стверджує, що Т.Шевченко — “бунт

буйних майбутніх рас”, “полум’я, на котрім тьма розстала”, “вибух крови,

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ