UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва“Шевченкова могила” М.Чернявського як сумний документ епохи (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2196
Скачало176
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

“Шевченкова могила” М.Чернявського як сумний документ епохи

 

Коли восени 1890 року майбутній автор “Тіней забутих предків” ступив на

Чернечу гору в Каневі, щоб віддати шану великому Кобзареві, він

констатував: “Сум важким каменем налягає на серце, сльози тихо котяться

з очей, коли згадаєш, хто тут похований...” [2, 8]. Про свої щемливі

почуття, викликані відвідинами священного місця над Дніпром,

М.Коцюбинський розповів читачам журналу “Дзвінок” (1891, № 5),

запропонувавши їхній увазі нарис “Шевченкова могила” та малюнок олівцем

“Світлиця біля могили Т.Шевченка”. Дещо раніше свій матеріал “Шевченкова

могила” опублікував в українському альманасі Л.Ільницького “Луна” (1881,

№1) Іван Нечуй-Левицький. Ці та багато інших діячів України своїми

публікаціями прагнули привернути увагу громадськості до стану, в якому

перебуває національна святиня в Каневі.

 

Цю традицію продовжив і Микола Федорович Чернявський. Ще в молодості він

линув думкою до Канева, схиляючись у шані та жалобі перед народною

святинею — місцем генієвого супочину. У вірші “Шевченко” (1889) поет

веде мову про Кобзареву домовину “на рідних горах дніпрових, / Де жить

хотів він і не міг”, і не без патетики констатує невмирущість пам’яті

про світоча нації (“Довічний сон пророка-сина” / чатує мати Україна”).

Але мрія М.Чернявського побувати в Каневі й уклонитись прахові того, хто

підніс “ясну Зірницю нашу провідну”, реалізувалася пізніше. Тарасову

могилу він відвідав у червні 1906 року, коли подорожував пароплавом з

Києва до Катеринослава. Спроби М.Чернявського загітувати хоча б когось

із киян поїхати до Канева не були успішними, тож вирушив у дорогу сам.

Про Кобзареву могилу він не раз чув від своїх друзів — М.Коцюбинського

та Б.Грінченка. Зазначимо, що у вищезгаданому п’ятому числі журналу

“Дзвінок” за 1891 рік було подано також вірш Бориса Дмитровича

“Шевченкова могила”, ключовим у якому було все те ж слово “сум”: “Сумує

самотня могила / З високим і білим хрестом”, “Стоїть над Дніпром

ясноводим, / Стоїть і самотна й сумна” [1, 81]. Саме дякуючи порадам

Б.Грінченка, добре ознайомленого з маршрутом на Тарасову гору,

М.Чернявський без особливих проблем дістався до місця довічного

Шевченкового спочинку.

 

Як наслідок цієї поїздки з’явився твір “Шевченкова могила. Спогади”,

завершений значно пізніше — в 1918 році, а опублікований у харківському

десятитомнику 1927-1931 рр. Микола Чернявський детально описує

особливості мандрівки з Києва до Канева влітку 1906 року — в розпалі

подій першої демократичної революції, яка струснула Російську імперію.

Своїм артистичним зором письменник приглядався до всього, що бачив перед

собою в ході подорожі, — до мальовничої природи краю, до зажурених сіл

обабіч великої української ріки (“Сидять вони, оті хати, маленькі й

одинокі, мов пташки по кручах, і сумують над просторінню Дніпра”) [3,

512]. Оспівана Шевченком у XIX столітті земля, як тоді, так і тепер, у

часи Чернявського, борсалася серед соціальних контрастів, серед кричущих

виявів суспільної несправедливості.

 

“Чиї оті лани?

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ