UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМикола Чернявський про стан української преси початку ХХ століття (реферат)
АвторВід користувача сайту
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2264
Скачало244
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Микола Чернявський про стан української преси початку ХХ століття

 

Чимало митців, творчість яких тісно пов’язана зі степовою Україною, із

самобутнім Півднем, здійснили помітний внесок у розвиток

мовно-літературного процесу початку ХХ ст. Завдяки власній мовній

практиці як письменника, педагога, просвітянина, публіциста Микола

Чернявський посів значне місце серед найвидатніших діячів України. До

сьогодні поза увагою дослідників залишається діяльність письменника в

поширенні рідномовної преси. Актуальним є опрацювання літературно-мовної

спадщини Миколи Чернявського, все життя якого було присвячене

наполегливій праці на користь рідній країні.

 

Дослідити діяльність М.Чернявського в процесі становлення української

преси є метою даної статті. Наприкінці ХІХ ст. періодичні видання

українською мовою були під забороною. Але письменники не могли

залишатися байдужими до цього факту. М.Чернявського турбували питання

виходу й поширення преси, про що свідчать його листи до Б.Грінченка,

С.Єфремова, Є.Чикаленка, О.Лотоцького та інших.

 

У листі до Олександри Куліш від 30.VІІІ.1900 він звертається з проханням

поклопотатися про український журнал перед князем Шаховським: “Чи не

можна б було Вам запитати його потихенько* [...] дістати дозвіл видавати

на Україні нашою мовою журнал. Невеличкий, чисто літературний, без

жодної політики, журнал. Покаюсь Вам, що якби я дістав той дозвіл, то

кинув би все, і присвятив би себе всього тому журналові... Запитайте,

так з часом між ділом і напишіть мені його відповідь” [10]. Після

дозволу “самого Звєрєва” на обмежену кількість часописів на Україні

М.Чернявський у листі до Б.Грінченка від 8.VІІІ.1902 радиться з ним:

“Може, час саме тепер добиватись дозволу давно бажаного і доконче

потрібного українського журналу? Як Ви думаєте, і як думають люде?...”

[5]. Пізніше, у листі від 27.ІІІ.1903 він повідомляє, що отримав новини

від О.Лотоцького: “управляючий главного управління по ділам печаті

звернув увагу на ненормальність стану українського письменства і може що

зробе корисного для нас і в сій справі” [6].

 

У своїх спогадах про Б.Грінченка “Кедр Ливану” М.Чернявський так

характеризує умови до 1905 р.: “був важкий час — час морального й

духовного занепаду України. Режим Сепяґіних і Плеве приголомшив усе на

Україні, і свідомі українці, а їх було тоді дуже мало, яка сотня, дві,

купчились по потайних громадах і вели свою діяльність з великою

обережністю. Тоді на Україні не було ні однії газети української й

навіть не можна було марити про видання її по цей бік кордону. Вся

Україна була закута кригою, і свідомі люди, як риба зимою в озері,

задихалась під тією кригою. І тільки була в нас віддушина, крізь яку

проходило вільне повітря, то — Галичина. Там були хоч деякі газети й

журнали... Там українське слово не було заковане й запечатане сімома

царськими печатями” [16, с.328]. Та вирішення головної проблеми —

“підняти свідомість народу українського” — М.Чернявський і Б.Грінченко

вбачали в перенесенні центру літературного життя у Київ.

 

Унаслідок революції 1905 р., коли в Росії зникла цензура на друковане

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ