.

Правовий статус територіальної громади в Україні: теоретичні та практичні проблеми (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
259 2799
Скачать документ

Правовий статус територіальної громади в Україні: теоретичні та
практичні проблеми

Розв’язання багатьох проблем у теорії та практиці місцевого
самоврядування нерозривно пов’язано з дослідженням організаційних та
функціональних проявів життєдіяльності людини за місцем її проживання.
Оскільки місцеве самоврядування виступає як вираз самоорганізації,
самодіяльності, самодисципліни громадян на локальному рівні соціального
управління, то його формування як цілісної системи в межах всього
суспільства повинно відбуватися передусім на її низових щаблях, у
первинних ланках.

На цьому рівні первинним суб’єктом публічної самоврядної влади
виступають територіальні громади, які є зовнішньо формальним виразом
асоціацій мешканців певних населених пунктів. Саме вони складають низові
територіальні спільноти жителів, що є найбільш загальною суб’єктною
основою місцевого самоврядування. У межах цих спільнот об’єднуються в
сутнісному (індивідуальні та колективні потреби, інтереси), змістовному
(функціонально-цільова активність та структурована корисна соціальна
діяльність), формальному та структурному виразі (правові, інші соціальні
локальні норми, структури управління тощо) діяльність індивідів, груп,
колективів, підприємств, установ, організацій, соціально-економічну
інфраструктуру тощо.

Однак слід відмітити, що незважаючи на наявність у сучасній науці
великого інтересу до проблематики локальної демократії, дослідження
правового статусу територіальних громад як первинних суб’єктів місцевого
самоврядування є недостатнім, що безумовно негативно віддзеркалюється на
нормативній регламентації статусу цих соціальних спільнот.

Доцільність теоретичного обґрунтування статусу територіальних громад
визначається необхідністю мати науково-обґрунтовану систему знань про
даний інститут конституційного та муніципального права, які дозволять
вибудувати стабільну правову базу, на основі і в рамках якої повинна
проводитися конкретизація їх правового становища.

Треба констатувати, що поняття територіальної громади є порівняно новим
для юридичної науки України, яке не набуло як єдності думки у науці, так
і оптимального законодавчого визначення. Дефініція “територіальна
громада” як в роботах вчених, так і в чинному законодавстві
характеризується різними підходами та кваліфікуючими ознаками. При
визначені даних спільностей за час конституювання інституту місцевого
самоврядування в Україні вітчизняний законодавець оперував різними
термінами: “територіальна самоорганізація громадян”, “громадяни які
проживають на території”, “населення адміністративно-територіальних
одиниць”, “територіальний колектив громадян”. Діюча Конституція України
та Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” 1997р. вводять категорію
“територіальна громада”, під якою розуміють сукупність жителів,
об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є
самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне
об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Гадаю, що категорія “територіальна громада” найбільш оптимально
розкриває сутність явища, яке вона характеризує, концентруючи у собі
ціннісно-смисловий зміст місцевого самоврядування (його базові цінності,
місце та значення у громадському та конституційному механізмі). До того
ж це повністю відповідає національним історичним традиціям України.

????????\?Однак, визнаючи прогресивний характер конституційної
регламентації, думається, що таке трактування терміну “територіальна
громада” має дещо однобічний характер, так як робить акцент лише на її
територіальну ознаку, що не відображає усього розмаїття даного
соціального та правового явища. За такого спрощеного ставлення до
територіальної громади втрачається соціально-правова сутність цього
феномену, котрий містить в собі поняття населення як спільноти жителів
(місцевої спільноти), що об’єднані спільною діяльністю, інтересами та
цілями щодо задоволення потреб, пов’язаних з побутом, середовищем
проживання, відпочинком, навчанням, спілкуванням.

Звідси, на наш погляд, можна виявити та закріпити в майбутньому на рівні
нормативної регламентації (конституційної чи законодавчої) такі основні
ознаки територіальної громади, що вже знайшли закріплення в
законодавстві України:

територіальну – спільне проживання осіб (жителів), котрі входять у
громаду на певній території (в межах певної
адміністративно-територіальної одиниці – село, селище, місто – ч. 1 ст.
140 Конституції);

інтегративну – територіальна громада виникає на основі об’єднання всіх
жителів, що проживають на певній території незалежно від того, чи є
вони громадянами даної держави, тобто членами територіальної громади
можуть бути громадяни даної держави, а також іноземні громадяни, особи
без громадянства, котрі постійно проживають на певній території. Можливо
включення в територіальну громаду біженців і переміщених осіб (за
змістом ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від
21 травня 1997 р.);

інтелектуальну – в основі конституювання територіальної громади лежать
спільні інтереси жителів, які мають специфічний характер і виявляються у
вигляді широкого спектра виникаючих між ними системних
індивідуально-територіальних зв’язків (основний об’єкт діяльності
територіальної громади – питання місцевого значення – ч. 1 ст. 140
Конституції України);

майнову – територіальна громада є суб’єктом права комунальної власності
(їй належать рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, інші
кошті, земля, природні ресурси, що знаходяться у власності відповідних
територіальних громад – ч. 1 ст. 142 Конституції України);

фіскальну – члени територіальної громади є платниками місцевих податків
і зборів (ст. 67 Конституції України; ст. 4, 6, 15 Закону України “Про
внесення змін у Закон України “Про систему оподатковування” від 18
лютого 1997 р.).

Гадаємо, що дуже великий та прагматичний інтерес має нормативна
регламентація правового статусу територіальної громади, яка б
демонструвала її правосуб`єктність як фактичного первинного суб`єкту
місцевого самоврядування, бо більшість нормативних положень, що
стосуються влади громади, її прав та можливостей, мають суто
декларативний характер.

Прикладом такого відношення законодавця до цієї проблеми є те, що у
проекті Муніципального кодексу України (Кодексу Законів про місцеве
самоврядування), який нещодавно широко обговорювався муніципальною
громадськістю, відсутній закон про територіальну громаду, з якого,
виходячи з логіки конституційних положень, повинен починатися Кодекс.

Безумовно, участь територіальних громад в місцевому самоврядуванні –
процес неоднозначний. Його не можна форсувати лише політико-правовими
актами. Тут необхідний достатньо високий рівень політичної та
муніципальної культури, розвиток традицій, наявність матеріально основи,
та головне – прагнення до демократичних перетворень. Однак не викликає
сумнівів, що подальший розвиток демократичних процесів в Україні
передбачає чітке закріплення в конституційному законодавстві правового
статусу цих спільнот.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020