15 кроків миттєвостей місцевого самоврядування України
Ідею створення Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України (далі –
Фонд) підказало саме життя. Її неможливо розглядати поза контекстом
знакових історичних подій 1990-1991 років. Це насамперед прийняття
Декларації про державний суверенітет України, проголошення її
незалежності та розпад Радянського Союзу. Україна розпочала пошук
власного шляху, який мав повернути її у світ. Світ справжньої
демократії, де сповідуються принципи загальнолюдських цінностей і
шануються норми цивілізованого життя, серед яких визначальними є,
зокрема, права і свободи людини, повага до її гідності, місцеве
самоврядування тощо.
Усвідомлення значення місцевого самоврядування як однієї з найважливіших
підвалин суспільно-політичного ладу держави приходило доволі повільно і
нелегко. Давалися взнаки стереотипи. Важко було аргументувати
доцільність демократичних перетворень власних органів місцевої влади,
адже вони, як відомо, були побудовані за принципом так званого
“демократичного централізму”, який сповідував жорстку вертикаль у
стосунках між представницькими органами влади. Такий собі моноліт з
“демократичним” фасадом…
Пригадую, як у далекому 1990 році під час роботи у складі робочої групи
(вона працювала переважно у приміщенні Інституту держави і права НАН
України) над проектом першого Закону України про місцеві ради та місцеве
самоврядування нам було нелегко знаходити і відпрацьовувати відповідні
правові формули і положення. Бракувало теоретичних знань і власного
практичного досвіду. Всі розуміли, що треба щось робити з тим
монолітом, але що і як, мало хто знав. Доводилось запозичувати
зарубіжний досвід. Нашими однодумцями були народні депутати України і
водночас голови Дніпропетровської і Львівської міських рад Володимир
Яцуба, Богдан Котик та інші, які розуміли, що місцеве самоврядування в
Україні потрібно розбудовувати на класичних демократичних засадах, а не
на засадах радянської системи влади. І вже у той час відчувалась
необхідність створення в Україні певної структури, яка б на професійній
основі займалася питаннями місцевого самоврядування з урахуванням як
зарубіжного досвіду, так і вітчизняних особливостей. Це відчуття ще
більше зміцнилося під час практичної реалізації прийнятого у грудні
1990 року згаданого закону, який, до речі, виявився досить прогресивним.
Подібного закону про місцеве самоврядування в жодній республіці
тодішнього Радянського Союзу не було. Ясна річ, новий закон
впроваджувався у життя з певними труднощами. Розробникам доводилося
бувати в регіонах, надавати місцевим радам допомогу і роз’яснювати
положення нового закону.
Отже, розуміння необхідності мати координуючий центр (структуру), який
би зосередив зусилля науковців і практиків, накопичував би ідеї і досвід
роботи місцевих рад в нових умовах спонукало групу прогресивно мислячих
народних депутатів України, серед яких слід назвати Ігора Гриніва,
Євгена Кушнарьова, Віталія Мельничука і Василя Руденка, звернутися до
Президента України Леоніда Кравчука з пропозицією утворити своїм Указом
Фонд сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального
самоврядування України. 17 квітня 1992 року такий Указ Президента
України з’явився на світ. До появи цього Указу неабияких зусиль доклав
палкий прихильник місцевого самоврядування, тодішній помічник Президента
України, а нині – голова Фонду – Микола Пухтинський.
У котрий раз вчитуюсь у рядки Указу і кожного разу переконуюсь у його
доцільності і своєчасності.
Головою Фонду тоді було призначено доктора юридичних наук, професора
Ігоря Бутка. До складу правління Фонду увійшли вище названі народні
депутати України, керівники окремих органів місцевого самоврядування,
досвідчені працівники Адміністрації Президента України, секретаріатів
Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, а також науковці.
Згідно з президентським указом до основних завдань Фонду належало:
надання науково-методичної допомоги у становленні і розвитку місцевого
самоврядування;
сприяння органам місцевого самоврядування у розвитку демократичних форм
і методів їх роботи;
сприяння утвердженню правових засад у діяльності органів місцевого
самоврядування;
вироблення на основі вітчизняного і міжнародного досвіду пропозицій та
рекомендацій щодо розвитку місцевого самоврядування в Україні.
Ці завдання та чимало інших питань треба було виконувати і розв’язувати
щоденно. Невеличка купка ентузіастів-науковців займалася
матеріально-технічними, кадровими та іншими повсякденними справами.
Спасибі тодішньому керівництву Київради, яке тимчасово виділило нам
невеличку кімнату з телефоном, стареньким комп’ютером і факсом. Це вже
було дещо…
… Гортаю сторінки старого записника, який чудом зберігся ще з тих
часів. …10 липня 1992 р. Засідання секретаріату правління Фонду. У
порядку денному:
“Підготовка чергового випуску журналу “Місцеве та регіональне
самоврядування України”. До речі, першим редактором цього журналу був
відомий державознавець, суддя Конституційного Суду України у відставці,
професор Микола Корнієнко;
створення експертно-консультаційної групи;
розробка посадових інструкцій;
підготовка до засідання правління Фонду;
підготовка конференції з актуальних проблем місцевого самоврядування”.
Звертає на себе увагу, що майже на кожному засіданні йшлося про
приміщення Фонду. Це питання вирішувалось дуже і дуже важко. Власне
кажучи, воно й досі, на превеликий жаль, не вирішено належним чином.
Але попри всілякі організаційні негаразди люди працювали з інтересом і
захопленням. Недарма дехто з колег вважає перші 2-3 роки роботи Фонду
романтичним періодом у його 15-річній історії. Мабуть, так воно і є.
Перші роки, перші кроки, перші здобутки. Визначались головні напрями
роботи. Серед них пріоритетними вважалися законопроектні напрацювання,
виконання замовлень місцевих рад, надання їм консультативної допомоги
тощо. Навчаючи представників органів місцевого самоврядування, ми
водночас самі навчались, збагачуючись конкретною практикою. Ось нотатки
з першого засідання правління Фонду 30 січня 1993 р. (з того ж
таки записника!). Член правління – голова Менської районної ради
Чернігівської області Віктор Олійниченко пропонує створити на базі
Менського району своєрідний полігон для впровадження розробок Фонду.
Член правління Василь Руденко: “Фонд покликаний бути посередником між
наукою, центральною та місцевою владами”. У виступах багатьох учасників
того засідання наголошувалося на правильності створення Фонду і
необхідності його роботи. Звучала думка навіть про його унікальність.
… А й справді – подібної установи не було ( і досі немає) в жодній
країні-учасниці СНД.
@
??c?чи, за радянських часів мало хто знав про Раду Європи, а тим більше
– про Європейську хартію місцевого самоврядування. На перешкоді була
горезвісна “залізна завіса”. Тому першочерговим завданням Фонду стало,
бодай, зазирнути за цю завісу, а стратегічним завданням мало бути
сприяння прискоренню вступу України до Ради Європи. З огляду на це у
1995 р. Фонд став співорганізатором двох міжнародних конференцій,
присвячених європейському досвіду місцевого самоврядування, а також
Європейській хартії місцевого самоврядування та реформуванню місцевого
самоврядування в Україні. Учасники цих конференцій (а це – голови
сільських, міських і районних рад, працівники їх виконавчих органів) з
великим інтересом слухали виступи європейських і вітчизняних доповідачів
і взяли активну участь у дискусіях з нагальних проблем стану і
подальшого розвитку в Україні місцевого самоврядування. Лейтмотивом цих
конференцій стали положення Європейської Хартії про те, що існування
наділених реальною владою органів місцевого самоврядування забезпечує
ефективне і, водночас, наближене до громадянина управління, а захист і
зміцнення місцевого самоврядування є значним внеском у побудову Європи
на принципах демократії і децентралізації влади.
І от приємна миттєвість: восени 1995 р. Україну було прийнято до Ради
Європи. Значно зріс інформаційний потік, почастішали візити експертів
РЄ, які відразу включилися в надання Україні правової допомоги в рамках
узгодженої Програми імплементації законодавства України у правове поле
Європи. У свою чергу Європа стала приймати також і українських
представників. У цьому зв’язку не можна не згадати про співробітництво
Фонду з рупором місцевої демократії РЄ, яким вважається Конгрес місцевих
і регіональних влад Європи (КМРВЄ). На початку 1996 р. Фонд взяв активну
участь у формуванні першої української делегації на пленарну сесію
КМРВЄ. Цьому передувала не проста робота по підготовці і затвердженню
Президентом України офіційних документів про національну делегацію
України в Конгресі. Мені приємно про це згадувати, оскільки на сьогодні
організаційно-технічне і методичне забезпечення участі делегації
України у КМРВЄ, а також встановлення і розвиток контактів у міжнародній
сфері становить один з головних напрямків діяльності Фонду. Свого часу я
був відповідальний за цю ділянку роботи.
Прагнучи удосконалити і збагатити законодавчу базу вітчизняного
місцевого самоврядування, Фонд активно добивається надання Україні
конкретної допомоги через контракти як в цілому з Радою Європи, так і з
відповідними структурами окремих країн. Зокрема, варто згадати угоду про
співробітництво із Шведською Асоціацією місцевих влад (SALA), яке
відбувалось упродовж 1995-1999 років і було досить плідним. Ця угода
охоплювала проведення низки учбових семінарів в Україні і Швеції,
встановлення партнерських зв’язків між містами України і Швеції, а також
реалізацію унікального “пілотного” проекту на базі Ірпінського
субрегіону Київської області. До цього співробітництва Фонд долучив
також Асоціацію міст України і громад. Згодом кількість двосторонніх
проектів із зарубіжними партнерами значно зросла. Тут і Франція, і
Нідерланди, і США, і Польща, і Німеччина та інші.
Звичайно, вивчення зарубіжного досвіду організації і діяльності
місцевого самоврядування не самоціль. Головне – розумно застосувати його
у себе. В першу чергу Фонд застосовує цей досвід у такій надзвичайно
важливій сфері, як законопроектна робота. Експерти Фонду взяли
безпосередню участь у розробці проекту Конституції України, проекту
нового Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, проекту
Концепції адміністративної реформи, Програми державної підтримки
розвитку місцевого самоврядування в Україні, проектів законів про
місцеві державні адміністрації, про столицю України – місто-герой Київ,
про комунальну власність, про органи самоорганізації населення, про
службу в органах місцевого самоврядування та багатьох інших.
Фонд постійно у пошуку… От він і знайшов таку цікаву за формою і
змістом річ, як Всеукраїнські муніципальні слухання. Щорічно на цих
слуханнях обговорюються найактуальніші проблеми вітчизняного
муніципального сьогодення, здійснюється обмін досвідом муніципальної
діяльності в різних регіонах, генеруються нові ідеї, відпрацьовуються
концептуальні документи щодо зміцнення і розвитку місцевого
самоврядування в Україні з подальшим поданням пропозицій керівництву
держави.
Свідченням інноваційного підходу Фонду до своєї діяльності також є
щорічне проведення Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку
місцевого самоврядування. Запровадивши у 2003 р. цю надзвичайно корисну
роботу, Фонд виконує функції дирекції Конкурсу. Легітимність цього
Конкурсу забезпечена Указом Президента України і відповідними постановою
та розпорядженням Кабінету Міністрів України. Метою Конкурсу є
визначення кращих проектів розвитку місцевого самоврядування,
спрямованих на розв’язання найгостріших проблем життєдіяльності
територіальних громад. Ну і, звичайно ж, передбачено матеріальне
заохочення переможців Конкурсу у кожній номінації. Понад 200 проектів
стали переможцями і увійшли у скарбницю вітчизняного передового досвіду
місцевого самоврядування.
Характерно, що навколо Фонду гуртуються не лише ентузіасти і романтики,
а й професіонали, які сповідують ідеали класичного місцевого
самоврядування. Це дозволяє, як прийнято говорити, тримати руку на
пульсі життя. Йдеться про активну видавничу і наукову діяльність Фонду.
Свого часу, поки вистачало коштів, видавався єдиний на теренах СНД
журнал “Місцеве самоврядування”. Фондом підготовлено та видано кілька
десятків монографій, підручників, науково-практичних збірників тощо. А
це, як відомо, сприяє плідним контактам з провідними науковими
установами і навчальними закладами України.
Виконуючи функції державної науково-методичної, консультативної та
координуючої установи з питань розвитку місцевого самоврядування, Фонд
нині працює над підготовкою Національної доповіді, в якій, по-перше,
фіксуються сучасні проблеми місцевого самоврядування, по-друге,
накреслюються перспективи муніципального і регіонального розвитку з
погляду громадськості на процеси, які відбуваються у цій сфері,
по-третє, робиться спроба налагодити регулярний щорічний діалог між
муніципальною громадськістю та центральною і місцевою владами.
У цьому змістовному документі звичайно йдеться і про найболючіші
проблеми, які суттєво впливають на долю українського місцевого
самоврядування. Зазначається, що українська модель місцевого
самоврядування помітно кульгає через переважно суб’єктивні причини.
Вітчизняні високопосадовці на словах за повноцінне місцеве
самоврядування, а на ділі насаджують модель “підвладного, декоративного”
місцевого самоврядування. Фонд бачить ці та інші проблеми і до його
честі робить все можливе, щоб вивести свій корабель з цього
“Бермудського трикутника”. Тож побажаємо йому щасливого плавання у
такому неспокійному морі, яким є українське місцеве самоврядування.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
