Підготовка фахівців місцевого самоврядування
У справі зміцнення та розвитку місцевого самоврядування в Україні
вирішального значення набуває проблема підготовки фахівців місцевого
самоврядування. В сучасних умовах на перший план висуваються питання
професіоналізму місцевих кадрів, їх спроможності ефективно управляти
власністю і фінансами місцевого самоврядування, бюджетними установами,
об’єктами інфраструктури та соціальної сфери, вміння працювати з усіма
суспільними верствами, громадськими групами. По суті, їм “необхідно
оволодіти мистецтвом муніципальної політики, сучасними муніципальними
технологіями і методами муніципального менеджменту” [ REF
Ист_БабунРВСтановлениемуниципальной \r \h \* MERGEFORMAT 1 , c.14].
Актуальність проблеми полягає в необхідності підготовки нової генерації
управлінських кадрів для системи місцевого самоврядування, що
створюється за нових умов громадсько-політичного та
соціально-економічного розвитку України. Адже, за визначенням зарубіжних
та вітчизняних експертів, висококваліфіковані та зацікавлені в
результатах своєї діяльності кадри є “кровоносною системою ефективної
держави” [ REF Ист_Государствовменяющемсямиреотчет \r \h \* MERGEFORMAT
2 , c. 104], “модернізація українського суспільства потребує
висококваліфікованих кадрів державної служби та органів місцевого
самоврядування, керівникам нового типу, які відповідали б вимогам
сучасності й світовим стандартам якості як фундаментальної фахової
підготовки, так і високої моральної культури…” [ REF
Ист_ПренМУкранськаполтичнаелт \r \h \* MERGEFORMAT 3 , c. 420].
Водночас в Україні наявна певна прогалина в кадровому забезпеченні бази
муніципальної реформи, низька ефективність функціонування інституту
служби в органах місцевого самоврядування, що серед іншого
характеризується неналежним рівнем кваліфікації значної частини корпусу
посадових осіб та службовців місцевого самоврядування. Хоча функціонує
загальнонаціональна система підготовки, перепідготовки і підвищення
кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування, все ж має місце думка про те, що фактично питанням
кадрового забезпечення місцевого самоврядування приділяється не
першорядна увага [ REF Ист_Концепцяфаховопдготовкитапдв \r \h \*
MERGEFORMAT 4 , с. 92].
У сучасних умовах, за всієї важливості управління матеріальними і
фінансовими ресурсами, на перше місце виходить управління людськими
ресурсами. Багато зарубіжних дослідників з питань управління зазначають
про настання нового часу – “часу лідерів”, в якому провідну роль в
управлінні відіграють справжні лідери. У зв’язку з цим зростає
актуальність розроблення сучасних систем добору й висунення кадрів,
ефективної їх підготовки, безперервного підвищення кваліфікації.
В більшості європейських країн, США та Канаді розроблені і
застосовуються кваліфікаційні характеристики державних службовців та
службовців місцевого самоврядування як “ідеальних моделей”, що охоплюють
різноманітні категорії посадових осіб і працівників. Дані моделі широко
використовуються при визначенні змісту навчання управлінців з метою
розвитку в них потрібних умінь і знань.
Приклад країн Європейського Союзу, США та Канади переконує в
необхідності створення вітчизняної концептуальної ефективної моделі
працівника органів місцевого самоврядування та виборної посадової особи
(включаючи комплекс етичних вимог до них). Концептуальний погляд на
формування управлінських кадрів у системі місцевого самоврядування
передбачає наявність єдиного державного підходу, концепції роботи з
кадрами, стратегії підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
кадрів місцевого самоврядування, формування механізму цільового
управління персоналом органів місцевого самоврядування, і в основу
такого підходу мають покладатися вимоги й стандарти професійної
компетенції у сфері державного (публічного) управління.
Якщо в США і Канаді системи підготовки управлінського персоналу з
застосуванням публічних стандартів подібні і мало варіюються між штатами
та провінціями, то в Європі – дуже різні. Незважаючи на це, сьогодні
можна говорити про стандартизацію державного управління як чинник
створення єдиного адміністративного простору Європи [ REF
Ист_ТалановаЖСтандартизацядержавног \r \h \* MERGEFORMAT 5 ].
Важливу роль у навчанні кадрів місцевого самоврядування мають
відігравати сучасні інформаційні та комунікаційні технології. Їх
впровадження в освітню систему України та формування єдиного
інформаційного простору є пріоритетними напрямами сучасної державної
політики. Прикладом дієвості впровадження інформаційних та
комунікаційних технологій у навчальний процес є діяльність Центру
дистанційного навчання Національної академії державного управління при
Президентові України.
В країнах Заходу вже давно діють відкриті університети (США, Канада,
Англія, Німеччина, Франція). Відкрите навчання, як правило, має
розгалужену мережу навчальних центрів не тільки в самій країні, а й за
її межами [ REF Ист_ДроботДистанцйненавчанняуфор \r \h \* MERGEFORMAT
6 ]. Цей досвід варто перенести і на підготовку фахівців місцевого
самоврядування.
Розробники проекту “Концепції фахової підготовки та підвищення
кваліфікації депутатів рад і працівників органів місцевого
самоврядування” вважають, що “кадрове забезпечення місцевого
самоврядування та муніципального господарства має стати системою
безперервної освіти як з погляду постійного підвищення освітнього рівня
муніципальних службовців місцевого самоврядування, так і утримання
спадкоємності певних засад місцевого самоврядування та розвитку
населених місць” [ REF Ист_Концепцяфаховопдготовкитапдв \r \h \*
MERGEFORMAT 4 , c. 93].
Необхідною складовою стратегії євроатлантичної інтеграції України є
розвиток молодіжного кадрового управлінського потенціалу на державній
службі та службі в органах місцевого самоврядування [ REF
Ист_ПлоскийКРозвитокмолоджногоупра \r \h \* MERGEFORMAT 7 , c.
159-160].
Приклади формування управлінської еліти в країнах Європейського Союзу
спонукають до:
запровадження в ряді вищих навчальних закладів України нових освітніх
спеціальностей і спеціалізацій, спрямованих на підготовку посадових осіб
органів місцевого самоврядування, які б відповідали функціям та посадам
органів місцевого самоврядування освітніх рівнів у галузі державного
управління;
створення, з метою пошуку молодих лідерів, кадрового резерву працівників
органів місцевого самоврядування, залучення місцевих рад України до
розробки і впровадження власних програм навчання молоді з питань
місцевого самоврядування й організації стажування безпосередньо в
органах місцевої влади (досвід такої роботи нагромаджено в містах
Кам’янець-Подільському, Житомирі, Бердянську, Ромнах, Нікополі,
Дніпропетровську, Макіївці, Комсомольську).
Відповідно до ратифікованої нашою державою Європейської хартії місцевого
самоврядування [ REF Ист_вропейськахартямсцевогосамовря \r \h \*
MERGEFORMAT 8 ], освітня політика має бути націлена на зміцнення та
вдосконалення демократичних засад місцевого самоврядування; особливе
місце в освітній діяльності муніципального руху має посісти
просвітницька діяльність серед населення, насамперед школярів та молоді,
на користь становлення самоврядних територіальних громад.
З цієї точки зору винятково важливим і корисним є зарубіжний досвід
вирішення питання громадянської освіти молоді, зокрема, в Канаді. Так,
у провінції Онтаріо в школах викладається спеціальний курс громадянської
освіти, де здобуваються не стільки формальні знання, скільки набуваються
навички, уміння, готовність у майбутньому брати активну участь в
управлінні і житті міста, суспільства, країни. В провінції Альберта з
1999 р. спільними зусиллями департаментів муніципальних справ та освіти
реалізується проект навчання учнів основам місцевого самоврядування.
Подібні програми розроблені і успішно діють в інших провінціях Канади,
а також у США [ REF Ист_КозюраВМсцевесамоврядуванняв \r \h \*
MERGEFORMAT 9 ].
Досвід цих країн переконує в доцільності розроблення і запровадження до
навчальних планів загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів
України І-ІІ рівнів акредитації базового навчального курсу з основ
місцевого самоврядування (ця пропозиція вже апробована в навчальних
закладах Києва, Комсомольська та Лубен).
Орієнтування депутатів місцевих рад і зміцнення потенціалу
територіальних громад. Як показує практика, з усіх проблем, які стоять
на перешкоді ефективній роботі органів місцевого самоврядування, одна з
найбільш гострих – непідготовленість депутатів місцевих рад, особливо
нових, обраних 26 березня 2006 р. за новою виборчою системою партійних
списків. Йдеться про брак серед значної частини представницького корпусу
місцевого рівня належної теоретичної підготовки, розуміння депутатських
ролей та відсутність в обранців практичних навичок роботи в раді і з
виборцями, досвіду вирішення проблемних питань територіальної громади,
врешті, базових уявлень про місцеве самоврядування та його завдання.
На порядку денному питання партійної кадрової політики у сфері
підготовки фахівців для роботи в органах місцевого самоврядування.
Розв’язання його власними силами, організаційними структурами навіть
найпотужнішої партії, вбачається проблематичним з огляду на складний і
комплексний характер місцевої політики й місцевого господарства, наявне
ресурсне забезпечення.
–
?
?
?
?
°
> діяльності депутатів попередніх скликань, забезпечення в достатній
кількості навчально-довідниковими матеріалами, запровадження
інноваційних підходів і практик.
Успішним прикладом є реалізація у канадських Північно-Західних
територіях проекту “Навчання громад й організація інформаційної мережі”,
практичним результатом якого стало розроблення і випробування навчальних
ресурсів для новообраних депутатів місцевих рад та мерів, використання
дистанційних технологій. Підтримувана урядом програма “Школа
самоврядування громад” покликана допомогти місцевим органам влади та
громадським організаціям в їх потребах у навчанні, і є частиною більш
широкої стратегії підтримки розвитку територіальних громад [ REF
Ист_КозюраНавчаннядепутатвмсцеви \r \h \* MERGEFORMAT 10 ].
Положення і результати розглянутого проекту можуть бути застосовані для
розробки та реалізації програм місцевого і регіонального розвитку в
Україні, спрямованих на підтримку розвитку територіальних громад,
підвищення фахового рівня депутатів місцевих рад. Рекомендовано, щоб
такі програми і проекти задовольняли загальні критерії, а саме: були
новаторськими; здійснювали позитивний вплив на місцевий розвиток; могли
бути відтворюваними в інших територіальних громадах; відповідали
основним напрямам регіональної політики; використовували багатосторонній
підхід і співучасть.
Отже, для зміцнення потенціалу місцевих рад актуальними і перспективними
є завдання впровадження системного підходу до передачі новообраним
депутатам досвіду вирішення проблемних питань життя громади, створення
необхідної науково-методичної та інформаційно-довідкової бази
депутатської діяльності.
Доступ до інформації, знань, досвіду, документів та обмін ними має
здійснюватися шляхом формування мереж, що охоплюватиме всіх діячів
творення місцевої політики, організації навчання, надання технічної
допомоги та інших видів співробітництва та допомоги. Ефективними
засобами досягнення мети соціального й економічного процвітання
територіальних громад і забезпечення високого добробуту громадян у ХХІ
ст. за сучасних умов будуть провідна роль і підтримка з боку урядових
структур, налагодження координації й партнерства центральних, місцевих
органів влади, наукових закладів, третього сектору, усіх зацікавлених
сторін.
З метою створення умов для безперервного обміну оперативною й актуальною
інформацією доцільно розробити і розмістити в Iнтернеті спеціальний
web-портал з аспектів роботи і підготовки депутатів місцевих рад, всього
активу місцевого самоврядування. Необхідно здійснити моніторинг і відбір
створених в інших країнах релевантних матеріалів, розробити і
розповсюдити відповідні посібники, рекомендації, присвячені проблемним
питанням місцевого самоврядування, стимулюванню місцевої ініціативи.
Залучення кращого зарубіжного досвіду у цій сфері може стати важливим
моментом процесів демократизації суспільства в Україні.
Однією з найбільш перспективних форм безпосередньої демократії є органи
самоорганізації населення, які володіють багатим досвідом участі у
вирішенні проблем населення за місцем проживання та співпраці з органами
місцевої влади. Їх науково-методичне, інформаційне та ресурсне
забезпечення ще не набуло належного розвитку. Пропонується розробити
програму навчання та підвищення кваліфікації керівників та активу
органів самоорганізації населення, представників ініціативних груп зі
створення цих органів, підготувати і впровадити у практику діяльності
державних та недержавних центрів підвищення кваліфікації комплекс
відповідних програм-тренінгів для вище вказаних категорій, державних
службовців, службовців місцевого самоврядування (з досвіду роботи
Одеської міської ГО “Лицем до лиця”).
Загалом, питання удосконалення управлінських кадрових ресурсів не можна
вирішувати за допомогою застарілих управлінських технологій. Зміст і
форми підвищення кваліфікації управлінських кадрів необхідно наблизити
до сучасної практики та зробити їх більш ефективними у вирішенні
конкретних місцевих проблем. У цьому плані заслуговує на увагу проект
“Майстерня муніципального управління” як інноваційна форма підвищення
кваліфікації управлінських кадрів, досвід співпраці Харківського
міськвиконкому та Національного технічного університету “Харківський
політехнічний інститут” та інші напрацювання муніципального руху в
Україні, втілені в тому числі у рамках Всеукраїнського конкурсу проектів
та програм розвитку місцевого самоврядування.
Щодо розвитку професійної сфери місцевого самоврядування, першочерговим
завданням є формування корпусу професійно підготовлених та авторитетних
службовців місцевого самоврядування. Інструментом для підвищення
кадрового потенціалу державного управління є комплексне удосконалення
національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого
самоврядування на принципах Болонського процесу, який передбачає
запровадження академічної трирівневої системи. Система має набути
гнучкості, здатності адаптуватися до нових завдань, що виникають в ході
проведення політичної, адміністративної, муніципальної та інших
системних реформ, перерозподілу владних повноважень. Розвиток цієї
системи спрямовується на гармонійне поєднання академічної та тренінгової
системи підготовки, залежність кар’єрного росту від професіоналізму і
навчання як засобу його забезпечення, дотримання європейських стандартів
освіти та запровадження механізмів адаптації вітчизняної системи до
європейської.
З метою оптимального врахування міжнародних тенденцій у сфері кадрової
підготовки, розвитку міжнародного співробітництва як основного засобу
набуття світового досвіду в галузі державного управління, місцевого
самоврядування та професійного навчання кадрів необхідно розширювати
можливості щодо проходження стажування за кордоном, активізувати участь
у міжнародних комунікативних заходах, тощо [ REF
Ист_БарвцькийВСистемапдготовкита \r \h \* MERGEFORMAT 11 , с. 332].
Таким чином, якісне кадрове забезпечення неможливе без створення
сприятливих умов для професіоналізації служби в органах місцевого
самоврядування. Проведене дослідження стану професіоналізації цього виду
діяльності виявило суттєві проблеми [ REF Ист_КальнишЮШтикаЛКозюраАкту
\r \h \* MERGEFORMAT 12 ]. Передусім, вони пов’язані зі складною
професійною структурою, яка потребує системного підходу до
профпідготовки та професійно-посадового розвитку управлінських кадрів
місцевого самоврядування. Спеціальної уваги потребує удосконалення
системи професійного навчання фахівців місцевого самоврядування,
особливо щодо оптимізації співвідношення форм навчання та приведення
його змісту до реальних потреб професійної діяльності в органах
місцевого самоврядування. Концептуальні засади формування управлінських
кадрів у системі місцевого самоврядування передбачають наявність єдиного
державного підходу, розроблення стратегії підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації кадрів місцевого самоврядування.
Використана література
Бабун Р.В. Становление муниципальной науки и подготовка кадров для
муниципального управления // Муниципальная служба. – 2001. – № 2. – С.
14.
Государство в меняющемся мире: отчет о мировом развитии: Пер. с англ. –
М.: Пролисс-ТАСС, 1998. – 303 с.
Пірен М.І. Українська політична еліта і проблеми демократизації
суспільства // Розвиток демократії в Україні: Матеріали міжн. наук.
конф. (Київ, 29 верес. – 1 жовт. 2000 р.). – К., 2001. – С. 411-420.
Концепція фахової підготовки та підвищення кваліфікації депутатів
місцевих рад і працівників органів місцевого самоврядування // Шляхи
розвитку місцевої демократії в Україні (концептуально-прикладні пошуки
та бачення Фонду) // Кур’єр місцевого самоврядування: Спецвипуск. – К.:
Фонд сприяння розвитку місцевого самоврядування, 2005. – С. 92-97.
Таланова Ж. Стандартизація державного управління як чинник створення
єдиного адміністративного простору Європи // Державне управління в
умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ.
конф. за міжнар. участю / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. –
К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Т. 2. – С. 170-172.
Дробот І. Дистанційне навчання у формуванні моделі
професійно-компетентного керівника органів державного управління //
Управління сучасним містом. – 2002. – № 7-9 (7). – К., 2002. – С.
145-153.
Плоский К. Розвиток молодіжного управлінського кадрового потенціалу на
державній службі як необхідна складова стратегії Європейської інтеграції
України // Державне управління в умовах інтеграції України в
Європейський Союз… – С. 159-160.
Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і
регіональної демократії в Україні: Наук.-практ. посіб. / Упор.
О.В.Бейко, А.К.Гук, В.М.Князєв; За ред. М.О.Пухтинського,
В.В.Толкованова. – К.: Крамар, 2003. – 396 с.
Козюра І.В. Місцеве самоврядування в контексті громадянської освіти:
Канада, Україна // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні:
Матеріали ІІ міжнарод. наук. конф. (Одеса, 24-26 травня 2002 р.) / Укл.
Л.Марголіна. – К.: Ай Бі, 2003. – С. 700-706.
Козюра І. Навчання депутатів місцевих рад (досвід Канади) // Вісник
УАДУ. – 2001. – № 3. – С. 230-233.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
