Цікаві завдання та різноманітні інтелектуальні ігри
Задачі. Залізна логіка
Виконання цікавих завдань і різноманітних інтелектуальних ігор дає
велике задоволення.
Розвиток навичок розв’язування задач, безумовно, сприяє підвищенню рівня
інтелекту, а під час дозвілля – це дуже корисне тренування. Але головна
цінність цих занять полягає в тому, що ви впевненіше підходите до
розв’язування власних особистісних проблем, а не тільки цікавих
головоломок.
Адже одні й другі мають багато спільного, зокрема методи розв’язування
задач. І там, і тут можна досягти значних успіхів шляхом вправляння й
тренування. Якими ж мають бути ці вправи? Нічого складного. Це вправи,
подані в багатьох цікавих книгах.
Отож давайте підсумуємо, що треба робити під час розв’язування складної
задачі
Читаючи задачу, застосовуйте всю свою спостережливість і вміння
зосередитися, відбирайте з неї ті факти, які потрібні для розв’язування
(тобто релевантні дані).
Визначте їх складові елементи.
Намагайтесь виявити якусь модель, тенденцію або закономірність, а потім
подумки переберіть відповіді, що відповідають цій моделі, тенденції або
закономірності.
Сформулюйте гіпотезу, тобто ймовірну відповідь на тестове завдання.
Шляхом міркувань і логічних умовиводів відкидайте ті відповіді, які
здаються хибними.
Перевірте відповідь, яку вважаєте правильною, співставляючи свою
гіпотезу з відомими даними. Якщо гіпотеза і дані відповідають одне
одному, то можна взяти її як емпірично прийняту. Якщо ж гіпотеза не
відповідає даним задачі, відхиліть її та починайте спочатку, формулюючи
нову гіпотезу.
Так робіть доти, поки не отримаєте правильну відповідь.
Ось сім загальних правил, які сприятимуть ефективному вирішенню життєвих
проблем. Сподіваюся, у вас уже виробилися потрібні навички, поки ви
вчилися розв’язувати головоломки й хитромудрі задачі. Тому, якщо
матимете проблеми в реальному житті, шукайте відповідь, виконуючи кожний
пункт поданої схеми. Я кажу “шукайте”, бо життя, на відміну від
будь-яких тестів і головоломок, ставить перед нами набагато складніші й
заплутаніші задачі.
Чим відрізняється вирішення проблем у реальному житті від розв’язування
головоломок і хитромудрих задач із книжок?
Між задачами з книжок і життєвими проблемами існує кілька істотних
відмінностей, хоча прийоми розв’язування використовують ті самі. У
задачах звичайно дається достатньо даних, аби відшукати єдино правильну
відповідь. Реальне життя найчастіше не дає нам такої можливості. Хоча
задачі з книжок і бувають винятково складними, проте ви впевнені, що
правильна відповідь існує, і тільки одна.
У реальному житті все по-іншому.
На ті запитання, які висуває перед нами життя, дуже часто буває не одна
“правильна” відповідь, і, крім того, часто нам не вистачає даних для
правильної відповіді. У більшості випадків доводиться приймати рішення,
використовуючи лише часткові дані. До того ж правильність відповіді
залежить від часу. Те, що було “правильним” 1950 року, може таким не
бути року 1997.
Чи випливає з цього, що, стикнувшись із певною життєвою проблемою, слід
відмовитися від спроби її розв’язати? Зовсім ні. Це лише означає, що
засвоєння навичок розв’язування задач набуває ще більшого значення.
Особливо, якщо ви навчитесь використовувати ці навички в повсякденному
житті.
Як аналізувати проблеми, які висуває перед нами життя?
Якщо ви ставите перед собою якусь проблему, погляньте на неї, як на
головоломку з книжки й поміркуйте, чи не можна розв’язати її простіше й
швидше. От кілька правил, які вам допоможуть у цьому:
Подумайте, які розумові навички або їх сполучення вам потрібні для її
вирішення.
Незалежно від характеру самої проблеми, вирішення завжди можна знайти за
допомогою тих розумових навичок і прийомів, які ви засвоїли, розв’язуючи
логічні задачі. Уявімо, що ви хочете купити автомобіль. Якого типу
задачі доводилося розглядати колись і які розумові навички для цього
необхідні?
Перетворіть життєву проблему, що стоїть перед вами, на задачу з книжки.
“17-літній школяр хоче купити автомобіль. Але у нього (тут перерахуйте
всі перепони, що стоять на шляху здійснення мети: не вистачає грошей; є
батьки, які не дозволяють цього; нема прав водія або інші причини)”.
Коли проблема матиме форму звичайної задачі, можете починати на неї
атаку всім своїм потужним інтелектуалектом.
Зберіть необхідні дані. У книжкових задачах цим займається хтось інший,
а в реальному житті вам доведеться це робити самому. Отож треба
встановити, яка інформація необхідна для того, щоб умова задачі була
достатньою для розв’язування. Скільки коштують автомобілі? Яким чином
можна заробити потрібну суму грошей? Де ви спробуєте взяти в борг? Як ви
збираєтесь умовити батьків, щоб одержати їхній дозвіл на придбання
автомобіля? Які ще витрати принесе своєму власникові автомобіль?
Страховка? Утримання й ремонт? Бензин? Тощо.
Сформулюйте робочу гіпотезу. “Моя проблема полягає в тому, що мені
потрібно $1200, аби купити автомобіль. Я думаю, що зможу зібрати цю суму
за рік, якщо кластиму гроші, зароблені продажем газет, у банк”. А може,
ваші труднощі полягають у тому, що батьки не дозволяють вам купити
автомобіль. Якщо це так, то треба з’ясувати, чому вони не дозволяють
цього, і вже потім формулювати робочу гіпотезу з відповідями на їхні
заперечення.
Перевірте власну гіпотезу фактами, тобто реалізуйте свій план – почніть
продавати газети. Продемонструйте батькам, що ви вже доросла людина.
Здайте іспити на права водія. Зробіть все необхідне, щоб ваша мрія стала
реальністю.
Як уміння розв’язувати задачі допомагає нам у повсякденному житті?
У багатьох випадках уміння розв’язувати задачі допоможе вам (як було
показано на прикладі, описаному вище) подолати життєві проблеми.
Насамперед, розв’язуючи задачі, ми вчимося шукати відповіді на
запитання, на перший погляд дуже складні. Насправді, нічого складного
нема, ЯКЩО тільки ви знаєте відповідь! Та змусити свій мозок мислити
нестандартно, ламаючи звичні стереотипи, буває дуже й дуже нелегко. Але
ж саме це й необхідно при вирішенні більшості життєвих проблем.
Можливий ряд альтернативних розв’язків задачі з купівлею автомобіля:
не купувати автомобіль, а взяти напрокат;
купити інший, дешевший засіб пересування (велосипед, мотоцикл, мопед
тощо);
заздалегідь продемонструвати батькам свою дорослість і закінчити,
наприклад, престижні курси водіїв;
попросити батьків розробити план, який переконав би їх у тому, що ви вже
доросла людина і можете мати власний автомобіль.
Отже, підсумуємо: якщо ви будете сприймати життєві проблеми як цікаві
задачі для “гімнастики” розуму, якщо вирішуватимете їх за допомогою
прийомів, як і при розв’язуванні задач із книжок, то незабаром помітите,
наскільки легше справляєтесь з повсякденними труднощами, навіть тоді,
коли даних бракує і правильну відповідь знайти нелегко.
Хай вам щастить!
1. ГРА В ШАШКИ
Троє хлопчиків грали в шашки. Усього було зіграно три партії. По скільки
партій зіграв кожен хлопчик?
2. КАЧАН КАПУСТИ
Колгоспниця принесла на базар качани капусти і продала трьом покупницям.
Перша взяла половину всіх качанів і ще півкапустини. Друга купила
половину качанів, що залишились і ще півкапустини. Третя покупниця взяла
останній качан.
Скільки качанів капусти винесла на базар колгоспниця?
3. ЧИ МОЖЕ ТАКЕ БУТИ?
Одного чоловіка спитали:
– Скільки вам років?
– Чимало, – відповів він. – Я старший за деяких моїх родичів у шістсот
разів.
Чи може таке бути?
4. ЯК ЦЕ ЗРОБИЛИ?
Через річку потрібно було перевезти важку чавунну трубу. Коли вантаж
було покладено в човен, він так осів, що весляр уже не міг у нього
сісти. Ніяких інших перевізних засобів, крім човна, не було.
Однак весляр придумав спосіб, за допомогою якого, сидячи в човні,
все-таки перевіз трубу на інший берег. Як це було зроблено?
5. ПРИГОДИ ІНСПЕКТОРА ВАРНІКЕ. СМАЧНОГО!
– Гарненька історія! – промовив інспектор Варніке, вислухавши фрау
Пепприх, у якої тільки що вкрали двох відгодованих до свята гусей. –
Тепер розкажіть, будь ласка, усе по порядку.
– Я була в сусідки. Повертаючись додому, помітила, що двері сараю
відчинені. Я впевнена, що зловмисник викрав би всіх гусей, але його,
напевно, хтось попередив. Мені здалося, що, коли я виходила від Леманів,
хтось свиснув.
– Значить, ви почули свист? – замислено промовив Варніке. – Доведеться
ближче познайомитися он з отим парубком.
– Я нічого не бачив і не чув, – заявив мотоцикліст. – Я тут тільки-но
зупинився, у мене щось трапилось із мотоциклом. Мабуть, свічка
зіпсувалась.
– У вашому поясненні, парубче, дещо не відповідає дійсності, – сказав
інспектор Варніке. – Я хотів би побажати вам смачного на той випадок,
якщо під час свята замість гуски вам доведеться задовольнятися тюремною
юшкою.
Чому інспектор Варніке запідозрив молодика у співучасті в крадіжці?
6. ХТО Ж ЗЛОЧИНЕЦЬ?
– Зникло рівно дві тисячі п’ятдесят шість марок. Я двічі перерахував
суму.
– Кого ви підозрюєте у злочині?
– Відверто кажучи, не знаю, – відповів касир.
– Розкажіть, як це було.
– Це відбулось за таких обставин. Я перераховував гроші. Раптом у
кімнаті стало темно. Погасла лампа. Я поставив на стіл стілець, видерся
на нього і схопився за лампу. Від сильного опіку я похитнувся і впав на
підлогу. Деякий час я був непритомним, а, прийшовши до пам’яті, побачив
увесь цей безлад. Гроші зникли. По телефону я сповістив про те, що
трапилося, заводську охорону. Ось, будь ласка, і все, що я можу вам
повідомити.
– Я звинувачую вас у крадіжці грошей. Усе розказане вами – цілковита
вигадка, оскільки …
Що сказав інспектор Варніке касиру?
7. ЕВРИКА!
Інспектор Варніке і два його помічники гналися за злочинцями. Сліди
привели їх до підвалу. Укріпивши на виступові стіни канат, сищики
спустились у підвал. Не встигли вони роздивитись, як пролунав злорадний
сміх, і мотузка, що звисала з вікна, зникла. Як же вибратися наверх?
Прикинувши висоту підвалу, сищики вирішили побудувати піраміду – стати
один на одного. Але як інспектор Варніке не намагався дістати до вікна,
йому це не вдавалось. І не вистачало всього якихось 5 см. Залишалося
тільки змиритися зі своїм становищем і чекати допомоги. Але раптом
Варніке вигукнув: “Знайшов вихід!”
Що міг запропонувати інспектор Варніке?
8. ЗІПСОВАНЕ СВЯТО
Великоднє свято інспектор Варніке проводив у колі сім’ї Плюм. І раптом
неприємність – зникло яйце. Яскраво розмальоване великоднє яйце з
пап’є-маше, усередині якого був схований коштовний браслет – подарунок
для господині дому. У розпалі пошуків у вітальню зайшов схвильований
містер Джеймс, брат господині, і розповів таке:
– Я весь цей час був на веранді. Випадково озирнувшись, я побачив, як
мій племінник Томмі, який був один у кімнаті й стояв біля стола, раптом
подивився на яйце, що лежало на шафі, виліз на стілець, схопив це яйце і
зник у садку. Я кинувся за ним, ось оболонка яйця, я знайшов її в
кущах… “Томмі, а куди ти подів браслет? – спитав я його. – Ану, кажи,
маленький розбійнику!”
Ображений хлопчик заявив, що нічого не знає. Він не заперечував того, що
дійсно був один у кімнаті й роздивлявся розфарбовані в різні кольори
яйця, але яйця з пап’є-маше не бачив.
Щоб відновити первісну картину, яйце було покладено на книжкову шафу.
– Спитайте-но краще свого шановного дядька Джеймса, чи не поверне він
вам викрадений браслет, – раптом сказав інспектор Варніке. – Його
розповідь зовсім неправдоподібна.
Чому Варніке прийшов до такого висновку?
9. ПЕРЕПОЛОХ У ГОТЕЛІ
У готелі “Грюне Танне” все було приготовано до великого прийому.
Офіціант востаннє спустився в підвал, щоб ще раз перевірити, чи
достатньо підготовлено вина. І раптом… О жах! Половина запасу вина
зникла.
Інспектор Варніке, який цілком випадково опинився в цьому місті, негайно
прибув у готель і, не гаючись, розпочав розслідування справи. Він швидко
опитав метрдотеля, офіціантів, покоївок, кухаря й усіх тих постояльців
готелю, які опинилися поблизу.
Ніякої ясності.
Продовжуючи розшуки, Варніке заглянув в одну з кімнат готелю. Двоє
чоловіків, що знаходилися там, грали в шахи і були явно роздосадувані
безцеремонним вторгненням інспектора. Вони – майстри спорту з шахів,
заявили вони Варніке, приїхали сюди на шаховий турнір, який почнеться
через кілька годин. Перед турніром вони вирішили серйозно потренуватися
і з самого ранку не виходили з кімнати.
Варніке збирався вже було вибачитись і піти, як раптом звернув увагу на
одну обставину, що поставила під сумнів показання шахістів.
Що могло стурбувати інспектора?
10. КАТАСТРОФИ НЕ БУДЕ
Під час перебування у службових справах у Каліфорнії інспектору Варніке
трапилася нагода продемонструвати місцевій поліції свої неабиякі
здібності. Одного разу він був терміново викликаний на аеродром,
розташований неподалік від Лос-Анджелеса. Із випадково почутої
телефонної розмови поліції стало відомо, що рейс літака, який
відправляється на Аляску, закінчиться катастрофою. Один із пасажирів,
маючи намір здійснити самогубство, бере з собою бомбу, яка при вибухові
на величезній висоті дасть йому подвійну гарантію успіху задуманої ним
жахливої справи. Жертвою маніяка стануть десятки людей.
Інспектор, прибувши на аеродром, узявся пильно спостерігати за
пасажирами, які направлялися до літака. Ось із автобуса, який тільки-но
під’їхав, вийшло одразу п’ять чоловік. Після побіжного перегляду
документів інспектор Варніке затримав одного з них.
На кого могла впасти підозра?
11. НЕУВАЖНИЙ ШАХРАЙ
– Та відчепіться ж ви нарешті від мене! Я дуже поспішаю.
– Якщо ви зараз же не зупинитесь, я змушений буду вдатися до крайніх
заходів, – сказав інспектор Варніке, який як ніколи вчасно опинився на
місці пригоди. – Адже це ви зараз узяли в магазині рукавички й пішли, не
заплативши за них.
– Це неправда! Я справді тільки що був у магазині, але зайшов туди лише
для того, щоб побачити знайому продавщицю, яка три дні тому продала мені
ці рукавички. З тих пір я ношу їх постійно, оскільки вони нагадують мені
про цю милу дівчину.
– Не кажіть дурниць, – заперечив інспектор, – і попрошу вас пройти зі
мною.
Чим інспектор Варніке зможе підтвердити своє звинувачення?
12. НОВОРІЧНА ЯЛИНКА
– Я повинен ретельно обшукати вашу квартиру, оскільки ваш сусід
стверджує, що вчора, у новорічну ніч, у той час коли він разом з вашою
сім’єю розспівував веселі пісеньки під вашою ялинкою, що виблискувала
різнокольоровими лампочками, ви проникли в його квартиру і викрали в
нього ряд цінних речей, – сказав інспектор Варніке, звертаючись до пана
Майєра.
– Дуже шкодую, пане інспекторе, але цього разу ми зустрічали Новий рік у
наших друзів. Правда, я прикрасив ялинку і навіть повісив на неї
гірлянду старих лампочок, але вдома нас не було.
А втім, дивіться самі, моя квартира до ваших послуг. Я зараз розбуджу
сина і дружину. Вони ще сплять, адже ми повернулися додому досить пізно.
– Мені здається, у цьому нема ніякої потреби, – сказав інспектор
Варніке. – Мені ясно, що ваш сусід – брехун.
Чому інспектор Варніке вирішив, що його обманюють?
13. ТРИ СЕСТРИ
У сім’ї троє дітей. Тоні вдвічі більше років, ніж буде Галі тоді, коли
Жені виповниться стільки ж років, скільки Тоні зараз. Хто з них
найстарший, хто найменший, хто середній за віком?
14. ДВА ДИВАКИ
Можливо, ви й не повірите, але в одному місті жили два диваки – Чук і
Гек. Чук зовсім не міг говорити правду по понеділка, вівторка і середа,
хоча в інші дні він незмінно був правдивим. А Гек брехав по вівторка,
четверга і субота, але в інші дні він говорив правду.
Якось я зустрів цю нерозлучну пару і спитав одного з них:
– Скажи, будь ласка, як тебе звати?
Той без жодного вагання відповів:
– Чук.
– А скажи-но мені, який сьогодні день тижня? – продовжував я
розпитування.
– Учора була неділя, – сказав мій співбесідник.
– А завтра буде п’ятниця, – додав його приятель.
– Почекай, як же так? – здивувався я, звертаючись до приятеля мого
співбесідника. – Ти впевнений, що кажеш правду?
– Я завжди говорю правду по середах, – почув я у відповідь.
Вирішивши, що говорити зі мною більше нема про що, приятелі пішли далі,
залишивши мене в подиві.
Але, подумавши, я все-таки зрозумів, хто з двох друзів був Чук, а хто –
Гек. Між іншим, за розмовою можна встановити і день тижня, у який я
зустрівся з ними. Спробуйте додуматись і ви.
15. ТРИ ЯЩИЧКИ
На столі три цілком однакові ящички. В одному з них лежать дві чорні
кульки, в іншому – чорна і біла, в третьому – дві білі. На кришках
ящичків є надписи: “2 чорні”, “2 білі”, “чорна і біла”. Але відомо, що
жоден з цих надписів не відповідає дійсності.
Чи зможете ви, вийнявши наугад кульку (і не заглядаючи в ящички),
визначити, де які кульки лежать?
16. ВОВК, КОЗА І КАПУСТА
Це – старовинна задача, яка зустрічається у творах VІІІ століття. Вона
має казковий зміст.
Якийсь чоловік повинен був перевезти в човні через річку вовка, козу і
капусту. У човні міг уміститися тільки один чоловік, а з ним або вовк,
або коза, або капуста. Але якщо залишити вовка з козою без людини, то
вовк з’їсть козу, якщо залишити козу з капустою, то коза з’їсть капусту.
Чоловік все-таки перевіз свій вантаж через річку. Як він це зробив?
17. У ТЕМНІЙ КІМНАТІ
Я зайшов у кімнату, щоб узяти з шафи свої черевики і шкарпетки. У
кімнаті спала сестра, і було дуже темно. Я добре знав, у якому місці
шафи знаходяться мої три пари черевиків – усі різних фасонів, і 12 пар
шкарпетки – чорних і коричневих. Мені не хотілось запалювати світло, щоб
не розбудити сестру.
Справді, як черевики, так і носки я знайшов на своїх місцях, але,
повинен зізнатися у безладді – просто купу з 6 черевиків і купу з 24
шкарпеток.
Скільки черевиків і скільки (щонайменше) мені треба винести з темної
кімнати до світлої, щоб забезпечити себе парою черевиків одного фасону і
парою шкарпеток одного кольору, при цьому фасон взуття і колір шкарпеток
мені були байдужі?
18. ЯБЛУКА
У ящику перемішані яблука трьох сортів. Яку найменшу кількість яблук, що
треба взяти навмання з ящика, не заглядаючи в нього, щоб серед вийнятих
яблук виявилися: 1) хоч би 2 яблука одного сорту; 2) хоч би 3 яблука
одного сорту?
19. КРИМІНАЛЬНА ІСТОРІЯ
У вчительки однієї з початкових шкіл штату Нью-Йорк пропав гаманець.
Украсти гаманець міг лише хтось із 5 учнів: Ліліан, Джуді, Девід, Тео
або Маргарет.
При опитуванні цих дітей кожен з них дав по 3 показання:
Ліліан: 1) я не брала гаманець; 2) я ніколи у своєму житті нічого не
крала; 3) це зробив Тео.
Джуді: 1) я не брала гаманець; 2) мій тато досить багатий, і я маю свій
власний гаманець; 3) Маргарет знає, хто це зробив.
Девід: 1) я не брав гаманець; 2) з Маргарет я не був знайомий до вступу
до школи; 3) це зробив Тео.
Тео: 1) я не винуватий; 2) це зробила Маргарет; 3) Ліліан бреше,
стверджуючи, що я вкрав гаманець.
Маргарет: 1) я не брала гаманця вчительки; 2) у цьому винувата Джуді; 3)
Девід може поручитися за мене, оскільки знає мене від дня народження.
При подальшому розпитуванні кожен учень визнав, що зі зроблених ним
трьох заяв дві правильні й одна неправильна.
Визначте, хто з учнів украв гаманець своєї вчительки.
20. ЛОГІЧНА НІЧИЯ
На конкурсі любителів задач і головоломок особливо відзначилися 3 особи.
Щоб виділити серед них переможця, вирішили провести ще одне
випробування. Показали їм п’ять папірців: 3 білі та 2 чорні. Потім усім
трьом зав’язали очі й кожному наклеїли на лоб по білому папірцю, чорні
папірці знищили. Після цього пов’язки зняли й оголосили, що переможцем
стане той, хто першим визначить колір свого папірця. Ніхто з тих, що
змагалися, не міг бачити кольору свого папірця, але бачив білі папірці у
своїх друзів. Після деякого міркування всі троє прийшли одночасно до
висновку, що в кожного з них білий папірець. Як вони розмірковували?
21. ТРИ МУДРЕЦІ
Стомившись від сперечань і літньої спеки, три давньогрецькі філософи
прилягли трошки відпочити під деревом саду академії й заснули. Поки вони
спали, жартівники замастили вугіллям їх лоби. Прокинувшись і поглянувши
один на одного, всі розвеселилися і почали сміятися, але це нікого не
хвилювало, бо кожному видавалось природним, що двоє інших сміються один
з одного.
Раптом один з мудреців перестав сміятися, оскільки він зрозумів, що його
власний лоб теж забруднений.
Як він міркував?
22.ЗАДАЧА ПРО ТРЬОХ МУДРЕЦІВ
Три стародавні мудреці почали сперечатися: хто з трьох наймудріший?
Суперечку допоміг розв’язати випадковий перехожий, який запропонував їм
випробування на кмітливість.
– Ви бачите в мене, – сказав він, – п’ять ковпаків: три чорні та два
білі. Заплющіть очі!
З цими словами він надягнув кожному чорний ковпак, а два білі сховав у
мішки.
– Можете розплющити очі, – сказав перехожий. – Хто вгадає, якого кольору
ковпак прикрашає його голову, той має право вважати себе наймудрішим.
Довго сиділи мудреці, дивлячись один на одного… Нарешті один вигукнув:
– На мені чорний.
Як він здогадався?
23. НЕМОЖЛИВА РІВНІСТЬ
Напівпорожня бочка – це ж те саме, що напівповна. Чи не так? Але якщо
половини рівні, то повинні бути рівні й цілі – значить, порожня бочка
дорівнює повній. Безглуздий висновок!
Спробуй пояснити, як він вийшов.
24. У ПОЇЗДІ
З Москви до Петербурга їдуть Сидоров, Іванов, Петров. Прізвища в цих
пасажирів такі звичайні, що виявилось, так само звуть осіб чоловік із
поїзної бригади (кочегара, кондуктора і машиніста).
Відомо, що:
усі пасажири живуть у різних місцях по Жовтневій залізниці;
адреса пасажира Іванова – Москва;
кондуктор живе на півдорозі між Москвою і Петербургом;
пасажир – однофамілець кондуктора – проживає в Петербурзі;
найближчий за місцем проживання сусід кондуктора заробляє за рік рівно
втричі більше кондуктора;
пасажир Петров заробляє за рік 7000 карбованців;
Сидоров – з поїзної бригади – виграв у кочегара партію в більярд.
Як прізвища машиніста?
25. МИЛОСТИВИЙ ЗАКОН
У якійсь державі був такий звичай. Кожен злочинець, засуджений на
смерть, тягнув перед стратою жереб, який давав йому надію на порятунок.
У ящик опускали два папірці: один із надписом “Життя”, інший із надписом
“Смерть”. Якщо засуджений виймав перший папірець, він отримував
помилування; якщо він мав нещастя вийняти папірець із написом “Смерть”,
вирок виконували.
У одного чоловіка, який жив у цій країні, були вороги, що звели наклеп
на нього, і добилися того, що суд присудив його до смертної кари. Мало
того, вороги не бажали залишити невинно засудженому жодної можливості
врятуватися. Уночі напередодні страти вони витягли з ящика папірець з
написом “Життя” і замінили його папірцем з написом “Смерть”. Тепер, який
би папірець не витягнув засуджений, він не міг уникнути смерті.
Так думали вороги. Але в нього були друзі, яким стали відомі підступи
ворогів. Вони проникли до в’язниці і попередили засудженого, що в ящику
обидва жереба мають напис “Смерть”. Друзі переконували нещасного
розкрити перед суддями злочинний підлог його ворогів і наполягали на
огляді ящика з жеребками.
Але, на подив, засуджений просив друзів зберігати витівку ворогів у
великій таємниці й запевняв, що тоді він буде врятований. Друзі
сприйняли його за божевільного. На ранок засуджений не сказавши суддям
про змову своїх ворогів, тягнув жереб – і його відпустили на волю!
Як же йому вдалося так щасливо вийти зі свого, здавалося б, безнадійного
становища?
26. ЖОРСТОКИЙ ЗАКОН
Колись жив жорстокий правитель, який не хотів нікого впускати у свої
володіння. Біля моста через пограничну річку був поставлений вартовий,
озброєний з голови до ніг, і йому було наказано допитувати кожного
подорожнього:
– Навіщо йдеш?
B D ‚
„
n
p
D „
p
Якщо подорожній у відповідь брехав, вартовий зобов’язаний був схопити
його і тут же повісити. Якщо ж подорожній відповідав правду, йому й тоді
не було порятунку: вартовий повинен був негайно втопити його в річці.
Таким був суворий закон немилосердного правителя, і не дивно, що ніхто
не наважувався наблизитися до його володінь.
Але якось знайшовся селянин, котрий, незважаючи на це, спокійно підійшов
до мосту біля забороненої межі.
– Навіщо йдеш? – суворо зупинив його вартовий, готуючись стратити
сміливця.
Проте відповідь була така, що спантеличений вартовий, суворо виконуючи
жорстокий закон свого пана, не міг нічого вдіяти з хитрим селянином.
27. УЧИТЕЛЬ І УЧЕНЬ
Те, що описано нижче, трапилося, кажуть, у Давній Греції. Учитель хибної
мудрості, софіст Протагор узявся навчити Квантла всім прийомам
адвокатського мистецтва. Між учителем і учнем було складено угоду, за
якою учень зобов’язується сплатити своєму вчителю винагороду зразу після
того, як уперше виявляться його успіхи, тобто після першого ж виграного
ним позову.
Квантл пройшов уже повний курс. Протагор очікує плати, але учень не
поспішає виступати на суді захисником. Як же бути? Учитель уже став було
зовсім втрачати надію на отримання винагороди, але, нарешті, натрапив на
думку стягнути з учня його борг в суді. Протагор подав на учня до суду.
Він міркував так: якщо справу буде ним виграно, то гроші повинні бути
стягнені на підставі судового вироку; якщо ж тяжбу буде програно і,
отже, виграно його учнем, то гроші знову-таки повинні бути сплачені
Квантлом за домовленістю – платити після першого виграного позову, на
якому виступить учень.
Протагор вважав свій позов безпрограшним. Учень же, навпаки, вважав
тяжбу Протагора зовсім безнадійною. Він, як видно, дійсно дещо перейняв
у свого вчителя і розмірковував так: якщо його присудять до сплати, то
він не повинен платити за умовою – адже програв свою першу тяжбу; якщо ж
справу буде вирішено на його користь, то він, звичайно ж, не
зобов’язаний платити – на основі судового вироку.
Настав день суду. Боржник наводив докази на свій захист; позивач доводив
свою правоту. Суддя був у великій скруті. Насправді: адже виходить, що
учень зобов’язаний сплатити винагороду лише в тому випадку, якщо він
доведе, що не повинен платити!
Але суддя, після тривалих роздумів, знайшов, нарешті, вихід: він виніс
такий вирок, який, ніскільки не порушуючи угоду між учителем і учнем, у
той же час давав учителю можливість отримати обумовлену винагороду.
Яким же був вирок судді?
28. В ОЧІКУВАННІ ТРАМВАЯ
Три брати, повертаючись з театру додому, підійшли до зупинки трамвая,
щоб ускочити в перший же вагон, який підійде. Вагон не з’являвся, і
старший брат запропонував почекати.
– Ніж стояти тут і чекати, – відповів середній брат, – краще підемо
вперед. Коли який-небудь вагон наздожене нас, тоді й ускочимо; а тим
часом хоч би частина дороги буде вже за нами – швидше додому приїдемо.
– Якщо вже йти, – заперечив молодший брат, – то не вперед за рухом, а у
зворотній бік; тоді нам швидше трапиться зустрічний трамвай; ми раніше й
додому прибудемо.
Оскільки брати не могли переконати один одного, то кожен учинив
по-своєму: старший залишився чекати на місці, середній пішов уперед,
молодший – назад.
Хто з трьох братів раніше приїде додому?
29. МУДРИЙ РУП. КАСА ОРДЕНУ
– Чудовий у вас тут вид з вікна! – Інспектор Кримінального Агентства з
Розслідування Різноманітних Розглядів Роберт Ратмирович Руп сів на
підвіконня, дивлячись, як над сліпучим морем метушаються чайки. – Море
видно, а більше – нічого. Ви можете спостерігати спокій природи й забути
про цей жалюгідний світ, сповнений мерзотних злочинів… Люблю Крим!
Люблю Симеїз! Добре, що тут ще відбуваються крадіжки: працювати у вашому
місті одне задоволення!.. То що ж поцупили?
– Усю касу нашого Ордену обчистили, – з суворою гордістю відповів
скарбник Ордену кримських ісмаїлітів Аладин Лампадников.
– Усю касу! У правовірних мусульман!.. Ай-ай-ай! І скільки?
– Кілограм золота. Три священні рубіни, волосину з бороди Мохаммеда –
хай буде благословенним ім’я його! – і близько мільйона доларів США. Ах,
горе, горе!..
– Гроші були в цьому сейфові?
– Так, і він їх витяг.
– Хто?
– Не знаю. Він уліз у вікно, біля якого ви зараз сидите, схопив гроші й
утік через це вікно. А я його не бачив, я молився. Ви ж знаєте, ми, коли
молимося, нічого не помічаємо. Я був спиною до вікна, навіть повернутися
не міг, а він…
– Він?! Що ти мені баки тут забиваєш? Ти сам цю касу й поцупив! – з
такими словами інспектор Руп зіскочив з підвіконня й схопив скарбника за
горло.
– Я? – прохрипів скарбник.
– Ти, Аладин ібн Шайтан… Злодюга з тебе чудовий, а мусульманин – так
собі.
– Звідки тобі, невірному, знати, який я мусульманин? – огризнувся
Аладин.
Справді, звідки?
30. ТЮБЕТЕЙКА З БІСЕРОМ
– Ану, геть, нероби! – розштовхував натовп роззяв головний співробітник
Кримінального Агентства з Розслідування Різноманітних Розглядів (КАРРР)
інспектор Роберт Ратмирович Руп. – Ну що тут за м’ясо?
Капітан Лопухов, знаючи характер і важку руку інспектора, вирішив не
качати права та доповів по-військовому:
– М’ясо належить нині покійному Кришномуртієву Тамерлану Улукбековичу.
Тобто м’ясо і є колишній Кришномуртієв, пане інспекторе.
– Бачу без шмаркатих, – огризнувся Р. Р. Руп. Настрій був зіпсований на
весь день жахливим видовищем: Кришномуртієв випав ледь не з самого
верхнього поверху хмарочоса на Червоній Пресні, де знаходився його офіс.
Тепер англійський костюм, бухарський халат і гарна, розшита бісером
тюбетейка обрамляли якусь безформну масу, в якій ледве розрізнялись риси
Тамерлана Улукбековича.
– А чому тюбетейка не злетіла? – поцікавився інспектор у Лопухова.
Лопухов не знав, що відповісти, але тут із натовпу вийшов колега
Кришномуртієва, Рашид Гарунов:
– Справа в тому, що тюбетейка на резинці. Він надягав її лише по
урочистих днях.
– А який сьогодні урочистий день?
– День його самогубства! Я все бачив. Тамерлан увійшов до контори і
сказав мені: “Рашид, я програв свою головну битву!” – Це він мав на
увазі, мабуть, невдачу з фірмою “Дракула”. І тут дивлюся – насуває свою
тюбетейку, краватку поправив, розчинив вікно – і стриб! А летіти так
високо – я встиг у вікновиглянути, бачив, як він прямо тюбетейкою на
асфальт упав, і бризки на всі боки! Ай-ай-ай, який жаль! Тюбетейка
гарна, бачите? З бісером, а сама з китайського шовку! Не принесла вона
йому щастя! Ох, не принесла!
– Так, – підсумував інспектор Руп, – пану Кришномуртієву тюбетейка щастя
не принесла. А тобі, Рашидику, вона принесла-таки великі неприємності.
Знаєш, чому?
А ви знаєте?
31. ТРОЯНСЬКИЙ ПІНГВІН
– Цезар Юлійович Маманін-Сміт був не просто великою людиною! Ні! Він
був… Він був… – Капітан Лопухов не зміг стримати рясний потік скупих
чоловічих сліз.
Маманін-Сміт був найвизначнішим дослідником Арктики за всю історію
світового льоду – і ось він загинув, загинув на роботі, буквально до дір
затертий полярною кригою. У його шикарному бунгало в центрі Мурманська
зібрались найближчі родичі героя-полярника на церемонію оголошення
заповіту.
– Він був багатим скнарою, – закінчив за Лопухова інспектор Роберт
Ратмирович Руп. – Тут, крім ведмежих чучел, зібрана купа найцінніших
речей, а ви організували охорону так, що дешевше було б зразу винести
всі речі на міську площу – та й там залишити! Правильно зробили, що
розжалували вас із генералів назад у капітани – та й “генерал Лопухов”
звучить якось кострубато. От “рядовий Лопухов” – навпаки…
– Що вам знову не так? – розізлився Лопухів. – Тут до мене цілий тиждень
ніхто не міг ні зайти, ні вийти!..
– Однак зайшли – і вийдуть з напханими кишенями, – заперечив інспектор
Руп і раптом з усієї сили дав стусана безвинному на вигляд чучелу
пінгвіна. Той крякнув, але залишився на місці. Тоді інспектор виконав
серію найкращих ударів з репертуару Клода Ван Дамма – і тут “пінгвін” не
витримав: вилаявся дурним голосом і спробував зникнути. Але інспектор
учепився в нього мертвою хваткою:
– Всередину пінгвіна заглянемо – виявимо там Наліма. Я правильно вгадав?
– Правильно, правильно, – буркнув небезпечний злодій-рецидивіст Налім
Акулов, незграбно вилізаючи з пінгвінячого вбрання, – але як тобі це
вдалося?
– Я тебе вирахував. Відомо, що злочинцями стають в основному відмінники,
а двієчники йдуть у менти – приклад Лопухова це підтверджує. Але ти –
всім відомий виняток…
– Так, – погодився Акулов, – у школі я був двієчником. Ну й що? Я зате
пройшов таку школу життя…
– Але головному воно тебе не навчило.
Чому не навчила Наліма Акулова школа життя?
32. У КОГО НЕ ЛАДИТЬСЯ
Інспектор Руп повертався ввечері з роботи і майже біля самого дому
зустрів свого приятеля – газетяра Кира Касторкіна. Журналіст був у
нестямі:
– Ти тільки подумай, яка гидота! – репетував він, бризкаючи слиною. –
Нам знову затримали зарплату, на два місяці.
– То поміняй роботу, – безпечно порадив Роберт Ратмирович. Але Касторкін
йому заперечив:
– До чого тут робота?! Це -банк! Банк затримує виплати! Працювати не
вміють! Завжди у них щось не ладиться!
– У них-то як раз ладиться! – замислено відповів інспектор Руп.
– Що ти маєш на увазі? – не зрозумів Касторкін.
Справді, що?
33. ГОРИЛА-ВБИВЦЯ
Раз на три роки інспектор Руп бере відпустку і їде або в Крим, або
пополювати в Африку. Проте навіть під час відпустки, навіть у Африці
йому досить часто доводиться застосовувати свої здібності сищика.
– Мій бідний дядечка! Ця звірюка вбила його! – голосив над трупом
дядечка Людовік Д’Еклерк. Поруч лежала здоровенна горила, убита кулею
молодого Д’Еклерка. В одній руці горили була напівобгризена волова
кістка, а інша все ще стискала посиніле горло дядечка.
– Дуже дивно… Розкажіть, як це трапилось, – попросив інспектор Руп.
– І нічого дивного! – образився Д’Еклерк. – Це трапилося миттєво.
Дядечка сидів біля вогнища, підсмажував м’ясо. А горилу привернув запах
м’яса, от вона й вискочила із заростей та як кинеться на дядечка і давай
його душити! А іншою лапою схопила м’ясо та стала жерти. Тут саме я
приспів, пристрілив її. Але виявилось занадто пізно. Ох, бідний,
бідний…
– Бідний звір, – закінчив за Д’Еклерка Роберт Ратмирович. – Він загинув
через ваше злочинне прагнення одержати швидше дядечкову спадщину. Я вже
не кажу про самого дядечка…
– Та я… – спробував заперечити Д’Еклерк, але дуло револьвера вже
вперлося йому в живіт.
– Ви просто неук, – підсумував інспектор Руп.
Чому?
34. ЩО СКАЗАВ СТАРИЙ?
Два молоді козаки, обидва завзяті вершники, часто бились між собою об
заклад, хто кого пережене. Не раз то той, то інший був переможцем,
нарешті це їм набридло.
– От що, – сказав Григорій, – давай заставимося навпаки. Хай заклад
достанеться тому, чий кінь прийде в призначене місце другим, а не
першим.
– Добре! – відповів Михайло.
Козаки виїхали на своїх конях у степ. Глядачів зібралось безліч: усім
хотілось подивитись таку дивовижу. Один старий козак почав рахувати,
ляскаючи в долоні:
– Раз!.. Два!.. Три!..
Сперечальники, звичайно, ні з місця. Глядачі почали сміятися, судити й
рядити, і вирішили, що так вирішити спір неможливо, і що сперечальники
простоять на місці, як кажуть, довіку. Тут до натовпу підійшов сивий
старий, який бачив на своєму віку багато різного.
– У чому справа? – питає він.
Йому сказали.
– Еге ж! – каже старий, – от я їм зараз шепну таке слово, що поскачуть,
як ошпарені.
І справді… Підійшов старий до козаків, сказав їм щось, і за півхвилини
козаки вже неслись за степом що є духу, намагаючись будь-що обігнати
один одного, але заклад все ж виграв той, чий кінь прийшов другим.
Що сказав старий?
35. СУПЕРЕЧКА
Троє селян – Іван, Петро і Микола – отримали за роботу мішок зерна. Як
на лихо під рукою не виявилось мірки і довелось ділити зерно “на глаз”.
Найстарший серед селян – Іван – розсипав зерно на три купи, як він
міркував, порівну:
– Першу купу візьми ти, Петре, друга дістанеться Миколі, а третя мені.
– Я не згоден, – заперечив Микола, – Моя купа зерна найменша.
Засперечалися селяни, майже до сварки не дійшло. Пересипають зерно з
однієї купи до другої, з другої до третьої і ніяк не дійдуть згоди,
обов’язково хто-небудь незадоволений.
– Якщо б ми були вдвох, я і Петро, – закричав Іван, – я би швидко
розділив. Розсипав би зерно на дві рівні купи і запропонував би Петру
вибрати будь-яку, а собі взяв би ту, яка залишилась. Обоє ми були б
задоволеними. А тут я не знаю як і бути.
Задумались селяни, як поділити зерно, щоб всі були задоволені, щоб
кожний був упевнений, що отримав не менше третини. І придумали.
Придумайте і ви.
ВІДПОВІДІ
1. По дві партії.
2. Коли другий покупець узяв половину качанів, що залишилися, і ще
півкачана, у колгоспниці зостався тільки один качан. Отже, півтора
качана складають половину тієї кількості, яка залишилась після першого
продажу. Ясно, що повністю ця кількість дорівнює трьом. Якщо до цього
добавити півкачана, то получиться половина всіх качанів, які були у
колгоспниці. Неважко зрозуміти, що вона принесла на базар сім качанів
капусти.
3. Буває дуже часто. Якщо діду 50 років, а його онуку один місяць, тоді
дід старший від онука рівно в 600 разів.
4. Відомо, що вода виштовхує занурене в неї тіло з такою силою, яка
дорівнює вазі води, витиснутої цим тілом. Трубу закріпили під човном,
від чого вага її зменшилась. Весляр міг перевезти трубу на інший берег,
сидячи в човні.
5. Інспектор Варніке звернув увагу на недоречність між словами і
справами мотоцикліста. Свічка не могла настільки швидко охолонути, щоб
її можна було тримати голою рукою. А мотоцикліст демонстративно
показував її інспектору. Отже, заява мотоцикліста про те, що він
тільки-но під’їхав – неправда.
6. Очевидно, касир ніколи не торкався до лампи денного світла (а саме
така лампа встановлена в довгому вузькому плафоні на стелі), інакше він
би знав, що лампи холодного світла не нагріваються вище температури
40-45°С.
7. Інспектор запропонував перебудувати піраміду. Догори повинен
забратися той, хто стоїть знизу. Він найвищий, отож, і руки в нього
довші.
8. Дядько Джеймс випустив з виду, що Томм занадто малий на зріст, щоб
побачити яйце, яке лежало на шафі.Його могла побачити тільки людина
висока на зріст, тобто сам містер Джеймс.
9. Увагу інспектора привернула шахова дошка. Навіть початківці, а не те
що майстри, знають: поле в кутку дошки праворуч від гравця повинно бути
білим.
10. Підозра впала на пасажира, який йшов останнім: він один із спекотної
Каліфорнії відправляється на Аляску без багажу і теплого одягу.
11. Покупець говорить неправду. Хай він навіть і купив з неуважності 2
рукавички на одну й ту ж саму руку – це буває, але стверджувати, що він
їх носить уже 3 дні, дуже підозріло.
12. В гірлянді на ялинці немає однієї лампочки. Якщо в ній не вистачає
однієї лампочки, то це значить, що ялинка взагалі не засвітиться.
13. Найстарша – Тоня, наступна за віком – Женя, а Галя – наймолодша.
14. Припустимо, що перший, хто відповідав, дійсно Чук. Отже, він в цей
день говорить правду. Але якщо друге його твердження теж істинне, то
бесіда проходить в понеділок. А по понеділках Чук говорить неправду. Ми
прийшли до протиріччя. Отож, першого з друзів звуть Гек. Якщо він сказав
неправду, то, значить, бесіда проходила або у вівторок, або в четвер,
або в суботу.
Звернемось тепер до репліки другого приятеля (ми знаємо, що його звуть
Чук). Він сказав: “Завтра буде п’ятниця”. Чи треба вірити цій заяві? Чук
далі доповнив: “Я завжди кажу правду по середам”. З умови відомо, що по
понеділках, вівторках і середах Чук говорить неправду. Тоді обидва
висловлювання Чука неправдиві. Звідси можна зробити висновок, що розмова
здійснюється або в понеділок, або у вівторок, або в середу. Порівняймо з
тим висновком, що був зроблений раніше. Тоді неважко здогадатися, що
єдиний день, в який могла відбуватися розмова – це вівторок. Першим, хто
відповідав, був Гек, а другим, хто вступив у розмову – Чук.
15. Потрібно вийняти будь-яку кульку з коробки з написом “чорний і
білий”. Якщо кулька біла, то і друга має бути біла. Тоді в ящику з
написом “2 чорні” має бути чорна й біла кульки, а в ящику з написом “2
білі” – 2 чорні кульки.
Якщо кулька, яку витягнули, чорна, то й інша повинна бути чорна. Тоді в
коробці з написом “2 білі” можуть бути тільки чорна й біла кульки, а в
коробці з написом “2 чорні” – 2 білі кульки.
16. Вовк не їсть капусту, отже, починати переправу потрібно з кози, бо
вовка і капусту можна залишити на березі.
Далі, переправивши козу на інший берег, чоловік повертається, бере в
човен капусту і також перевозить її, на інший берег, де залишає, але
зате бере в човен козу і везе її назад – на правий берег.
Тут він козу залишає і перевозить вовка. Капусту він залишає з вовком, а
сам повертається за козою, перевозить її і переправа закінчується
благополучно.
17. Чотири черевики і три шкарпетки. Серед 4 черевиків, взятих із шафи,
2 обов’язково будуть одного фасону, серед 3 шкарпеток 2 будуть одного
кольору. Якщо взяти тільки 2 або 3 черевики, то може статися так, що
вони всі будуть різних фасонів, і якщо взяти тільки 2 шкарпетки, то вони
можуть виявитися різного кольору.
18. 1) 4 яблука; 2) 7 яблук.
19. Міркування можуть бути проведені, наприклад, в такій послідовності.
Якщо (3) вірно, тоді (10) і (12) – неправда, а це неможливо за умовою.
Отже, (3) – неправда (тобто гаманець вкрав не Тео). Якщо (3) – неправда,
то і (9) – неправда. Якщо (9) – неправда, то (8) – вірно. Якщо(8) вірно,
то (15) – неправда. А якщо (15) неправда, то (14) – вірно. Звідси
виходить, що винна Джуді.
20. А міркував він так:
– Папірці у моїх товаришів білі, тоді у мене папірець може бути білим
або чорним. Припустимо, він чорний. Тоді Б може визначити колір свого
папірця, бо може сказати собі: “Я бачу, що в А папірець чорний, а у С –
білий, значить, у мене може бути або білий, або чорний, але він не може
бути чорний, бо тоді С, знаючи, що чорних папірців тільки два,
дивлячись, що у мене і в А чорні папірці, негайно заявив би про колір
свого папірця. Але С не заявив про це негайно, отже, він думає, чи не
чорний у нього папірець, але тоді він у мене бачить білий папірець”.
Але Б теж мовчить, тоді мій папірець – не чорний. Але якщо він не
чорний, значить – білий.
Так міркував А, впевнений в здібності своїх приятелів також логічно
мислити. За умовою всі троє одночасно дали правильну відповідь, значить,
аналогічно міркували й інші 2 товариша. Втім, всі троє могли і так
міркувати: щоб вияснити, хто з нас швидше розмірковує, потрібно
поставити нас в різні умови, тобто запропонувати нам задачу однакової
важкості. Ми не були б в рівних умовах (і, отже, хтось з нас міг би
протестувати), якщо одному або двом із нас були наклеєні чорні папірці.
Отже, виходить, що у кожного папірець білий.
21. А міркував так:
– Кожен з нас може думати, що його власне обличчя чисте. Б впевнений, що
його обличчя чисте, і сміється з забрудненого лоба мудреця В. Але якби Б
бачив, що моє лице чисте, то він був би здивований сміхом В, тобто в
цьому випадку у В не було б приводу для сміху. Однак Б не здивований,
значить, він може думати, що В сміється наді мною. Отже, моє лице чорне.
22. Мудрець міркував так:
– Я бачу перед собою 2 ковпаки. Припустимо, що на мені білий. Тоді
другий мудрець, який бачить перед собою чорний і білий ковпаки, повинен
міркувати так: “Якби на мені був теж білий ковпак, то третій зразу
здогадався б і заявив, що у нього чорний. Але він мовчить, значить, на
мені не білий, а чорний. А так, коли другий не говорить цього, тоді на
мені теж чорний”.
23. Напівпорожня бочка є не половина пустої бочки, а така бочка, одна
половина якої пуста, друга повна. Ми міркували так, немов слово
“напівпуста” значить: половина пустої бочки, а “напівповна” – половина
повної. Не дивно, за такого неправильного розуміння ми прийшли до
невірного висновку.
24. Відомо, що пасажир – сусід кондуктора – заробляє втричі більше за
нього. Порівнюючи це із заробітком пасажира Петрова (7000 рублів, тобто
величина, яка не ділиться без залишку на три), доходимо висновку, що
найближче до кондуктора живе пасажир Іванов або пасажир Сидоров. Але
адреса Іванова – Москва, тоді як кондуктор живе на половині шляху з
Москви до Петербурга. Отже, сусід кондуктора – пасажир Сидоров. Тоді
пасажир, який живе в Петербурзі, носить прізвище Петров. Але кондуктор є
людиною одного прізвища з цим пасажиром. Значить, і він Петров. А тоді
як відомо, що партію на більярді виграв у кочегара Сидоров з бригади
потяга, легко здогадатися, що прізвище кочегара Іванов, а машиніста –
Сидоров.
25. Виймаючи жереб, засуджений вчинив так: він вийняв один папірець з
ящика і, нікому не показуючи, проковтнув його. Судді, бажаючи вияснити,
що було написано на знищеному папірці, повинні були вийняти з ящика
папірець, який залишився: на ньому був напис “Смерть”. Отож, –
міркування судді, – на знищеному папірці був напис “Життя” (адже вони
нічого не знали про змову). Вороги готували невинно засудженому вірну
загибель, але привели його до порятунку.
26. На питання вартового: “Куди йдеш?” – селянин дав таку відповідь:
– Я йду, щоб бути повішеним на цій шибениці.
Така відповідь поставила вартового в безвихідь. Що він повинен зробити з
селянином? Повісити? Але тоді вийде, що селянин сказав правду. А за
правдиву відповідь було наказано не вішати, а топити. Але й втопити не
можна: в такому випадку виявиться, що селянин збрехав, а за брехню
потрібно було вішати.
Так вартовий і не зміг нічого зробити зі сміливим селянином.
27. Вирок був таким: вчителю у позові відмовити, але надати йому право
вдруге розпочати справу на новій підставі – а саме тому, що учень виграв
свою першу справу. Ця друга справа повинна вже бути вирішена без
суперечок на користь учителя.
28. Молодший брат, ідучи назад, побачив трамвай, що їхав назустріч, і
вскочив до нього. Коли цей вагон дістався місця, де чекав старший брат,
той теж вскочив до нього. Трохи пізніше той самий вагон наздогнав
середнього брата, який йшов попереду. Таким чином, всі брати опинилися в
одному трамваї і, звісно, приїхали додому одночасно.
29. Інспектор Руп здогадався, що Аладин його обманює, коли той сказав,
що молився спиною до вікна. Мусульмани моляться, повернувшись обличчям
до Мекки. Події відбуваються в Симеїзі, а вікно виходить на море, тобто
на південь.
30. Якби Кришномуртієв впав, коли на ньому була тюбетейка, бісер побився
б.
31. Тому, що пінгвіни в Арктиці не водяться.
32. Інспектор натякнув на банальний економічний злочин. Банк навмисне
затримував виплати газеті, а за цей час встигнув “прокрутити” гроші і
пустити в оборот, що дає змогу отримати додатковий прибуток. Банк нібито
бере в газети в кредит без дозволу і не виплачує при цьому їй ніяких
відсотків.
33. Невіглас Людовик не знав, що горили, по-перше, травоїдні, а,
по-друге, ніколи не нападають першими.
34. Старий прошепотів козакам: “Пересядьте”. Ті зрозуміли, миттю
пересіли кожен на коня свого суперника і кожен погнав тепер на всю силу
чужого коня, на якому він сидів, щоб власний його кінь прийшов другим.
35. Іван запропонував селянам ділити зерно так:
– Я насиплю зерно на три купи, на мій погляд, порівну і відійду в
сторону. Мені підійде будь-яка купа. Хай потім Петро вкаже найменшу, на
його думку, купу зерна. Якщо Микола також уважатиме, що зерна в цій купі
менше третини, то віддайте її мені, а залишок зерна діліть між собою.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
