Родинне свято
Літературно-музична композиція “Моя Батьківщина, моя Україна”
Мета: розширити знання учнів про національні та народні символи України,
впливати на виховання любові, поваги до свого народу, своєї родини,
української мови, пісні, формувати почуття колективізму,
відповідальності за спільну справу, гордості за свою школу, місто,
родину, державу
Зал прикрашений національною та народною символікою України.
Перед підготовкою до свята серед учнів проводиться анкетування: „Що для
тебе означає Батьківщина, що для тебе Україна? Які її символи ти знаєш?
Які основні риси притаманні українцям?”
Учитель
Разом з вітром журавель
Із чужих летів земель.
Вітер дуже дивувався:
„Нащо ти летів, старався?
Чим так вабить ця земля?” –
Запитав у журавля.
„Тут мене ростила мати,
Тут навчився я літати,
Тут зів’ю гніздо і я,
Батьківщина тут моя”.
„А що для тебе означає Батьківщина?” – запитала я в своїх семикласників.
Зачитуються дані з анкет.
За даними анкет ми хочемо створити образ нашої батьківщини на сцені. І
цього осіннього дня запросили на свято вас, дорогі батьки, шановні
вчителі та учні. Ми дуже хочемо, щоб вам було затишно, добре, цікаво і
щоб всі ми вийшли з цієї зали ближчими, ріднішими, добрішими, гордими за
себе, свою школу, свою родину, своє звання українці.
Звучить пісня „Україно!”
Учні
1. Моя Україна – зоря світанкова,
Пшеничні лани, голубі небеса,
Її солов’їна калинова мова
Світиться наче на сонці роса.
О, рідна матусю, за правду і волю
Справіку моляться твої вуста.
Моя Україна народжена з болю,
Любові та віри Ісуса Христа.
2. Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали…
Тож, встаньмо, браття, в цю урочну мить:
Внесіте прапор вільної Держави!
Степів таврійських і карпатських гір
З’єднався колір синій і жовтавий
Гей, недругам усім наперекір –
Внесіте прапор вільної Держави!
Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали…
Але він знов, як день новий, розцвів,
Внесіте прапор вільної Держави!
Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави.
Хай будуть з нами правда і Господь –
Внесіте прапор вільної Держави!
Звучить козацький марш. Вносять прапор України.
3. Віддавна народи світу мають власні прапори,
наче долю горду й світлу, піднімають догори!
В будь-якій чужій країні
Я завжди усім казав:
– В мене прапор
Жовто-синій…
Це колосся й небеса.
З’єднуй фарбу – жовту й синю –
У гармонію одну:
Хліб дарує людям силу,
Небо – віру і мету.
4. Національний Гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної
єдності. Його більше століття тому написали поет П. Чубинський та
композитор М. Вербицький. Слова гімну, які були надруковані вперше в
1869 році, так припали до серця всім українцям, що вони навіть приписали
їх Т. Шевченку.
5. Все, що мріялось віками,
Сповнилось, настало!
„Ще не вмерла Україна!” –
Гордо прозвучало.
Звучить Гімн України.
6. Історія використання символіки України сягає давнини. Ще на монетах
київського князя Володимира Святославовича знаходимо тризуб як символ
князівської влади.
Тризуб був поширений в усіх князівствах Київської Русі, зазнав деяких
змін (має понад 200 різновидів), але весь час зберігає первісну основу.
Окремі династичні роди в Україні вживали Тризуб аж до XV століття. Існує
багато різних думок щодо значення Тризуба.
Імовірно, що цей знак символізує триєдність та тривимірність світу, що
пізніше трактовано християнством як єдність Бога-Батька, Бога-Духа і
Бога-Духа Святого.
На сцені з’являється Тризуб.
Звучить пісня „Ой, у лузі червона калина”.
7. Україні, як відомою судилося виникнути на перехресті давніх шляхів
між заходом і сходом – шляхів торговельних, переселенських, культурних.
„Народ наш живе на Україні вже дуже давно, – пише визначний український
історик М. Грушевський, – тисячу триста літ тому жили вже наші люди мало
не по цілій Україні, як тепер”.
8. Мали ми свою сильну, найбільшу в тогочасній Європі державу – київську
Русь. Мали добрих провідників – славних і мудрих князів. Але обабіч мали
і неслабих сусідів – спершу дикі орди хозарів, печенігів, половців, а
згодом – Велике князівство Литовське.
Королівство Польське, Османську, Московську, Габсбургську імперії…
Благодатна українська земля ставала ласим шматочком у їхніх
загарбницьких планах. Відтак, упродовж усього останнього тисячоліття
наддніпрянські та прикарпатські землі постійно вели криваву боротьбу за
свої національні інтереси, за свою державу.
9. На вівтар української державності багато поколінь українців поклали
своє життя. І тому ми дуже багаті духом своїх свободолюбивих предків,
багаті своєю історією. І якщо хочемо осягнути минуле України, то маємо
багато вчитися, знати і пам’ятати, бо без пам’яті згинемо як народ.
10. Ні, не згине Україна
У печальній долі:
Ми відродим землю предків для кращої долі.
Розбудуєм, уквітчаєм Україну гідно,
Чим пишається кохана примножимо плідно.
Під знамено синьо-злоте,
Як орли, злітайтесь,
Брати й сестри, мови батьків
Ніде не цурайтесь!
Ще й тризубом освятімо
Незалежність краю,
Імена борців за волю весь народ хай знає.
Дух і крицю загартуєм,
Станемо стосилі,
Щирих друзів любо-радо стрінем зхбом-сіллю.
На алтар життя положим,
Як доля спіткає,
Бо звитяжна предків слава
Нам зорею сяє.
11. Наша держава – Україна – 24 серпня відзначила 15 років своєї
незалежності. Наша Батьківщина – це жовто-синє знамено наш Гімн, наш
Герб, це національні символи України.
Але є ще і народні символи нашої держави. Які ж вони, народні символи
України?
Звучить спокійна мелодія.
12. Криниця з журавлем і кущ калини –
Безсмертя символ, символ Батьківщини,
Це символ вірності, це символ чистоти,
Людського милосердя й доброти.
Калину і до столу подавали,
Весільні короваї прикрашали.
Як символ долі, щастя і краси.
І чистої дівочої коси.
13. І жито також символ України.
Це обрядова, культова рослина,
Це знак добробуту і злагоди в сім’ї.
І довгого життя на цій землі.
Народна мудрість стверджує – без жита
Людина не могла б на світі жити.
Тож, на достаток і на довгий вік
Тоді, коли Новий надходив рік,
Ходили хлопці житом засівати!
І наречених також посівати
На щастя, на добро обряд велів
Цим життєдайним символом полів.
14. Барвінок – теж рослина обрядова.
Це символ пам’яті і вірності, здоров’я,
Краси і вічності, безсмертя, довгих літ,
Любові знак – барвінку синій цвіт.
15. Верба – одвічний символ України,
Також відома культова рослини.
Символізує вірність, рідний край,
Любов безмежну, ніби небокрай.
B
D
D
?Aeo”
N
‚
?
a
16. Смачний продукт, а ще – окраса літа.
Мак – це безмежність зоряного світу
Освячені у церкві м’ята й мак
Були як оберіг, як добрий знак.
Мак українці й дотепер шанують:
Вареники і пироги готують.
Як символ пам’яті і вічності життя:
Смачна із маком на Різдво кутя.
17. Здавна українську хату, господу прикрашали мальви, соняшники,
чорнобривці.
18. Лелека – символ щастя і родини,
Любові до своєї Батьківщини,
Добробуту, продовження життя,
Надії символ, віри в майбуття.
19. Хрест – символ із часів давно минулих
Прадавнє значення його ми не забули:
Це знак вогню – двох паличок тертя.
Це оберіг – знак вічності життя.
Це символ віри і терпіння,
Знак благочестя, чистого сумління,
Скорботи, пам’яті, знак щирості й тепла,
Знак захисту від будь-якого зла.
Звучить пісня „Рушник”.
20. Хліб-сіль, рушник – гостинності ознака
Теж культові і обрядові знаки.
Чудовий український шан рушник!
На щастя, він ще з побуту не зник.
Є звичай: рушником святі в’язати,
Дорогу молодятам вистеляти.
Прекрасні візерунки рушників
Несуть красу із глибини віків.
Багата народними символами наша Україна. Але найбільшим її багатством є
її народ, ми – українці. Які ж ми, українці, які риси нам притаманні?
Звучить пісня „Земляки” у виконанні гурту „Древляни”.
21. Ділові, немов американці,
Пристрасні, неначе мексиканці,
І співучі наче італійці,
І розсудливі, немов оті англійці.
22. Як китайці, дуже працьовиті,
Винахідливі, такі талановиті!
Може, навіть трохи скупуваті,
Та душею щедрі і багаті.
23. А також веселі та гостинні
В цьому, мабуть, схожі на грузинів.
Як цигани, трохи галасливі,
Інколи хитрющі та кмітливі.
Як французи, дуже емоційні,
Чуйні і ласкаві, експресивні.
Наче німці, здібні і практичні,
Ніби чехи милі, симпатичні.
24. Як ніхто, завзяті і дбайливі,
І дотепні, й мудрі, жартівливі,
А іще міцні, сміливі, дужі,
До чужого горя небайдужі.
25. Ще – охайні, чемні, незрадливі,
А до того всього – ще й вродливі!
Ось такі з тобою ми, земляче…
І терплячі, надто вже терплячі…
26. Немає держави, немає народу без мови.
Українська мова
Як вечірня заграва,
Тим стобарвна, яскрава,
Осяйна, соковита, палка.
Ти багата і пишна,
Поетична і ніжна,
Мелодійна, співуча, м’яка.
Щира, образна, гостра, метка,
І дотепна й велична така!
Моя мова прекрасна, чудова!
Солов’їна вона, калинова!
27. А українська пісня.
Пісня – наш паспорт вічний,
Пропуск у білий світ…
Ми не ховали обличчя, гордо йшли сотні літ.
Завжди ми накривали
Дружби яснії столи.
Нас по піснях пізнавали, де б ми такі не були.
Райдуга в небі висне,
Граючи в плесах вод,
Доки живе наша пісня,
Доти живе і народ.
Звучить пісня Н. Яремчика „Родина”.
28. Співала мені над колискою мати,
Та ні, не могла мою долю вгадати.
В однім лиш помилки вона не зробила, –
Що буду багатий, що матиму крила.
Хіба я не сильний, хіба не багатий –
У милій Вкраїні я сокіл крилатий.
Бринить колискова, дзвенить колискова –
То тиха й задумлива мамина мова.
29. Мама, тато, родина, мій дім, моя школа – це моя маленька
Батьківщина, моя Україна.
Без сонечка веселки не буває,
Як є проміння – той весела мить,
Якщо людина та родину має,
То вічно їй на цьому світіжить.
30. Від матері ми одержали життя. Мати вчить нас людських правил,
оживлює наш розум, укладає в наші вуста добрі слова. Мати – це символ
усього найкращого, найріднішого, найсвятішого. В одному з прислів’їв
мовиться, що Бог створив на світі матерів, щоб заступали Бога там, де
Його немає.
31. Матусю треба шанувати свято,
Своїм життям завдячувати їй,
Можна казати не одному „тато”,
Але єдина мати на Землі.
Наші печалі, болі і тривоги
Матуся в серці у своїм сховає,
Стрічатиме щомиті нас з дороги,
Обійме, поцілує, привітає.
Зітре сльозинку на своїх очах,
Подивиться на мозолясті руки,
Усмішку зробить ніжну на вустах
Й промовить стомленая від розлуки:
„Дитино, люба, кинь мету високу,
Шануй домівку, затишок, тепло…”
Не залишайте неньку одиноку,
Щоб потім боляче у серці не було.
Може, колись дасть Бог вам зрозуміти,
Яка то святість – мамина любов.
Яка ж то мука, як лишають діти.
Шануй її, бо не повернеш знов.
Роки минуть. З осіннього туману
У ваші душі завіта зима,
І зрозуміємо тоді мию, що за маму
Нічого найдорожчого нема.
32. Дорогі наші тата, ніхто у світі не зможе замінити нам вас. Інколи ви
буваєте суворі, вимогливі, але це не псує вашої доброї, щедрої душі.
Про маму пишуть всі віршів, пісень багато,
І я немало добрих слів знайду,
Але, на щастя, є у мене й тато
І я його понад усе люблю.
Татусеві натруджені долоні
Так ніжно моє пестили чоло,
І цілував ти ніжно мої скроні,
Щоб все гаразд в житті моїм було.
Ти вмієш ласку виразити в слові
І знаєшся на лагідних речах,
А скільки доброти, тепла, любові
Я бачу в твоїх стомлених очах!
У світі нині прикрощів багато,
Хай Бог охороняє вас від злого,
Хай світить сонце і колосяться жита,
Щоб ви були щасливі і здорові
На многії і благії літа.
Звучить пісня С. Ротару „Одна калина”.
33. Ми всі – одна сім’я, єдина ми родина,
у кожнім нашім „я” – частинка України,
Ми всі – одна сім’я, єдина ми родина
Мільйони різних „я”, а разом – Україна!
Усі учасники виходять на сцену різнобарвними стрічками, співають і
танцюють під пісню „Одна калина”.
Тихенько звучить пісня „Молитва за Україну”. Дівчинка тримає образ. Інші
діти склали руки до молитви.
34. Уранці до Бога я руки складаю
І щиро у Нього я щастя прохаю:
Ісусе наш рідний, і ти, Божа Мати,
Пошли для Вкраїни добра й благодаті,
Щоб мир і достаток були на Вкраїні,
А злагода й спокій – у кожній родині.
Щоб горя і лиха народи не знали.
Щоб хворим й нужденним усі помагали.
Нехай же прокажуть молитву всю люди,
Нехай же надія і Бог з нами буде.
35. Боже, Отче всемогутній,
Захисти коханий край,
Дай нам вийти у майбутнє,
Мужність і сміливість дай.
36. Захисти нас від свавільних,
Хижаків жорстоких, злих,
Захисти від божевільних!
Від Чорнобилів нових!
37. Чим повниться земля – руками золотими,
Незламним духом вольності бринить,
Онуками, нащадками своїми,
Яким Бог дав на Україні жить.
І щоб сором не сліпив нам очі
За лінь, байдужість, що нам душі рве,
Нехай збуваються слова пророчі (всі разом):
Не вмерла Україна і не вмре!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
